Рішення № 139422338, 01.09.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/3669/26

Провадження № 2/539/2539/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,

розглянувши в приміщенні суду у місті Лубнах Полтавської області у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідача

У липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 02 листопада 2022 року між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» (далі - АТ «Укрсиббанк») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 98735730000, згідно з умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 49 022,18 грн на споживчі цілі шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний рахунок позичальника, до якого випущено платіжну картку.

Позивач зазначав, що відповідач, укладаючи договір, прийняв на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі повернути отримані кредитні кошти, а також сплачувати проценти, комісії та інші платежі, передбачені договором і правилами надання кредиту, з якими був належним чином ознайомлений і погодився під час укладення договору. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у сумі та на умовах, передбачених договором, що, за твердженням позивача, підтверджується банківськими виписками.

Відповідач у порушення умов договору та вимог статей 509, 526, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не вносив своєчасно та у повному обсязі платежі на повернення отриманих коштів та сплату процентів за користування кредитом, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Позивач зазначав, що 22 лютого 2024 року АТ «Укрсиббанк» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 262, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників АТ «Укрсиббанк», у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором від 02 листопада 2022 року № 98735730000. Позивач посилався на статтю 516 ЦК України, за якою заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, а якщо боржник не був письмово повідомлений про таку заміну, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, при цьому виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові вважається належним виконанням.

Позивач зазначав, що станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача становить 46 347,90 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 39 827,96 грн, заборгованість за відсотками - 0 грн, заборгованість за комісією - 6 619,94 грн. Позивач зазначав, що відповідачу було направлено досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості.

На підставі викладеного ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 02 листопада 2022 року № 98735730000 у розмірі 46 347,90 грн, а також судові витрати, а саме: судовий збір - 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 8 000 грн. Крім того, позивач просив справу розглядати за відсутності його представника та не заперечував проти заочного розгляду справи.

ОСОБА_1 подав до суду відзив (заперечення) на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відзив мотивований тим, що з наданими позивачем вимогами відповідач категорично не погоджується, оскільки жодного відношення до стягнення боргу за цим договором компанія (позивач) не має, договір факторингу до відповідача не надсилався, з ним відповідач не був ознайомлений. Відповідач зазначав, що електронним підписом жодного документа не підписував та не отримував жодної пропозиції (попередження) про добровільну сплату боргу в досудовому порядку.

Крім того, відповідач указував, що сумою за тілом кредиту в повній мірі не скористався, оскільки кредитними коштами на рахунку з значною сумою кредитних коштів було закрито картковий рахунок, а кредитор користувався у власних цілях залишеними коштами за кредитом та всупереч вимогам договору гасив проценти по його погашенню без належного на це дозволу від позичальника.

Щодо комісії у розмірі 6 619,94 грн відповідач зазначав, що не погоджується із зазначеною сумою заборгованості за комісією, оскільки позивачем не доведено, що вказана сума комісії є платою за реальні, отримані додаткові послуги, а не є платою за стандартне управління чи надання самого кредиту, умови договорів про надання яких послуг за законом мають бути безплатними або дублюють проценти, які є нікчемними. Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь.

Відповідач також заперечував проти стягнення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн, вважаючи їх значно завищеними і несправедливими, посилаючись на критерії, визначені частиною четвертою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (складність справи, час, витрачений адвокатом, обсяг наданих послуг, ціна позову), незначну складність справи, відсутність участі представника позивача в судовому засіданні.

Щодо судового збору відповідач указував, що він відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, оскільки користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як інвалід війни 2 групи, а також правами та пільгами, визначеними Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особа, віднесена до 1 категорії постраждалих, на підтвердження чого надав копії відповідних посвідчень. Відповідач також зазначав, що копію ухвали суду про відкриття провадження отримав у застосунку «Дія» 05 серпня 2026 року, у зв`язку з чим строк на подання відзиву ним не пропущено.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій просив задовольнити позов у повному обсязі, вважаючи доводи відзиву безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання за кредитним договором. Щодо доводів про договір факторингу позивач зазначав, що до позовної заяви ним було долучено належні та допустимі докази, які в сукупності підтверджують факт переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, а саме: засвідчену копію договору факторингу від 22 лютого 2024 року № 262, засвідчену копію витягу з реєстру боржників до зазначеного договору, засвідчену копію акту приймання-передачі реєстру боржників, а також засвідчену копію платіжної інструкції, що підтверджує виконання сторонами фінансових зобов`язань за договором факторингу. Позивач посилався на главу 47 та статті 512, 514 ЦК України і зазначав, що витяг з реєстру боржників містить відомості про відповідача як боржника за кредитним договором від 02 листопада 2022 року № 98735730000, що підтверджує включення спірного зобов`язання до предмета відступлення права вимоги.

