Рішення № 139420689, 02.09.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/2465/26

Провадження № 2/165/1226/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Рибас А.В.

за участю секретаря Попіки Ю.Г.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Бахаєва І.М.

представника відповідача Політей Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Нововолинського міського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Нововолинськтеплокомуненерго» про визнання дій безпідставними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

13 липня 2026 року до Нововолинського міського суду Волинської області надійшла позовна заява від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бахаєва Ігоря Махмудовича до Комунального підприємства «Нововолинськтеплокомуненерго» про визнання дій безпідставними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що позивач ОСОБА_1 проживає та є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яку з 2006 року обладнано автономною системою опалення. Приблизно із жовтня 2021 року на адресу позивача із КП «Нововолинськтеплокомуненерго» почали надходити повідомлення про нарахування оплати за постачання теплової енергії за послуги опалення місць загального користування під`їзду, де розташована квартира. Станом на травень 2026 року заборгованість позивача по оплаті за надання послуг з теплопостачання місць загального користування під`їзду № 1 становить 15 303,26 грн., з нарахуванням якої позивач не згідна, оскільки з 04.10.2006 року квартира, яка належить ОСОБА_1 відключена від подачі теплової енергії.

Позивач не укладала будь-яких договорів з КП «Нововолинськтеплокомуненерго» про надання теплової енергії, оскільки не потребує отримання послуг від компанії, а тому вважає хибним проведення КП «Нововолинськтеплокомуненерго» розподілу обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, оскільки правові відносини між сторонами закінчились у 2006 році. Таким чином, позивач як власник квартири фактично не отримує та не отримувала жодної послуги з постачання теплової енергії, а КП «Нововолинськтеплокомуненерго» взагалі не має технічної можливості надати таку послугу через відсутність мережі опалення приміщень загального користування.

Нарахування відповідачем плати за опалення місць загального користування є протиправним, оскільки така послуга фактично не надавалася через відсутність технічної можливості будинку, в якому відсутні жодні елементи внутрішньобудинкової системи опалення та будь-які транзитні трубопроводи опалення.

На підставі наведеного, сторона позивача просить задоволити позовні вимоги повністю, визнати дії Комунального підприємства «Нововолинськтеплокомуненерго» стосовно нарахування ОСОБА_1 плати за постачання теплової енергії на потреби місць загального користування за період з жовтня 2021 року по травень 2026 року протиправними та зобов`язати Комунальне підприємство «Нововолинськтеплокомуненерго» провести перерахунок плати за послугу з постачання теплової енергії по особовому рахунку № НОМЕР_1 шляхом вилучення (списання) безпідставно нарахованої заборгованості в сумі 15 210,93 грн.

Ухвалою судді Нововолинського міського суду Волинської області від 16 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін на 11.00 год. 24 серпня 2026 року та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

11 серпня 2026 року керівник КП «Нововолинськтеплокомуненерго» через систему «Електронний суд» подала до Нововолинського міського суду Волинської області відзив на позовну заяву, в якому просила в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про визнання безпідставними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю. Свої вимоги обґрунтовує тим, що плата за комунальну послугу у розмірі 15 303,26 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на відповідну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Власники приміщень з індивідуальним опаленням не звільняються від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку. Об?єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.

Для визначення вартості вказаних послуг застосовується затверджений органами місцевого самоврядування тариф на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії для населення. На офіційному сайті відповідача htpps://nvteplo.com.ua 15.07.2021 року опубліковано статтю «Роз`яснення щодо нарахувань відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», в якій детально описано підстави для нарахувань, а також наведені приклади розподілу та нарахування спожитої теплової енергії. Отже, КП «Нововолинськтеплокомуненерго» здійснює нарахування за адресою: АДРЕСА_1 , правомірно, діє в межах та на підставі чинного законодавства України.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Бахаєв І.М. підтримали позовні вимоги та просили задоволити позовну заяву в повному обсязі з підстав, викладених у ній.

