Рішення № 139426090, 28.08.2026, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/383/25

№ провадження 2/196/161/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Костюкова Д.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Грищенко А.Ю.,

представника відповідачки: адвоката Москвічова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції в залі суду в с-щі Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" звернулося до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що 14.04.2023 між Товариством з обмеженої відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА») та ОСОБА_1 укладено договір № 3605516 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язався надати відповідачці грошові кошти в сумі 12 500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало відповідачці грошові кошти шляхом їх перерахування на картку останньої, яку відповідачка вказала при оформленні кредиту. Відповідачка виконувала взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

28.11.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ "СВЕА ФІНАНС" (попередня назва «Росвен Інвест Україна») укладено договір факторингу № 01.02-77/23, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило належні йому права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників відповідно до реєстру, зокрема, до ОСОБА_1 .

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №3605516 від 14.04.2023 року становить 61 500,00 грн., з яких: заборгованість по тілу - 12 500,00 грн.; заборгованість по відсотках - 49 000,00 грн.; пеня - 0,00 грн.

Посилаючись на вказані обставини, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» просить суд стягнути з відповідачки вказану заборгованість, а також судові витрати в розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін (Т.1 а.с.105).

30 червня 2025 року Царичанським районним судом Дніпропетровської області постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, оскільки відповідачка ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явилася (06 червня 2025 року 09.30 год. та 30 червня 2025 року 09.30 год.), про місце, день та час слухання справи була повідомлена належним чином згідно з порядком, встановленим ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомила, заяву про розгляд справи за її відсутності та відзиву на позов не подавала, позивач проти заочного розгляду справи не заперечував (Т.1 а.с.116).

30 червня 2025 року заочним рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" заборгованість за Договором №3605516 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14 квітня 2023 року на загальну суму 61 500 (шістдесят одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп. , витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн. (Т.1 а.с.120-123).

06 листопада 2025 року відповідачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Москвічов А.С., звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 30.06.2025 року по справі №196/383/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (Т.1 а.с.138-151).

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2025 року поновлено пропущений строк для подання заяви про перегляд заочного рішення по справі №196/383/25 та прийнято до розгляду заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 30.06.2025 року по справі №196/383/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, призначено судовий розгляд (Т.1 а.с.159).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2025 року заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 30.06.2025 року по справі № 196/383/25 задоволено, скасовано заочне рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 30.06.2025 року по справі №196/383/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті (Т.1 а.с.197).

22 грудня 2025 року через систему "Електронний суд" від представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Москвічова А.С. надійшли письмові пояснення по справі, які за змістом є відзивом на позов, відповідно до якого представник просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступні обставини. В матеріалах справи відсутнє належне підтвердження того, що Позичальнику була надана уся необхідна інформація відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Відсутність документального підтвердження такої інформованої згоди означає, що Кредитодавець не забезпечив дотримання законодавчих вимог до укладення договору, що ставить під сумнів його юридичну дійсність. У матеріалах справи також немає інформації про проведення будь-якої додаткової перевірки ідентичності Позичальника, яка б підтверджувала його право підписувати договір та брати на себе фінансові зобов`язання. Відсутність належної перевірки ідентифікації може свідчити про недотримання Кредитодавцем стандартів, передбачених законодавством про захист персональних даних та запобігання відмиванню доходів, отриманих злочинним шляхом. Це ставить під сумнів законність та юридичну силу укладеного договору, оскільки ідентифікація є важливим елементом, який забезпечує безпеку укладення правочинів в електронному середовищі. Також Відповідач вважає, що ознайомлення з Офертою та укладення кредитного договору через гіперпосилання в «особистому кабінеті» не відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема, порушує його права як споживача відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про захист прав споживачів». Використання виключно гіперпосилання для ознайомлення з Офертою не забезпечує належного інформування клієнта про умови договору, особливо щодо положень, які мають бути зрозумілими та прозорими для прийняття обґрунтованого рішення. Відсутня також інформація про механізми підтвердження наміру клієнта діяти від свого імені, у власних інтересах, а не на користь третьої особи, що може спричинити неправомірне оформлення кредиту. Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що ним було перевірено особисті дані Відповідача, та платіжну картку, з метою ідентифікації, однак жодного підтвердження щодо проведення зазначеної вище перевірки не було надано. Враховуючи вищевикладене, вважають укладення договору за допомогою вказаного Позивачем гіперпосилання необґрунтованим і таким, що не відповідає вимогам українського законодавства. Крім того, в матеріалах справи відсутні належні докази перерахування кредитних коштів відповідачу, наданий позивачем розрахунок не є зведеними документами, не погоджений з відповідачем та не підтверджений первинними обліковими бухгалтерськими документами. Таким чином, сторона відповідача вважає недоведеним факт існування заборгованості відповідача за спірним кредитним договором. При цьому, позивач нараховував відсотки за кредитним договором з грубим порушенням чинного законодавства. Також, позивачем не надано належних та допустимих доказів факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог Товариства, так як останнє є неналежним позивачем. Отже, позивачем не надано жодного доказу існування заборгованості за кредитним договором №3605516 від 14.04.2023р., в тому числі первинну документацію, у зв`язку з чим прохають відмовити у задоволенні позову повністю (Т.1 а.с.209-224).

