Рішення № 139422215, 31.08.2026, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/1389/26

Провадження № 2/536/1602/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Баранської Ж.О., за участю секретаря судових засідань Коваль В.А., розглянувши в м.Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

04 травня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 17.10.2025-100002279 від 18 жовтня 2025 року у сумі 11 276,04 грн., судових витрат у сумі 2 662,40 грн. та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 140,58 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 18 жовтня 2025 року укладено кредитний договір, відповідно до якого позичальниці надано кредит в розмірі 3 500 грн. на строк 140 днів із встановленням процентної ставки у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит та сплатою комісії, пов`язаної з наданням кредиту в сумі 700,00 грн. Позичальницею ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору пройдено ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку України. Під час ідентифікації позичальника з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи. У свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 11 276,04 грн., що складається з тіла кредиту 3 500,00 грн., процентів 4 410,00 грн, комісії 412,04 грн, відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України 2 954,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр» та за таких обставин позивач вимушений звернутись до суду.

15 травня 2026 року суддею Кременчуцького районного суду Полтавської області постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду та відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» у судове засідання не з`явився, згідно з матеріалами справи позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розгляд справи проводити у його відсутність та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 були належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовою розпискою про отримання судової повістки, однак у судове засідання не з`явилась.

В установлений судом строк відповідачка відзив на позовну заяву не надала, тому відповідно до частини 8 статті 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі ? ЦПК України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частиною 1 статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ураховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою та другою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

В силу ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст.640 ЦК - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ЦК відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Судом встановлено, що 18 жовтня 2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №17.10.2025-100002279 у формі електронного документу з використанням електронного підпису шляхом заповнення та підписання Заявки кредитного договору № 17.10.2025-100002279 (кредитної лінії) та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №17.10.2025-100002279 на суму 3 500 грн. 00 коп. строком на 140 днів зі сплатою 1 % за кожний день користування кредитом та комісії, пов`язаної з наданням кредиту -20% від суми кредиту, що становить 700,00 грн.

ТОВ «Споживчий центр» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачці кредитні кошти, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. №1-2804 від 28.05.2026 про перерахунок коштів на платіжну картку клієнта: 18.10.2025 на суму 3500,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іPay.ua- 894730289, призначення платежу: видача за договором кредиту № 17.10.2025-100002279 .

Як вбачається з Договору про надання послуг з переказу коштів №ФК-П-2024/01-2 від 04 січня 2024 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні Платіжні рішення» надаються послуги Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» щодо дистанційного облсуговування, фінансових послуг з прийому та відправлення платежів за допомогою системи LiqPa, а також забезпечення технологічного обслуговування з прийому платежів та перерахування грошових коштів за розпорядженнями Клієнта на банківські картки Платників.

Відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти в повному обсязі не повернула. Внаслідок цього відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, у відповідачки утворилася заборгованість в розмірі 11 276,04 грн., що складається з тіла кредиту 3 500,00 грн., процентів 4 410,00 грн, комісії 412,04 грн, відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України 2 954,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Враховуючи погодження сторонами умов кредитного договору, фактичного надання позичальниці кредитних коштів, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за договором, яка складається з тіла кредиту в розмірі 3 500,00 грн, процентів в сумі 4 410,00 грн та комісії 412,04 грн, а всього: 8 322,04 грн.

Щодо нарахування позивачем відсотків за ст.625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Як вбачається з детального розрахунку заборгованості, позивачем у період дії Кредитного договору з нараховувались відповідачу відсотки за ст.625 ЦК України. Крім цього, паралельно відбувалось нарахування і відсотків за користування кредитом.

Слід зазначити, що нарахування відсотків за користування кредитом та одночасне нарахування відсотків за ч.2 ст.625 ЦК України не відповідає вимогам цивільного законодавства.

Так, право на одержання від позичальника процентів від суми позики передбачено нормами ст.1048 ЦК України.

В постанові від 18.03.2020, справа №902/417/18, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених ст.625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено пунктом 18, відповідного до якого визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Беручи до уваги період нарахування вказаних відсотків по ст.625 ЦК України, які нараховувались в період дії кредитних зобов`язань одночасно з відсотками за користування кредитом та в період дії в Україні воєнного стану, вимоги позивача в частині стягнення відсотків за ст.625 ЦК України в сумі 2 954,00 грн. не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню та на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 17.10.2025-100002279 від 18.10.2025 року в розмірі 8 322,04 грн.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 гривні, відповідно до Закону України ''Про судовий збір''.

З урахуванням того, що позовні вимоги суд задовольняє частково, в загальній сумі 8 322,04 грн., що становить 73,8 %, то з відповідачки у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 964,93 грн та 140,58 грн витрат пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 17.10.2025-100002279 від 18.10.2025 року у розмірі 8 322,04 грн.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 в іншій частині відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 964,93 грн та 140,58 грн витрат пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня складення його повного тексту. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

СуддяЖ. О. Баранська