Позивач також зазначав, що відповідно до пункту 6.6 договору банк мав право передати новому кредитору права кредитора за договором без згоди позичальника, при цьому обов`язок повідомити боржника про відступлення права вимоги протягом 10 робочих днів з дати відступлення покладено на первісного кредитора - АТ «Укрсиббанк», а новий кредитор не володіє і об`єктивно не може володіти доказами вручення відповідачу такого повідомлення. Зазначив, що ненадання повідомлення про відступлення права вимоги не звільняє боржника від виконання зобов`язання і не змінює суті правовідносин між сторонами. Крім того, позивач зазначав, що ним на адресу відповідача надсилалася досудова вимога, за якою відповідач міг добровільно погасити заборгованість.

Щодо нарахування комісії за кредитним договором позивач посилався на пункти 1.1, 1.2, 6.1, 3.10, 3.11 договору, відповідно до яких, підписуючи договір, позичальник погодився з правилами (договірними умовами) споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк», розміщеними на сайті банку, на інформаційних стендах у приміщеннях установ банку та оприлюдненими у газеті «Урядовий кур`єр» № 105 від 09 червня 2017 року, які після підписання договору стають його невід`ємною частиною; підписанням договору позичальник засвідчив, що особисто ознайомлений з правилами і тарифами, отримав інформацію про умови кредитування відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» та статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ознайомлений і погоджується з умовами всіх додатків до договору. Позивач зазначав, що види комісій та їх розміри визначені у Додатку № 1 до договору та Паспорті споживчого кредиту, ознайомлення з якими підтверджується особистим підписом відповідача, а Законом України «Про споживче кредитування» не забороняється встановлювати в договорі комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Позивач зазначав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн є реальним, необхідним, підтвердженим належними доказами та співмірним із характером і обсягом наданої правової допомоги, а посилання відповідача на типовість справи саме по собі не є достатньою підставою для зменшення таких витрат. Позивач також просив розгляд справи здійснювати за відсутності свого представника та стягнути ціну позову і сплачений судовий збір на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

У подальшому до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 , у якій він зазначав, що з запереченням позивача на його відзив повністю не згоден, оскільки викладені в ньому факти вважає розмитими та такими, що ігнорують практику і висновки, викладені в рішеннях судів вищих інстанцій. Відповідач вважав за можливе відмовити позивачу в його позовних вимогах та просив розглянути справу за його відсутність у зв`язку із незадовільним станом здоров`я, додавши копію виписки з медичної картки.

Позивачем також подано клопотання про підтримання позовних вимог від 13 серпня 2026 року вих. № 5680/3290, в якому зазначено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує та просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

Рух справи

У липні 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 липня 2025 року справу № 539/5289/25 передано судді Пилипчуку М. М.

Суддя на виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України звернувся із запитом до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

05 серпня 2026 року до суду надійшла відповідь Відділу реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 30 липня 2025 року, згідно з якою відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив, відповідачу - заперечення на відповідь на відзив, розгляд справи призначено на 01 вересня 2026 року.

Представником позивача 13 серпня 2026 року подано клопотання про підтримання позовних вимог, в якому позивач також просив розглянути справу без участі його представника та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач 18 серпня 2026 року подав до суду відзив на позовну заяву.

Позивач 20 серпня 2026 року подав до суду відповідь на відзив, у якій, зокрема, зазначив адресу для листування та повідомив реквізити для стягнення.

Відповідач 26 серпня 2026 року подав до суду заяву, в якій висловив заперечення щодо доводів позивача, викладених у відповіді на відзив, та просив розглянути справу за його відсутності у зв`язку із незадовільним станом здоров`я.

