Рішення № 139426738, 03.09.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 03.09.2026

Справа № 334/7663/25

Провадження № 2/334/355/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.

за участю секретаря Нагорних О.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Запорізької міської територіальної громади в особі Запорізької міської ради, третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Тетяна Миколаївна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшли: 17/25 часток житлового будинку та 519/1000 часток земельної ділянки площею 0,0511 га (загальна площа 0,0984 га, кадастровий номер 2310100000:04:010:0123), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а також грошові вклади в АТ КБ «Приватбанк».

За життя спадкодавець склав заповіт від 01.11.2022 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чекун В.І. (реєстровий № 199), яким усе належне йому майно заповів своєму онуку ОСОБА_4 (відповідачу у справі). Строк для прийняття спадщини за заповітом для ОСОБА_4 сплив 25 березня 2025 року.

Позивачка зазначає, що була обізнана про існування заповіту і вважала, що спадкоємець за заповітом своєчасно прийняв спадщину, оскільки під час особистого спілкування він заявляв про такий намір. Крім того, позивачка та відповідач з 2022 року вимушено виїхали до Республіки Польща через повномасштабну збройну агресію РФ та постійні ракетні обстріли м. Запоріжжя, де позивачка офіційно працевлаштована та має статус тимчасового захисту (PESEL UKR).

У серпні 2025 року від відповідача стало відомо, що він не прийняв спадщину та відмовився від вчинення дій щодо її оформлення. Таким чином, у позивачки як спадкоємиці першої черги за законом виникло право на прийняття спадщини. 16 серпня 2025 року позивачка повернулася в Україну та 25 серпня 2025 року подала приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу заяву про прийняття спадщини. Постановою приватного нотаріуса ЗМНО Бахматської Т.М. № 821/02-31 від 26.08.2025 року позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском встановленого законом строку.

Посилаючись на те, що строк для прийняття спадщини був пропущений з об`єктивних і поважних причин (перебування за кордоном під дією правового режиму воєнного стану, необізнаність щодо неприйняття спадщини спадкоємцем за заповітом, незначний проміжок пропуску строку), позивачка просила суд визначити їй додатковий строк тривалістю 3 (три) місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька.

В судовому засіданні представник позивача заявив, що позовні вимоги він підтримує в повному обсязі, з підстав викладених у позові.

В судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з`явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Зазначив, що проти задоволення позовної заяви не заперечує.

Представник відповідача Запорізької міської територіальної громади в особі Запорізької міської ради заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки ЦК України встановлено строк шість місяців для прийняття спадщини. У позивачки не було перешкод для подання заяви про прийняття спадщини, тому відсутні підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, ним надана заява про розгляд справи за його відсутності та прийняття рішення за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що батьками позивачки ОСОБА_6 є ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 14).

20 вересня 2003 року ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_9 та змінила прізвище на ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 20.09.2003р. (а.с. 15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , батько позивачки, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 28.09.2024. (а.с. 22)

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, до складу якої увійшли: 17/25 часток житлового будинку та 519/1000 часток земельної ділянки площею 0,0511 га (загальна площа 0,0984 га, кадастровий номер 2310100000:04:010:0123), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а також грошові вклади в АТ КБ «Приватбанк». (а.с. 23-32)

За життя ОСОБА_5 склав заповіт від 01.11.2022 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чекун В.І. (реєстровий № 199), яким усе належне йому майно заповів своєму онуку ОСОБА_4 (відповідачу у справі). (а.с. 80)

Строк для прийняття спадщини за заповітом для ОСОБА_4 сплив 25 березня 2025 року.

Позивачка ОСОБА_3 , тільки 25 серпня 2025 року подала приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Бахмацькій Т.М. заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 . (а.с. 71)

ОСОБА_4 надіслав заяву приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Бахмацькій Т.М. про відмову від прийняття спадщини за заповітом, після смерті ОСОБА_5 , яка надійшла до нотаріусу 25 серпня 2025 року. (а.с. 72-73)

Постановою приватного нотаріуса ЗМНО Бахматської Т.М. № 821/02-31 від 26.08.2025 року позивачці ОСОБА_3 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском встановленого законом строку для прийняття спадщини.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, в тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов`язані, зокрема з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

Як встановлено судом, в період дії 6-ти місячного строку для прийняття спадщини (починаючи з 25 вересня 2024 року) позивачка ОСОБА_3 , перебувала на території України з 27 вересня 2024 по 13 жовтня 2024 року, що підтверджується інформацією Державної прикордонної служби України від 26.08.2025 року. Отже позивачка мала можливість подати заяву в цей період. Позивачка знову повернулась в Україну вже 16.08.2025. (а.с. 18)

ОСОБА_3 , знаючи про відкриття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 зобов`язана була проявляти розумну обачність та інтерес до юридичної долі спадкового майна. Пасивна поведінка позивачки, відсутність своєчасного з`ясування правового статусу спадщини у нотаріальних органах протягом 11 місяців з моменту смерті спадкодавця свідчить про суб`єктивне нехтування своїми правами, що згідно з практикою Верховного Суду (постанови КЦС ВС від 13.03.2020 у справі № 316/870/18, від 11.11.2020 у справі № 754/12188/18) не може кваліфікуватися як поважна причина.

Суд критично розцінює факт проживання позивачки за межами території України, наявність статусу PESEL UKR та офіційне працевлаштування в іноземній державі не позбавляли її об`єктивної правової та фізичної можливості реалізувати спадкові права без необхідності перетину державного кордону та прибуття до України.

Відповідно до абзацу третього пункту 2.1 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, та положень Консульського статуту України, відповідно до яких: заява про прийняття спадщини може бути складена та посвідчена в консульській установі чи дипломатичному представництві України за кордоном; справжність підпису на такій заяві може бути засвідчена будь-яким нотаріусом з подальшим проставленням апостилю та офіційним нотаріальним перекладом українською мовою; вказана заява могла бути надіслана приватному нотаріусу на території України засобами міжнародного поштового зв`язку.

Крім того, позивачка мала можливість уповноважити представника за довіреністю на ведення спадкової справи.

Жодних доказів існування об`єктивних перешкод, які б позбавляли позивачку можливості скористатися міжнародним поштовим чи консульським зв`язком у період з 25.09.2024 року по 25.03.2025 року, матеріали справи не містять.

Поважних причин, які б перешкоджали позивачці подати заяву про прийняття спадщини у 6-місячний строк, починаючи з 25 вересня 2024 року, позивачкою не наведено і судом не встановлено.

З огляду на те, що позивачка не довела належними та достатніми доказами існування об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання нею у період з 25 вересня 2024 по 25 березня 2025 року заяви про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_5 , підстави для задоволення її позовних вимог відсутні.

Безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини може бути визнано порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є нелегітимним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

Щодо позиції відповідача ОСОБА_4 , сина позивачки, який не заперечував проти задоволення позову, суд звертає увагу, що він не може вирішувати долю майна, якого він не прийняв.

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд, дослідивши та проаналізувавши докази, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позивачкою не доведено існування об`єктивних та непереборних перешкод для прийняття спадщини, а отже нею не доведено, що пропуск зазначеного строку відбувся з поважних причин, тому відсутні підстави для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, у зв`язку з чим у задоволені позову слід відмовити.

У разі відмови у задоволенні позову судові витрати у відповідності до ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Запорізької міської територіальної громади в особі Запорізької міської ради, третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Тетяна Миколаївна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Запорізька міська територіальна громада в особі Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 04053915, адреса: Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 206.

Третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Тетяна Миколаївна, РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя: Баруліна Т. Є.