Рішення № 139430749, 03.09.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/6234/26

Провадження №2/442/2553/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі - головуючої судді - Курус Р.І., розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач 11.08.2026 через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг партнерс» суму заборгованості за кредитним договором №8347733 в розмірі 14300,69 грн. та понесені судові витрати, які складаються з 2662,40 грн. судового збору та 9000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.

В обґрунтування позову посилається на те, що 09.02.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8347733, згідно з якого відповідач отримала кредит в розмірі 15000 грн. із зобов`язання повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений договором термін.

24.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір відступлення права вимоги №24-07/2024, згідно з якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Факторинг партнерс» за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №8347733 укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 станом на день звернення до суду становить 14300,69 грн., з яких заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 7407,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 4043,69 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами 2850,00 грн.

На підставі вищевикладеного, позивач як новий кредитор просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 14300,69 грн. та понесені судові витрати.

12.08.2026 суддею отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання відповідача, відповідно до якої останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , оскільки остання знята з реєстрації за вищевказаною адресою 04.04.2024.

Ухвалою від 12.08.2026 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін на 03.09.2026. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, /а.с.65/.

Зазначену ухвалу позивачем отримав системі "Електронний суд",/а.с.66-67/.

Відповідача відповідно до вимог ч. 11 ст. 128, ч. 10 ст. 187 ЦПК України повідомлено про дату, час, місце та порядок розгляду даної справи шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті «Судова влада України» за посиланням https://dgm.lv.court.gov.ua/sud1306/gromadyanam/vyklyky/,/а.с.69/.

Крім цього, ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана за останнім відомим місцем реєстрації відповідача, та повернулась до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»,/а.с.70/.

Пунктом 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України визначено, що судова повістка фізичній особі направляється за адресою її місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Пунктом 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відтак, суд, у відповідності до вимог п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8, ч. 11 ст. 128, ч. 10 ст. 187 ЦПК України вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час, місце та порядок судового розгляду зазначеної справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідачем ані клопотання про розгляд справи за участю сторін, ані відзиву на позовну заяву суду не надано.

Враховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, ненадходження від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Між сторонами виникли правовідносини щодо належного виконання умов укладених кредитних договорів.

Судом встановлено, що 26.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №8347733, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надав відповідачу кредит в сумі в сумі 15000,00 грн. строком на 90 днів і складається з пільгового та поточного періодів. Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 11.03.2022 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 10.05.2022 (останнього дня строку кредитування),/а.с.22-27/.

Пунктом 1.5.1. передбачено сплату комісії за надання кредиту: 2850.00 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно п. 1.5.2. проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 9000,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду, п.1.5.3 проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 45000.00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Як передбачено п.2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Відповідно до квитанції від 09.02.2022 ТОВ «Мілоан» здійснило платіжну операцію щодо перерахунку кредитних коштів за договором №8347733 від 09.02.2022 у розмірі 15000,00 грн. на карту № НОМЕР_2 ,/а.с.45/.

24.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг партнерс» був укладений договір факторингу №24-07/2024 відповідно до якого ТОВ «Факторинг партнерс» набуло статусу Нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №8347733 від 09.02.2022,/а.с.10-12,15-17/.

Відповідно до Витягу з Реєстру Боржників від 24.07.2024 за Договором факторингу №24-07/2024 ТОВ «Факторинг партнерс» набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором №8347733 від 09.02.2022 у сумі 14300,69 грн.,/а.с.18-20/.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №8347733 від 09.02.2022 станом на 07.04.2023 заборгованість відповідача перед позивачем становить 14300,69 грн., з яких 7407,00 грн. заборгованість за кредитом, 4043,69 грн. сума заборгованості за нарахованими процентами, 2850,00 грн. - сума заборгованості по комісіям,/а.с.7-8/.

Крім цього, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №8347733 від 09.02.2022 станом на 24.07.2024 заборгованість відповідача перед позивачем становить 14300,69 грн.,/а.с.9/.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Положенням ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст.610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно з правовою позицією ВС в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, - боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ «Факторинг Партнерс» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору №8347733 від 09.02.2022.

За таких обставин, зважаючи на те, що відповідач порушила умови кредитного договору, у добровільному порядку ухилялась від сплати заборгованості за таким, ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів, які б спростовували розрахунки заборгованості, як і не надала доказів належного виконання нею умов кредитного договору №8347733 від 09.02.2022, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 7407,00 грн. та нарахованими процентами у сумі 4043,69 грн., що в загальній сумі становить 11450,69 грн., що підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією за видачу кредиту, суд зазначає наступне.

Законом України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 6 вересня2017року у справі №6-2071цс16.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №479/191/17.

Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку, що положення договору №8347733 від 09.02.2022 про сплату комісії за видачу кредиту є нікчемними, суперечать положенням статей 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі цих положень договору комісії за видачу кредиту в розмірі 2850,00 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат суд зазначає наступне.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Як вбачається з матеріалів справи, що 02.07.2024 року між адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», в особі керуючої Бурдюг Т.В. та ТОВ «Факторинг партнерс», в особі директора Сердійчук Я.Я., укладено Договір про надання правничої допомоги №02-07/2024,/а.с.33-35/.

Згідно із заявкою на надання юридичної допомоги №1873 від 01.06.2026 адвокатське об`єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Факторинг партнерс» погодили надання юридичних послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором №8347733, сума наданих послуг 9000 грн./а.с.39/.

Крім цього, надано детальний «Прайс-лист» АО «Лігал Ассістанс» затверджений Рішенням Загальних зборів №01-12/2025 від 01.12.2025,/а.с.37-38/.

Судом відзначається, що розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У зв`язку із дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги АО «Лігал Ассістанс» у справі щодо стягнення заборгованості із відповідача суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги, її обсягу та вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а згідно із п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 9338,18 грн., виходячи з розрахунку 11450,69 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 11662,40 грн. (2662,40 грн. ставка судового збору + 9000,00 витрати на правову допомогу) : 14300,69 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 9338,18 грн., що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» суму заборгованості за кредитним договором №8347733 від 09.02.2022 розмірі 11450,69 гривень (одинадцять тисяч чотириста п`ятдесят гривень, 69 копійок) та 9338,18 гривень (дев`ять тисяч триста тридцять вісім гривень, 18 копійок) понесених судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 03 вересня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс»,ЄДРПОУ: 42640371, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, 03150.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 .

Головуюча суддя Курус Р.І.