Рішення № 139422339, 01.09.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 458/694/26

Провадження № 2/539/2526/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,

розглянувши в приміщенні суду у місті Лубнах Полтавської області у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідача

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 04 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимальні Кредити» (далі - ТОВ «Оптимальні Кредити») та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір кредитної лінії № LM676578816, за умовами якого позичальнику надано кредит у формі кредитної лінії із загальним розміром наданого одразу після укладення договору кредиту 5 900 грн та можливістю отримання додаткових траншів у межах кредитного ліміту 7 000 грн. Позивач зазначав, що договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором GYPB-5837, а кредитні кошти у сумі 5 900 грн перераховані первісним кредитором на банківську платіжну картку відповідача № 4441-11XX-XXXX-1163, що підтверджується платіжним дорученням від 04 вересня 2025 року.

Позивач вказував, що відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту у встановлені договором строки не виконав.

Позивач також зазначав, що 15 жовтня 2025 року між ТОВ «Оптимальні Кредити» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») укладено договір факторингу № ОК-ТП/57, на виконання якого сторони підписали реєстр прав вимоги, за яким право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором перейшло від ТОВ «Оптимальні Кредити» до ТОВ «Таліон Плюс». У подальшому 27 січня 2026 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 27/0126-01, на виконання якого сторони підписали реєстр прав вимоги № 1 та акт приймання-передачі реєстру прав вимоги № 1, за якими право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Юніт Капітал», який у такий спосіб набув статусу нового кредитора.

Позивач стверджував, що станом на дату подання позовної заяви загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 17 481,70 грн, з яких: 5 900 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8 277,70 грн - заборгованість за процентами; 2 950 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи); 354 грн - заборгованість за комісією. При цьому позивач зазначав, що вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 950 грн у межах цього позову не заявляє, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення визначено в сумі 14 531,70 грн (5 900 грн тіла кредиту, 8 277,70 грн процентів та 354 грн комісії).

На підставі викладеного ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 04 вересня 2025 року № LM676578816 у розмірі 14 531,70 грн, а також судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у заявленому розмірі.

У відзиві відповідач зазначав, що з 07 липня 2024 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації, тобто вже перебував на військовій службі станом на дату укладення кредитного договору, зазначену позивачем як 04 вересня 2025 року, у зв`язку з чим, посилаючись на пункт 15 частини першої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», просив суд урахувати передбачені законом гарантії щодо кредитних зобов`язань, зокрема в частині нарахування процентів у розмірі 8 277,70 грн.

Щодо комісії у розмірі 354 грн відповідач заперечував проти цієї вимоги та просив позивача довести конкретний пункт договору, який передбачає таку комісію, правову підставу її стягнення, порядок розрахунку, період нарахування та факт належного погодження цієї умови з відповідачем, а в разі недоведеності зазначених обставин - відмовити у стягненні комісії.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн відповідач заперечував проти їх стягнення, вважаючи їх недоведеними та неспівмірними зі складністю справи, і просив суд перевірити документальне підтвердження фактичного понесення цих витрат, обсяг та зміст виконаних робіт, їх вартість, а також співмірність заявленої суми зі складністю справи та ціною позову.

До відзиву відповідач додав копії військового квитка серії НОМЕР_1 та довідки військової частини НОМЕР_2 від 07 травня 2026 року № 927, якими підтверджував проходження ним військової служби за призовом по мобілізації з 10 серпня 2024 року у військовій частині НОМЕР_2 .

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій, з одного боку, вважав заперечення відповідача необґрунтованими, а з іншого - зазначив, що з повагою ставиться до статусу відповідача як військовослужбовця Збройних Сил України та враховує передбачені законодавством пільги, у зв`язку з чим повідомив про намір подати заяву про зменшення розміру позовних вимог у частині процентів за користування кредитом.

Щодо комісії у розмірі 354 грн позивач у відповіді на відзив наполягав на обґрунтованості цієї вимоги, посилаючись на те, що обов`язок сплати комісії передбачений пунктом 8.1 кредитного договору, її правова природа визначена пунктом 1.1.16 договору як одна з форм оплати за надані кредитодавцем послуги за договором, момент нарахування - одноразово при видачі першого траншу (пункт 8.4 договору), а розмір - 354 грн (пункт 8.5 договору). Позивач наполягав, що комісія та проценти є різними за правовою природою платежами, а тому передбачені законодавством пільги для військовослужбовців, які стосуються процентів за користування кредитом, не поширюються на комісію, яка є одноразовою платою за надання кредиту.