Представник відповідача Політей Ю.А. посилаючись на відзив на позовну заяву просила у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про визнання безпідставними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживає та є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується доданими до позовної заяви документами:

свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), виданим філіалом відділу приватизації при господарському органі Нововолинського управління житлово-комунального господарства 14 грудня 1995 року (а.с. 6);

свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 13 грудня 2015 року приватним нотаріусом Нововолинського міського нотаріального округу Волинської області Ушаковою Ю.А. (а.с. 8);

витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 51277810 від 30.12.2015 року (а.с. 9);

довідкою про склад сім`ї зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 806 від 13.02.2026 року (а.с. 10);

заявою гр. ОСОБА_1 від 16 березня 2021 року про прийняття спадкового майна за заповітом (а.с. 11).

Згідно акту КП «Нововолинськтеплокомуненерго» про відключення подачі теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 від 04.10.2006 року, дане приміщення від`єднано від системи центральнього опалення. Квартира обладнана автономним опаленням (а.с. 13).

Актом про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під`їзду, будинку) від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, затвердженим рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП, протоколом № 6 від 17.10.2006 року підтверджено відключення квартири АДРЕСА_2 від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП (а.с. 14).

Заборгованість ОСОБА_1 перед КП «Нововолинськтеплокомуненерго» за розподіл теплової енергії на квартиру АДРЕСА_3 за період з жовтня 2021 року по травень 2026 року становить 15 303,26 грн. (а.с. 20 на зворотному боці 21).

Із відповідей директора КП «Нововолинськтеплокомуненерго» від 11.02.2026 року № 13/4-01 (а.с. 54-55) та від 05.06.2026 року № 19/04-01 (а.с. 56-58) вбачається, що Законом України від 03.12.2020 року № 1060-1X «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» з 01.05.2021 р. до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» внесені зміни, у тому числі й щодо організації договірних відносии між виконавцями житлово-комунальних послуг та споживачами.

Комунальним підприємством «Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради 20.09.2021 року та 12.11.2021 року на офіційному сайті підприємства nvteplo.com.ua опубліковані тексти індивідуальних договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, про надання послуги з постачання гарячої води, про надання послуги з постачання гарячої води з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем.

Відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, що затверджені постановою КМУ від 21.08.2019 року № 830, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті підприємства не прийняли рішення про вибір моделі договірних відпосин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання відповідної комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

На підприємстві відсутній протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 щодо обрання моделі договірних відносии, тому із споживачами вважається укладеним індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової спергії з обслуговуванням впутрішньобудинкових систем, що є публічним договором приєднання.

Статтею 11 ЦК України визначено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Крім цього, частиною першою статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами частин 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Суд відхиляє доводи сторони позивача про відсутність факту укладення ОСОБА_1 будь-яких договорів із КП «Нововолинськтеплокомуненерго» про надання теплової енергії з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII. Зокрема, цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Комунальне підприємство «Нововолинськтеплокомуненерго» є теплопостачальною організацією, суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що основним обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг, підготованих виконавцем послуг на основі типового договору, визначено як обов`язок, а не право споживача.

Частиною 2 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

На виконання положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» постановою КМУ від 21.08.2019 року № 830 затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії, в які внесені зміни постановою КМУ від 08.09.2021 року № 1022 і затверджені типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговування внутрішньобудинкових систем та послуги з постачання теплової енергії.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:

плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;

плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Оскільки мешканці будинку АДРЕСА_4 не прийняли модель організації договірних відносин та не уклали договір, відтак між споживачами (мешканцями) та КП «Нововолинськтеплокомуненерго» вважаються укладеними індивідуальні договори про надання послуг.

А тому суд приходить до висновку, що з позивачем укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який за своєю правовою природою є публічним договором приєднання, типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1022) та зазначений договір є розміщений на офіційному веб-сайті КП «Нововолинськтеплокомуненерго» за посиланням nvteplo.com.ua.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у сфері оплати житлово-комунальних послуг, зокрема, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 712/8916/17, від 07.02.2024 року у справі № 372/2236/21, від 20.11.2024 року у справі № 463/6799/18, відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.

Частинами 1, 4 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

Пунктом 11 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Відповідно до вимог пунктів 14, 38 Правил надання послуг постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830 відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.

Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Як визначено пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Частиною 6 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Відповідно до 10 зазначеного Закону обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання визначається за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі за іншим принципом, визначеним цією методикою.

