Постанова № 13941536, 09.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2011 р. справа № 2а-27471/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14.48

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерс-сервіс»

до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участі представника позивача Зеленої Г.П.

представників відповідача Романченко Л.І., Шаповал С.О.

прокурора Калмикової М.Т.

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерс-сервіс» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2010р. №0001391640/0 та від 21.09.2010р. №0001521540/0.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами невиїзної документальної перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Кит-Авто» за період 01.03.2010 по 30.04.2010р. відповідачем були встановлені порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», про що був складений акт № 1884/15/32685730 від 26.08.2010р. На підставі цього акту було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001521540/0 від 21.09.2010р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 351087,00 грн., у тому числі за основним платежем - 305364 грн., штрафні (фінансові) санкції -45723,00 грн. а також №0001391640/0 від 21.09.2010р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 366437,00 грн., у тому числі за основним платежем 244291,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 122146,00грн.

Позивач не згоден з вказаними повідомленнями-рішеннями в повному обсязі. Посилаючись на Закон України «Про податок на додану вартість», Цивільний кодекс України вважає, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про те, що договір між ним та ТОВ «Кит-Авто» має ознаки нікчемності.

У позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями. Крім того, в наявності маються товарно-транспортні накладні, видаткові накладні на інші документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з вказаною особою. У звязку з цим просить скасувати податкові повідомлення-рішення від від 21.09.2010р. №0001391640/0 та від 21.09.2010р. №0001521540/0.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представники відповідача в судове засідання зявилися, адміністративний позов не визнали з підстав, які викладені у запереченнях від 20.12.2010р. № 41172/10/10. Зазначають, що у звязку з проведенням перевірки позивача були надіслані запити щодо проведення зустрічної перевірки ТОВ «Кит-Авто». За їх результатами від ДПІ у Київському районі м.Донецька був одержаний акт про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Кит-Авто» з питань підтвердження отриманих від платника ТОВ «Експерс-сервіс» відомостей за період січень квітень 2010 року, згідно з яким вказаним підприємством декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року та додаток К1 до цієї декларації до ДПІ у Київському районі м. Донецька не надавались, відповідно до розрахунку комунального податку кількість працюючих на підприємстві у березні 2010 року складала 6 осіб. Також, у нього відсутні в достатній кількості трудові ресурси, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності. Зідно частини 1, 5 ст. 203, п.п.1,2 ст.215, ст. 228 Цивільного кодексу України, договір поставки товарів від 11.01.2010р. № 11/01 з вказаним підприємством за березень, квітень 2010 року відповідач вважає нікчемним, внаслідок чого відсутні обєкти оподаткування ПДВ в розумінні ст. 3 Закону України «Про ПДВ». Враховуючи це відповідач стверджує про незаконність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за цією операцією. З аналогічних мотивів відповідач стверджує про неправомірність формування позивачем валових витрат.

27.01.2010р. у справу в інтересах держави в особі Артемівської ОДПІ вступив прокурор.

Заслухавши представників позивача, представників відповідача, прокурора та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-сервіс» є субєктом підприємницької діяльності - юридичною особою, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №625392, код ЄДРПОУ 32685730 і перебуває на податковому обліку у Артемівській обєднаній державній податковій інспекції.

Відповідачем Артемівською обєднаною державною податковою інспекцією була проведена невиїзна документальна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Кит-Авто» за період 01.03.2010 по 30.04.2010р.

За результатами перевірки був складений акт № 1884/15/32685730 від 26.08.2010р. (надалі Акт перевірки), яким зафіксовано порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі Закон «Про ПДВ») в частині заниження податку на прибуток у сумі 305364,00 грн., у тому числі І квартал 2010 року в сумі 151870,00 грн., ІІ квартал 2010 року в сумі 153494,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 244291,00грн., у тому числі березень 2010 року -121496,00 грн., квітень 2010 року -122795,00 грн. У Акті перевірки зазначено, що згідно ч.2 ст. 203, ч.1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійсненим ТОВ «Експрес-сервіс» з постачальником ТОВ «Кит-Авто» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Так, в ході проведення даної перевірки податковою інспекцією було встановлено, що позивачем у березні, квітні 2010р. за договором від 11.01.2010р. №11/01 були придбані у ТОВ «Кит-Авто» дизпаливо, доска необрізна, піддон, внаслідок чого позивач сформував податковий кредит відповідних періодів у сумі ПДВ 244290,82грн. у тому числі: березень -121495,66 грн., квітень -122795,16 грн. та включив до складу валових витрат сплачені йому суми у розмірі 1221454 грн. у т.ч. 1 квартал 2010р. у сумі 607478 грн. та 2 квартал 2010 року у сумі 613976 грн.

