Рішення № 139425895, 02.09.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2286/25

Провадження № 2/177/419/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 вересня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Коваль Н. В.

за участі:

секретаря судового засідання Кулініч Ю.А.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Савельєвої Т.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок професійного захворювання, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеною позовною заявою, в обґрунтування позовних вимог вказував на те, що позивач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , який протягом тривалого часу (більше 10 років), а саме з 26 грудня 1983 року по 30 липня 1993 року, з 22 лютого 2000 року по 01 листопада 2001 року працював в різних структурних підрозділах, на різних підземних професіях Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод». Всі вказані вище обставини про роботу ОСОБА_3 підтверджуються актом № 5 розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 від 09 грудня 2008 року

Пунктом 7 акту № 5 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 09 грудня 2008 року, встановлено наявність у ОСОБА_3 професійного захворювання: сидеросилікоз першої ст., ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої ст., ЛН першого-другого ст.

Згідно п. 16 вищевказаного акта професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи з 26 грудня 1983 року по 01 січня 1984 року обрубувачем, з 02 січня 1984 року по 01 січня 1986 року стропальником, з 01 січня 1986 року по 20 липня 1993 року та з 22 лютого 2000 року по 01 січня 2001 року майстром на ВАТ «КЦРЗ», ОСОБА_3 виконував роботи, які характеризувалися запиленістю повітря робочої зони, що перевищувала внаслідок недосконалості робочих місць.

Згідно п. 17 зазначеного акта причинами виникнення професійного захворювання є: перевищення рівнів пилу в робочій зоні: протягом 18 років 4 місяців пил з вмістом шамоту в концентрації 4,42 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, пил оксиду залізу в концентрації 9,17 мг/м3, при ГДК 6,0 мг/м3, протягом 6 років та 3 місяців пил з вмістом діоксида кремнія від 10% до 70% концентрація 5,9 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3.

Згідно п. 19 вказаного акта встановлено осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, а саме: Адміністрація термообрубувального цеху ВАТ (після перейменування ПрАТ) «КЦРЗ».

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 14 січня 2009 року серія ДНА-02 № 028426 ОСОБА_3 первинно безстроково встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 25%.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 62 років, батько позивача, ОСОБА_3 помер.

Висновком експерта № 1013 від 19 травня 2014 року встановлено судово-медичний діагноз: основний: хронічне обструктивне захворювання легень (пиловий бронхіт) в стадії загострення: дифузний пиловий пневмофіброз, множинні зливні осередки чорного пігменту в товщі легень, в`язкий слиз у просвітку бронхів.

Після дослідження всіх обставин, які були надані судовомедичному експерту, він прийшов до висновку, що смерть ОСОБА_3 настала від хронічного пилового бронхіту, який супроводжувався хронічною недостатністю дихання, і ускладнився. розвитком легенево-серцевої недостатності.

Також посмертним епікризом від 08 жовтня 2014 року підтверджено основний легень діагноз: хронічне обструктивне захворювання (пиловий бронхіт) стадія загострення, дифузний пиловий пневмофіброз, множинні зливні осередки чорного пігменту в товщі легень, в`язкий слиз у просвітку бронхів.

Вказує, що даними документами в повній мірі підтверджується, що смерть ОСОБА_3 настала в наслідок професійного захворювання, яке він отримав при житті під час роботи, зокрема на підприємстві відповідача.

Вказує, щоу зв`язку з протиправними діями відповідача по відношенню до ОСОБА_3 , наслідком чого стала його смерть, позивач зазнає порушень душевної рівноваги, втрачає соціальні зв`язки, має постійну апатію до всіх важливих процесів, які відбуваються навколо нього. Батько позивача, ОСОБА_3 , був завжди для сина опорою та підтримкою, кожного разу допомагав у вирішенні різноманітних питань, що виникали в повсякденному житті позивача. Смерть батька викликала тривалий шок у його сина, смерть рідної людини є не відновлюваною втратою, що спричиняє тривалі страждання та хвилювання. Позивача не полишають думки про смерть його батька, що навіює в нього смуток, спричиняє душевні страждання та майже щоразу викликає головні болі, знервованість та болі в області серця. Для позивача дуже важко сприймається той факт, що він втратив свого батька. Душевні страждання також збільшуються у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 не буде бачити як зростають та розвиваються його онуки. Моральна шкода, якої він зазнає, є глибокою, незворотною та щоденною. Вона виявляється у хронічному стресі та депресивному стані; тривожних розладах та порушенні сну; втраті життєвих орієнтирів; погіршенні фізичного здоров`я; соціальній ізоляції та емоційному вигорянні. Таким чином невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком отримання ОСОБА_3 професійних захворювань, які спричинили до його смерті є підставою для відшкодування відповідачем заподіяної позивачу, як сину загиблого, моральної шкоди.

Просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування моральної шкоди завданої смертю батька внаслідок професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі 750 000,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою судді від 25 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 22).

Ухвалою суду від 02 жовтня 2025 року змінено порядок розгляду справи з правил спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на загальний порядок та призначено підготовче засідання (а.с. 69).

Представник відповідача ПрАТ «КЦРЗ» - Савельєва Т.Д. надала відзив на позовну заяву, в якому вказувала на те, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими через те, що існує ряд фактів, які свідчать про недоведеність причинно-наслідкового зв`язку між смертю батька позивача та професійним захворюванням, що було встановлено за його життя. Так, вказує, що підприємство відповідача не було останнім місцем роботи померлого чоловіка позивача, де були шкідливі фактори виробничого середовища та умови для виникнення профзахворювання. Законодавством передбачено, що визначення підприємства, яке винне у виникненні хронічного профзахворювання особи, здійснюється не судом під час розгляду справи про стягнення моральної шкоди і не комісією з розслідування ХПЗ на етапі розслідування його причин, а здійснюється саме лікувально-експертною комісією Спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я. Представник відповідача посилається на те, що законодавство не може і не повинно встановлювати різні процедури і встановлювати подвійні стандарти встановлення причинно наслідкового зв`язку смерті з професійним захворюванням для отримання страхових виплат і відшкодування моральної шкоди. Визначення причино-наслідкового зв`язку професійного захворювання (отруєння) або трудового каліцтва постраждалого з настанням смерті, іншим шляхом ніж МСЕК (нині-експертні команди), є фактично формою втручання суду та інших органів (установ, організацій) в дискреційні повноваження МСЕК (експертні команди).

Щодо не доведення позивачем причинного зв`язку між протиправною поведінкою саме ПрАТ «КЦРЗ» та завданою йому шкодою, спричиненою смертю батька внаслідок отримання ним хронічного професійного захворювання, зазначила наступне.

Батько позивача перебував у трудових відносинах з ПрАТ «КЦРЗ» в період з 26 грудня 1983 року по 30 липня 1993 року, з 22 лютого 2000 року по 01 листопада 2001. До працевлаштування на підприємство відповідача та після цього, досить тривалий час працював на інших підприємствах з шкідливим умовами праці. 09.12.2008 на відповідному підприємстві проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, за результатами якого складено Акт за формою П-4, в якому вказується на те, що причиною виникнення у батька позивача хронічного професійного захворювання стало перевищення показників шкідливості умов праці саме на ПрАТ «КЗГО». Відповідач по даній справі ПрАТ «КЦРЗ» участі у цьому розслідування не брав, про результати його проведення повідомлений не був. Отже, за наявними доказами долученими до позовної заяви визначено зв`язок між професійним захворюванням батька позивача та умовами праці саме на ПрАТ «КЗГО», а не з умовами праці на іншому підприємстві, яке не було останнім місцем роботи батька позивача та на якому мали місце шкідливі фактори виробничого середовища, які можуть викликати саме те профзахворювання, яке встановлене батьку позивача.

