Ухвала суду № 139422244, 28.08.2026, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/30/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року місто Кременчук

Кременчуцький районний суду Полтавської області у складі: головуючого судді Реки А.С., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву представника позивача Акціонерного Товариства комерційний банк «Приватбанк» про поновлення провадження у справі за позовом Акціонерного Товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

Встановив:

В провадженні Кременчуцького районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного Товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідно до ухвали Кременчуцького районний суду Полтавської області від 02 червня 2025 року було зупинено провадження по цивільній справі № 536/30/25 за позовом Акціонерного Товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до припинення перебування відповідача по справі ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

Від представника позивача АТ КБ «Приватбанк» Побережної О.Г. надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 536/30/25 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначення до розгляду судом, в обґрунтування якого представник позивача вказує, що надана відповідачем ОСОБА_1 довідка військової частини Міністерства оборони України № 917 від 10.10.2024 про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у даній військовій частині, та довідка військової частини Збройних Сил України № 23 від 11.02.2025 про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у даній військовій частині, не містять даних про залучення відповідача до виконання завдань у зоні бойових дій військовою частиною, відтак виникла необхідність відновлення провадження у справі.

Дослідивши вказану заяву, суд приходить до висновку, що в її задоволенні слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

12 листопада 2025 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 754/947/22 відступила від висновків Верховного Суду щодо застосування положень пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, сформульованих у ряді постанов колегії суддів Верховного Суду, де вирішувалися питання щодо зупинення провадження у справі за участю сторони, яка була військовослужбовцем, та постановила, що під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:

1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;

2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;

3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.

Також, в вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду висловлено позицію, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення. За нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси. Водночас обов`язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності.

Частиною 1 статті 254 ЦПК України визначено, що провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.

Суд зазначає, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 червня 2013року у справі №5-рп/2013 зазначив про те, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень є складовою права на справедливий судовий захист.

Засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч. 1ст. Конституції України.

Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Конституції України, і стосується, зокрема, сфери судочинства.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

В даному випадку, законодавець пов`язує зупинення та відновлення провадження у справі виключно із перебуванням та припиненням перебування відповідача у складі Збройних Сил України, а не з існуванням інших обставин.

Отже, беручи до уваги факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, який є об`єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця щодо продовження розгляду справи, провадження у справі було зупинено.

Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.08.2026 № 5976, ОСОБА_1 призваний на військову службу 01.05.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 , дані про звільнення з військової служби відсутні.

Таким чином, питання про відновлення провадження буде вирішено судом після отримання відомостей про звільнення відповідача з військової служби або призупинення військової служби або з моменту звернення відповідача із заявою про поновлення провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що будь-яких доказів або інформації, що відповідач ОСОБА_1 закінчив проходити військову службу, які були підставою для зупинення провадження позивачем не надано та судом не отримано, з урахуванням вказаних вище висновків Верховного Суду, клопотання представника позивача про відновлення провадження у справі є безпідставним та необґрунтованим.

Зважаючи, що на даний час представником позивача не доведено, що є підстави для поновлення провадження по даній справі, в задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 254, 260, 261, 352-353 ЦПК України, суд,

Ухвалив:

В задоволенні клопотання представника позивача Акціонерного Товариства комерційний банк «Приватбанк» про поновлення провадження у справі за позовом Акціонерного Товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя А. С. Река