ДПІ у Київському р-ні м. Донецька на запит відповідача був наданий акт про неможливість перевірки цього контрагента від 29.07.2010р. №2970/23-3/35794268 з питань підтвердження отриманих від платника ТОВ «Експрес-сервіс» відомостей за період січень-квітень 2010 року. Згідно з ним ТОВ «Кит-Авто» (т.2 а.с.10):

-декларація з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року та додаток К1 до декларації з податку на прибуток підприємства не надавались;

-відповідно до розрахунку комунального податку кількість працюючих на підприємстві у березні 2010 року складала 6 оісб;

-відсутні в достатній кількості трудові ресурси, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності.

Виходячи з наведеного відповідач у Акті перевірки зазначив, що господарські операції з цим контрагентом не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень на іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення такої діяльності.

Тому відповідно до п. 1, 2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зазначений договір є нікчемним. Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

З наведених підстав відповідач дійшов висновку, що в порушення вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податок на прибуток у сумі 305364,00 грн. у тому числі 1 квартал 2010 року в сумі 151870,00 грн., ІІ квартал 2010 року в сумі 153494грн. та занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 244291,00грн., у тому числі березень 2010 року 121496,00 грн., квітень 2010 року -122795,00 грн.

На підставі акту перевірки позивача відповідачем згідно з абзацом «б» п.п. 4.2.2. п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001521540/0 від 21.09.2010р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 351087,00 грн., у тому числі за основним платежем - 305364 грн., штрафні (фінансові) санкції -45723,00 грн. а також №0001391640/0 від 21.09.2010р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість ( з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 366437,00 грн., у тому числі за основним платежем 244291,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 122146,00грн.

Суд вважає, що позовні вимоги про скасування даних повідомлень-рішень підлягають задоволенню виходячи з наступного.

11.01.2010 року між позивачем та ТОВ «Кит-Авто» був укладений договір поставки №11/01, за яким останній (продавець) передає у власність ТОВ «Експрес-Сервіс» (покупець) товар відповідно до специфікації. Ціна договору договірна та визначається по кожній конкретній партії.

Відповідно до розділу 5 цього договору (Порядок передачі товару) передача товару підтверджується видатковою накладною; перехід права власності на товар відбувається з моменту передачі товару; передачею товару визнається передача товару продавцем покупцю (його представнику, перевізнику); перехід ризику випадкової загибелі або випадкового псування товару відбувається у момент виникнення права власності. Згідно до додаткової угоди № 1 до даного договору від 15.01.2010 року були внесені зміни до цього розділу,згідно з якими зобовязання по забезпеченню перевозок товарів через третіх осіб (перевізників) приймає на себе по домовленості будь-яка сторона.

Виконання даного договору підтверджується видатковими накладними на загальну суму 1465744,92 грн. у тому числі: від 01.03.2010р. № 222026, від 03.03.2010р. № 224019, від 03.03.2010р. № 224018, від 04.03.2010р. № 225016, від 04.03.2010р. № 225015, від 05.03.2010р. № 226012, від 05.03.2010р. № 226011, від 09.03.2010р. № 230020, від 10.03.2010р. № 231027, від 11.03.2010р. № 232015, від 11.03.2010р. № 232014, від 12.03.2010р. № 233014, від 12.03.2010р. № 233014, від 12.03.2010р. № 233013, від 12.03.2010р. № 233012, від 15.03.2010р. № 236024, від 17.03.2010р. № 238022, від 18.03.2010р. № 239021, від 19.03.2010р. № 240012, від 19.03.2010р. № 240010, від 19.03.2010р. № 240009, від 19.03.2010р. № 240011, від 22.03.2010р. № 243019, від 23.03.2010р. № 244020, від 23.03.2010р. № 24419, від 23.03.2010р. № 244018, від 23.03.2010р. № 244021, від 24.03.2010р. № 245016, від 25.03.2010р. № 246012, від 25.03.2010р. № 246011, від 26.03.2010р. № 247006, від 31.03.2010р. № 252019, від 01.04.2010р. № 253027, від 01.04.2010р. № 253028, від 02.04.2010р. № 254014, від 06.04.2010р. № 258017, від 06.04.2010р. № 258018, від 07.04.2010р. № 259017, від 07.04.2010р. № 259017, від 07.04.2010р. № 259018, від 07.04.2010р. № 259019, від 08.04.2010р. № 260020, від 09.04.2010р. № 261023, від 12.04.2010р. № 264021, від 12.04.2010р. № 264022, від 13.04.2010р. № 265017, від 14.04.2010р. №266023, від 15.04.2010р. № 267015, від 16.04.2010р. № 268008, від 16.04.2010р. № 268009, від 19.04.2010р. № 271015, від 20.04.2010р. № 272017, від 20.04.2010р. № 272018, від 21.04.2010р. №273011, від 22.04.2010р. № 274011, від 22.04.2010р. № 274012, від 23.04.2010р. № 275004, від 26.04.200р. № 278013, від 27.04.2010р. № 279007, від 27.04.2010р. № 279008, від 28.04.2010р. № 280008, від 29.04.2010р. № 281004, від 30.04.2010р. № 282001, від 30.04.2010р. № 282002.