Вказує, що недоведеність позивачем у своїй позовній заяві причинного зв`язку між протиправною поведінкою саме ПрАТ «КЦРЗ» та завданою шкодою батьку позивача, спричиненою отриманням хронічного професійного захворювання, внаслідок начебто якого помер його батько, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, звернених до ПрАТ «КЦРЗ». Вказує, що жодного належного і допустимого доказу того, що робота померлого батька позивача в ПрАТ «КЦРЗ» стала причиною виникнення у батька позивача хронічних професійних захворювань немає, як і не має жодного належного доказу про встановлення причинно-наслідкового зв`язку смерті померлого з його професійним захворюванням. Отже неможливо встановити зв`язок з роботою померлого батька позивача в ПрАТ «КЦРЗ» і заподіянням позивачу моральних страждань, а тому підстави для стягнення моральної шкоди з відповідача відсутні. У задоволені позовних вимог просила відмовити (а.с. 36-44).

Представник позивача ОСОБА_1 подав відповіді на відзив, в якій зазначив, що позивач не погоджується із позицією відповідача, викладеною у відзиві, вважає його таким, що зводиться тільки до переоцінки доказів, не відповідає вимогам чинного законодавства, не логічним та таким, що порушує права та законні інтереси позивача з огляду на наступне.

Так, пунктом 7 акта № 5 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 09 грудня 2008 року, встановлено наявність у ОСОБА_3 професійних захворювань: сидеросилікоз першої ст., ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої ст., ЛН першого-другого ст.

Згідно з п. 19 вказаного акта, було встановлено осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, а саме: Адміністрація термообрубувального цеху ВАТ (після перейменування ПрАТ) «КЦРЗ».

Згідно з довідки Медико-соціальної експертної комісії від 14 січня 2009 року серія ДНА-02 № 028426 ОСОБА_3 первинно безстроково встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 25%.

У зв`язку з отриманням професійного захворювання ОСОБА_3 було безстроково встановлено 25% стійкої втрати працездатності, чим безсумнівно було заподіяно моральну шкоду, в тому числі його сину, як члену родини, оскільки внаслідок професійного захворювання змінились умови життя ОСОБА_3 та позивача, який змушений була весь час до смерті свого батька переживати його тривале лікування, відчуваючи душевні страждання за рідну людину.

З рештою, смерть ОСОБА_3 , батька позивача, яка стала наслідком отриманого професійного захворювання, хронічного обструктивного захворювання легень (пиловий бронхіт), є непоправною втратою для позивача (а.с. 55-58).

Ухвалою суду від 11 червня 2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду (а.с. 160).

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ПрАТ «КЦРЗ» - Савельєва Т.Д. в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення заявлених позовних вимог, надала пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві ПрАТ «КЦРЗ» на позов, у задоволені позовних вимог просила відмовити.

Суд, вислухавши думку присутніх учасників справи, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 10).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.14).

Протягом тривалого часу, а саме з 26 грудня 1983 року по 30 липня 1993 року, з 22 лютого 2000 року по 01 листопада 2001 року ОСОБА_3 працював в різних структурних підрозділах, на різних підземних професіях Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод».

У ОСОБА_3 . Українським НДІ промислової медицини м. Кривий Ріг встановлено наявність професійне захворювання: сидеросилікоз першого ст., ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першого ст., ЛН першого-другого ст.

Внаслідок чого, проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання. Актом №5 форми П-4 від 09.12.2008, відповідно до змісту якого, вказане захворювання виникло у зв`язку з тим, що працюючи з 26.12.1983 по 09.12.2008 ОСОБА_3 виконував роботи на різних підприємствах, що характеризувалися запиленістю повітря робочої зони, що перевищувала норми, внаслідок недосконалості робочих місць. Так, відповідно до п.17 акта, причинами виникнення професійного захворювання стали: перевищення рівня пилу в робочій зоні: протягом 18 років 4 місяців пил з вмістом шамоту в концентрації 4,42 мг/м3 при ГДК 2 мг/м3, пил оксиду заліза в концентрації 9,17 мг/м3 при ГДК 6 мг/м3, протягом 6 років та 3 місяців вміст діоксидакремнія від 10 % до 70% концентрації 5,9 мг/м3 при ГДК 2 мг/м3.

