Рішення № 139416262, 19.08.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/27437/25-Е

Провадження 2/522/2132/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

19 серпня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Зелінська К.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг

В С Т А Н О В И В:

До Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою звернувся Позивач, Філія "Інфоксводоканал" ТОВ "ІНФОКС" з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг Позивача за адресою: АДРЕСА_1 . На ім`я Відповідачки відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та укладено договір № 5014108/20201124/П2 з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення без обслуговування внутрішньобудинкових систем.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги холодного водопостачання в розмірі 17 981,87 грн. за період з 01.03.2022 р. по 30.11.2025 р., а також судові витрати в розмірі 2422,00 грн, посилаючись на несвоєчасну сплату Відповідачкою вартості належним чином наданих комунальних послуг всупереч обов`язкам, покладеним на неї в силу положень Житлового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та інших нормативних актів, що регулюють правовідносини із постачання комунальних послуг, зокрема - централізованого водопостачання та водовідведення. Звернення Позивача до суду мотивоване тим, що ухвалою Приморського районного суду від 11.09.2025 року було скасовано судовий наказ у справі №522/12498/25 щодо стягнення вищезазначеної заборгованості з ОСОБА_1 , відтак судовий захист має здійснюватися у позовному провадженні.

На підтвердження обсягів заборгованості Позивач до позову додав обґрунтований розрахунок заборгованості, довідку за обсягами на особовий рахунок, та детальний квартирний помісячний звіт щодо балансових обсягів споживання, а також копії документів, що підтверджують належність Відповідачу житлової квартири АДРЕСА_2 , водопостачання якої здійснювалось Позивачем на підставі абонентського договору.

Клопотань щодо заходів забезпечення позову Позивачем не заявлено. Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 06.01.2026 року.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому висловлено незгоду із позовними вимогами. Аргументація правової позиції Відповідача у відзиві полягає в наступному: на переконання останнього, Позивач некоректно застосував передбачений "Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг", затвердженою наказом Мінрегіону № 315 від 22.11.2018 р. (надалі - "Методика розподілу"), розрахунковий порядок обчислення споживання послуг з водопостачання в період з 02.06.2023 р. по 03.10.2024 року, тобто в період з моменту встановлення вузла комерційного обліку (загальнобудинкового лічильника) в будинку АДРЕСА_3 до моменту встановлення вузла розподільного обліку (індивідуального квартирного лічильника) в квартирі Відповідача у вищезазначеному будинку.

Так, в обґрунтування своєї позиції Відповідач зазначає, що обсяги споживання, нараховані їй за Методикою розподілу в цьому періоді, є надзвичайно завищеними та вочевидь необґрунтовані, оскільки між доданими до позову документами наявна суперечливість щодо щомісячних обсягів споживання по квартирі - а саме, в 14 місяцях з 16 обсяги спожитої холодної води в довідці за обсягами на особовому рахунку № НОМЕР_1 є більшими за розраховані обсяги у детальному квартирному помісячному звіті щодо балансових обсягів споживання, подекуди - в два рази і більше. Також Відповідач зазначає, що перевірка застосування правильності Методики розподілу свідчить про наявні помилки, оскільки розділ сумарного небалансу споживання по будинку проводився не на кількість споживачів в квартирах без приладів обліку (презюмуєтсья як ціле число) а на невстановлену величину, яка не має належного підтвердження. Додатково Відповідач посилається на те, що на час воєнного стану мають застосовуватись положення розділу XIII Методики розподілу, відповідно до яких нарахування Відповідачу за спірний період мають здійснюватися за нормою, а саме - 7,61 куб. м. на місяць. На підтвердження своєї позиції Відповідач зазначає формулу розрахунку за Методикою розподілу та її складові, надає обчислення різниць та суперечностей між документами, доданими до позову.

Представник позивача та представник відповідача з`явились у судове засідання та наполягали на своїх позиціях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думки сторін суд дійшов наступних висновків.

Між сторонами спору існують правовідносини з надання та споживання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , а факт наявності особового рахунку Відповідача і укладення відповідного абонентського договору сторонами не заперечується.