Одночасно з відповіддю на відзив позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій, посилаючись на статтю 49 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та враховуючи статус відповідача як військовослужбовця, підтверджений військовим квитком та довідкою форми № 5, просив зменшити позовні вимоги та вважати їх такими, що складаються з 5 900 грн заборгованості за тілом кредиту та 354 грн заборгованості за комісією, а всього - 6 254 грн, відмовившись у такий спосіб від вимог у частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 8 277,70 грн. Судові витрати - судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн - позивач у заяві про зменшення позовних вимог просив покласти на відповідача в незмінному розмірі.

Рух справи

У червні 2026 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 458/694/26 передано судді Пилипчуку М. М.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 458/694/26 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, позивачу - відповіді на відзив, відповідачу - заперечення на відповідь на відзив; витребувано в Акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») інформацію щодо перерахування кредитних коштів на відповідний рахунок відповідача.

До суду 15 серпня 2026 року надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву.

18 серпня 2026 року до суду надійшли відповідь позивача на відзив та заява ТОВ «Юніт Капітал» про зменшення розміру позовних вимог.

На виконання ухвали суду АТ «Універсал Банк») листом від 20 серпня 2026 року № БТ/Е-35972 повідомило суд, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , а за період з 04 вересня 2025 року до 09 вересня 2025 року на цю картку зараховано платіж у сумі 5 900 грн.

У судовому засіданні 01 вересня 2026 року позивач і відповідач участі не брали, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином; позивач у поданих клопотаннях просив розглядати справу за відсутності його представника, відповідач - за своєї відсутності. Клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи не надходило.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що за змістом паспорта споживчого кредиту продукту «FLASH» до договору № LM676578816 від 04 вересня 2025 року, який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, кредитодавцем зазначено ТОВ «Оптимальні Кредити» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Лейпцизька, 15 «Б», поверх 4; ЄДРПОУ 42780924), тип кредиту визначено як кредитна лінія, сума кредиту - 5 900 грн, ліміт кредиту - 7 000 грн, строк кредитування - до 1826 днів (дисконтний період 10 днів з можливістю продовження та поновлення), базова процентна ставка - 357,7 % річних (0,98 % у день), комісія за надання кредиту - 354 грн.

04 вересня 2025 року між ТОВ «Оптимальні Кредити» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір кредитної лінії № LM676578816.

Відповідно до пункту 2.1 договору кредитної лінії за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту. Пунктом 2.2 договору визначено, що загальний розмір кредиту за договором становить загальний розмір наданого одразу після укладення договору кредиту 5 900 грн та додаткові суми грошових коштів, що можуть бути надані шляхом переказу додаткових траншів позичальнику в межах встановленого кредитного ліміту 7 000 грн.

Згідно з пунктом 8.3 договору базова процентна ставка складає 0,98 відсотка в день від суми залишку кредиту, що становить 357,70 відсотка річних. Пунктом 8.5 договору визначено, що розмір комісії, яка нараховується за надання першого траншу за цим договором, становить 354 грн.

Договір кредитної лінії № LM676578816 підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджується відомостями, наведеними безпосередньо в тексті договору та паспорта споживчого кредиту, а саме: одноразовий ідентифікатор GYPB, відправлений 04 вересня 2025 року о 15:00:18 та введений 04 вересня 2025 року о 15:00:40 на телефон відповідача та електронну пошту. Договір також містить кваліфікований електронний підпис директора ТОВ «Оптимальні Кредити» Дубового В. М.

Факт надання кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № e406f14b-6599-4753-9a26-cf76488df48b від 04 вересня 2025 року, згідно з яким ТОВ «Оптимальні Кредити» перерахувало на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 5 900 грн з призначенням платежу «переказ коштів згідно з договором від 04 вересня 2025 року № LM676578816, ОСОБА_1 , код 3606012797, для зарахування на платіжну картку № 4441-11XX-XXXX-1163».

Факт зарахування коштів у сумі 5 900 грн на банківську платіжну картку, оформлену на ім`я відповідача, додатково підтверджується листом АТ «Універсал Банк» від 20 серпня 2026 року № БТ/Е-35972, наданим на виконання ухвали суду, згідно з яким на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , а за період з 04 вересня 2025 року до 09 вересня 2025 року на цю картку зараховано платіж у сумі 5 900 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Оптимальні Кредити» за період з 04 вересня 2025 року до 15 жовтня 2025 року, на дату відступлення права вимоги 15 жовтня 2025 року за кредитним договором № LM676578816 нараховано: 5 900 грн тіла кредиту, 2 264,42 грн процентів, 354 грн комісії та 2 950 грн неустойки, а всього до сплати 11 468,42 грн; будь-яких оплат за вказаний період відповідачем не здійснювалося.

