Ухвала суду № 139422886, 30.08.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/24140/25

1-кс/569/7065/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2026 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6

розглянувши у судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського міського суду Рівненської області, клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ в Рівненській області підполковника юстиції ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження №22025180000000111 від 25.06.2025 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.263 та ч.2 ст.111 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ в Рівненській області підполковник юстиції ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погоджене прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження №22025180000000111 від 25.06.2025 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.263 та ч.2 ст.111 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 .

Клопотання обґрунтовує наступним.

З 24.02.2022 російська федерація здійснює на території України військову агресію, із залученням регулярних збройних сил та інших воєнізованих формувань, диверсійно-розвідувальних груп.

Для ведення воєнних дій на території України збройними силами російської федерації залучаються особи з числа місцевих жителів з метою коригування вогню, наведення цілей, збору інформації щодо дислокації підрозділів Збройних Сил України, проведення інформаційно-диверсійних операцій з метою дестабілізації ситуації в Україні, в тому числі пов`язаних з виправданням збройної агресії російської федерації, створення окупаційних та незаконних альтернативних фейкових органів влади, вчинення інших дій, що сприяють веденню агресивної війни та диверсійно-розвідувальних операцій, в тому числі з використанням саморобних вибухових пристроїв.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 , діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, у порушення постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 24.01.1995, також «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 та «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою КМУ № 576 від 12.10.1992, у невстановленому досудовим розслідуванням місці та в невстановлений досудовим розслідуванням час, але до липня 2026 року , придбав вибухову речовину пластичну вибухову речовину (пластид) та 2 електродетонатори типу «ЕФ-8-Ж», які зберігав у підвалі за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому, 28.08.2025 в ході проведення санкціонованого обшуку квартири та підвалу за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено пластичну вибухову речовину (пластид) та 2 електродетонатори типу «ЕФ-8-Ж».

За вказаним фактом 29.08.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Підозру ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, слідчий підтверджує зібраними у ході досудового розслідування доказами, в їх сукупності, а саме: протоколом обшуку від 28.08.2026, довідками УВВТС ГУНП в Рівненській області щодо вибухонебезпечності предметів, відповіддю на доручення №67/5/3/2-6686 від 28.08.2026, іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

З метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, уникнення ризиків передбачених п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень, слідчий просить застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Слідчий доводить, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що є ризиком передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки останній не має постійного місця роботи, стійких соціальних зв`язків, імовірно є наркозалежним та має зв`язки у відповідних кримінальних соціальних групах, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин. Зважаючи на безальтернативне покарання, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк від трьох до семи років, це не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, більш м`яким запобіжним заходом ніж тримання під вартою.

Існує ризик передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, адже на даний час органом досудового розслідування встановлюються особи, які можуть бути допитані як свідки щодо відомих їм обставин вчинення ОСОБА_5 вищезазначеної протиправної діяльності. Існує ризик, передбачений п.2 ч.1 ст. 177 КПК України, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень, оскільки на даний час не встановлені місця придбання вибухових речовин ОСОБА_5 та шляхи їх подальшого використання, та інші причетні особи.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Прокурор та слідчий просили задовольнити клопотання.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_7 просив застосоувати більш м`який запобіжний захід.

Підозрюваний просив застосувати більш м`який запобіжний захід.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

В рамках кримінального провадження №22025180000000111 від 25.06.2025 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.263 та ч.2 ст.111 КК України, 29.08.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Надані стороною обвинувачення докази, вказують що на цьому етапі кримінального провадження, до встановлення судом фактичної істини у ньому, сукупність зазначених матеріалів є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, відповідає критеріям, сформованих в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, позиції у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», якою відзначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; а також позиції у рішенні від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», якою відзначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Ризиками, які суд оцінює у сукупності із тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, являються об`єктивні дані можливого переховування підозрюваного, впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки останній, обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 263КК України.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Також, слід зазначити Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які можуть виправдувати навіть попереднє ув`язнення, як виключну міру.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 слідчий суддя приймає до уваги вік підозрюваного, відсутність в останнього міцних соціальних зв`язків, що він не працює, раніше не судимий, а також враховую обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого останній підозрюється.

В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від «10» лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04.03.2010 р. у справі «Шалімов проти України», суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого ОСОБА_5 підозрюється, обставини його вчинення та наслідки, тяжкість покарання, та наявність обґрунтованих ризиків, стосовно підозрюваного слід застосовувати запобіжний захід, тримання під вартою, і наведене у своїй сукупності унеможливлює застосовування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Згідно ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні ( п. 78 рішення ЄСПЛ від 28.09.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії»/ Mangouras v. Spain, заява №12050/04).

Розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (п. 70 рішення ЄСПЛ від 22.05.2018 у справі «Гафа проти Мальти»/Gafа v. Malta, заява № 54335/14; п. 25 рішення ЄСПЛ від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України»/ Istomina v. Ukraine, заява №23312/15).

Враховуючи наявність доказів, на цьому етапі кримінального провадження, до встановлення судом фактичної істини у ньому, сукупність зібраних матеріалів, про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, тяжкість кримінального правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, обставини вчинення кримінального правопорушення, та суспільну небезпеку, доцільним є визначити заставу, як альтернативний захід, у розмірі, передбаченому п.2 ч.5 ст. 185 КПК України, - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваного вказаного запобіжного заходу не встановлено, а розмір застави забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та зможе запобігти вищевказаним ризикам.

Керуючись ст.ст.176-178,183,193-194,196 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного у кримінальному провадженні №22025180000000111 від 25.06.2025 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.263 та ч.2 ст.111 КК України - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 25.10.2026

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , утримувати в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

Одночасно визначити розмір застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного у разі внесення застави обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати до слідчого чи прокурора та суду за викликом;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-здати на зберігання в УДМСУ в Рівненській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії ухвали та покладених обов`язків, у разі внесення застави - до 25.10.2026.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_8