Рішення № 139428904, 02.09.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №338/1279/26

Провадження №2/338/1172/26

02 вересня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Шишка О. А.,

з участю: секретаря Сіщук Г. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «МАКС КРЕДИТ» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 12 січня 2026 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір кредитної лінії № 00-10853153, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 8000 грн строком на 360 календарних днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним, комісію та інші платежі, передбачені договором.

За умовами договору остаточною датою повернення кредиту визначено 07 січня 2027 року. Знижена процентна ставка становить 0,42 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом протягом перших 15 днів, а стандартна процентна ставка - 0,94 % від залишку неповернутої суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Крім того, договором передбачено одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 20 % суми кредиту, що становить 1600 грн, та штраф у розмірі 40 % суми кредиту - 3200 грн.

Позивач свої зобов`язання виконав та перерахував відповідачу 8000 грн. Відповідач належним чином зобов`язання не виконав, здійснивши лише часткові платежі.

У зв`язку із простроченням сплати процентів понад один календарний місяць 13 квітня 2026 року позивач направив відповідачу на погоджену сторонами електронну адресу вимогу про дострокове повернення кредиту. У встановлений законом і договором 30-денний строк відповідач порушення не усунув.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, позивач просить стягнути з нього 14746,57 грн заборгованості, яка складається з: 7564,50 грн заборгованості за тілом кредиту; 3342,17 грн заборгованості за процентами; 639,90 грн заборгованості за комісією; 3200 грн штрафу.

Також позивач просить стягнути 2662,40 грн судового збору та 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала повністю та не заперечила проти заочного розгляду справи.

Відповідач копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими документами отримав, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості або інших заяв і клопотань не подав.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву не подав, а представник позивача не заперечувала проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 12 січня 2026 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-10853153.

Договір укладено в електронній формі шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора, що відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

У договорі зазначено персональні дані відповідача, його реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер телефону, адресу електронної пошти, реквізити документа, що посвідчує особу, та інші відомості, необхідні для ідентифікації позичальника.

Відповідно до частин третьої, четвертої, шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Відповідь особи про прийняття пропозиції може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, заповнення формуляра заяви або вчинення інших дій, які вважаються прийняттям пропозиції.

Згідно зі статтею 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 та від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 зазначено, що договір, укладений в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора, є таким, що укладений у письмовій формі, а без отримання електронного підпису одноразовим ідентифікатором електронний кредитний договір не був би укладений.

Таким чином, надані позивачем електронні документи у сукупності підтверджують укладення між сторонами кредитного договору та погодження відповідачем його умов.

Відповідно до пункту 1.2 договору сума ліміту кредитної лінії становить 8000 грн.

Пунктом 1.3 договору встановлено строк кредитування 360 календарних днів та визначено остаточну дату повернення кредиту 07 січня 2027 року.

З підтвердження ТОВ «ПрофітГід» убачається, що 12 січня 2026 року за платіжною інструкцією № 152269418 проведено успішний переказ 8000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк», код RRN операції - 601212040963.

На виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що банківська картка № НОМЕР_1 , якій відповідає рахунок IBAN НОМЕР_3 , емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , та що 12 січня 2026 року на цей рахунок зараховано 8000 грн із призначенням платежу «EP_VYPLATA KREDYTU». Отже, факт перерахування кредитних коштів на належний відповідачу рахунок підтверджений належними, допустимими та достовірними доказами.

Крім того, здійснення відповідачем платежів на виконання договору свідчить про визнання ним факту укладення договору та отримання кредитних коштів.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо настання строку дострокового повернення кредиту суд зазначає таке.

Частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі, якщо таке право передбачено договором, зокрема у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для її усунення, та строку їх вчинення.

Якщо кредитодавець вимагає повернення споживчого кредиту в повному обсязі, споживач зобов`язаний здійснити таке повернення протягом 30 календарних днів із дня одержання повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Аналогічні положення передбачені пунктом 4.2.6 кредитного договору. Сторони погодили, що вимога про дострокове повернення кредиту надсилається у вигляді електронного листа на адресу позичальника, зазначену в договорі.

Пунктами 7.7 та 7.15 договору передбачено здійснення повідомлень між сторонами у письмовій або електронній формі, зокрема через особистий кабінет, електронну пошту, SMS-повідомлення, Viber або Telegram, за контактними даними, наданими позичальником.

Позивач 13 квітня 2026 року направив на зазначену відповідачем у договорі електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 вимогу № 00-10853153/1 про дострокове повернення кредиту.

Факт направлення вимоги підтверджується відомостями інформаційної системи позивача, у якій електронному повідомленню присвоєно статус «SENDED», ідентифікатор повідомлення 7875976, а отримувачем зазначено електронну адресу відповідача.

