Ухвала суду № 139421397, 02.09.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/6424/26

провадження № 2-з/361/97/26

УХВАЛА

Іменем України

02 вересня 2026 року м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Ведмідь Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення зустрічного позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Виконавчий комітет Звенигородської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Звенигородської міської ради, про надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини,

встановив:

У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Виконавчий комітет Звенигородської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Звенигородської міської ради, про надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі, судове засідання призначено на 09 вересня 2026 року о 12 годині 00 хвилин.

01 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини за моделлю спільної фізичної опіки шляхом почергового проживання дитини з кожним із батьків протягом тримісячних періодів.

01 вересня 2026 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення зустрічного позову, в якій просить, зокрема, заборонити ОСОБА_3 чинити перешкоди у реалізації ним батьківських прав, встановити тимчасовий порядок відеоспілкування з дитиною, зобов`язати ОСОБА_2 забезпечувати участь дитини у такому спілкуванні, повідомити суд та батька про фактичне місце проживання дитини, а також про зміну місця її проживання, навчання, стану здоров`я та інші обставини.

Ухвалою суду від 02 вересня 2026 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.

Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною другою статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, забезпечення позову застосовується судом лише за наявності обґрунтованого припущення, що невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав. При цьому між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог має існувати зв`язок, а обраний захід має бути співмірним із заявленими вимогами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) звернула увагу, що забезпечення позову є гарантією реального виконання рішення суду у разі задоволення позову, а необхідність його застосування повинна бути обґрунтована наявністю реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 наголосила, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має, зокрема, враховувати існування спору між сторонами, ризик неефективності захисту права без вжиття відповідних заходів, співмірність заходів із позовними вимогами та їх відповідність меті забезпечення позову.

Зі змісту зустрічної позовної заяви вбачається, що предметом заявлених ОСОБА_1 вимог було визначення місця проживання дитини за запропонованою ним моделлю почергового проживання з батьками протягом тримісячних періодів.

Натомість заходи, про застосування яких просить заявник, фактично спрямовані на тимчасове врегулювання порядку реалізації ним батьківських прав, зокрема на встановлення порядку спілкування з дитиною, отримання інформації про дитину та її місце проживання, навчання і стан здоров`я.

Заявником не наведено належного обґрунтування того, яким саме чином невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду за заявленою ним вимогою про визначення місця проживання дитини або ефективний захист його прав.

Саме по собі посилання заявника на наявність перешкод у спілкуванні з дитиною не свідчить про існування передбачених статтями 149, 150 ЦПК України підстав для забезпечення позову. Заявлені заходи не спрямовані безпосередньо на забезпечення виконання можливого рішення про визначення місця проживання дитини, а фактично встановлюють самостійний тимчасовий порядок реалізації батьківських прав.

При цьому встановлення конкретного графіка відеоспілкування, обов`язку матері забезпечувати участь дитини у такому спілкуванні, а також обов`язку повідомляти батька про місце проживання, навчання та стан здоров`я дитини за своїм змістом виходить за межі заходів, необхідних для забезпечення заявленої вимоги про визначення місця проживання дитини.

За таких обставин суд не вбачає необхідного причинно-наслідкового зв`язку між заявленими вимогами та заходами, про застосування яких просить ОСОБА_1 , а також не встановлює обставин, які б свідчили про реальну загрозу невиконання або істотного утруднення виконання можливого судового рішення.

Крім того, відповідно до частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, за змістом тотожних задоволенню позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У цьому випадку заявлені заходи фактично передбачають самостійне тимчасове врегулювання спірних між батьками питань щодо реалізації батьківських прав, тоді як такі питання не є предметом первісного позову ОСОБА_2 та не можуть розглядатися як необхідний засіб забезпечення його виконання.

Суд також враховує, що ухвалою суду від 02 вересня 2026 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику. При цьому повернення зустрічної позовної заяви не позбавляє ОСОБА_1 права звернутися з відповідним позовом у самостійному порядку.

У такому разі питання територіальної юрисдикції відповідного спору вирішуватиметься відповідно до правил підсудності, встановлених ЦПК України. Відтак вирішення у межах цього провадження питань, які фактично стосуються самостійного спору між батьками щодо порядку реалізації батьківських прав, не відповідає призначенню інституту забезпечення позову у цій цивільній справі.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що передбачені статтями 149, 150 ЦПК України підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, у зв`язку з чим заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 149-153, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення зустрічного позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складений 02.09.2026.

Суддя Ведмідь Н.В.