Рішення № 139427634, 28.08.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/9258/25

Провадження № 2/487/2658/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участю секретаря Радченко К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за надані послуги водопостачання та водовідведення,

В С Т А Н О В И В:

09.12.2025 року МКП «Миколаївводоканал» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за надані послуги водопостачання, водовідведення та абонентської плати в сумі 30979,76 грн, та судового збору 2422,40 грн

Позов обґрунтований тим, що МКП «Миколаївводоканал» надає населенню м. Миколаєва послуги з водопостачання та водовідведення, в тому числі боржникам за адресою: АДРЕСА_1 . Договір про надання послуг водопостачання та водовідведення було укладено шляхом оформлення окремого особового рахунку № НОМЕР_1 та видачі абоненту розрахункового документа (розрахункової книжки). Свої зобов`язання щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення позивач виконував в повному обсязі та належним чином. Боржниками оплата своєчасно та в повному обсязі не проводилась. В результаті систематичної неналежної оплати споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення наявна заборгованість у сумі 29228,08 грн. та абонентської плати у сумі 1751,68 грн, що разом складає 30979,76 грн.

Заочним рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 10 лютого 2026 рокупозов Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» заборгованість за надані з 01.03.2018 року по 31.10.2024 послуги з водопостачання, водовідведення та абонентської плати у сумі 23809,11 грн. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» заборгованість за надані з 01.11.2024 року по 25.11.2025 послуги з водопостачання, водовідведення та абонентської плати у сумі 7170,65 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» судовий збір у розмірі по 807,47 грн з кожного.

07.04.2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення від 10 лютого 2026 року. В обґрунтування заяви ОСОБА_5 зазначала, що за адресою АДРЕСА_1 не проживає з 22.06.2015 року.

Ухвалою суду від 18 травня 2026 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення задоволено. Скасовано заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 лютого 2026 року Заводським районним судом м. Миколаєва, призначено підготовче засідання по справі.

Ухвалою суду від 24.06.2026 року закрито підготовче засідання по справі, призначено справу до розгляду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розглянути його без участі представника, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Також подав до суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що належних доказів того, що у період, за який стягується заборгованість, відповідачі відмовлялись від надання послуг, або ці послуги не надавалися, або надавалися не в повному обсязі або вони не були користувачами цих послуг надано не було. Навіть при поданні заперечень до суду, відповідачами в порушення вимог законодавства не надано позивачу жодних документів про зміну кількісного складу абонентів за даною адресою та заяви про проведення перерахунку. Тому у позивача немає жодних законних підстав для проведення перерахунку, так як до підприємства з питанням проведення перерахунку ніхто не звертався.

Відповідач ОСОБА_5 до судового засідання не з`явилася, надала до суду заяву, у якій зазначила, що не може бути присутня на засіданні, оскільки проживає в Польщі та не має закордонного паспорту.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з`явилася, надала до суду заяву, у якій просила розглядати справу без її участі, проти позову заперечувала.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як убачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

За змістом п. 5 ч. 3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Приписами п.5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, серед іншого, зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 68 ЖК України передбачено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 64 ЖК України повнолітні члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, несуть солідарну майнову відповідальність за зобов`язаннями.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з дій осіб, які породжують цивільні права та обов`язки. Обов`язок сплатити вартість спожитих послуг випливає з самого факту користування послугою.

Судом встановлено, що Міське комунальне підприємство «Миколаївводоканал» надає населенню м. Миколаєва послуги з водопостачання та водовідведення, в тому числі боржнику за адресою: АДРЕСА_1 .

Договір про надання послуг водопостачання та водовідведення між позивачем та споживачем, було укладено шляхом оформлення окремого особового рахунку та видачі абоненту розрахункового документа (розрахункової книжки).

Внаслідок неналежного виконання відповідачами зобов`язань щодо сплати поточних спожитих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за період 01.03.2018 року до 25.11.2025 року утворилася заборгованість у сумі 30979,76 грн., яка складається з: заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 29228,08 грн. та абонентської плати у розмірі 1751,68 грн.

Позивач зазначає, що боржникам неодноразово повідомляли про наявну заборгованість та наслідки невиконання зобов`язань щодо оплати наданих послуг, що підтверджується повідомленнями про заборгованість.

Дані про право власності на зазначене приміщення відповідачем до МКП «Миколаївводоканал» не надавались.

Згідно довідки про осіб зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.01.2019 по 26.11.2025 зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований 30.11.2004 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована з 19.10.2004 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований 23.10.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована 01.02.2014, знята з реєстрації 23.11.2024. Всього зареєстровано 3 особи станом на 26.11.2025 року.

Крім того, згідно відповіді № 2135716 від 16.12.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 01.02.2014 року, знята з реєстрації 23.11.2024 року.

Звертаюсь до суду позивач у позовній заяві просив суд стягнути заборгованість з ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 31.10.2024 року, тобто за період, у який відповідач ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , за якою позивачем надавались послуги з водопостачання та водовідведення.