Досліджуючи позовну аргументацію і позицію Відповідача, суд доходить висновку, що в заявленому періоді стягнення до Відповідача послідовно застосовуються три різні методи визначення обсягів споживання послуг водопостачання.

В період з 01.03.2022 року по 01.06.2023 року облік споживання у квартирі Відповідача здійснюється згідно п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", а саме: до встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до вимог частини другої статті 3 цього Закону обсяги споживання гарячої чи питної води визначаються за показаннями вузлів розподільного обліку, а у разі їх відсутності - за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування. Такою нормою для приміщень Відповідача є норма 7,61 куб. м. на місяць на 1 особу.

В період з 02.06.2023 року, тобто з моменту встановлення в будинку АДРЕСА_3 вузла комерційного обліку, та до 02.10.2024 року, облік споживання у квартирі Відповідача здійснювався за нормою споживання з урахуванням показників комерційного обліку, а саме - відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Відповідно до вказаної норми, у разі якщо частина приміщень у будівлі оснащена вузлами розподільного обліку гарячої, питної води, а частина - не оснащена, обсяг відповідної комунальної послуги, спожитий споживачами у приміщеннях, оснащених вузлами розподільного обліку, встановлюється у розмірі, визначеному за допомогою таких вузлів, а загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно гарячої, питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби та споживачами у приміщеннях, оснащених вузлами розподільного обліку) розподіляється між споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку, пропорційно до кількості осіб, які фактично користуються такими послугами.

З 03.10.2024 року і до моменту звернення до суду, після встановлення в приміщенні Відповідача вузла розподільного обліку, облік споживання здійснюється за показниками відповідного вузла розподільного обліку за чинними тарифами.

Враховуючи позицію Відповідача і його представника, судом встановлено, що факт постійного споживання Відповідачем комунальної послуги централізованого водопостачання та водовідведення в цілому не спростовується і не заперечується. Обсяги нарахування за нормою споживання в період з 01.03.2022 року по 02.06.2023 р. і за показами вузла розподільного обліку в період з 03.10.2024 р. по 30.11.2025 р. Відповідачем не заперечуються, за поясненнями представника Відповідача в судовому засіданні є безспірними. Таким чином, фактично спірним періодом, щодо якого суд має визначити коректність та обґрунтованість нарахувань, є період з 02.06.2023 року по 03.10.2024 року тривалістю в 16 місяців. При цьому, Відповідач визнає і не заперечує нарахування йому протягом зазначеного періоду абонентської плати, як складової вартості послуг централізованого водопостачання та водовідведення, через що суд вважає відповідну частину суми заборгованості безспірною.

Водночас, суд відзначає, що обсяги нарахувань у спірному періоді з 02.06.2023 року по 03.10.2024 року дійсно кількісно відрізняються від нарахувань в інші періоди, зокрема на протязі спірного періоду Позивач зазначає про споживання сумарно 518 кубометрів питної води, що є в рази вищим як за норму споживання, так і за фактичне споживання Відповідача після встановлення в її помешканні лічильника. Представник Відповідача в судовому засіданні пояснив, що Відповідач є літньою маломобільною людиною, яка мешкає в квартирі сама та веде усталений спосіб життя, користується послугами водопостачання типовим чином, не має в квартирі витоків водопроводу чи несправних санітарних приладів, господарської діяльності не здійснює, відтак нарахування такого великого обсягу споживання не може пояснюватись лише розрахунковими особливостями. Відповідач відзначає, що під кінець спірного періоду обсяг споживання подекуди сягає 50 куб.м. на місяць і більше, а між наданими Позивачем документами вбачаються суперечності і системне завищення обсягів споживання. Відтак, без встановлення правильності нарахувань у спірному періоді, задоволення позову матиме критичні негативні наслідки для неї, оскільки сума позовних вимог для Відповідача є вкрай значною, адже її єдиним джерелом доходу є пенсія розміром близько 4,5 тис.грн на місяць.