Згідно з даними накладними, товар отримано через директора ТОВ «Еспрес-сервіс» Меркулова С.А., видача відповідних довіреностей якому підтверджується випискою з Книги обліку виданих довіреностей ТОВ «Екпрес-Сервіс».

Про перевезення вказаних вантажів свідчать товаро-транспорті накладні (форма 1-ТН): №76 від 01.03.2010р., №78 від 03.03.2010р., № 79 від 03.03.2010р., № 82 від 04.03.2010р. № 83 від 04.03.2010р., № 86 від 05.03.2010р., №87 від 05.03.2010р., № 89 від 09.03.2010р., № 91 від 10.03.2010р., № 93 від 11.03.2010р., №с 94 від 11.03.2010р., № 96 від 12.03.2010р., № 97 від 12.03.2010р., № 98 від 12.03.2010р., № 100 від 15.03.2010р., № 102 від 17.03.2010р., № 104 від 18.03.2010р., № 106 від 19.03.2010р., № 107 від 19.03.2010 р., № 108 від 19.03.2010р., № 109 від 19.03.2010р., № 111 від 22.03.2010р., № 114 від 23.03.2010р., № №115 від 23.03.2010р., № 116 від 23.03.2010р., № 117 від 23.03.2010р., №119 від 24.03.2010р., № 121 від 25.03.2010р., №122 від 23.03.2010р., №124 від 26.03.2010р., № 126 від 31.03.2010р., № 130 від 01.04.2010р., № 132 від 02.04.2010р., № 136 від 06.04.2010р., № 137 від 06.04.2010р., № 139 від 07.04.2010р., № 140 від 07.04.2010р., № 141 від 07.04.2010р., № №143 від 08.04.2010р., № 144 від 09.04.2010р., № 146 від 12.04.2010р., № 147 від 12.04.2010р., № 149 від 13.04.2010р., № 150 від 14.04.2010р., № 152 від 15.04.2010р., № 154 від 16.04.2010р., № №155 від 16.04.2010р., № 157 від 19.04.2010р., № 159 від 20.04.2010р., 160 від 20.04.2010р., № 162 від 21.04.2010р., № 163 від 22.04.2010р., № 164 від 22.04.2010р., № 167 від 23.04.2010р., від 170 від 26.04.2010р., №171 від 27.04.2010р. № 172 від 27.04.2010р., №174 від 28.04.2010р., №175 від 29.04.2010р., № 177 від 30.04.2010р., №178 від 30.04.2010р., №№128 від 01.04.2010р.

Оплата позивачем за одержаний від вказаного підприємства товар проведена платіжними дорученнями: №184 від 18.03.2010р. на суму 305000,00 грн., №212 від 25.03.2010р. на суму 300000,00 грн., №229 від 01.04.2010р. на суму 123973,96 грн., №279 від 21.04.2010р. на суму 350000,00 грн., № 314 від 11.05.2010р. на суму 300000,00 грн., 326 від 13.05.2010р. на суму 86770,96 грн.

