Рішення № 139423688, 02.09.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/3547/26

№ 2-а/688/51/26

Рішення

Іменем України

02 вересня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Козачук С.В.,

з участю секретаря судового засідання Міськової І.Г.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Михайлова І.С.,

представника відповідача Файчука А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом адвоката Михайлова Ігоря Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

29.07.2026 адвокат Михайлов І.С. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позову посилається на те, що 22.07.2026 поліцейським Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області сержантом поліції Тихонюком В.С. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7595386 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 20400 грн. Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 22.07.2026 близько 18 год 49 хв в м. Шепетівка по вул. Ярослава Кревогубця, 2А, керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06.05.2026, чим порушив вимоги п.2.1. а) ПДР України. Правопрушення кваліфіковане за ч. 4 ст.126 КУпАП, при цьому в графі 5 постанови (транспортний засіб «марка, модель, реєстраційний номер, належність») зазначено: «електровелосипед», інша інформація відсутня, як і не вказано державний номерний знак.

Вважає постанову серії ЕНА №7595386 від 22.07.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 керував транспортним засобом електровелосипедом, що не відповідає дійсності, так як у його власності знаходиться електроскутер марки Maxxter E500 (Red), що має потужність 500 Вт, AGM, з педалями, тобто менше ніж 3 кВт. Під час розгляду справи поліцейським не було досліджено та не витребувано постанову суду, якою позбавлено ОСОБА_1 права керування транспортними засобами. У даному випадку необхідно було дослідити чи виносилось таке рішення взагалі, чи набрало воно законної сили та чи не скасовано таке рішення. Позивача було позбавлено права на безпосереднє дослідження доказів, подання власних доказів, висловлення думки щодо достовірності та допустимості доказів. Відповідно до тексту оскаржуваної постанови позивач обвинувачується у тому, що порушив вимоги п.2.1. а) ПДР України, хоча ОСОБА_1 не мав обов`язку мати посвідчення водія на керування електровелосипедом потужністю до 3 кВт. Крім того, постанову винесено з істотним порушенням вимог КУпАП, зокрема постанова винесена безпосередньо на місці вчинення правопорушення (на дорозі), а не за місцем знаходження відповідного органу та без надання часу на реалізацію відповідних прав. За такої пришвидшеної процедури розгляду справи ОСОБА_1 не міг подати жодного клопотання, скористатись правовою допомогою. До даної постанови не долучено доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, а саме протоколу у справі про адміністративне правопорушення, пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновку експерта, речових доказів тощо. Не враховано, що під час руху електроскутером заряд електробатареї був повністю вичерпаний, а ОСОБА_1 рухався фактично за допомогою фізичного впливу своїх ніг на педалі електроскутера з короткими перервами для відпочинку ніг, коли електроскутер рухався по заданій інерції свого руху.

Звертає увагу, що п.2.1 а) ПДР України передбачено обов`язок мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом для водіїв саме механічних транспортних засобів, тому вказана норма має застосовуватись системно разом п.2.13 Правил. Враховуючи зазначене, особа, яка керує електроскутером потужністю до 3 кВт не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки адміністративну відповідальність за порушення п.2.1 а) ПДР України може нести виключно водій механічного транспортного засобу. А тому, просить суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7595386 від 22.07.2026, винесену сержантом поліції Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області Тихонюком В.С., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення відповідно до статті 247 КУпАП; судові витрати покласти на відповідача.

Позиції учасників справи

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Михайлов І.С. у судовому засіданні позов підтримали, з підстав викладених у ньому, просили його задовольнити.

Представник відповідача ГУНП в Хмельницькій області Файчук А.С. у судовому засіданні заперечував проти позову через його необґрунтованість та безпідставність, з підстав, наведених у відзиві, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що позивач був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання о 13 год. 00 хв. 10.08.2026, який за клопотання представника позивача відклладено до 10 год 30 хв 02.09.2026.