Попри це, зважаючи на незгоду із наданими Позивачем розрахунками за відповідний період, представник Відповідача не заперечив проти сплати вартості послуг централізованого водопостачання і водовідведення за спірний період з 02.06.2023 року по 03.10.2024 року по середньому значенню споживання за показами приладу розподільного обліку в квартирі Відповідача, а саме в обсязі 146 куб.м. води за весь спірний період ретроспективно. На думку Відповідача, за незмінності умов споживання, такий обсяг найбільш повною та достовірною мірою відображатиме обсяги фактично спожитих Відповідачем послуг, що узгоджується з позицією Верховного Суду України щодо необхідності сплати за отримані комунальні послуги незалежно від їх договірного оформлення підстав їх надання. В зв`язку із цим, представником Відповідача в судовому засіданні оголошено про готовність укладення мирової угоди на умовах сплати 4888 грн 00 коп заборгованості з вищеозначених мотивів.

З метою перевірки коректності нарахувань з боку Позивача обсягів споживання в спірному періоді, які є критичними для розгляду справи, представник Відповідача під час судового розгляду в квітні 2025 року звернувся до Філії "Інфоксводоканал" ТОВ "ІНФОКС" із адвокатським запитом вих. №24-04/Адв, яким вимагав надати наступні відомості:

- Детальний помісячний розрахунок споживання питної води Відповідачем, о/р № НОМЕР_1 за адресою: кв. АДРЕСА_2 , за період з 01.06.2023 р. по 30.09.2024 р., із зазначенням всіх складових розрахунку відповідно до «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі житлово-комунальних послуг», затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018р.;

- Копії актів зняття показників засобу комерційного обліку (загальнобудинкового лічильника) за адресою: будинок АДРЕСА_3 за період з 01.06.2023 р. по 30.09.2024 р. (за наявності);

- Пояснення щодо причин утворення щомісячної розбіжності обсягів споживання між наданими до суду «Детальним квартирним помісячним звітом щодо балансових обсягів споживача» та «Довідкою за обсягами споживання по особовому рахунку № НОМЕР_1 », що в період з січня по вересень 2024 року сягають майже 2,5-кратного збільшення:

- Інформацію щодо реєстрації Філією «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» в період з 01.06.2023 р. по 30.09.2024 р. фактів або звернень щодо аварійних витоків з систем водопостачання в будинку АДРЕСА_3 .

Позивач на відповідний адвокатський запит надав відповідь листом вих. №1844-0/3975 від 04.05.2026 року, яким інформацію по суті та переліку питань, зазначених у запиті, не надав, про факт відсутності чи втрати відповідних відомостей через будь-які причини не зазначив. В своїй відповіді Позивач повторно, додатково до вже наведеного в аргументації позову, здійснює цитування п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та інформує про нарахування Відповідачу обсягів споживання відбувалось за цим принципом.

До листа-відповіді Позивач додав «обґрунтований розрахунок суми заборгованості» за період червень 2023 р. - вересень 2024 р. включно, та довідку за обсягами на особовому рахунку № НОМЕР_1 з 2020 року по дату відповіді включно, які адвокатським запитом не вимагались і не запитувались.

Копія адвокатського запиту та відповіді на нього 26.05.2026 р. надана до суду із письмовими поясненнями представника Відповідача, яким останній наголошує на фактичному ухиленні Позивача від надання вихідних даних та складових нарахування, що критично важливі для перевірки правильності та обґрунтованості позовних вимог. Відповідач звертає увагу суду, що Позивач в своїй відповіді на адвокатський запит відкрито зазначає про розділ усього обсягу споживання по будинку на абонентів в помешканнях, де відсутні засоби обліку, всупереч п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", де з цього обсягу мають бути виключені обсяги споживання приміщеннями, де засоби обліку встановлені.

Через відсутність будь-яких вихідних даних для перевірки обсягів нарахувань, суд позбавлений можливості перевірити вищезазначене, проте приймає аргумент до уваги в частині ненадання Позивачем доказів, документів первинного обліку та калькуляцій, що мають вирішальне значення для коректного розгляду справи, всупереч положенням п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

В судовому засіданні представник Позивача надала пояснення, аргументуючи неможливість надання вихідних даних для перевірки судом і сторонами правильності нарахувань за Методикою розподілу протягом спірного періоду тим, що розрахункова (білінгова) система Позивача є динамічною системою, що в реальному часі враховує всі подальші зміни, довнесення показників приладів обсягу за квартирами, надходження заяв і актів обстеження про відсутність проживання та споживання послуг, перерахунки у подальших періодах, що можуть мати місце в подальшому протягом року, і т.д.