15 жовтня 2025 року між ТОВ «Оптимальні Кредити» (клієнт) і ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу № ОК-ТП/57, за умовами якого клієнт відступив факторові права грошової вимоги до боржників, визначених у реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язався прийняти ці права та передати клієнту грошові кошти в розпорядження за плату. На виконання цього договору сторони того ж дня, 15 жовтня 2025 року, підписали реєстр прав вимоги, до якого під № 200 включено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) із зазначенням кредитного договору від 04 вересня 2025 року № LM676578816, заборгованості за основним боргом (тілу кредиту) - 5 900 грн, заборгованості за процентами - 2 264,42 грн, заборгованості за комісією - 354 грн, неустойки - 2 950 грн, загальної заборгованості (суми відступленої грошової вимоги) - 11 468,42 грн. Того ж дня, 15 жовтня 2025 року, сторони договору факторингу підписали протокол узгодження предмета факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги, яким підтвердили погоджену дату відступлення прав вимоги, а актом звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2025 року - повну оплату фактором суми фінансування за вказаним реєстром.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс» за період з 15 жовтня 2025 року до 27 січня 2026 року, на дату відступлення права вимоги 27 січня 2026 року за кредитним договором № LM676578816 нараховано: 5 900 грн тіла кредиту, 8 277,70 грн процентів, 354 грн комісії та 2 950 грн неустойки, а всього до сплати 17 481,70 грн; будь-яких оплат за вказаний період відповідачем також не здійснювалося.

27 січня 2026 року між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) і ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) укладено договір факторингу № 27/0126-01, за умовами якого клієнт відступив факторові права грошової вимоги до боржників, визначених у відповідних реєстрах прав вимоги. На виконання цього договору сторони того ж дня, 27 січня 2026 року, підписали реєстр прав вимоги № 1, до якого під № 2044 включено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) із зазначенням кредитного договору від 04 вересня 2025 року № LM676578816, заборгованості за основним боргом - 5 900 грн, заборгованості за процентами - 8 277,70 грн, заборгованості за комісією - 354 грн, неустойки - 2 950 грн, загальної заборгованості - 17 481,70 грн. Факт переходу права вимоги до ТОВ «Юніт Капітал» додатково підтверджується актом приймання-передачі реєстру прав вимоги від 27 січня 2026 року № 1, а факт оплати фактором вартості відступлених прав вимоги - платіжною інструкцією від 03 лютого 2026 року № 898 на суму 725 501,18 грн з призначенням платежу «оплата за відступлення прав вимог згідно договору факторингу № 27/0126-01 від 27.01.2026 р., Реєстр відступлення права вимоги № 1 від 27.01.2026».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07 липня 2024 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації. Зазначена обставина підтверджується наданими відповідачем копіями військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з яким ОСОБА_1 28 червня 2024 року зарахований у запас ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі статті 37, пункту 1 (в) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а також довідки військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України від 07 травня 2026 року № 927, згідно з якою солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 з 10 серпня 2024 року по теперішній час.

Позивач у відповіді на відзив та в заяві про зменшення розміру позовних вимог визнав обставини проходження відповідачем військової служби з 07 липня 2024 року та на цій підставі відмовився від вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у розмірі 8 277,70 грн, зменшивши позовні вимоги до стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 900 грн та заборгованості за комісією у розмірі 354 грн, а всього - 6 254 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копії договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» (клієнт) та Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» (адвокатське бюро), протоколу погодження вартості послуг (додаток № 1 до договору) та попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, викладеного безпосередньо в тексті позовної заяви. Згідно з наведеним розрахунком до правової допомоги, наданої адвокатським бюро у цій справі, віднесено: вивчення матеріалів справи - 2 год (1 000 грн), складення позовної заяви - 2 год (5 000 грн), підготовка адвокатського запиту - 1 год (500 грн), підготовка та подання клопотань - 1 год (500 грн), а всього - 7 000 грн. Окремого акта приймання-передачі наданих послуг, підписаного клієнтом і адвокатським бюро, ордера адвоката на надання правничої допомоги в цій справі, а також платіжних документів на підтвердження фактичної сплати гонорару матеріали справи не містять; за умовами пункту 3.6 договору сплата гонорару адвокатському бюро обумовлена фактичним стягненням відповідних коштів на користь клієнта за результатами розгляду справи.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до відзиву відповідача та відповіді позивача на відзив факт укладення кредитного договору від 04 вересня 2025 року № LM676578816 та отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 5 900 грн сторонами не заперечувався.