06.08.2026 представник відповідача Файчук А.С. в системі «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав. Зазначив, що оскаржувана постанова винесена суб`єктом владних повноважень поліцейським Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області сержантом поліції Тихонюком В.С. з дотриманням вимог КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію». Перевіривши відомості інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (ІТС ІПНП) та офіційного сайту «Судова влада» в розділі «Стан розгляду справ» поліцейський встановив, що ОСОБА_1 постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області 06.05.2026 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та позбавлений права керування транспортним засобом строком на 1 рік. Встановлення обставин справи та притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 126 КУпАП поліцейським Тихонюком В.С. відбулось 22.07.2026, тобто в межах строку на який ОСОБА_1 було позбавлено права керування транспортним засобом. Встановивши факт керування транспортним засобом останнім, поліцейський Тихонюк В.С., роз`яснивши позивачеві права зазначені у ч. 1 ст. 268 КУпАП, після з`ясування всіх фактичних даних, виніс постанову серії ЕНА №7595386 від 22.07.2026і якій чітко описане правопорушення, яке було скоєне, а тому він діяв в межах правового поля і не порушував норми процесуального законодавства. Підтвердженням законності дій поліцейського є долучені відеозаписи, на яких зафіксовано факт руху та зупинки транспортного засобу, яким керував позивач, а також розгляд адміністративної справи на місці вчинення адміністративного правопорушення. Також звертає увагу суду, що позивач у своїй позовній заяві зазначає, що електроскутер, яким він керував, не є механічним транспортним засобом. Однак, Київський апеляційний суд в постанові від 06.04.2026 року у справі № 756/14542/26 висловив позицію, що відповідно до п.1.10 Розділу 1 ПДР механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на мопеди, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Термін охоплює всі види механічних транспортних засобів, включаючи мопеди і мотоцикли та самохідні машини. Отже, електроскутер Maxxter E500 (red), який має потужність 500 Вт, є механічним транспортним засобом, тому позбавлення права керування накладене Шепетівським міськрайонним судом від 06.05.2026 поширюється і на вищевказаний транспортний засіб. А тому, просить суд відмовити в задоволенні позову.

12.08.2026 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Михайлов І.С. подав до суду клопотання, у якому просив долучити до матеріалів справи письмові докази, а саме копію видаткової накладаної Ppз/SH-0004426 від 11.05.2026, копію чеку №228856 від 11.05.2026 на суму 19999 грн та копію сертифікату на транспорний засіб із зазначеннм характеристик, яким керував позивач 22.07.2026.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожньго руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7595386 від 22.07.2026, складеної поліцейським Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області сержантом поліції Тихонюком В.С., слідує, що 22.07.2026 о 18 год 49 хв по вул. Ярослава Кревогубця (Терешкової), 2А в м. Шепетівка водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування Шепетівським міськрайонним судом від 06.05.2026, чим порушив вимоги п. 2.1 а) Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 20400 грн.

Представник позивача, вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення незаконною, 29.07.2026 звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах позивача з дотриманням строку на оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 289 КУпАП.

Як вбачається з постанови Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06.05.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. З даних Єдиного державного реєстру судових рішень слідує, що постанова суду від 06.05.2026 набрала законної сили 18.05.2026.

З долучених до відзиву на позовну заяву відеозаписів, досліджених в судовому засіданні в повному обсязі, вбачається, що ОСОБА_1 здійснює рух на транспортному засобі електроскутері червоного кольору, який рухається за допомогою двигуна. Після зупинки транспортного засобу Ковризі О.Ю. поліцейським було повідомлено причину його зупинки. Після встановлення обставин події та виявлення в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч. 4 ст. 126 КУпАП роз`яснено його права, винесено оскаржувану постанову та складено протокол за ч. 2 ст. 130 КУпАП, від отримання яких позивач відмовився. В ході розгляду поліцейським справи ОСОБА_1 підтвердив, що обізнаний про наявність постанови суду, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, який сплатив, та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, при цьому будь яких клопотань не заявляв.

Згідно долучених до матеріалів справи фотокопій, а також копії видаткової накладної Ppз/SH-0004426 від 11.05.2026, копії чеку №228856 від 11.05.2026 на суму 19999 грн та копії сертифікату на транспортний засіб із зазначенням характеристик, ОСОБА_1 керував транспорним засобом з наступними характеристиками: електроскутером MAXXTER E500 (Red) 500 Вт, AGM, з педалями, 40 км/ч, червоного кольору.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показав, що 22.07.2026 о 18 год 30 хв по дорозі на роботу бачив ОСОБА_1 , який переходив дорогу та вів в руках свій електровелосипед, повідомивши йому, що розрядилась батарея. Момент зупинки позивача поліцією не бачив.