З огляду на те, що вимога направлена на електронну адресу, особисто надану відповідачем під час укладення договору, а електронна пошта прямо погоджена сторонами як належний спосіб обміну повідомленнями, суд вважає, що позивач належно повідомив відповідача про необхідність усунення порушення та дострокове повернення кредиту.

Доказів того, що протягом 30 календарних днів після отримання вимоги відповідач усунув допущене порушення, матеріали справи не містять.

Отже, після спливу встановленого вимогою 30-денного строку вся неповернена сума кредиту стала простроченою, а позивач набув право вимагати її дострокового повернення.

Щодо вимоги про стягнення комісії суд зазначає таке.

Пунктом 1.6 договору передбачено, що кредитодавець одноразово в момент видачі кредиту нараховує комісію за надання кредиту в розмірі 20 % суми кредиту, що становить 1600 грн.

У розділі договору «Визначення термінів» зазначено, що комісія за надання кредиту є одноразовою платою за надання кредиту, а її економічною сутністю є плата за надання коштів. Також прямо зазначено, що ця комісія не є платою за додаткову або супутню послугу кредитодавця.

У пунктах 1.13 та 1.14 договору вказано, що укладення договору не потребує укладення договорів щодо додаткових або супутніх послуг, а за договором не передбачено надання кредитодавцем таких послуг.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця і кредитного посередника, необхідні для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

За змістом частин першої, другої статті 11 цього Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір сплаченої суми кредиту та надає іншу інформацію щодо виконання договору.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату лише за ті послуги, які за законом не повинні надаватися споживачу безоплатно. Якщо в договорі не зазначено конкретного переліку послуг, за які встановлено комісію, така умова не може бути підставою для стягнення плати зі споживача.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Посилання позивача на вказані постанови як на підставу для задоволення вимоги про стягнення комісії є необґрунтованим, оскільки в цій справі комісія встановлена не за конкретно визначені додаткові або супутні послуги, а безпосередньо за сам факт видачі кредиту.

Надання кредитних коштів є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором, за виконання якого позичальник сплачує проценти. Тому встановлення поряд із процентами окремої плати за виконання кредитодавцем свого основного обов`язку фактично є додатковою платою за кредит, не пов`язаною з наданням самостійної послуги позичальнику.

За таких обставин умова договору про сплату комісії за надання кредиту не створює для відповідача обов`язку зі сплати такої комісії, тому в задоволенні вимоги про стягнення 639,90 грн комісії слід відмовити.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості, суд враховує, що позивач зараховував частину внесених відповідачем коштів на погашення комісії, обов`язок зі сплати якої відсутній. Тому здійснені відповідачем платежі підлягають перерахунку та зарахуванню на погашення правомірно нарахованих процентів і тіла кредиту.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснив такі платежі: 27 січня 2026 року - 985 грн; 10 лютого 2026 року - 1700 грн; 27 лютого 2026 року - 1386,60 грн. Загальна сума сплачених відповідачем коштів становить 4071,60 грн.

За перші 15 днів користування кредитом проценти нараховувалися за зниженою ставкою 0,42 % на день. Розмір процентів за один день становить: 8000 грн ? 0,42 % = 33,60 грн. За 15 днів користування кредитом нараховано: 33,60 грн ? 15 днів = 504 грн.

Із платежу 985 грн, внесеного 27 січня 2026 року, 504 грн підлягає зарахуванню на погашення процентів, а решта 481 грн на погашення тіла кредиту. Після цього платежу залишок тіла кредиту становив: 8000 грн - 481 грн = 7519 грн.

У наступному розрахунковому періоді проценти нараховувалися за стандартною ставкою 0,94 % на день від залишку тіла кредиту. Розмір процентів за один день становить: 7519 грн ? 0,94 % = 70,6786 грн, що після округлення становить 70,68 грн. За 15 днів користування кредитом нараховано: 70,68 грн ? 15 днів = 1060,20 грн.

Із платежу 1700 грн, внесеного 10 лютого 2026 року, 1060,20 грн підлягає зарахуванню на погашення процентів, а решта 639,80 грн - на погашення тіла кредиту. Після цього платежу залишок тіла кредиту становив: 7519 грн - 639,80 грн = 6879,20 грн.

У наступному розрахунковому періоді розмір процентів за один день становив: 6879,20 грн ? 0,94 % = 64,66448 грн, що після округлення становить 64,66 грн. За 15 днів користування кредитом нараховано: 64,66 грн ? 15 днів = 969,90 грн.

Із платежу 1386,60 грн, внесеного 27 лютого 2026 року, 969,90 грн підлягає зарахуванню на погашення процентів, а решта 416,70 грн - на погашення тіла кредиту. Після цього платежу залишок тіла кредиту становив: 6879,20 грн - 416,70 грн = 6462,50 грн.