Представник позивача ТОВ "СВЕА ФІНАНС" в судове засідання не з`явився, в позовній заяві прохали проводити розгляд справи у відсутність їх представника (Т.1 а.с.4-10).

Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Москвічов А.С. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що в матеріалах справи відсутня первинна документація щодо надання грошових коштів відповідачці. Також вказав, що відповідачка є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі з 27.01.2022, а тому остання звільняється від сплати відсотків за користування кредитними коштами. Крім того, позивач нараховував відсотки в розмірі 2% денної ставки, що є грубим порушенням. Таким чином, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю. В подальшому від представника відповідачки надійшла заява про розгляд справи у його відсутність (Т.2 а.с.38-40).

Заслухавши позицію представника відповідачки, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Так, судом встановлено, що 14 квітня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №3605516 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» (Т.1 а.с.12-31).

Укладання договору було здійснено сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, після попереднього проходження позичальником реєстрації в ІТС і безпосереднього направлення ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» засобами ІТС заявки на отримання кредиту, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» сформувало Договір про надання споживчого кредиту №3605516, надало його позичальнику для ознайомлення і направило на її номер мобільного телефону одноразовий ідентифікатор В304, котрий було введено позичальником у відповідний розділ ІТС. Таким чином, було укладено Договір про надання споживчого кредиту №3605516 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.1.2 Договору сума кредиту складає 12 500,00 гривень.

Відповідно до п.1.3 зазначеного Договору, строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до п.1.4 зазначеного Договору, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: п.1.4.1 - стандартна процентна ставка становить 2,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, встановленого в п.1.3 цього договору.

Відповідно до п.1.5.1 зазначеного Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 59 140,89 % річних.

Згідно п.1.6 вказаного Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: п.1.6.1 - за стандартною ставкою 102 500,00 грн.

Відповідно до п.2.1 зазначеного Договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно п.2.2 вказаного Договору, сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох робочих днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 14.04.2023 року або 15.04.2023 року.

Згідно п.4.1 вказаного Договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п.п.4.3 договору.

Відповідно до п.9.3 зазначеного Договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним.

Як вбачається з Додатку №1 до Договору про надання споживчого кредиту №3605516 від 14 квітня 2023 року, яким є Таблиця загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором В304 сторони вказаного договору погодили, що відповідач сплачує відсотки за користування кредитними коштами. Таким чином, виходячи з строку кредиту, розрахунки за кредитом будуть мати наступні значення: 1. Усього сума платежів за розрахунковий період складе 102 500,00 гривень 2. Усього сума процентів за користування кредитом складе 90 000,00 гривень; 3. Реальна річна процентна ставка складе 59140,89% річних; 4. Загальна вартість кредиту складе 102 500,00 гривень (Т.1 а.с.31).

Також, 14 квітня 2023 року відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови надання ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» коштів у позику, з врахуванням побажань споживача, яким є відповідачка (Т.1 а.с.32-36).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронну комерцію", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронну комерцію", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України "Про електронну комерцію".