Так, з 1 грудня 2021 року змінено порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг з постачання теплової енергії та гарячої води. Порядок такого розподілу визначено ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а також Методики № 315, загальний обсяг спожитої теплової енергії у будівлі складається з таких основних складових: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача (квартири, нежитлового приміщення); обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Пункт 12 розділу IV Методики № 315 передбачає, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Весь обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, та витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання розподіляються між усіма квартирами (приміщеннями) будинку, в тому числі і позивачу, пропорційно до площі усіх квартир (приміщень) та підлягає до оплати.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо).

Згідно вимог частини 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

З огляду на частину 2 статті 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною. Особа, якій належить квартира (нежитлове приміщення) зобов`язана нести витрати з теплопостачання, утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку.

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №703/4963/15-ц зазначено, що нарахування оплати за опалення місць загального користування здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства та існуючих нормативних документів. Нарахування плати за послугу з централізованого опалення у місцях загального користування проводиться рівномірно на всіх мешканців користувачів багатоквартирного будинку, незалежно від того, підключений цей мешканець до централізованого опалення чи має індивідуальну систему опалення, що відповідає вимогам Методики».

Представник позивача у позовній заяві зазначає, що у квартирі АДРЕСА_2 фізично відсутні внутрішньобудинкові стояки через які має здійснюватися подача теплоносія до опалювальних приладів у квартирах, та що при обстеженні місць загального користування, а саме спільного коридору загального користування не виявлено жодних елементів внутрішньобудинкової системи опалення, та відсутні будь-які транзитні трубопроводи опалення, на підтвердження чого до позовної заяви долучено акт обстеження житлових квартир щодо розгляду колективного звернення від 03 квітня 2026 року (а.с. 15-16).

Суд критично оцінює дане твердження сторони позивача, з огляду на наступне.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.12.2020 року у справі № 311/3489/18, внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 3 розділу І Методики № 315 розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Водночас, суд вважає, що можлива відсутність приладів опалення в під`їздах багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку. Означене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 року у справі № 357/4664/15-ц.

Підтримання температури у місцях загального користування (МЗК) відбувається не тільки через опалювальні пристрої, а також шляхом теплопередачі крізь огороджувальні конструкції житлових, нежитлових та технічних приміщень.

З огляду на наведене та фактичні обставини справи позивач не звільнена від оплати послуг функціонування внутрішньобудинкової системи опалення та гарячого водопостачання, оскільки такі послуги належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною, а тому вона зобов`язані нести витрати утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку.

Верховний Суд в постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 703/58/16-ц зазначав, що підтримання температури вище 0° C протягом всього року, особливо в зимовий час, в загальних і технічних приміщеннях будинку є важливим чинником для підтримання належного технічного стану багатоквартирного будинку, та інженерних споруд, системи водопроводу та каналізації всього будинку, з метою уникнення їх промерзання та руйнування самого будинку від різкої зміни температур. У будинку належний температурний режим вище 0° C підтримується за рахунок тепловтрат трубопроводів розподільчої системи, яка знаходиться в підвальному приміщенні будинку та на горищі.

З урахуванням викладеного, оскільки житло позивача знаходиться у багатоквартирному будинку, вона зобов`язана нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, оплачувати послуги згідно з встановленими тарифами, а тому підстави для визнання дій Комунального підприємства «Нововолинськтеплокомуненерго» стосовно нарахування ОСОБА_1 плати за постачання теплової енергії на потреби місць загального користування за період з жовтня 2021 року по травень 2026 року протиправними та зобов`язання Комунального підприємства «Нововолинськтеплокомуненерго» провести перерахунок плати за послугу з постачання теплової енергії по особовому рахунку № НОМЕР_1 шляхом вилучення (списання) безпідставно нарахованої заборгованості в сумі 15 210,93 грн. відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною першою статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, а позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», тому розподіл судового збору судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 5, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Нововолинськтеплокомуненерго» про визнання дій безпідставними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники судового розгляду:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 .

Відповідач Комунальне підприємство «Нововолинськтеплокомуненерго», код ЄДРПОУ 00185382, місцезнаходження: вул. Святого Володимира, буд. 3, м. Нововолинськ, Володимирський район, Волинська область, 45400.

Повне рішення суду складено 02 вересня 2026 року.

Головуючий суддя Алла РИБАС