Після останнього платежу проценти нараховувалися на залишок тіла кредиту 6462,50 грн.

Розмір процентів за один день становив: 6462,50 грн ? 0,94 % = 60,7475 грн, що після округлення становить 60,75 грн. Відповідно до визначеного позивачем періоду нарахування, після останнього платежу до припинення нарахування процентів враховано 47 днів користування кредитом. За цей період належало нарахувати: 60,75 грн ? 47 днів = 2855,25 грн.

Таким чином, після правильного зарахування здійснених відповідачем платежів заборгованість за договором становить: 6462,50 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2855,25 грн - заборгованість за процентами. Загальна сума заборгованості за тілом кредиту та процентами становить: 6462,50 грн + 2855,25 грн = 9317,75 грн.

Щодо вимоги про стягнення штрафу суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 3200 грн, нарахований за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання такого договору, підлягають списанню кредитодавцем. Спірний кредитний договір укладено 12 січня 2026 року, а штраф нараховано за прострочення виконання зобов`язань у період дії воєнного стану. Тому нарахований позивачем штраф у розмірі 3200 грн підлягає списанню, а позовна вимога про його стягнення задоволенню не підлягає.

Таким чином, із заявленої позивачем заборгованості в розмірі 14746,57 грн стягненню з відповідача підлягає 9317,75 грн.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

При зверненні в суд позивач сплатив 2662,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на 63,1859 % від заявленої суми: 9317,75 грн ? 14 746,57 грн ? 100 % = 63,1859 %. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі: 2662,40 грн ? 63,1859 % = 1682,26 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то на підтвердження таких витрат позивач надав договір про надання юридичної (правничої) допомоги № 01062026-МК/Кравченко від 01 червня 2026 року, замовлення до договору, акт приймання-передачі наданих послуг та ордер адвоката.

Із наданих документів убачається, що вартість правничої допомоги у справі щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 визначено в розмірі 7000 грн.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. Розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт і їх вартості.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд ураховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а також поведінку сторін під час розгляду справи.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу має виходити з критеріїв їх реальності, необхідності та розумності, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 вказано, що суд повинен оцінювати рівень адвокатських витрат, які мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати фактичними й неминучими та чи є їх сума обґрунтованою.

Водночас зобов`язання між адвокатом і клієнтом щодо визначеного ними розміру гонорару не є безумовно обов`язковими для суду в контексті розподілу судових витрат між сторонами. Суд має оцінити витрати, які повинна компенсувати інша сторона, з урахуванням їх реальності, необхідності, розумності та співмірності.

Ця справа не належить до категорії складних, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження та не потребувала дослідження значного обсягу суперечливих доказів, проведення експертиз чи виконання адвокатом інших складних процесуальних дій.

Позовна заява значною мірою містить виклад загальних положень законодавства та правових висновків судів, а її структура і зміст є типовими для справ про стягнення заборгованості за електронними кредитними договорами. Розгляд справи не вимагав від представниці позивача участі в судових засіданнях, підготовки відповіді на відзив або додаткових письмових пояснень по суті спору.

При цьому ціна позову становить 14746,57 грн, тоді як заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн становлять майже половину ціни позову.

Ураховуючи характер спірних правовідносин, складність справи, типовий зміст позовної заяви, фактичний обсяг виконаної адвокатом роботи, ціну позову та значення справи для сторін, суд вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат у сумі 7000 грн не повною мірою відповідає критеріям розумності, необхідності та пропорційності.

На переконання суду, обґрунтованим і співмірним обсягу наданої в цій справі професійної правничої допомоги є розмір витрат у сумі 4 000 грн.

Оскільки позов задоволено на 63,1859 % від заявленої суми, визначені судом співмірні витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог: 4000 грн ? 63,1859 % = 2527,44 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2527,44 грн витрат на професійну правничу допомогу. Решту таких витрат належить покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, статтями 509, 525, 526, 530, 549, 610, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законами України «Про споживче кредитування», «Про електронну комерцію», суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» заборгованість за договором кредитної лінії № 00-10853153 від 12 січня 2026 року в розмірі 9317 (дев`ять тисяч триста сімнадцять) гривень 75 копійок, яка складається з: 6462 (шість тисяч чотириста шістдесят дві) гривні 50 копійок заборгованості за тілом кредиту; 2855 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень 25 копійок заборгованості за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» 1682 (одну тисячу шістсот вісімдесят дві) гривні 26 копійок судового збору та 2527 (дві тисячі п`ятсот двадцять сім) гривень 44 копійки витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про його перегляд без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, чи якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ», місцезнаходження: 01011, місто Київ, вулиця Лєскова, будинок 9, літера А, код ЄДРПОУ 42806643.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Головуючий???????????????????????? ???О. А. Шишко