Зібраними у справі доказами, зокрема договором кредитної лінії № LM676578816 від 04 вересня 2025 року, паспортом споживчого кредиту та платіжним дорученням, підтверджено, що договір, за яким позивач заявив вимоги у цій справі, укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у сумі 5 900 грн відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував.

Факт надання кредиту підтверджується не лише платіжним дорученням від 04 вересня 2025 року, наданим позивачем, а й листом АТ «Універсал Банк» від 20 серпня 2026 року № БТ/Е-35972, наданим безпосередньо банком-емітентом платіжної картки на виконання ухвали суду, згідно з яким на ім`я відповідача емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , а за період з 04 вересня 2025 року до 09 вересня 2025 року на цю картку зараховано кошти у сумі 5 900 грн, що відповідає розміру наданого кредиту. Зазначені відомості у сукупності є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом факту видачі кредиту.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника (частина перша статті 1077 ЦК України).

У матеріалах справи наявні договір факторингу від 15 жовтня 2025 року № ОК-ТП/57, реєстр прав вимоги до нього, протокол узгодження предмета факторингової операції та акт звірки взаємних розрахунків, а також договір факторингу від 27 січня 2026 року № 27/0126-01, реєстр прав вимоги № 1 до нього, акт приймання-передачі реєстру прав вимоги № 1 та платіжна інструкція про оплату вартості відступлених прав вимоги, які у сукупності підтверджують послідовний перехід права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Оптимальні Кредити» до ТОВ «Таліон Плюс», а в подальшому - від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача ТОВ «Юніт Капітал».

Отже, право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 04 вересня 2025 року № LM676578816 послідовно перейшло від первісного кредитора ТОВ «Оптимальні Кредити» до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 15 жовтня 2025 року № ОК-ТП/57 та реєстру прав вимоги від 15 жовтня 2025 року, а в подальшому - від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача ТОВ «Юніт Капітал» на підставі договору факторингу від 27 січня 2026 року № 27/0126-01, реєстру прав вимоги від 27 січня 2026 року № 1 та акта приймання-передачі реєстру прав вимоги від 27 січня 2026 року № 1.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач у встановленому законом порядку набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № LM676578816 від 04 вересня 2025 року.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Зібраними у справі доказами підтверджено, що відповідач уклав кредитний договір, фактично отримані кредитні кошти у добровільному порядку не повернув, тому позивач обґрунтовано звернувся до суду за захистом порушених прав шляхом стягнення заборгованості за договором.

Позивач у відповіді на відзив та в заяві про зменшення розміру позовних вимог від 18 серпня 2026 року визнав обставини проходження відповідачем військової служби за призовом по мобілізації з 07 липня 2024 року та добровільно відмовився від позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 8 277,70 грн, зменшивши загальний розмір позовних вимог до 6 254 грн (5 900 грн тіла кредиту та 354 грн комісії).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки позивач у встановленому процесуальним законом порядку скористався правом, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 49 ЦПК України, та зменшив розмір позовних вимог, відмовившись від вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 8 277,70 грн, суд розглядає справу в межах позовних вимог, підтриманих позивачем, тобто у межах вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 900 грн та заборгованості за комісією у розмірі 354 грн.

Заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 900 грн підтверджується платіжним дорученням про надання кредиту, листом АТ «Універсал Банк» про зарахування коштів на картку відповідача, а також розрахунками заборгованості, послідовно складеними ТОВ «Оптимальні Кредити» і ТОВ «Таліон Плюс», відповідає умовам договору, не спростована відповідачем і не оспорювалась ним по суті, а тому підлягає стягненню у повному обсязі.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 354 грн суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України). Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Відповідно до частини другої статті 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Дослідивши умови договору кредитної лінії від 04 вересня 2025 року № LM676578816, суд встановив, що пунктом 1.1.16 цього договору комісія за надання кредиту визначена як грошові кошти, які позичальник на умовах та у порядку, що передбачені договором, зобов`язаний сплатити кредитодавцю у якості однієї із форм оплати за надані кредитодавцем послуги за договором. Пунктом 8.1 договору встановлено обов`язок позичальника сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені договором, при цьому договором прямо визначено, що інших витрат позичальника договором не передбачено. Пунктом 8.4 договору передбачено, що комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, а є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за договором, і нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу. Пунктом 8.5 договору розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу, визначено у сумі 354 грн.

