Ухвала суду № 139430694, 27.08.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛАСправа № 335/10888/25 1-кс/335/3048/2026

про часткове скасування арешту майна

27 серпня 2026 року слідчий судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна адвоката ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні у залі суду № 3 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги 107 Б, клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 17 квітня 2026 року, у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12025080000000180 від 12.09.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст.369-2, ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Представник власника майна адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

В обґрунтування поданого клопотання адвокат ОСОБА_3 зазначає про те, що в провадженні групи слідчих СУ ГУНП в Запорізькій області знаходяться матеріали кримінального провадження № 12025080000000180 внесеного до ЄРДР 12.09.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

06.05.2026 в даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 було повідомлено про підозру в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 209 КК України.

До повідомлення ОСОБА_5 про підозру, ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 17.04.2026 накладено арешт на майно ОСОБА_5 , а саме автомобіль «KIA SORENTO», 2018 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ним.

Сторона захисту вважає, з урахуванням документів та доказів долучених до клопотання, виникли обґрунтовані підстави вважати, що потреба в подальшому арешту майна відпала, більш того, виходячи з обставин справи вона і не існувала.

Вказують, що наявними в матеріалах провадження доказами не доведено, що придбаний ОСОБА_5 автомобіль «KIA SORENTO» придбано на грошові кошти, які є доходами від вчинення кримінального правопорушення.

Вказаний вище автомобіль має законне походження. З наданих документів та рахунків вбачається, що майно сім`ї, а також грошові кошти перебувають у розпорядженні членів сім`ї, формувалися поступово протягом кількох років за рахунок офіційних доходів сім`ї.

Так, річний дохід (пенсійні виплати) ОСОБА_5 складає 490 000 грн. Річний дохід (заробітна плата) ОСОБА_6 в середньому 240 000 грн. Розмір пенсійних виплат за рік ОСОБА_7 (мати ОСОБА_6 ) 180 000 грн.

Загальний дохід сім`ї ОСОБА_8 за 2024-2026 рік 2 730 000 грн.

У 2021 році подружжя ОСОБА_8 було відчужено дві квартири на загальну суму 888 000 грн. Кошти від продажу надійшли на банківський рахунок, що підтверджується відповідними документами.

У 2021 році за рахунок коштів, отриманих від продажу квартир, було придбано житловий будинок вартістю 410 000 грн. Після придбання будинку залишок коштів становив 478 000 грн., що за офіційним курсом НБУ у 2021 році (28 гривень за 1 долар США), еквівалентно 17 000 доларів США.

Усі придбання сім`ї, здійснювалися виключно за рахунок законних доходів, зокрема заробітної плати, пенсійних виплат, коштів від продажу нерухомого майна, заощаджень, сформованих до початку досудового розслідування. Витрати сім`ї, відповідали доходам та підтверджуються належними документами.

Крім того, подружжя ОСОБА_8 отримує дохід від здачі в оренду однокімнатної квартири, яку ОСОБА_6 придбав за кредитні кошти в 2010 році та подарував дружині.

Станом на початок досудового розслідування сім`я мала заощадження у розмірі 13 300 доларів США та 300 000 грн. Зазначені кошти були накопичені в результаті багаторічної трудової діяльності, отримання офіційних доходів та ощадливого ведення сімейного бюджету.

Частина коштів накопичувалася також з метою забезпечення можливого переїзду у зв`язку з воєнним станом та безпековою ситуацією в країні, також для фінансування медичних витрат, пов`язаних із проведенням лікування дружини методом екстракорпорального запліднення (ЕКЗ).

Подружжя ОСОБА_8 проживає разом з тещою у власному будинку, частина побутових витрат була зменшена за рахунок вирощування та продажу овочів та фруктів власними силами. Сім`я має кредити та фінансові зобов`язання.

До початку досудового розслідування ОСОБА_5 було відчужено автомобіль «Mitsubishi Lancer» за 3 000 доларів США. Придбання наступного транспортного засобу «KIA SORENTO» здійснювалося за рахунок коштів отриманих від продажу зазначеного автомобіля Mitsubishi, а також сімейних заощаджень, сформованих до початку досудового розслідування.