01 вересня 2026 року у судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, представник позивача та відповідач подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що 02 листопада 2022 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 98735730000, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 49 022,18 грн на споживчі цілі шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку, до якого випущено платіжну картку, а відповідач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі повернути отримані кредитні кошти, сплачувати проценти, комісії та інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до пункту 1.1 договору, підписуючи договір, позичальник погодився з правилами (договірними умовами) споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків (далі - правила), розміщеними на сайті банку, на інформаційних стендах у приміщеннях установ банку та оприлюдненими у газеті «Урядовий кур`єр» від 09 червня 2017 року № 105 (з усіма змінами і доповненнями), якими визначено умови надання, обслуговування та погашення споживчого кредиту, а також умови відкриття та розрахунково-касового обслуговування поточних карткових рахунків. Згідно з пунктом 1.2 договору правила після підписання сторонами договору стають його невід`ємною частиною, а підписи сторін під договором вважаються одночасно підписами під правилами.

Відповідно до пункту 6.1 договору підписанням договору позичальник, серед іншого, засвідчив, що особисто ознайомлений з правилами та тарифами, розміщеними на сайті банку, отримав від банку інформацію про умови кредитування відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування» та статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ознайомлений і погоджується з умовами всіх додатків до договору та отримав його примірник.

Пунктами 3.10, 3.11 договору передбачено, що нарахування процентів здійснюється в порядку, передбаченому правилами, а позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов договору та додатка № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною, при цьому види комісій та їх розміри мають бути визначені у додатку № 1 до договору та паспорті споживчого кредиту.

Судом також встановлено, що 22 лютого 2024 року між АТ «Укрсиббанк» (клієнт) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (фактор) укладено договір факторингу № 262, за умовами якого клієнт відступив факторові права грошової вимоги до боржників, які уклали з клієнтом кредитні договори, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 02 листопада 2022 року № 98735730000, а фактор набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до вказаних боржників.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 262 від 22 лютого 2024 року до реєстру включено відповідача ОСОБА_1 із зазначенням номера та дати кредитного договору - № 98735730000 від 02 листопада 2022 року, а також розміру заборгованості за вказаним договором, що складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 39 827,96 грн та заборгованості за комісією у сумі 6 619,94 грн, а всього - 46 347,90 грн. Наведені у витязі з реєстру боржників відомості щодо відповідача та розміру його заборгованості узгоджуються з даними, наведеними позивачем у розрахунку заборгованості та у позовній заяві.

Актом приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу від 22 лютого 2024 року № 262 клієнт передав, а фактор прийняв права вимоги до боржників, включених до реєстру боржників, у тому числі право вимоги до відповідача за кредитним договором від 02 листопада 2022 року № 98735730000, в обсязі та на умовах, визначених договором факторингу.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором від 02 листопада 2022 року № 98735730000, складеного ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», станом на дату подання позовної заяви загальний розмір заборгованості відповідача становить 46 347,90 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 39 827,96 грн, заборгованість за комісією - 6 619,94 грн.

На підтвердження факту укладення договору та його умов, надання кредиту, наявності заборгованості й переходу права вимоги позивач надав засвідчену копію позовної заяви з переліком доданих до неї документів, серед яких зазначені: засвідчена копія договору про надання споживчого кредиту від 02 листопада 2022 року № 98735730000; засвідчена копія додатка № 1 до договору; засвідчена копія паспорта споживчого кредиту (інформаційного листа); засвідчена копія заяви на закриття карткового рахунку при рефінансуванні; засвідчена копія витягу з системи банку щодо підтвердження факту підписання договору електронним підписом фізичної особи-клієнта; засвідчена копія виписки за кредитним договором; засвідчена копія розрахунку заборгованості за кредитним договором; засвідчена копія договору факторингу від 22 лютого 2024 року № 262; засвідчена копія витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 262; засвідчена копія акта приймання-передачі права вимоги до договору факторингу № 262; засвідчена копія платіжної інструкції про оплату купівельної ціни до договору факторингу № 262; засвідчена копія досудової вимоги про погашення кредитної заборгованості; засвідчені копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача та Адвокатського об`єднання «Апологет»; засвідчена копія договору про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року № 0107; засвідчена копія акта наданих послуг правової (правничої) допомоги та детального опису наданих послуг; засвідчена копія ордера на надання правничої допомоги серії ВС № 1381377; докази направлення позовної заяви відповідачу; квитанція про оплату судового збору.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав засвідчену копію ордера на надання правничої допомоги серії від 02 липня 2025 року ВС № 1381377, виданого Адвокатським об`єднанням «Апологет» на ім`я адвоката Усенка М. І. на підставі договору про надання правничої допомоги від 01 липня 2025 року № 0107 для представництва інтересів ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у судах загальної юрисдикції. За наведеним у позовній заяві детальним описом наданих послуг адвокатом надано: усну консультацію клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором тривалістю 0 год 30 хв; ознайомлення з матеріалами кредитної справи тривалістю 2 год; погодження правової позиції клієнта у справі тривалістю 0 год 30 хв; складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта тривалістю 3 год 30 хв; подання заяви до суду від імені клієнта - 1 шт., а всього - 6 год 30 хв. За умовами договору про надання правничої допомоги № 0107 вартість наданих послуг за одну кредитну справу становить 8 000 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Судом установлено, що між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 02 листопада 2022 року в письмовій формі укладено договір про надання споживчого кредиту № 98735730000, за яким відповідачу надано кредит, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити плату за користування ним. Відповідач у поданому відзиві не заперечував факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, а свої заперечення обґрунтовував виключно недоведеністю права вимоги позивача, незгодою з нарахованою комісією та неналежним використанням Банком коштів на картковому рахунку.