Таким чином, спірна комісія за кредитним договором у цій справі є одноразовим платежем за сам факт надання кредиту (видачі першого траншу), а не платою за окремі, невизначені договором супутні послуги, що періодично поновлюються протягом строку кредитування. Пункт 8.4 договору прямо визначає правову природу цього платежу як складову плати за кредит, що є відмінною від процентів, а розмір та порядок нарахування комісії чітко визначені пунктом 8.5 договору та відображені у паспорті споживчого кредиту, з яким відповідач ознайомився та який підтвердив електронним підписом одноразовим ідентифікатором до укладення договору.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» відносить комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту, до складу загальних витрат за споживчим кредитом, тобто визнає за кредитодавцем право встановлювати таку комісію саме за дію з надання (видачі) кредиту, на відміну від комісій за подальше обслуговування (супроводження) кредитної заборгованості, для стягнення яких вимагається доведення переліку конкретних послуг. Позивач у позовній заяві та у відповіді на відзив послався на конкретні пункти договору (1.1.16, 8.1, 8.4, 8.5), що визначають підставу, правову природу, порядок нарахування та розмір комісії, а сам розмір комісії 354 грн відповідає розміру, зазначеному в паспорті споживчого кредиту та в договорі, і не є довільно обчисленим.

Разом з тим суд враховує, що відповідач, заперечуючи проти стягнення комісії, послався на недоведеність позивачем факту належного погодження цієї умови з відповідачем. Цей довід відповідача суд відхиляє, оскільки, як установлено судом, кредитний договір, яким передбачено обов`язок сплати комісії за надання кредиту у визначеному розмірі, підписаний безпосередньо відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», а факт укладення договору та отримання кредитних коштів відповідач не заперечував. Отже, погодившись з умовами кредитного договору в цілому, відповідач тим самим погодив і умову про сплату комісії за надання кредиту в розмірі та порядку, визначених пунктами 1.1.16, 8.1, 8.4, 8.5 договору.

Позивач у відповіді на відзив також обґрунтовано зазначив, що комісія за надання кредиту та проценти за користування кредитом є різними за правовою природою платежами: проценти є платою за користування кредитними коштами протягом певного часу (пункт 8.2 договору), тоді як комісія є одноразовою платою за самий факт надання кредиту, що не залежить від строку користування кредитними коштами (пункти 1.1.16, 8.4 договору). Оскільки передбачені пунктом 15 частини першої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантії, на які посилався відповідач у відзиві, стосуються незастосування до визначеної категорії військовослужбовців процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені, а не одноразової комісії за надання кредиту, наведена відповідачем підстава не може бути застосована для звільнення відповідача від обов`язку сплати комісії.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 354 грн є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами та підлягає задоволенню.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за договором кредитної лінії від 04 вересня 2025 року № LM676578816 у загальному розмірі 6 254 грн, з яких: 5 900 грн - заборгованість за тілом кредиту, 354 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту.

Висновки за результатами розгляду позовних вимог

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором порушено майнові права позивача, тому наявні підстави для судового захисту прав кредитора, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал», підтримані позивачем на час ухвалення рішення (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні.

Щодо розподілу судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки судовий збір у розмірі 2 662,40 грн сплачено позивачем виходячи з початкової ціни позову 14 531,70 грн, а зменшення позовних вимог до 6 254 грн відбулося після сплати судового збору та з підстав, що виникли після подання позовної заяви (визнання позивачем статусу відповідача як військовослужбовця), а позовні вимоги, підтримані позивачем на момент ухвалення рішення, задоволені в повному обсязі, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року у справі № 717/1699/22). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач послався на договір про надання правничої допомоги від 20 січня 2026 року № 20/01/26-02 та протокол погодження вартості послуг, згідно з яким до складу правничої допомоги віднесено вивчення матеріалів справи (2 год - 1 000 грн), складення позовної заяви (2 год - 5 000 грн), підготовку адвокатського запиту (1 год - 500 грн) та підготовку і подання клопотань (1 год - 500 грн), а всього - 7 000 грн.

Суд ураховує, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, є малозначною, стосується стягнення заборгованості за стандартним кредитним договором споживчого кредитування незначного розміру, формуляр (типова форма) якого та обставини його укладення в електронній формі є подібними до значної кількості аналогічних справ, що перебувають у провадженні суду за позовами фінансових установ цієї категорії, а відтак не потребують значних часових затрат і глибокого аналізу з боку кваліфікованого адвоката.

Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи, надав оцінку наданим на підтвердження понесених таких витрат доказам у їх сукупності, врахував характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, її складності та значимості дій адвоката у справі, категорії справи, яка є малозначною та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру до 1 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 10, 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії від 04 вересня 2025 року № LM676578816 у розмірі 6 254 (шість тисяч двісті п`ятдесят чотири) гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс № 333; ЄДРПОУ 43541163).

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя М. М. Пилипчук