Рішення № 139422243, 02.09.2026, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/525/26

Провадження № 2/536/991/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Баранської Ж.О., за участю секретаря судових засідань Коваль В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 373684643 від 11 липня 2024 року у сумі 14 850, 00 грн., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 4 400, 00, суми заборгованості за відсотками в розмірі 8 250, 00 грн., суми заборгованості за неустойкою в розмірі 2 200,00 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662, 40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 липня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 373684643. Також, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, визначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язався їх прийняти та грошові кошти в розпорядження клієнта за плату. 31.12.2020 року додатковою угодою № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції. Відповідно до Реєстру боржників № 298 від 20 серпня 2024 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором. Також вказано, що 27 лютого 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №27/0225-01, відповідно до якого позивач отримав право вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників, у тому числі за кредитним договором №373684543 від 11 липня 2024 року.

У зв`язку з невиконанням позичальницею зобов`язань за договором, утворилася заборгованість у розмірі 14 850, 00 грн., яка складається із: 4 440,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 8 250, 00 грн. - заборгованість за процентами, 2 200,00 грн. заборгованість за неустойкою, яку позивач просив стягнути з відповідачки на їх користь.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 березня 2026 року відкрито провадження у справі № 536/525/26 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в судове засідання не з`явився, про час, дату і місце розгляду справи повідомлений належним чином, завчасно подав до суду клопотання, де просить позовні вимоги задовольнити та розглянути справу без його участі.

Відповідачка ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явилась, направивши на адресу суду заяву, де позовні вимоги визнала, просить суд справу розглянути без її участі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 11 липня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою ОСОБА_1 в електронному вигляді було укладено договір кредитної лінії № 373684643, який підписано електронним підписом позичальниці та за умовами якого відповідачці було надано кредит у розмірі 4 400,00 грн. з кінцевою датою повернення кредиту 10.08.2029 року.

Відповідно до пункту 8.3 договору базова процентна ставка складає 1,50 % щоденно, у разі отримання додаткових траншів за цим договором після 21.08.2024 року базова процентна ставка складатиме 1 % за день користування таким траншем.

Отже, судом встановлено, що відповідачка підписала кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором (у відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з платіжним дорученням № 7448еа0d-с132-4348-а869-0ba24562b83b від 11.07.2024 року АТ КБ «ПриватБанк» здійснило переказ коштів згідно договору № 373684643 від 11.07.2024 ОСОБА_1 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 хх-хххх-9865.

Факт отримання в позику грошових коштів в сумі 4 400 грн. не заперечується і відповідачкою ОСОБА_1

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, визначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язався їх прийняти та грошові кошти в розпорядження клієнта за плату.

31.12.2020 року додатковою угодою № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.

Відповідно до Реєстру боржників № 298 від 20 серпня 2024 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором на суму 9 240,00 грн, з яких: 4 440,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 2 640, 00 грн. - заборгованість за процентами, 2 200,00 грн. заборгованість за неустойкою.

27 лютого 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №27/0225-01, відповідно до якого позивач отримав право вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників, у тому числі за кредитним договором №373684543 від 11 липня 2024 року.

Відповідно до платіжної інструкції № 78 від 05.08.2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило ТОВ «Таліон Плюс» грошові кошти в сумі 6 053 510, 49 грн. як плату за відступлення прав вимоги згідно Договору факторингу №27/0225-01 від 27.02.2025 року.

Так, згідно наявного у справі реєстру прав вимог №4 від 04.08.2025 року, за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 850, 00 грн., яка складається із: 4 440,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 8 250, 00 грн. - заборгованість за процентами, 2 200,00 грн. заборгованість за неустойкою.

Отже, до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»» відповідно до укладеного договору факторингу від 27 лютого 2025 року, перейшло право грошової вимоги до відповідачки на загальну суму 14 850, 00 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачки.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої, третьої, четвертої, сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським Кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису, накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір споживчого кредиту з накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим кредитором позичальнику у електронному смс-повідомленні, що свідчить про укладення кредитного договору з дотриманням встановленої Законом форми правочину.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 підтвердив, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними за та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Судом встановлено, що позичальник надав кредитні кошти відповідачці, якими остання користувалася, однак борг не погасила, що вбачається із розрахунків заборгованості, наданих ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс».

Отже, відповідачка належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у передбачений в договорі строк кошти (суму позики) не повернула, відсотки за їх користування не сплатила, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за договором.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про законність та обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 4 400, 00 грн. та за відсотками в сумі 8 250,00 грн., а всього: 12 650, 00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення суми неустойки в розмірі 2 200, 00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

В даному випадку нарахування позивачем неустойки у розмірі 2 200, 00 гривень протирічить положенню 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому стягненню з відповідачки не підлягають.

Оскільки позовні вимоги задовольняються частково, а саме, на 85, 2%, то з відповідачки на користь позивача слід стягнути суму судового збору, пропорційно до розміру задоволеної частини вимог в сумі 2 267,97 грн.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 76, 77, 80, 81, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 373684643 від 11 липня 2024 року в сумі 12 650, 00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 4 400, 00 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 8 250, 00 грн.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в розмірі 2 267, 97 грн., сплачений при подачі позову.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач ? Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, будинок 2.

Відповідач ? ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

СуддяЖ. О. Баранська