Щодо доводів відповідача про недоведеність переходу до позивача права вимоги за кредитним договором та про неповідомлення про відступлення права вимоги суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника (частина перша статті 1077 ЦК України).

На підтвердження обставин переходу права вимоги за спірним кредитним договором позивач надав договір факторингу від 22 лютого 2024 року № 262, укладений між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а також витяг з реєстру боржників до цього договору, який містить відомості про відповідача - ОСОБА_1 , як боржника за кредитним договором № 98735730000 від 02 листопада 2022 року, акт приймання-передачі права вимоги та платіжну інструкцію про оплату купівельної ціни за договором факторингу. Оцінивши вказані докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позивач в установлений законом спосіб на підставі належним чином укладеного договору факторингу набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 98735730000 від 02 листопада 2022 року.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, за змістом наведеної норми ненадання боржнику повідомлення про відступлення права вимоги не звільняє боржника від виконання зобов`язання перед новим кредитором і саме по собі не є підставою для відмови у задоволенні позову; такий факт лише покладає на нового кредитора ризик визнання належним виконанням платежу, здійсненого боржником первісному кредиторові. Оскільки відповідач не довів і не посилався на здійснення ним будь-яких платежів первісному кредиторові після відступлення права вимоги, доводи відзиву про неповідомлення відповідача про заміну кредитора, про непоінформованість щодо договору факторингу та про непідписання відповідачем жодного документа електронним підписом (яке позивачем і не заявлялося, оскільки правовідносини за договором факторингу виникають між юридичними особами - банком і товариством, а не за участю відповідача) не спростовують встановленого судом факту переходу права вимоги та не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Щодо доводів відповідача про користування банком коштами на картковому рахунку без належного дозволу відповідача суд зазначає, що ці доводи є безпідставними та не підтверджені жодними доказами: відповідачем не надано ні виписки з рахунку, ні інших документів, які б підтверджували факт неправомірного використання банком коштів позичальника чи спрямування коштів на погашення процентів поза волею відповідача. Позивачем, натомість, надано копію виписки за кредитним договором, яка відображає рух коштів за рахунком та нарахування заборгованості. За таких обставин зазначені доводи відповідача суд відхиляє як недоведені.

Разом з тим суд не погоджується з позивачем у частині вимог про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 6 619,94 грн з огляду на таке.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Кредитодавець не має права встановлювати платежі, які споживач має сплатити за дії, які кредитодавець здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь кредитодавця (прийняття платежу від споживача тощо), або що їх вчиняє кредитодавець або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Обов`язковою умовою можливості стягнення комісії є надання кредитодавцем доказів наявності відповідної послуги, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору.