Відтак, на думку Позивача, зафіксовані в особовому рахунку споживача нарахування спожитих обсягів послуг по періодам не завжди матимуть можливість розрахункового підтвердження в подальшому. Позивач презюмує коректність нарахувань, що фіксуються його розрахунковою (білінговою) системою.

Суд критично ставиться до вищезазначеного аргументу, оскільки надані на підтвердження розмірів позовних вимог документи не містять деталізації будь-яких перерахунків подальших періодів. Більш того з доданих до позову «Довідки за обсягами споживання на особовий рахунок» та «Детального квартирного помісячного звіту щодо балансових обсягів споживача» дійсно вбачається систематична суперечність між показниками споживання в одних і тих самих періодах, де розрахункове споживання згідно «Детального квартирного помісячного звіту щодо балансових обсягів споживача» (стовпчик «обсяг по квартирі з обліком небалансу»). Різниця між зазначеними обсягами дійсно в деяких періодах збільшується в 2 та більше разів, наприклад в лютому 2024 року обсяг по квартирі склав 17,666 куб. м, при цьому обсяг споживання за довідкою в цьому ж періоді складає вже 36,969 куб. м., і саме цей обсяг заявлений Позивачем до стягнення. Аналогічним чином в квітні 2024 р. обліковується 21,57 куб.м. та 43.19 куб.м. відповідно, в травні 2024 р. 24,562 та 55.13 куб.м. відповідно, і т.д.

Жодного документального пояснення цих розбіжностей або розгорнутої калькуляції нарахованих обсягів споживання Позивач суду не надав.

З метою усунення суперечностей судом доручено Позивачу підготувати та надати детальний розрахунок вибірково хоча б за 3 місяцями червень 2023р, лютий 2024 р., вересень 2024 р.

Представник позивача надала відповідний розрахунок в судовому засіданні, проте кінцеві результати розрахунків по кожному з 3 місяців не відповідають тим, що зазначені Позивачем у «Довідці за обсягами споживання на особовий рахунок» та «Детальному квартирному помісячному звіту щодо балансових обсягів споживача», відтак наданий документ не усуває розбіжностей і суперечностей у наданих розрахунках, а лише надалі поглиблює їх. Вихідні дані для розрахунку інформацію з білінгової системи по всіх 45 квартирах житлового будинку АДРЕСА_3 представник Позивача на огляд суду та представнику Відповідача не надала, посилаючись на міркування захисту персональних даних абонентів. Копії актів зняття показів вузла комерційного обліку за спірний період Позивач також не надав, причини їх відсутності не пояснив.

Надані Позивачем «обґрунтований розрахунок заборгованості», «Довідка за обсягами споживання на особовий рахунок» та «Детальний квартирний помісячний звіт щодо балансових обсягів споживача» є внутрішніми документами Філії «Інфоксводоканал», які можуть бути доказами у справі, однак не мають наперед встановленої сили та підлягають перевірці у взаємному зв`язку з первинними відомостями обліку, показаннями засобів обліку, платіжними документами та іншими матеріалами.

Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 638/11589/15-ц та від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18 зазначав, що при вирішенні спорів про стягнення плати за житлово-комунальні послуги визначальними є встановлення факту надання послуг конкретному споживачеві та перевірка правильності розрахунку заборгованості.

У постанові від 02 жовтня 2024 року у справі № 755/292/22 Верховний Суд виходив з того, що за наявності встановленого та придатного до експлуатації індивідуального засобу обліку обсяг спожитої послуги визначається за його показаннями, крім прямо передбачених законом випадків, які повинні бути належним чином доведені виконавцем.