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України Про електронну комерцію).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №3605516 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 12 500,00 грн. на строк 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Для підписання вказаного договору відповідачкою було використано електронний підпис з одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

За умовами кредитного договору відповідачка зобов`язувалася прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами.

Таким чином, договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тому належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами цього правочину, в яких сторони узгодили всі істотні умови: розмір кредиту, строк кредиту, відсоткову ставку, порядок нарахування відсотків, умови продовження строку договору тощо.

Доказів протилежного матеріали справи не містять та стороною відповідачки суду не надані.

Згідно листа від 04 березня 2024 року ТОВ «Універсальні платіжіні рішення», між товариством та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів ФК-П-19/03-01 від 12 березня 2019 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ» ЛІНЕУРА УКРАЇНА»: 14.04.2023 22:31:51 на суму 12 500,00 гривень, на картку № НОМЕР_1 (Т.1 а.с.55).

Доказів того, що на картку НОМЕР_1 не було перераховано суму в розмірі 12 500,00 грн. стороною відповідачки не надано, як і не надано доказів того, що даний електронний платіжний засіб не належить відповідачці.

Отже, твердження сторони відповідачки про недоведеність позивачем факту перерахування кредитних коштів відповідачці залишаються припущеннями і не спростовують позовні вимоги.

Таким чином, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ грошових коштів відповідачці на її картковий рахунок.

Відповідно до положень ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

28.11.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва ТОВ «Росвен Інвест Україна») укладено договір факторингу № 01.02-77/23 (Т.1 а.с.56-75).

Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу від № 01.02-77/23 від 27.11.2023 TOB «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №3605516 в розмірі 61 500,00 грн., з яких: 12 500,00 грн. сума основного боргу за кредитом,49 000,00 грн. сума нарахованих відсотків (Т.1 а.с.76).

Отже, вищенаведені докази підтверджують виникнення у позивача права вимоги до відповідачки за кредитним договором №3605516 від 14.04.2023р.

З розрахунків заборгованості за кредитним договором, наданих позивачем вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 61 500,00 грн., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту 12 500,00 грн.; заборгованості за відсотками 49 000,00 грн. (а.с.48-54).

Стороною відповідачки не надано суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості за кредитним договором або відсутність заборгованості. Доказів того, що відповідачка виконала свій обов`язок позичальника первісному кредитору, відповідачкою суду також не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем належниими доказами підтверджено факт видачі відповідачці коштів в розмірі 12 500,00 грн. на підставі кредитного договору №3605516 від 14.04.2023р., а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 12 500,00 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості по процентам, суд зазначає таке.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2021 року у справі № 502/1438/18 зазначено, що дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

На підтвердження статусу військовослужбовця відповідачка надала копію військового квитка серії НОМЕР_2 , довідку командира ВЧ НОМЕР_3 від 02.07.2022 №212 (форма №5), відповідно до яких солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у ВЧ НОМЕР_3 з 27.01.2022 по теперішній час (Т.2 а.с.22-28).

Тобто, з поданих документів вбачається, що на момент укладення кредитного договору, а саме 14 квітня 2023 року, та в період нарахування процентів відповідачка ОСОБА_1 набула статусу військовослужбовця і на неї розповсюджуються пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У зв`язку із викладеним вище, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідачки процентів за кредитним зобов`язанням в розмірі 49 000,00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та задоволення позовних вимог ТОВ "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором частково.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №907 від 08.04.2025 року про сплату судового збору загальною сумою 2 422,40 грн. (Т.1 а.с.11).

Враховуючи те, що задоволено 20,33% позовних вимог (12 500,00 грн. від 61 500,00 грн. становить 20,33 %), суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача суму понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, яка становить 492,47 грн. (2 422,40 грн. х 20,33 % : 100).

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6) заборгованість за Договором №3605516 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14 квітня 2023 року на загальну суму 12 500 (дванадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6) судовий збір у сумі 492,47 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.09.2026 року.

Суддя Д.Г. Костюков