Відповідно до змісту вказаного акта, встановлено, що ВАТ «КЦРЗ», ЗАТ «КЗГО» та ШБУ-4 тресту «Кривбасшахтопроходка» в період роботи в них ОСОБА_3 , порушили ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці». З метою ліквідації і запобігання професійним захворюванням запропоновано працевлаштувати ОСОБА_3 згідно висновку ЛКК. (.с. 11-12).

Також відповідно до виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках ДНА-02 №028426 від 14.01.2009, за результатами первинного огляду МСЕК ОСОБА_3 встановлено ступінь втрати працездатності 25% з 12.01.2009, безстроково, у зв`язку з професійним захворюванням; визначено додаткову потребу в медикаментозному лікуванні, ВМП (а.с.13).

Із посмертного епікризу ОСОБА_3 , наданого амбулаторією №3 комунальної установи «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради 08.10.2014 слідує, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на роботі (працював охоронцем у ПП «ЕНЕРГОПРОМ»). 20.11.2008 рішенням профпатологічної МЕК УКРНІІ ПМ протокол №2615 було встановлено діагноз: сидеросиликоз І ст., ускладнений ХОЗЛ І ст. ЛН і-ІІ ст., у подальшому оформлені документи на МСЕК для визначення ступеню втрати працездатності. Із 12.01.2009 йому призначено регресну виплату в розмірі 25 % безстроково, а вже з 2009 року він взятий на «Д» облік з діагнозом ІБС, дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ с., СНА, проходив регулярні огляди. У березні 2010 та січні 2012 року ОСОБА_4 проходив лікування в терапевтичному відділенні з діагнозом: сидеросилікоз І ст., ускладнений ХОЗЛ І ст., фаза загострення, ЛН-І-ІІ ст., а останній огляд він пройшов 06.02.2014 з тим же клінічним діагнозом та супутнім діагнозом ІБС, дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ ст., гіпертензивне серце, гіпертонічний ангіосклероз сітківки обох очей СН ІІА. В ході огляду в лютому 2014 року виявлені легеневі поля без видимих інфільтрацій, корні щільні, межі серця розширені вліво, був виписаний 11.02.2014 з позитивною динамікою (а.с.18).

Належно до змісту виписного епікризу, ОСОБА_4 встановлено патологоанатомічний діагноз: основний: хронічне обструктивне захворювання легень (пиловий бронхіт) стадія загострення, дифузний пиловий пневмофіброз, множинні зливні осередки чорного пігменту в товщі легень, в`язкий слиз в просвіті бронхів, дифузний скроз прикореневих та при бронхіальних лімфатичних вузлів; ускладнення: буллезна емфізема легень, «легеневе серце», гіпертрофія міокарда серця, переважно за рахунок правих відділів, рідкий стан крові, переповнення кров`ю правих відділів серця, дрібноточкові крововиливи під зовнішню оболонку серця, легень; супутній: хронічна ішемічна хвороба серця, помірний атеросклероз судин мозку, серця аорти, мілковогневищевий кардіосклероз.

Згідно з висновку експерта бюро СМЕ №1013 від 10.06.2014, складеного на підставі постанови слідчого СВ Саксаганського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, смерть ОСОБА_3 настала від хронічного пилового бронхіту, який супроводжувався хронічною недостатністю дихання, ускладнився розвитком легенево-серцевої недостатності, що і стало безпосередньою причиною смерті (а.с.15-17).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Суд вказує, що відповідно до ст.611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства.

Відповідно до ст.ст.16, 23 ЦК України, відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 1 вересня 2020 року по справі № 216/3521/16-ц.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Згідно з ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці, безпека технологічних процесів, стан засобів захисту, санітарно побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, на власника покладається обов`язок впровадження сучасних засобів безпеки, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Тобто, цивільно-правова відповідальність роботодавця наступає у випадку порушення вимог про безпеку праці.

Частиною першою статті 12 ЦПК України закріплений принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 76,80 ЦПК України.

Встановлено, що відповідачем ПрАТ «КЦРЗ» порушено приписи ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» у період роботи ОСОБА_3 на посаді вогнетривника термообрубувального цеху, внаслідок чого останній отримав професійні захворювання із діагнозом: сидеросилікоз першого ст., ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої ст., ЛН першого-другого ст. супутній діагноз відсутній, про що 09.12.2008 складено акт №5 розслідування хронічного професійного захворювання, форми П-4, затверджений 12.12.2008.

Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках ДНА-02 №028426 від 14.01.2009, за результатами первинного огляду МСЕК ОСОБА_3 встановлено ступінь втрати працездатності 25% з 12.01.2009, безстроково, у зв`язку з професійним захворюванням; визначено додаткову потребу в медикаментозному лікуванні, ВМП.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Тлумачення ч.2 ст.1168 ЦК свідчить, що до суб`єктів, яким компенсується моральна шкода внаслідок смерті, відносяться діти потерпілої особи.

Доводи представника відповідача, що в діях товариства відсутні ознаки протиправності, які призвели до смерті ОСОБА_3 , а тому відсутні правові підстави для стягнення моральної шкоди, суд не приймає до уваги, оскільки дослідженими судом доказами установлено , що ОСОБА_3 працював у ПрАТ "КЦРЗ», отримав професійне захворювання, яке потягло за собою втрату професійної працездатності, яке в подальшому призвело до смерті останнього.

Суд ставиться критично до доводів представника відповідача, а саме що позивачем не надано доказів того, що смерть ОСОБА_3 пов`язана саме із професійним захворюванням, на яке він страждав за життя, у зв`язку з тим, що висновком експерта № 1013 від 19 травня 2014 року встановлено судовомедичний діагноз: основний: хронічне обструктивне захворювання легень (пиловий бронхіт) в стадії загострення: дифузний пиловий пневмофіброз, множинні зливні осередки чорного пігменту в товщі легень, в`язкий слиз у просвітку бронхів. Після дослідження всіх обставин, які були надані судово медичному експерту, він прийшов до висновку, що смерть ОСОБА_3 настала від хронічного пилового бронхіту, який супроводжувався хронічною недостатністю дихання, і ускладнився розвитком легенево-серцевої недостатності.

Посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_4 не доведено наявність моральних страждань, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки сам факт втрати батька веде до висновків про наявність моральної шкоди й відповідно до положень статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Отже, суд встановив, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 його сину ОСОБА_2 , безсумнівно заподіяно моральну шкоду, внаслідок чого назавжди змінилось подальше життя позивача, змушений була після смерті свого батька переживати його неправну втрату, відчуваючи душевні страждання через смерть рідної людини. Оскільки ОСОБА_3 отримав професійне захворювання, яке потягло за собою втрату професійної працездатності та згодом стало причиною смерті останнього, у зв`язку з незабезпеченням йому відповідачем безпечних умов праці, суд дійшов висновку, що відповідач ПрАТ «КЦРЗ», як роботодавець, є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу - сину померлого.

На підставі встановлених обставин справи суд вважає доведеним той факт, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , батька позивача, останньому безумовно заподіяно моральну шкоду, пов`язану із втратою рідної людини, що потягло за собою порушення нормальних життєвих зв`язків та необхідності докладання ним додаткових зусиль для організації свого життя після смерті батька.

Таким чином аргументи представника відповідача про те, що позивач не підтвердила достатніми та допустимими доказами факт заподіяння йому моральних страждань, не заслуговують на увагу, оскільки смерть рідної людини є не відновлюваною втратою, що безумовно спричиняє страждання та переживання. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала така особа, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 3 грудня 2018 року по справі № 210/1036/17.

При визначенні розміру суми моральної шкоди, суд бере до уваги характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат ,їх тривалості, можливості відновлення та беручи до уваги вимоги розумності і справедливості суд приходить до висновку ,що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень

Оскільки відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору, тому на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України, він підлягає стягненню з відповідача в дохід держави в сумі 1000,00 грн (один відсоток від стягнутого розміру моральної шкоди).

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, ст. 1187 ЦК України, суд, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок професійного захворювання задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» (ЄДРПОУ 00190940, місцезнаходження: вул Заводська, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок, без урахування утриманого податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» (ЄДРПОУ 00190940, місцезнаходження: вул Заводська, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область) на користь держави судовий збір в сумі 1000 (одна триста) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Н.В. Коваль