Рішення № 139415242, 31.08.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/906/26 Справа №447/769/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

31.08.2026 року м.Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,

за участю: секретаря судового засідання Стемпель А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

до відповідача: ОСОБА_1 ,

про: стягнення заборгованості,

за участю:

представник позивача: не з`явився;

відповідач: не з`явився;

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Миколаївського районного суду Львівської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 25.01.2025 №00-10181452 у розмірі 10759,16 грн.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області суду від 05.03.2026 справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.04.2026.

В судове засідання 06.04.2026 сторони не з`явилися. Позивач в прохальній частині позовної заяви просив здійснювати розгляд справи без його участі та не заперечив проти заочного розгляду справи. Відповідач причин неявки не повідомив, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Зокрема, на адресу суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яким суд направляв відповідачу копію ухвали про відкриття провадження, яку останній отримав під розписку.

Надалі у зв`язку із неявкою відповідача в судове засідання, розгляд справи неодноразово відкладався, в останнє на 25.08.2026.

В судове засідання 25.08.2026 відповідач в черговий раз не з`явився, причин неявки не повідомив. При цьому, на адресу суду повернулись рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, якими суд направляв відповідачу судові повістки про виклик до суду на 29.05.2026 та на 23.07.2026, які відповідач отримав під розписку.

Згідно з положеннями ч.ч.7,8 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є зокрема: день вручення судової повістки під розписку.

Суд звертає увагу на те, що судові повістки про виклик до суду направлялись відповідачу за зареєстрованою адресою його місця проживання, та отримувались ним особисто.

Крім того, судовий виклик відповідача в судове засідання додатково здійснювався шляхом надсилання судових повісток на електронну адресу, вказану у матеріалах справи, та шляхом формування оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України».

Суд також приймає до уваги те, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

У своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, Європейський суд з прав людини, вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 43 ЦПК України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Однак, в жодне із призначених судом судових засідань відповідач не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до норм ч.ч.1,3,4 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частиною 1 статті 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Статтею 281 ЦПК України передбачено, що про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Враховуючи той факт, що відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився та не повідомив причин неявки, відзив на позов не подав, а позивач у позовній заяві зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи №447/769/26 та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно ч.4,5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведені вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 25.08.2026, є дата складення повного судового рішення 31.08.2026.

Правова позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 25.01.2025 між ТОВ "Макс Кредит" та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00-10181452, який відповідач підписав електронним підписом, за умовами якого отримав на свою банківську картку кредитні кошти в сумі 5200,00грн14.08.2025 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14082025-МК/ЄАПБ.

Відповідно до Реєстру боржників від 14.08.2025 до Договору факторингу №14082025-МК/ЄАПБ від 14.08.2025, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 10759,16 грн, яка складається із залишку заборгованості по тілу кредиту - 5893,00 грн та заборгованості по залишку відсотках - 2786,16 грн та штрафних санкціях в сумі 2080,00 грн.

Однак, всупереч умовам Кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунок попереднього кредитора, що стало підставою для звернення позивачем до суду із даним позовом.

Просить позовні вимоги задовольнити та стягнути із відповідача заборгованість за залишком по тілу кредиту - 5893,00 грн та заборгованості по залишку відсотках - 2786,16 грн та штрафних санкціях в сумі 2080,00 грн.

Правова позиція відповідача.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, відзив на позовну заяву не подав.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 25.01.2025 відповідачем ОСОБА_1 укладено з ТОВ «МАКС КРЕДИТ» договір кредитної лінії №00-10181452 з додатком №1 до договору (графік платежів), відповідно до умов якого, ТОВ «Макс Кредит» надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені Договором .

Згідно п.1.2.-1.7 вищевказаного договору, сторонами узгоджено: суму ліміту кредитної лінії (сума кредиту) - 5200,00 гривень; тип кредиту - кредитна лінія (безвідклична); цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту) - на споживчі потреби; строк дії кредитної лінії (строк кредитування) - 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути Суму кредиту Кредитодавцю в останній день Строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) - 20.01.2026 згідно з умовами п. 3.5 цього Договору. Позичальник зобов`язаний здійснювати оплату нарахованих процентів в Періодичну дату оплати процентів, а саме: 19.02.2025 та на кожний 25 день після цієї дати протягом Строку кредитування (п. 1.4); тип процентної ставки - фіксована; стандартна процента ставка - 0,94 % від суми кредиту за кожний день користування Кредитом (1.5.1). Знижена процентна ставка - 0,85% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати платежу у встановленому графіком платежів розмірі не пізніше наступного дня за першою періодичною датою платежу, визначеною п.1.4. цього Договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 25 днів користування кредитом поспіль (п.1.5.2). Денна процентна ставка при застосуванні Стандартної процентної ставки з урахуванням комісії (у разі її наявності) дорівнює 1. % (один цілих) (п.1.7.1).

