Рішення № 139425679, 02.09.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 204/2026/26

2/212/7149/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючого судді Шевченко Л.В., за участю секретаря судового засідання Чуприни Я.Е., представника Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «УКРГАЗБАНК», розглянувши цивільну справу за позовом ПАТ АБ «УКРАГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою на суму 95446.44 ГРН, у якій зазначив, що 26.09.2013 між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 (відповідач 1 - Позичальник) укладено кредитний договір №651/09/2013/0314. На виконання умов кредитного договору Позивач надав Відповідачу 1 кредит в сумі 122 068,00 грн на строк з 26.09.2013 по 25.04.2017. Кредит надавався на придбання автомобіля. В якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, 26.09.2013 між Банком, Позичальником та ОСОБА_2 (відповідач 2/Поручитель) було укладено договір поруки №85-314-1, згідно якого поручитель зобов`язувався солідарно відповідати перед Позивачем у повному обсязі за невиконання усіх зобов`язань Позичальником за кредитним договором (п.п.1.2-1.5 договору поруки). Також, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір застави (транспортних засобів) №91 314, що був посвідчений 26.09.2013 приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу -Тихоновою М.О. та зареєстровано в реєстрі за № 3816. У зв`язку з виникненням заборгованості за кредитним договором, Банк звернувся до Волноваського районного суду Донецької області з позовом про солідарне стягнення заборгованості з Позичальника та Поручителя. 20.02.2019 рішенням Волноваського районного суду Донецької області по цивільній справі № 219/7720/18 позовні вимоги Банку задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість за кредитним договором №651/09/2013/0314 від 26.09.2013 в розмірі 116 011,25 грн. Визначена рішенням Волноваського районного суду Донецької області по цивільній справі №219/7720/18 від 20.02.2019 погашена в повному обсязі. Проте, зобов`язання Позичальника за кредитним договором не були виконані відповідно до умов та строків, встановлених кредитним договором. З посиланням на ст.625 ЦК України позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» 3% річних у розмірі 15 579,14 грн та інфляційні втрати у розмірі 41 212,18 грн, що в загальній сумі становить 56 791,32 грн.; також стягнути з відповідача 1 штраф в розмірі 38 655,12 гривень (тридцять вісім тисяч шістсот п`ятдесят п`ять грн, 12 коп.); стягнути з відповідачів судові витрати.

14.07.2026 року до суду за підсудністю, визначеною ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 09.06.2026 року, надійшла вищезазначена цивільна справа.

16.07.2026 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено Шевченко Л.В.

Ухвалою суду від 23.07.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11 год 50 хв 19 серпня 2026 року.

Надалі розгляд справи відкладено на 02.09.2026.

Відповідачі повідомлялися про час та місце розгляду справи належним чином. Однак, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, правом на подання відзиву до суду не скористалися.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Верховний Суд в постанові від 01.10.2020 по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Ухвалою суду від 02.09.2026 призначено заочний розгляд справи.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на таке.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином-ст.599 ЦК України

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми.

У постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15 про те, що правовідносини які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми

Оскільки Позичальник своєчасно не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором, відповідно до якого йому було надано кредит, Банком проведено нарахування 3% річних у розмірі 15 579,14 грн та інфляційних втрат у розмірі 41 212,18 грн за період з 01.09.2017 по 23.02.2022 на загальну суму 56 791,32 грн (розрахунок перевірено судом).

З 24.02.2022 відповідно до норми п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України позичальники звільняються від відповідальності, визначеної ст. 625 цього кодексу на період дії в Україні воєнного стану.

Крім того, в порушення договору застави Відповідач-1 не виконав своїх зобов`язань щодо укладення договору страхування предмета застави, здійснення страхового платежу та надання Позивачу копії договору та доказів страхових платежів.

Згідно п.4.2 договору застави за кожний випадок невиконання чи неналежного виконання п.3.3.4 цього договору заставодавець сплачує на користь заставодержателя штраф.

Розмір штрафу встановлюється залежно від строку протягом якого заставодавець порушував вимоги п.3.3.4 цього договору та становить 1,5% від заставної вартості предмета застави, визначеної у п.2.3 цього договору (135 632,00 грн), який збільшується на 0,75 п. п. щомісячно наростаючим підсумком починаючи з 2-го календарного місяця, що слідує за місяцем порушення.

Відповідно до зазначених норм Позивачем за період з 12.03.2017 по 29.02.2020 нараховано штраф у розмірі 38 655,12 грн.

Суд при ухваленні судового рішення також виходить з такого.

За загальним правилом, визначеним у статях 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

При цьому наявність судового рішення про стягнення грошових сум, відкриття виконавчого провадження за цим рішенням, вчинення інших процесуальних дій по виконанню рішення суду, за відсутності виконання боржником зобов`язання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення правовідносин сторін чи припинення зобов`язань.

Схожий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 98, 99 постанови від 10.09.2025 у справі № 369/13444/20, в якій зазначено, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з ухваленням судового рішення щодо нього чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність актів правосуддя про стягнення заборгованості не припиняє зобов`язань сторін.

Так, при обчисленні 3 % річних за основу береться прострочена сума, визначена в договорі чи судовому рішенні.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

Отже, право вимоги сплати суми інфляційних втрат та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21).

Позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати стягуються з відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 43, 141, 259-263, 274-279 ЦПК України, ст.509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ПАТ АБ «УКРАГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 95446,44 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» 3% річних у розмірі 15 579,14 грн та інфляційні втрати у розмірі 41 212,18 грн, що в загальній сумі становить 56 791,32 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» штраф в розмірі 38 655,12 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» судові витрати в розмірі 2 662,40 грн: по 1331,20 грн. з кожного з відповідачів.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку та подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК "УКРГАЗБАНК" ел. пошта CONTACTCENTRE@UKRGASBANK.COM, адреса Україна, 03087, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄРЕВАНСЬКА, будинок 1 ЄДРПОУ 23697280

Відповідач: ОСОБА_1 адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_2 адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 02.09.2026.

Суддя Л. В. Шевченко