Застосувані норми права, оцінка доказів та висновки суду

Відповідно до п.п. 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. ст. 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР).

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Положеннями п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 07 листопада 2015 року № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами 1, 2, 4 статті 126 КУпАП.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-8 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2001 року № 1306 затверджено Правила дорожнього руху України (далі - ПДР України).

Відповідно до пункту 1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Підпунктом «а» пункту 2.1 ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

У пункті 1.10 ПДР України наведені терміни, що використовуються у ПДР, та мають наступне значення:

- водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі;

- транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;

- механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт;

- мопед - двоколісний транспортний засіб, що має двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Абзацом 1 пункту 2.13 ПДР України передбачено, що право на керування транспортними засобами особам може бути надано: мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) - з 16-річного віку; автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів (категорії В1, В, С1, С), за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів, - з 18-річного віку; автомобілями з причепами або напівпричепами (категорії ВЕ, С1Е, СЕ), а також тими, що призначені для перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів, - з 19-річного віку; автобусами, трамваями і тролейбусами (категорії D1, D, D1Е, DЕ, Т) - з 21-річного віку.

Відповідно до абзацу 7 пункту 2.13 ПДР України до транспортних засобів категорії А1 відносяться мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Статтею 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.

Водночас порядок видачі посвідчень водія врегульовано Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року (надалі - Положення).

Згідно з пунктом 2 цього Положення особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Пунктом 3 Положення передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії:

А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт;

А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше;

В1 - квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів;

В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми;

С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів);

С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів);

D1 - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16;

D - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16;

ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D, яким водій має право керувати, але який не належить до зазначених категорій составів транспортних засобів;

Т - трамваї та тролейбуси.

Виходячи із наведеної вище норми, можливо дійти висновку, що керувати мопедами, моторолерами та іншими двоколісними (триколісними) транспортними засобами, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт, дозволяється за наявності посвідчення водія категорії А1.

Отже, водій двоколісного (триколісного) транспортного засобу, що має двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт, повинен мати при собі посвідчення водія категорії А1.

Окрім того, за наведеними вище визначеннями водіями вважаються не лише особи, які керують механічними транспортними засобами, тобто ті, які обладнані електродвигуном потужністю понад 3 кВт, а й особи, які керують транспортними засобами, які не перевищують таких параметрів потужності.

Згідно з визначенням, яке міститься в частині 12 статті 121 КУпАП, під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1 - 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, вказана норма не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Частиною 10 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Суб`єктом адміністративного правопорушення (ч. 4 ст. 126 КУпАП) є особа, відносно якої застосоване адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Об`єктивною стороною вказаного адміністративного правопорушення є керування суб`єктом в період дії адміністративного стягнення транспортним засобом. А оскільки частина 10 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» та частина 4 статті 126 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, не механічні, електричні чи будь-які інші, то заборона керувати транспортними засобами розповсюджується на будь-які транспортні засоби, що приводяться в дію за допомогою двигуна.

Згідно п. 2.13. ПДР право на керування транспортними засобами особам може бути надано: мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1,А) з 16 річного віку, транспортні засоби належать до таких категорій, зокрема, А1 мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см. або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Отже, транспортний засіб позивача (електроскутер з педалями) належить до категорії мопедів (А1), оскільки є двоколісним та має електродвигун потужністю до 4 кВт.

Слід також зазначити, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

При цьому законодавець не обмежує нижньою межею потужність електродвигуна для вирішення питання щодо отримання прав на керування двоколісним транспортним засобом, а відрізняє виключно верхню межу, яка впливає на різні категорії прав (А1 або А).

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Таким чином, водій, реалізувавши своє право володіти та/або керувати будь-яким транспортним засобом, автоматично погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України. Тому обсяг адміністративної відповідальності водія електричного самоката, електричного велосипеда, електричного скутера, гіроскутера за стаття 130 КУпАП жодним чином не відрізняється від обсягу відповідальності за цією ж статтею інших водіїв механічних транспортних засобів.

При цьому, частина 4 статті 126 КУпАП, як і стаття 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші, а відтак і заборона керувати транспортними засобами в період, на який застосоване адміністративне стягнення, розповсюджується на будь-які транспортні засоби, які приводяться в дію за допомогою двигуна.