При здійсненні вказаних господарських операцій продавцем були складені податкові накладні: від 01.03.2010р. № 222026, від 03.03.2010р. № 224019, від 03.03.2010р. № 224018, від 04.03.2010р. № 225016, від 04.03.2010р. № 225015, від 05.03.2010р. № 226012, від 05.03.2010р. № 226011, від 09.03.2010р. №230020, від 10.03.2010р. №231027, від 11.03.2010р. № 232015, від 11.03.2010р. № 232014, від 12.03.2010р., №233014, від 12.03.2010р., №233013, від 12.03.2010р. № 233012, від 15.03.2010р. № 236024, від 17.03.2010р. № 238022, від 18.03.2010р. № 239021, від 19.03.2010р. № 240012, від 19.03.2010р. № 240010, від 19.03.2010р. № 240009, від 19.03.2010р. № 240011, від 22.03.2010р. № 243019, від 23.03.2010р. № 244020, від 23.03.2010р. № 244019, від 23.03.2010р. № 244018, від 23.03.2010р. № 244021, від 24.03.2010р. № 245016, від 25.03.2010р. № 246012, від 25.03.2010р. № 246011, від 26.03.2010р. № 247006, від 31.03.2010р. № 252019, від 01.04.2010р. № 253027, від 01.04.2010р. № 253028, від 02.04.2010р. № 254014, від 06.04.2010р. № 258017, від 06.04.2010р. № 258018, від 07.04.2010р. № 259017, від 07.04.2010р. № 259017, від 07.04.2010р. № 259018, від 07.04.2010р. № 259019, від 08.04.2010р. № 260020, від 09.04.2010р. № 261023, від 12.04.2010р. № 264021, від 12.04.2010р. № 264022, від 13.04.2010р. № 265017, від 14.04.2010р. № 266023, від 15.04.2010р. № 267015, від 16.04.2010р. №268008, від 16.04.2010р. № 268009, від 19.04.2010р. № 271015, від 20.04.2010р. № 272017, від 20.04.2010р. № 272018, від 21.04.2010р. № 273011, від 22.04.2010р. № 274011, від 22.04.2010р. № 274012, від 23.04.2010р. № 275004, від 26.04.2010р. № 278013, від 27.04.2010р. № 279007, від 27.04.2010р. №279008, від 28.04.2010р. № 280008, від 29.04.2010р. № 281004, від 30.04.2010р № 282001, від 30.04.2010р. № 282002.

Отримані товари оприбутковані позивачем на складі, що підтверджується наявними у матеріалах справи картками складського обліку (т.2 а.с. 12-21).

Їх використання у господарській діяльності підтверджується наданими позивачем на вимогу суду:

-звітами про виконані роботи з пакування деревяної тари за березень, квітень 2010р.;

-звітами про витрати паливно-мастильних матеріалів за березень, квітень 2010р.;

-копією договору купівлі-продажу складського приміщення та промислового майданчика від 09.06.2008р. (т.2 а.с. 29);

-подорожніми листами навантажувача, за якими переміщувався товар по території підприємства (т.2 а.с. 38-98);

-договором купівлі-продажу від 01.01.2010р. між позивачем та ТОВ «Кнауф Гипс Донбас» щодо продажу піддонів деревяних та брусу (т.2 а.с. 143- 149);

-подорожніми листами вантажних автомобілів, що перевозили товар після його оброблення покупцю ТОВ «Кнауф Гипс Донбас» (т.2 а.с. 90-137);

-виданими при продажу зазначеного товару позивачем податковими накладними (т. 2 а.с. 150-199), видатковими накладними з відповідними довіреностями (т.2 а.с. 200-250).

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.7.1 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм діючого на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податку залежить лише від настання однієї з перелічених вище подій та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Судом встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями. Даний факт також встановлений податковим органом в ході проведення перевірки і не спростовується в ході розгляду справи.

Що стосується податку на прибуток, пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Додаткові обмеження щодо формування валових витрат містяться у п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 того самого Закону, згідно з яким не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні мати наступні реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N168/704) первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З Акту перевірки та наданих у судовому засіданні пояснень відповідача вбачається, що позивачем були надані первинні документи, які підтверджують включені до складу валових витрат суми, зокрема видаткові накладні.

Порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідачем у Акті перевірки не відображено.

Правова позиція відповідача ґрунтується не на їх відсутності, а на тому, що вони порушують публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (стор. 12 Акту перевірки, т.1 а.с. 52) та не підтверджують постачання товарів від ТОВ «Кит Авто».

