Ухвала суду № 139425816, 01.09.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/10116/26

Провадження № 2-з/204/62/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 767 00 00, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

01 вересня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі головуючої судді Чудопалової С.В., при секретарі Янчук П.П. , розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Бізнес і право» про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в :

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Бізнес і право» про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не вирішення заяви про звільнення від 26.02.2026, визнання трудового договору припиненим на підставі п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України, зобов`язання вчинити певні дії, а саме звільнити ОСОБА_1 на підставі п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України та стягнення грошових коштів.

Ухвалою суду від відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 20.08.2026 відмовлено ОСОБА_1 у забезпеченні позову.

24.08.2026 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» вдруге звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, яка згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.08.2026 була розподілена судді Чудопаловій С.В. після виходу судді із відпустки та 01.09.2026 передана судді.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову заявник вважає, що 24.08. 2026 змінилися обставини, які на момент подання попередньої заяви мали характер можливого в майбутньому ризику, а вже з цього часу фактично настали й документально підтверджені, у зв`язку з чим він повторно звертається до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Бізнес і Право» вчиняти будь-які дії, спрямовані на застосування до нього, ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень, у тому числі звільнення з будь-яких підстав, передбачених статтями 40 і 41 Кодексу законів про працю України, на час розгляду справи за його позовом до дня набрання рішенням суду у цій справі законної сили. Заява мотивована тим, що дія контракту з добровольчим формуванням припинена, то він повинен з`явитися наступного дня на робочому місці та виконувати роботу на змінених умовах 4 години на день. Зазначає, що з 25 серпня 2026 року він не з`явиться на робочому місці у відповідача про щоповідомив заздалегідь.Ця обставина не є ані несподіваною, ані самовільним залишенням роботи: ще у заяві-попередженні від 07 червня 2026 року, надісланій відповідачу, він письмово й завчасно попереджав, що з наступного дня після припинення контракту з ДФТГ не з`явиться на роботі саме з підстави категоричної незгоди продовжувати роботу на умовах, встановлених наказами Товариства № 70-к та № 71-к від 30 серпня 2022 року, тобто з тієї самої підстави, яка становить предмет позову, який перебуває на розгляді суду. Товариство було проінформовано про такий розвиток подій за понад два з половиною місяці до його фактичного настання.Тому вважає, що відсутні будь-які підстави вважати, що Товариство утримається від реалізації свого права на застосування дисциплінарних стягнень, оскільки формальні підстави для складення акта про прогул (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України) вже існують і можуть бути реалізовані Товариством у будь-який момент, включно з найближчими днями. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову зможе призвести до неможливості поновлення порушених прав та інтересів позивача чи утруднить їх поновлення. Заява розглядається у відсутності та без виклику сторін, а відтак, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно ч.1ст. 153 ЦПК України«Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи». Враховуючи мету та призначення інституту забезпечення позову, приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до наступного. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача. Відповідно дост. 149 ЦПК України «Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду».

Згідно статті 150 ЦПК України «Види забезпечення позову» 1. Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії та ін. 2. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. 3. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд виходить із керівних роз`яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»№ 9 від 22.12.2006 в якій сказано, що суд розглядаючи заяву про забезпечення позову має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Право визначення підстав припинення трудового договору належить виключно роботодавцю, а суд не вправі перебирати на себе його дискреційні повноваження чи змінювати формулювання причин звільнення без фактичного факту розірвання договору. Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, приходжу до переконання, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки такий захід прямо заборонений процесуальним законодавством, суперечить суті інституту забезпечення позову та зумовлює втручання в господарську діяльність підприємства. Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 258-261, 353, 354 ЦПК України,

у х в а л и в :

Відмовити ОСОБА_1 , відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Бізнес і право» у задоволенні заяви про забезпечення позову. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали. Учасники справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя С.В.Чудопалова