Постанова № 13941774, 07.02.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2011 року Справа № 2а-823/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Чукіної А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до товариства з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнські курорти» про стягнення податкового боргу з єдиного податку у розмірі 340,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2011 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до товариства з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнські курорти» про стягнення податкового боргу з єдиного податку у розмірі 340,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнські курорти», зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців. Відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» відповідач самостійно обрав спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Станом на 14.12.2010 сума податкового боргу відповідача з єдиного податку становить 340,00 грн., яка добровільно не сплачена.

Сторони у судове засідання не прибули, про дату, місце та час слухання справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2011 поновлено Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську строк звернення до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнські курорти» про стягнення податкового боргу в розмірі 340,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнські курорти» (ідентифікаційний номер 35844198) зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 08 квітня 2008 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 1382102 0000 014807.

Відповідач є платником податків та зборів і перебуває на податковому обліку в Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську.

Перевіркою товариства з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнські курорти», проведеною Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську 21.04.2009 встановлено, що відповідачем по справі розрахунки сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва за ІІІ та ІV квартали 2008 року не надані, про що складено акт про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності від 21.04.2009 № 739/15-1 (арк. справи 13).

Станом на 14 грудня 2010 року сума податкового боргу відповідача за єдиним податком становить 340,00 грн., що також підтверджується висновком Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську та розрахунком податкової заборгованості станом на 14 грудня 2010 року (арк. справи 7, 8).

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Здійснюючи господарську діяльність, платники податків і зборів, відповідно до вимог пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин та звернення до суду з даним позовом), зобовязані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок, строки та умови надання декларацій та фінансової звітності встановлені спеціальним податковим законодавством.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин та звернення до суду з даним позовом) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Згідно із статтею 1 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» (в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99) суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

- 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість";

- 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Як зазначено у підпункті 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкових зобовязань виключно за рішенням суду.

Частиною 2 статті 5 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» (в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99) також встановлено, що субєкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

28 квітня 2009 року Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську було винесене податкове повідомлення-рішення № 0009181510/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340,00 грн. Про неможливість вручення та підписання податкового повідомлення - рішення позивачем у звязку з незнаходженням фактичного місця розташування платника податків Ленінською міжрайонною державної податковою інспекцією у м. Луганську складений акт від 27.05.2009 № 1140/15-1 (арк. справи 9, 11, 11 зворотній бік).

Відповідно до статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобовязань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

На виконання вищезазначених положень Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську товариству з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнські курорти» направлено першу податкову вимогу від 27 травня 2009 року № 1/1823 та другу податкову вимогу від 18 березня 2010 року № 2/743 (а.с. 16, 17).

Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією в м. Луганську 29 червня 2010 року прийнято рішення № 91 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (арк. справи 14).

Але зазначені заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідача.

Оскільки активи платника податків відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду і відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку заборгованість з єдиного податку у сумі 340,00 грн. не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 “Про державне мито” від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 07 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 14 лютого 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнські курорти», (ідентифікаційний номер 35844198, місцезнаходження: 91047, Луганська область, м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 101-К), на користь Державного бюджету України на р/р 34218378700006, код платежу 16050100, УДК у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, код 24046582, банк - ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013 податковий борг по сплаті єдиного податку в розмірі 340,00 грн. (триста сорок гривень нуль копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова складена у повному обсязі 14 лютого 2011 року.

СуддяР.С. Твердохліб