Крім того, у 2025 році відбувся продаж автомобіля «Chevrolet Lacetti» яким володіла дружина ОСОБА_5 , за 4 000 доларів США. Отримані від продажу кошти були додані до коштів належних ОСОБА_7 для придбання нового автомобіля для використання у сімейних потребах.

Автомобіль матері дружини ОСОБА_7 «MAZDA CX-5», д.н.з. НОМЕР_2 , був придбаний за рахунок накопичень родини та залишку грошових коштів після продажу нерухомості як засіб пересування для дочки ОСОБА_6 .

Таким чином, вважають, що наданими доказами доводиться законність та легальність отримання не тільки автомобілю «KIA SORENTO», а й грошових коштів, вилучених у ОСОБА_5 06.05.2026 в ході обшуку за місцем його мешкання. Разом з цим, жодними наявними в матеріалах провадження доказами не доведено зворотного, а саме фактів того, що вилучені у ОСОБА_5 грошові кошти здобути злочинним шляхом або є доходами від вчинення кримінального правопорушення. Наданими захистом документами повністю спростовується пред`явлене ОСОБА_5 повідомлення про підозру в частині ч. 1 ст. 209 КК України. Відповідно відпадає і єдина передбачена законом підстава для накладання арешту на майно, у вигляді можливої спеціальної конфіскації. Також і немає жодного доказу вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362 КК України.

Звертають увагу суду на те, що з часу вилучення 06.05.2026, належний ОСОБА_5 автомобіль знаходиться на зберіганні під відкритим небом, на штрафному майданчику, який розташований в Комунарському районі м. Запоріжжя, в 30 кілометрів від лінії бойового зіткнення з російськими загарбницькими військами, а тому з урахуванням постійних обстрілів та бомбардувань з боку ворожих військових сил дуже великою є вірогідність повного знищення транспортного засобу Литвиненка. Також, автомобіль не захищений від впливу атмосферних явищ, що може викликати поломки автомобілю та його непридатність для використання. То він зберігається в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів № 1104 від 19.12.2012. Разом з цим, у ОСОБА_5 мається гаражне приміщення.

Наголошують, що автомобіль «KIA SORENTO» відповідно до договору купівлі-продажу було придбано у березні 2025 року. Тоді, як в повідомленні про підозру пред`явлене слідством ОСОБА_5 інкриміновані йому злочини він скоював з серпня 2025 року, інше слідством не встановлено. Таким чином, матеріалами провадження та безпосередньо повідомленням про підозру не доведено, що належне йому майно у виді автомобілю «KIA SORENTO», державний номер НОМЕР_1 було придбано ОСОБА_5 внаслідок вчинення ним злочину у зазначеним слідчим в клопотанні про арешт майна. Відтак, на автомобіль не може накладено арешт з метою забезпечення спеціальної конфіскації, передбаченої ст. 96-2 КПК України. Вказаний факт, на думку захисту є безумовною підставою для зняття арешту з вказаного автомобіля.

З огляду на зазначене, враховуючи наслідки для арешту майна для власника, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, просили скасувати арешт з майна, накладного ухвалою слідчого судді від 17.04.206, а саме автомобіля «KIA SORENTO», 2018 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 , зобов`язати слідчих СУ ГУНП в Запорізькій області негайно повернути вказаний вище транспортний засіб ОСОБА_5 та повідомити про виконання ухвали слідчого суддю в порядку ч. 3 ст. 169 КПК України.

У судовому засіданні представник власника майна адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав з підстав викладених в ньому, просив його задовольнити. Вказав, що станом на дату звернення до слідчого судді з цим клопотанням відсутні підстави для подальшого арешту майна, а його скасування не перешкоджатиме досудовому розслідуванню.

Старша слідча в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 заперечувала проти клопотання захисника, з підстав того, що вказаний транспортний засіб може бути конфісковано за вироком суду, тому на даний час не відпала необхідність у збереженні майна.