З долучених до матеріалів справи письмових доказів вбачається, що електроскутер марки MAXXTER, моделі E500 (Red) 500 Вт, AGM, з педалями, 40 км/ч, червоного кольору, яким керував позивач ОСОБА_1 на момент винесення відносно нього оскаржуваної постанови, є двоколісним транспортним засобом із електродвигуном потужністю до 4 кВт, а тому з огляду на наведене вище, як водій такого транспортного засобу, позивач повинен був мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорії А1.

Окрім того, за наведеними вище визначеннями водіями вважаються не лише особи, які керують механічними транспортними засобами, тобто ті, які обладнані електродвигуном потужністю понад 3 кВт, а й особи, які керують транспортними засобами, які не перевищують таких параметрів потужності.

Таким чином, зважаючи на те, що транспортний засіб марки MAXXTER, яким керував позивач, обладнаний сидінням, призначений для перевезення людей та приводиться в рух за допомогою електродвигуна потужністю 500 Вт, тому такий засіб є іншим двоколісним транспортним засобом в розумінні наведених вище приписів, що вимагає від його водія мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорії А1.

Відтак, враховуючи те, що позивач на момент винесення оскаржуваної постанови, не мав права керування всіма видами транспортних засобів, будучи позбавленим права керування постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06.05.2026, однак керував транспортним засобом - електроскутером з електродвигуном потужністю 500 Вт, що свідчить про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП, тому постанову серії ЕНА №7595386 від 22.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності поліцейським винесено на законних підставах.

Не беруться судом до уваги показання свідка ОСОБА_2 , оскільки такі не стосуються обставин події, яка мала місце 22.07.2026 о 18 год 49 хв. Крім того, як зазначив свідок, факту руху на транспортному засобі ОСОБА_1 та його зупинки поліцією він не бачив.

Суд відхиляє доводи сторони позивача про те, що ОСОБА_1 рухався на електроскутері за допомогою фізичного впливу та крутив педалі, оскільки з досліджених в судовому засіданні відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 здійснює рух на транспортному засобі електроскутері червоного кольору, який рухається за допомогою електродвигуна. Також в ході розгляду поліцейським справи ОСОБА_1 підтвердив, що обізнаний про наявність постанови суду, при цьому будь яких клопотань не заявляв, що в свою чергу повністю спростовує доводи, зазначені у позові, в тому числі про порушення прав ОСОБА_1 на захист та дослідження постанови суду. Більше того, саме ОСОБА_1 наполягав, що керує електровелосипедом, а не скутером, вводячи поліцейського в оману. Також під час розгляду справи ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факт керування транспортним засобом, який приводився ним в рух за допомогою електродвигуна, навпаки вказував, що є особою з інвалідністю і йому важко даються фізичні навантаження, а тому доводи сторони позивача про те, що він керував електроскутером, приводячи його в рух педалями, суд розцінює як обраний спосіб захисту з метою уникнення від відповідальності.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що було порушено процедуру розгляду справи та не забезпечено реалізацію прав, визначених законом, суд зазначає наступне.

Порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Так, в залежності від характеру процедурних порушень такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, проте в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18.

Позивач скористався правом подання адміністративного позову, що забезпечило йому можливість довести ті обставини, на яких гуртуються його вимоги, надати відповідні пояснення по суті адміністративного правопорушення.

Крім того, позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим подальший захист прав і свобод особи забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу, що виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Відтак, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого. Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

На думку суду, напрацьовані ЄСПЛ положення щодо правових наслідків допущених судами порушень при розгляді справ та критерії його застосування можуть бути вжиті за аналогією й до аналізу оскаржуваного у цій справі адміністративного акту відповідача.

Зокрема, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.

Процедурні порушення, допущені контролюючим органом при розгляді справи про правопорушення не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження факту правопорушення. Процедурні порушення не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про правопорушення рішення. Натомість, вчинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та на наслідки.

Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушень процедури, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

З огляду на все викладене вище, суд дійшов висновку у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

На підставі ч. 4 ст. 126, ст.ст. 245, 251, 280, 283 КУпАП, керуючись ст.ст. 77, 246, 268-269, 271, 286 КАС України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову адвоката Михайлова Ігоря Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, адреса місцезнаходження: м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 7, Код ЄДРПОУ 40108824.

Суддя: Світлана КОЗАЧУК