З цього приводу слід зазначити, що згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З аналізу акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька від 29.07.2010р. №2970/23-3/35794268, Акту перевірки, на підставі якого прийняті спірні повідомлення-рішення та заперечень відповідача проти позову вбачається, що обставинами, які на думку відповідача свідчать про нікчемність договору між позивачем та ТОВ «Кит-Авто», його спрямованість на порушення публічного порядку є те, що: у останнього відсутні в достатній кількості трудові ресурси, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, зокрема відсутність умови для зберігання деревини, що підтверджується декларацією з податку на прибуток ТОВ «Кит Авто» за 1 квартал 2010 року, розрахунком комунального податку цього підприємства, згідно з яким кількість працюючих на підприємстві у березні 2010 року складала 6 осіб. Крім того, відповідач посилається на відсутність сертифікатів якості на придбаний товар, товарно-транспортних накладних на його перевезення за формою 1-ТН, відсутність актів приймання нафтопродуктів за формою №5-НП.

Суд вважає, що частина з цих обставин спростовується зібраними у справі доказами, у той час як інша частина не може беззаперечно свідчити про те, що спірні господарські операції фактично не проводилися.

З приводу відсутності у ТОВ «Кит-Авто» основних засобів та виробничих потужностей слід зазначити, що спірними договорами не передбачено, що придбаний товар мав бути виготовлений саме на виробничих потужностях цього підприємства або зберігатися у його складських приміщеннях. Відповідачем не доведено, що продаж вказаного товару вимагав від контрагента позивача наявності виробничих потужностей та певних основних засобів.

Так само відповідачем не доведено, що виконання спірних господарських операцій вимагало наявності певної кількості працівників у штаті контрагента позивача. Як вже зазначалося, за даними розрахунку комунального податку ТОВ «Кит Авто» у періодах, що відповідають спірним господарським операціям, працювало 6 осіб. Відповідачем не встановлювалася відсутність укладених з цим підприємством цивільно-правових договорів з фізичними особами на виконання послуг, повязаних зі спірними операціями. Таким чином відповідачем не доведено, що кількість працюючих на ТОВ «Кит-Авто» є недостатньою для здійснення господарських операцій з позивачем.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність у позивача документів на підтвердження реальності перевезення та приймання товарів від ТОВ «Кит Авто», зокрема товарно-транспортних накладних за формою 1-ТН та актів приймання нафтопродуктів за формою №5-НП. На вимогу суду позивачем надані копії товарно-транспортних накладних на перевезення вказаних товарів. Що стосується наведених вище актів слід зазначити, що їх застосування передбачене Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, яка затверджена наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 2 квітня 1998 р. N 81/38/101/235/122 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1999 р. за N 685/3978). Втім, дана Інструкція втратила чинність згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Державного комітету статистики України від 17 липня 2008 року N 382/291/891/235/244 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 804/15495), а отже складення наведених відповідачем актів приймання нафтопродуктів за вказаною формою не вимагається.

Відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Матеріали справи містять витяг з Єдиного державного реєстру серії АД №551808, яка містить відомості щодо ТОВ «Кит-Авто» (т.2 а.с. 132). З нього вбачається, що на момент проведення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі відсутні відомості, на підставі яких можливо було б ставити під сумнів цивільну правоздатність вказаного підприємства.

Як зазначене у акті перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька від 29.07.2010р. №2970/23-3/35794268 ТОВ «Кит Авто» з 19.03.2008 року зареєстровано як платник ПДВ, отже правомірно видавало податкові накладні, на підставі яких позивачем були включені до складу податкового кредиту відповідні суми податку.

Виходячи з вищевикладеного, позивачем доведений факт придбання товарів у ТОВ «Кит-Авто», та не підтверджені зафіксовані у акті перевірки висновки про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та вказаним підприємством.

Зібраними у справі доказами судом перевірені обставини, з яких виходив відповідач при прийнятті оспорюваних повідомлень-рішень. Частина цих обставин не знайшла свого підтвердження, висновки щодо інших обставин не відповідають вимогам законодавства, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Сервіс» до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2010р. № 0001391640/0 та № 0001521540/0 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Артемівської обєднаної державної податкової інспекції від 21 вересня 2010 року № 0001391640/0.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Артемівської обєднаної державної податкової інспекції від 21 вересня 2010 року № 0001521540/0.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Сервіс» (84546, Донецька область, м. Соледар, вул. Ломоносова,8, ЄДРПОУ 32685730) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 09 лютого 2011 р. Постанова виготовлена в повному обсязі 14 лютого 2011р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.