Слідчий суддя, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Так, у провадженні СУ ГУНП в Запорізькій області знаходиться кримінальне провадження 12025080000000180 від 12.09.2025, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст.369-2, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Під час досудового розслідування, встановлено, що у власності ОСОБА_5 перебуває транспортний засіб «KIA SORENTO», 2018 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 .

Постановою слідчого від 13.04.2026, автомобіль марки «KIA SORENTO», 2018 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді від 17.04.2026 року у справі № 335/10888/25 (1-кс/335/1327/26) клопотання заступника начальника відділу слідчого управління ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025080000000180 від 12.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст.369-2, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 358, ч.1 ст. 366 КК України задоволено та накладено арешт на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на транспортний засіб «KIA SORENTO», 2018 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ним.

В подальшому, 06.05.2026 в даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 було повідомлено про підозру в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 209 КК України.

Відповідно до ухвали слідчого судді від 17.04.2026 арешт на автомобіль було накладено не з метою збереження речових доказів та забезпечення можливої спеціальної конфіскації.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Відповідно до пунктів 1-4 частини першої ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При вирішенні питання про арешт майна має враховуватись розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваних, обвинувачених та третіх осіб.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини обмеження у володінні майном повинно бути законним. Вимога щодо законності вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципів верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою яку прагнуть досягти.

Відповідно до повідомлення про підозру, ОСОБА_5 ставиться в провину вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 209 КК України. Санкція ч. 1 ст. 209 КК України передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Під час даного судового розгляду встановлено, що на даний час збереження накладеного на належний ОСОБА_5 транспортний засіб «KIA SORENTO», 2018 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 , арешту є необхідним для збереження речових доказів та забезпечення виконання вироку суду в частині можливої конфіскації майна.

Як встановлено слідчим суддею в ході дослідження ухвали арешт на майно накладено обґрунтовано, вказані в ухвалі підстави, мета та необхідність такого арешту відповідає положенням чинного законодавства.

Разом з цим, слідчою не наведено достатніх підстав, що обґрунтовують необхідність арешту транспортного засобу «KIA SORENTO», державний номер НОМЕР_1 з забороною власнику користування ним, а також не надано даних, що скасування арешту з вказаного транспортного засобу в частині його користування може негативно вплинути на хід досудового розслідування.

Жоден з ризиків, а саме приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження, при можливості передачі транспортного засобу на відповідальне зберігання власнику, відсутній. На сьогоднішній день жодних процесуальних дій з даним автомобілем також не проводиться.

Суд вважає переконливими доводи сторони захисту про те, що тривале позбавлення підозрюваного ОСОБА_5 можливості користуватися належним йому майном в даному випадку є неспівмірним з метою, яка переслідується у вигляді збереження речових доказів та можливої конфіскації вказаного майна за результатами судового розгляду.

Зберігання транспортного засобу без проведення періодичного технічного обслуговування не запобігає можливості його псування та, як наслідок, втрати ним вартості. Також в умовах воєнного стану, під час частих повітряних атак існує об`єктивна загроза влучання у транспортний засіб ворожих дронів, ракет, уламків від вибухів, що може призвести не лише до пошкодження, а й до повного знищення арештованого майна, що не сприятиме завданням кримінального провадження.

При постановленні ухвали слідчий суддя враховує вимоги ч. 4 ст. 173 КПК України, застосовує такий спосіб арешту, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Встановлено, що основною потребою підозрюваного для користування автомобілем є використання для інтересів сім`ї.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя також враховує практику ЄСПЛ, зокрема Європейський суд з прав людини в справі «B.K.M. LOJISTIK TASIMACILIK TICARET LIMITED SIRKETI ПРОТИ СЛОВЕНІЇ» (заява № 42079/12, від 17.01.2017) зазначив, що знаходження балансу між суспільним інтересом у попередженні злочинів та захистом прав зацікавлених осіб у таких обставинах означає, що покладання такого тягаря на власника відповідного майна може бути виправданим, лише якщо його інтерес у поверненні йому майна переважується ризиком, що таке повернення полегшить вчинення злочинів і зашкодить боротьбі з організованою злочинністю.