Пунктом 1.6 договору визначено, що кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 20,00 % від Суми кредиту, що складає: 1040,00 грн., яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього Договору.

Дати повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та комісії за надання кредиту зазначаються в графіку платежів, який міститься в додатку 1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною (п. 1.4 договору кредитної лінії).

Відповідно до п. 1.8.-1.9. договору кредитної лінії №00-10181452 від 25.01.2025, орієнтовна реальна річна процентна ставка за умови користування Кредитом виключно за стандартною процентною ставкою на дату укладання цього Договору становить 3190,07 %. Орієнтовна загальна вартість Кредиту за умови користування Кредитом виключно за стандартною процентною ставкою на дату укладання цього Договору становить 23836,80 грн.

Розділом 2 договору кредитної лінії №00-10181452 від 25.01.2025 передбачено порядок укладення договору та надання кредиту.

Згідно з п. 2.1. вищезазначеного договору, для отримання кредиту, позичальник має зареєструватися на сайті компанії та мати доступ до особистого кабінету. При здійсненні реєстрації, позичальник має пройти процедури ідентифікації / верифікації, керуючись підказками сайту. Ідентифікація/верифікація здійснюється у спосіб передбачений Постановою НБУ №107 від 28.07.2020 р. «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу» (із змінами та доповненнями) та залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги використовується один (або декілька) із зазначених способів ідентифікації та верифікації Позичальника: отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних.

Цей Договір укладається Сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» (п.2.2 договору).

Рішення щодо укладення Договору приймається Кредитодавцем на підставі інформації, наданої Позичальником із зазначенням повних, точних та достовірних особистих даних та які необхідні для укладення даного Договору (п.2.3. договору).

Після отримання Позичальником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту, Позичальнику для ознайомлення надається паспорт споживчого кредиту. Позичальник ознайомлюється із запропонованими в паспорті споживчого кредиту умовами кредитування та у разі згоди із ними, підписує його шляхом накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після підписання паспорту споживчого кредиту, Кредитодавець формує та надає Позичальнику для ознайомлення оферту щодо укладання Договору. Оферта є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» та, відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» включає умови, що пропонуються до укладення Позичальнику, в тому числі щодо процентів за користування кредитом та строків сплати процентів. Після отримання Позичальником оферти (безпосередньо до накладення електронного підпису) Позичальнику надсилається Одноразовий ідентифікатор (п. 2.4 договору).

У разі погодження із запропонованими Кредитодавцем умовами Договору, Позичальник надає Кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття пропозиції Кредитодавця (акцепт) шляхом введення у відповідне поле форми на веб-сайті Кредитодавця електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатору. Введення позичальником одноразового ідентифікатору є підписанням цього договору відповідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»(п.2.5 договору).

Сторони узгодили, що введення Позичальником одноразового ідентифікатора є підписанням цього Договору відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Кредитодавець надсилає одноразовий ідентифікатор погодженим із Позичальником засобом зв`язку (п. 2.5 договору).

Після здійснення акцепту Позичальником, що є укладенням Договору відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», Кредитодавець накладає на Договір, укладений у вигляді електронного документу, кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу (п.2.6 договору).

Пунктом 2.10. передбачено, що кредитодавець зобов`язаний надати Кредит у дату надання / видачі Кредиту: 25.01.2025, сума Кредиту перераховується Кредитодавцем в сумі 5200,00 грн. на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Вказаний договір кредитної лінії №00-10181452 від 25.01.2025 був підписаний відповідачем 25.01.2025 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 01423, який було направлено позичальнику ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_2 25.01.2025 о 12:20:14 год.

Із паспорта споживчого кредиту до договору №00-10181452 від 25.01.2025 року, який підписано одноразовим ідентифікатором відповідача, вбачаються основні умови кредитування: тип кредиту - кредитна лінія; сума кредиту 5200,00 гривень, строк кредитування 360 днів, мета отримання кредиту - споживчі потреби, спосіб та строк надання кредиту - безготівкове перерахування Кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) споживача. У паспорті споживчого кредиту наведено також інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, розмір і тип процентної ставки, порядок повернення кредиту.