У Постанові КЦС ВП від 03.09.2025 року у справі №523/11666/16-ц Верховний Суд роз`яснює, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, якими суд керувався під час задоволення грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (у цьому випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява має містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

За наявності взаємно суперечливих документів, на яких ґрунтується розрахунок заборгованості, відсутністю зазначених складових розрахунку, що здійснюється за відповідними формулами та методикою, ненаданням Позивачем первинних документів обліку (актів зняття показників обліку, розрахункових відомостей, тощо) суперечливість доказів не може бути усунута лише припущенням про правильність даних особового рахунку, які формуються в автоматизованому режимі білінговою системою. Саме по собі посилання Позивача на можливість розподілу небалансу не звільняє його від доказування факту виникнення різниці, її загального розміру, вихідних показань комерційного та розподільних вузлів обліку, формули розподілу, частки конкретного споживача та відображення результатів такого розподілу в особовому рахунку.

Таким чином, суд повно та всебічно встановивши обставини справи, надавши належну правову оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, приходить до висновку, що позивачем не доведено правильність визначення обсягу послуг у спірному періоді з 02.06.2023 року по 03.10.2024 року та існування заборгованості Відповідачки у заявленому розмірі.

При цьому, вирішуючи питання щодо меж задоволення позовних вимог, суд враховує наявність тих сум і періодів заборгованості, позиція сторін за якими є безспірною, та позицію Відповідача про те, що споживання послуг в з 02.06.2023 року по 03.10.2024 року фактично відбувалось, проте за недоведеністю обсягів нарахування за "Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг", затвердженою наказом Мінрегіону № 315 від 22.11.2018 р., Відповідач визнає та не заперечує споживання лише 146 куб.м. води, вартість яких з урахуванням вже здійснених Відповідачем оплат зазначає у розмірі 4888,00 грн.

Крім того, не заперечував проти позовних вимог в наступній частині:

- нарахування за нормою споживання (включно з абонентською платою) в період з 01.03.2022 року по травень 2023 р. включно, в розмірі 4 391,10 грн.;

- абонентська плата за період червня 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 579,36 грн.;

- нарахування за показами вузла розподільного обліку (включно з абонентською платою) в період жовтня 2024 р. по 30.11.2025 р., в розмірі 5164,90 грн., а разом 10 135,36 грн.

Сторонами не заперечується, а також знаходиться поза межами обґрунтованого сумніву факт сплати Відповідачем послуг водопостачання та водовідведення на суму 10 381,48 грн за період з 01.03. 2022 р. по 30.11.2025 р., що відображено в доданих до позову розрахунках.

Перевіряючи підстави, аргументацію та обґрунтованість визнання конкретного заявленого обсягу споживання послуг Відповідачем, суд доходить висновку що в період з жовтня 2024 р. по листопад 2025 р включно, сумарне споживання Відповідачем послуг Позивача за показами вузла розподільного обліку, встановленого в її квартирі, склало 127,491 куб.м. води за 14 місяців, або 9,11 куб.м. щомісячно. Відтак, приймаючи до уваги позицію Відповідача, відповідне середнє споживання за спірний період тривалістю 16 місяців мало б становити 145,76 куб.м., що узгоджується із заявленим у судовому засіданні обсягом 146 куб.м..

Враховуючи чинні тарифи Позивача, а саме послуг з водопостачання - 17,916 грн. за 1 куб. м., та послуг з водовідведення - 17,244 грн. за 1 куб.м., суд доходить висновку що сумарна вартість послуг Позивача за обсягом споживання 146 куб.м. має становити 2615,73 грн. та 2517,62 грн. відповідно, а разом 5133,35 грн.

Таким чином, сумарна вартість визнаних Відповідачем послуг складає: 10 135,36 + 5133,35 = 15 268,71 грн., а сумарна заборгованість по визнаним Відповідачем обсягам послуг складає 15 268,71 10 381,48 = 4887,23 грн, що повністю узгоджується із висловленою в судовому засіданні часткою позовних вимог, які Відповідач визнає, та з раніше запропонованими Відповідачем умовами мирової угоди.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. ст. 77-80 докази мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 6 цієї статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, кожна сторона несе ризик настання/ненастання відповідних наслідків в результаті вчинення/не вчинення нею відповідних процесуальних дій, в тому числі подання/не подання доказів на підтвердження своєї позиції та спростування доводів опонента, заявлення відповідних клопотань тощо.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі Філії «Інфоксводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» борг у сумі 4888,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 24.08.2026 року.

Суддя А.В. Науменко

19.08.26