У справі Європейського суду з прав людини в справі «Тодоров та інші проти Болгарії», наголошується, що конфіскація майна засуджених повинна бути пропорційною, при конфіскації має дотримувати баланс між правами засуджених та суспільним благом. Для цього слід установлювати зв`язок між майном, що має бути вилучене, та злочинною діяльністю або між вартістю майна і різницею між доходами та витратами особи.

При цьому, слід також врахувати, що відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальний вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Слідчий суддя приходить до висновку, що скасування арешту в частині заборони відчуження, розпорядження майном може призвести до його передачі у володіння іншої особи, що може створити труднощі у разі конфіскації такого майна в подальшому. Тому підстави для скасування арешту в частині заборони відчуження та розпорядження майном відсутні з огляду на мету накладеного арешту.

Зважаючи на те, що арешт на автомобіль з забороною відчуження, розпорядження та користування накладався з метою збереження речових доказів та можливої конфіскації, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також те, що наслідки арешту майна в частині заборони користування транспортним засобом для сім`ї підозрюваного є обтяжливими (не можуть використовувати автомобіль в побуті), слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про скасування арешту на транспортний засіб в частині заборони користування цим майном, підлягає задоволенню.

Слідчий суддя вважає, що обмеження власника лише у праві на відчуження і розпорядження, без позбавлення права користування ним, буде співмірним з потребами досудового розслідування на цьому етапі досудового розслідування, відповідатиме меті та завданням кримінального провадження.

При цьому, можливість конфіскації цього транспортного засобу за вироком суду не виключається, у випадку доведення винуватості ОСОБА_5 в інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки підозрюваний не зможе розпорядитися таким майном при наявній судової забороні, тобто таке скасування арешту майна не несе ніякої шкоди кримінальному провадженню, в той же час, передача автомобіля на відповідальне зберігання буде забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав підозрюваного, як власника майна.

Крім того, у період отримання на відповідальне збереження речового доказу відповідальна особа несе кримінальну відповідальність за його збереження.

Слідчий суддя не приймає доводи сторони захисту стосовно того, що арештований автомобіль не може бути предметом спеціальної конфіскації, оскільки був набутий до повідомлення ОСОБА_5 підозри, а також те, що майно придбане законно з огляду на наступне.

Питання щодо застосування спеціальної конфіскації є виключною дискрецією суду у випадку розгляду справи по суті та ухвалення обвинувального вироку. У зв`язку з тим, що слідчий суддя на цій стадії досудового розслідування, в силу вимог КПК України, позбавлений можливості надати оцінку доказам шляхом їх безпосереднього дослідження у судовому засіданні, питання щодо належності та допустимості доказів вирішується виключно судом при розгляді справи по суті. А тому суд, при вирішенні питання про застосування норми спеціальної конфіскації повинен буде дослідити і питання про час набуття майна у власність.

Питання конфіскації майна засудженого, його пов`язаної особи, вирішується в суді, якщо не буде підтверджено законність підстав набуття прав на таке майно, що закріплено у п. 6-1 ч. 9 ст. 100 КПК України. Враховуючи це, суд не приймає до уваги докази подані адвокатом, щодо можливої законності набуття майна, як підставу для скасування арешту.

Підсумовуючи вищевикладене, клопотання адвоката ОСОБА_10 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_5 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 174 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_5 про скасування арешту майна задовольнити частково.

Скасувати частково арешт накладений, на підставі ухвали слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 17 квітня 2026 року, у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за 12025080000000180 від 12.09.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст.369-2, ч. 3 ст. 369-2 КК України, в частині заборони користування транспортним засобом марки «KIA SORENTO», 2018 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Заборону на розпорядження та відчуження цим майном залишити в силі.

Передати автомобіль марки «KIA SORENTO», 2018 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ключі від замка запалення, на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з правом користування вказаним майном до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.

Попередити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 27 серпня 2026 року.

Повний текст виготовлено 2 вересня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1