У цій справі позивач у позовній заяві та відповіді на відзив послався на пункти 3.10, 3.11 договору, згідно з якими позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов договору та додатка № 1 до нього, а також на пункт 1.1 договору щодо приєднання до правил, розміщених на сайті банку. Водночас позивач не навів переліку конкретних додаткових чи супутніх послуг, за надання яких встановлено комісію у розмірі 6 619,94 грн, не зазначив, чи є ця комісія одноразовою платою за надання кредиту, чи щомісячною платою за обслуговування (управління) кредитом, і не надав доказів фактичного надання відповідачу будь-яких послуг понад видачу самого кредиту. Хоча у переліку доданих до позовної заяви документів зазначено засвідчену копію додатка № 1 до договору та паспорта споживчого кредиту (інформаційного листа), в яких, за твердженням позивача, визначені види та розміри комісій, текст цих документів, їх зміст та конкретні умови нарахування спірної комісії позивачем ні в позовній заяві, ні у відповіді на відзив не наведено та не розкрито, а надана суду виписка за кредитним договором так само не деталізує підстав нарахування комісії у складі заборгованості.

За таких обставин, з огляду на відсутність у матеріалах справи відомостей про конкретний перелік послуг, за які встановлено комісію, підстави та порядок її нарахування, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що комісія у розмірі 6 619,94 грн є платою за фактично надані додаткові чи супутні послуги, які об`єктивно надаються споживачу, а не платою за дії, що відповідають власним економічним потребам кредитодавця (зокрема, обслуговування, супровід або управління кредитом), встановлення якої не допускається частиною третьою статті 21 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідні доводи відзиву відповідача про недоведеність позивачем факту надання реальних додаткових послуг за вказану комісію суд визнає обґрунтованими.

З огляду на викладене в задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 6 619,94 грн необхідно відмовити.

Позивачем на підтвердження факту надання кредиту та наявності заборгованості надано засвідчену копію виписки за кредитним договором № 98735730000 та засвідчену копію розрахунку заборгованості, згідно з якими заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 39 827,96 грн. Відповідач у відзиві на позов факту отримання кредитних коштів по суті не заперечував, а свої заперечення щодо тіла кредиту обґрунтовував лише посиланням на нібито неправомірне використання банком коштів на картковому рахунку, які доводи судом відхилені вище як недоведені.

За таких обставин суд вважає доведеним та таким, що ґрунтується на матеріалах справи, розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту у сумі 39 827,96 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є заборгованість за тілом кредиту у розмірі 39 827,96 грн. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 6 619,94 грн необхідно відмовити з наведених вище підстав.

Висновки за результатами розгляду позовних вимог

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором порушено майнові права позивача, тому наявні підстави для судового захисту прав кредитора, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають задоволенню частково.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та наявними в матеріалах справи.

Щодо розподілу судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом установлено, що відповідач є інвалідом другої групи, тому відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позовні вимоги задоволено частково: із заявлених до стягнення 46 347,90 грн задоволено вимоги на суму 39 827,96 грн, що становить 85,93 % заявленого розміру вимог. У зв`язку з частковим задоволенням позову судовий збір за загальним правилом частини першої статті 141 ЦПК України підлягав би стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проте, оскільки відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, судові витрати позивача зі сплати судового збору не можуть бути покладені на відповідача. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «Райффайзен Банк» від 14 липня 2026 року № 42057, тому пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (85,93 %) за рахунок держави позивачу підлягає компенсації судовий збір у розмірі 2 287,87 грн (2 662,40 грн х 85,93 %).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року у справі № 717/1699/22). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позивач на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн послався на договір про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року № 0107 та наведений у позовній заяві детальний опис наданих послуг, згідно з яким адвокатом надано послуги з усної консультації клієнта, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складення позовної заяви та подання заяви до суду.

Відповідач, заявляючи в відзиві клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, посилався на завищеність та неспівмірність цих витрат, незначну складність справи, відсутність участі представника позивача в судовому засіданні (за винятком подання одного письмового клопотання).

Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи, надав оцінку наданим на підтвердження понесених таких витрат доказам у їх сукупності, врахував характер виконаної роботи (складення типової позовної заяви за стандартною формою, що подається позивачем у значній кількості справ аналогічної категорії, ознайомлення з матеріалами справи та подання заяви до суду), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, її незначної складності, категорії справи, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, відсутності проведення судових засідань за участю представника позивача, а також часткового задоволення позовних вимог, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 2 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором від 02 листопада 2022 року № 98735730000 у розмірі 39 827 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот двадцять сім) гривень 96 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 287 (дві тисячі двісті вісімдесят сім) гривень 87 копійок за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус № 28, 4-й поверх; ЄДРПОУ 35234236).

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя М. М. Пилипчук