Постанова № 13941721, 12.01.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2011 року 10:00 Справа № 2а-9461/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтрельнікової Н.В.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Запорізького міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття,

до: ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про:стягнення отриманої допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Запорізького міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі за текстом Запорізький МЦЗ) до ОСОБА_1, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Запорізького МЦЗ суму виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 5916 грн. 66 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач зобовязаний повернути Запорізькому МЦЗ суму отриманої допомоги по безробіттю за період з 28.11.2008 по 22.11.09, оскільки під час надання статусу безробітного та призначення відповідної допомоги відповідач належав до категорії зайнятого населення оскільки був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Позивач посилається на ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відповідно до якої, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Представник позивача у судове засідання 12.01.2011 не прибув, подав до суду клопотання яким позовні вимоги підтримав повністю та просив суд розглянути справу за його відсутності.

Відповідач у судове засідання 16.12.2010, 12.01.2011 не зявився. 16.12.2010 на адресу суду подана заява у якій відповідач просить відкласти розгляд справи у звязку з перебуванням на лікарняному, проте не надав суду жодних доказів на підтвердження зазначеної обставини.

Ухвалою суду провадження у справі було зупинено на підставі п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України за обґрунтованим клопотанням представника позивача, для надання додаткових доказів по справі.

У судове засідання 12.01.2011 відповідач у друге не зявився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце судових засідань відповідач повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

28 листопада 2008 року відповідач звернувся до Правобережного РЦЗ м. Запоріжжя із заявою про надання статусу безробітного до вирішення питання щодо працевлаштування. Відповідач у своїй заяві зазначив, що на час звернення до позивача не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

Наказом Правобережного РЦЗ № НТ081128 від 28.11.2008 відповідачу був наданий статус безробітного на загальних підставах та призначено допомогу по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

25 листопада 2009 року наказом № НТ091125 позивачем припинено виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у звязку із закінченням строку виплати, а 12.01.2010 наказом №НТ100112 відповідач знятий з обліку у звязку з невідвідуванням центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин.

Відповідно до довідки Правобережного РЦЗ, ОСОБА_1 під час перебування на обліку як безробітна, за період з 28.11.2008 по 22.11.2009, отримала допомогу по безробіттю у загальній сумі 5916 грн. 66 коп.

16 серпня 2010 року головним спеціалістом Правобережного РЦЗ складено акт № 47 щодо подання відповідачем недостовірних відомостей про доходи. Зазначеним актом встановлено, що на час реєстрації ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 22.05.2006.

На підтвердження викладеного у акті № 47, позивачем наданий суду Витяг № 7787641 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з якого вбачається, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець 22.05.2006 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради. 01 грудня 2008 року державним реєстратором до ЄДРПОУ внесено запис про реєстрацію рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності.

Позивач, посилаючись на незаконне отримання відповідачем допомоги по безробіттю, звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми отриманої допомоги по безробіттю.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у письмових запереченнях зазначила, що 01.12.2008 нею внесено рішення щодо припинення підприємницької діяльності та подана відповідна заява державному реєстратору для проведення реєстраційної дії щодо «внесення рішення фізичної особи про припинення підприємницької діяльності», тому, як зазначає позивач, згідно ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» вона втратила статус приватного підприємця.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Юридичний факт припинення підприємницької діяльності, згідно із законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 (далі за текстом Закон №755-IV), потребує підтвердження шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідного запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Відповідно ч. 1 до ст. 6 Закону №755-IV, державний реєстратор на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці проводить державну реєстрацію припинення юридичних осіб та державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичними особами-підприємцями.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону №755-IV, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Як вбачається з наданого позивачем суду Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з якого вбачається, 01.12.2008 державним реєстратором зареєстроване лише рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності.

Доказів щодо внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця суду не надано.

Таким чином, з огляду на викладене суд вважає твердження відповідача, викладені у письмових запереченнях, що вона позбулася статусу приватного підприємця з моменту подання державному реєстратору заяви про припинення підприємницької діяльності, необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до п. 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою КМУ від 14.02.2007 р. № 219 (надалі за текстом - Порядок), для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.

Абзацом «б» ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно доЗакону України «Про особисте селянське господарство».

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

З огляду на наявні в матеріалах справи документи, судом встановлено, що відповідач по теперішній час перебуває на обліку як субєкт підприємницької діяльності-фізична особа.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для призначення відповідачу у справі допомоги по безробіттю та надання статусу безробітної на час звернення до Правобережного РЦЗ м. Запоріжжя.

Згідно п. 4 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», незастраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, виконують обовязки та несуть відповідальність, так як і застраховані особи.

Відповідно до п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Оскільки на час розгляду справи відповідачем не надано доказів повернення безпідставно отриманих грошових коштів допомоги по безробіттю, суд вважає позовні вимоги Запорізького МЦЗ обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 159-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Запорізького міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення отриманої допомоги по безробіттю задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Запорізького міського центру зайнятості (роз. рахунок 37179300901007, ГУДКУ у Запорізькій області, ОКПО 20482573, МФО 813015, одержувач: Запорізький міський центр зайнятості) суму отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 5916 (пять тисяч девятсот шістнадцять) гривень 66 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя(підпис)Н.В. Стрельнікова