Як встановлено судом, відповідачі є споживачами комунальної послуги, що надає позивач, оскільки між позивачем і відповідачами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання комунальних послуг постачання холодної води і водовідведення, однак вони не сплачують вартість послуг, що порушує право позивача на отримання коштів за надані послуги у встановлений законодавством строк, та в повному обсязі. За такого, у відповідачів виникло зобов`язання сплатити заборгованість за спожиті послуги, а у позивача право вимагати від нього виконання свого обов`язку щодо оплати наданих послуг.

Будь-яких доказів з приводу того, що відповідачі відмовлялися від надання вищевказаних послуг, або ці послуги не надавалися, або надавалися не в повному обсязі, чи звертався до позивача щодо проведення перерахунку у разі можливої відсутності тривалий час в квартирі та не споживання послуг, або з претензіями щодо невиконання зобов`язань щодо постачання послуг, або надання неякісних послуг - суду надано не було.

Таким чином, правовідносини між сторонами за своїм змістом є зобов`язальними, позивач повинен надавати послуги водопостачання та водовідведення, а відповідачі повинні за них сплачувати в силу приписів ст.11 Цивільного кодексу України.

За період з 01.03.2018 року по 25.11.2025 року заборгованість відповідачів за надані послуги водопостачання та водовідведення становить 30979,76 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком.

Нарахування за надані послуги у зазначений період відбувалось відповідно до затверджених норм згідно благоустрою помешкання, на підставі рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради 385 від 26.06.1988р., № 592 від 14.07.2017 р., за нормою 9/8,85 куб. м. та № 661 від 28.07.2021 року, за нормою 9,1/8,94 куб. м. на одну людину на місяць, які діяли на зазначений у заборгованості період. Прилади обліку відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, які діяли до 1 травня 2022 року, плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання, що установлена органом місцевого самоврядування.

Аналогічні положення містяться в пункті 21 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року № 85), які діяли після 1 травня 2022 року, з урахуванням положень пункту 9 розділу 1 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358).

Загальні положення про плату за комунальні послуги та строки їх внесення передбачені ст.ст. 67, 68 Житлового кодексу України, та визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальнихпослуг є: послуг з централізованого водопостачання - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; послуг з централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.

Згідно ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний в тому числі оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно п. 47 «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених Постановою КМУ №690 від 05.07.2019 року (із мінами та доповненнями) Індивідуальний споживач зокрема зобов`язаний: оплачувати надані послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Відповідно до пунктів 35, 37, 38, 39 вищезазначеної Постанови, плата за послуги, абонентське обслуговування та плата за технічне обслуговування і поточний ремонт внутрішньобудинкових систем централізованого водопостачання та водовідведення багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однією сумою в порядку та розмірах, визначених договором. Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитих послуг щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуг.

Відповідно до частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги до форми договору не встановлені законом. Укладення договору шляхом оформлення особового рахунку та видачі розрахункової книжки не суперечить діючому законодавству.

Споживач, який фактично користується послугами з централізованого водопостачання та водовідведення або звертається до МКП «Миколаївводоканал» для отримання вказаних послуг, та вважається таким, що ознайомлений, погоджений та приєднаний до умов Договору. У зв`язку тим, що даний договір є договором приєднання, його умови не підлягають узгодженню зі стороною, що приєднується (споживачем).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства, якими є не тільки законні, а й підзаконні нормативно-правові акти. За відсутності таких умов та вимог зобов`язання виконується відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 750/12850/16-ц від 26.09.2018 зазначено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Розрахунок заборгованості, що наданий представником позивача містить відомості про: норму, об`єм споживання, тариф, суму до сплати, сплачену суму та суму боргу.

Відповідачами не надано до суду доказів того, що вони у встановленому законом порядку відмовилися від надання послуг позивачем, а також не надано доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати.

Також судом встановлено, що відповідачі не зверталися до МКП «Миколаївводоканал» із повідомленням про тимчасову відсутність або проживання за іншою адресою, не надавали підтверджуючих документів. Доказів зворотнього відповідачами суду не надано.

Отже, відповідачі є споживачами комунальних послуг, які надає позивач, оскільки між позивачем і відповідачами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг водопостачання і водовідведення, однак останні не сплачують вартість послуг. За такого, у відповідачів виникло зобов`язання сплатити заборгованість за спожиті послуги, а у позивача право вимагати від них виконання свого обов`язку щодо оплати наданих послуг.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідачі є споживачами послуг з водопостачання та водовідведення, заборгованість за спожиті послуги в добровільному порядку не відшкодовано, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Доказів, які б спростовували вищевикладені висновки суду, відповідачами суду не представлено.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» заборгованість за надані з 01.03.2018 року по 31.10.2024 послуги з водопостачання, водовідведення та абонентської плати у сумі 23809,11 грн.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» заборгованість за надані з 01.11.2024 року по 25.11.2025 послуги з водопостачання, водовідведення та абонентської плати у сумі 7170,65 грн.

Стягнути з ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» судовий збір у розмірі по 807,47 грн з кожного.

Рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 28.08.2026.

Позивач: Міське комунальне підприємство «Миколаївводоканал», місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Погранична, 161, код ЄДРПОУ 31448144.

Відповідачі:

ОСОБА_4 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя В.О. Гаврасієнко