Згідно наданої ТОВ «МАКС КРЕДИТ» додаткової інформації, ОСОБА_1 25.01.2026 було перераховано через ТОВ «ПрофітГід» кошти в сумі 5200,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до детального розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «МАКС КРЕДИТ», розмір заборгованості відповідача за період 25.01.2025-14.08.2025 за основним зобов`язанням - 5200,00 грн, за нарахованими процентами - 2786,16 грн., за нарахованими комісіями - 693,00 грн., за штрафними санкціями - 2080,00 грн.

Також судом встановлено, що 14.08.2025 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 14082025-МК/ЄАПБ.

Згідно п.1. Договору Факторингу, «Право вимоги» - означає всі права вимоги Клієнта до Боржника за укладеними кредитними договорами, згідно реєстру боржників на дату відступлення Прав Вимоги, включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні Клієнту у якості кредитора, що виплатили суми Боргу.

Відповідно до п.2.1. Договору факторингу, фактор зобов`язується передати клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимог.

Згідно п.2.2. Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами паперового Реєстру Боржників згідно з Додатком №1 до цього договору та акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Боргів та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстру Боржників згідно з Додатком №1 до цього договору та акта прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги відповідно до реєстру боржників та є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 14.08.2025 до Договору факторингу №14082025-МК/ЄАПБ від 14.08.2025 та акту прийому-передачі реєстру боржників від 14.07.2025, ТзОВ «Макс Кредит» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №00-10181452 від 25.01.2025 в сумі 10759,16грн, з яких: 5893,00грн. - сума залишку по тілу кредиту; 2786,16 грн. - сума залишку по відсоткам; 2080,00 грн. - сума заборгованості за штрафними санкціями.

Оцінка суду.

Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання на підставі договору кредиту, які регулюються ЦК України.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 207 ЦК України,правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами..

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію».

Зокрема, норми Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», визначають правові та організаційні засади електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг, права та обов`язки суб`єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

Так, згідно ч.2 ст.16 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», до складу електронних довірчих послуг входять: створення, перевірка та підтвердження удосконаленого електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката автентифікації веб-сайту; формування, перевірка та підтвердження електронної позначки часу; реєстрована електронна доставка; зберігання удосконалених електронних підписів, печаток, електронних позначок часу та сертифікатів, пов`язаних з цими послугами. Кожна послуга, що входить до складу електронних довірчих послуг, може надаватися окремо або в сукупності.

Положеннями ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Також, відповідно до ч.ч.12-13 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно положень ст.ст.3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 вказаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У частинах 1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.

Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в статті 81 ЦПК України, відповідно до положень якої доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, між первісним кредитором ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 25.01.2025 було укладено договір кредитної лінії №00-10181452, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 5200,00грн шляхом зарахування таких коштів на його платіжну картку.

Однак відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, кредитні кошти не повернув, відсотки за користування кредитними коштами не сплатив.

Також судом встановлено, що у зобов`язанні за договором № 00-10181452 від 25.01.2025 року укладеним між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачем відбулась заміна кредитора внаслідок належного відступлення права вимоги від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», тому останній має право на звернення до суду з цим позовом.

З детального розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «МАКС КРЕДИТ» розмір заборгованості відповідача за період 25.01.2025-14.08.2025 за основним зобов`язанням - 5200,00 грн, за нарахованими процентами - 2786,16 грн., за нарахованими комісіями - 693,00 грн., за штрафними санкціями - 2080,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10759,16 грн., яка складається із заборгованості залишку по тілу кредиту - 5893,00 грн.(що включає тіло кредиту 5200,00 грн. та комісію - 693,00 грн.), залишку по відсотках - 2786,16 грн., та штрафні санкції - 2080,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5893,00 грн. та відсотки у розмірі 2786,16 грн. підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача, оскільки доказів погашення вказаної заборгованості по сумі кредиту Відповідачем Суду не надано.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 2080,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.ст.549, 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку, і є чинним на даний час.

15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено п. 18 згідно якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також вказаним законом розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною 2 статті 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, та пунктом 6 даного розділу встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Отже, на дату укладення кредитного договору існувала очевидна суперечність між одночасно чинними нормами розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» та пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо того ж самого питання: чи звільняється позичальник від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за порушення виконання зобов`язання за договором у період дії в Україні воєнного стану.

Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.

Враховуючи наведені норми закону, суд вважає, що нарахований в період воєнного стану штраф в розмірі 2080,00 грн за кредитним договором №00-10181452 від 25.01.2025 підлягає списанню кредитодавцем.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають до задоволення частково в сумі 8679,16 грн з яких: 5893,00грн. - сума залишку по тілу кредиту; 2786,16 грн. - сума залишку по відсоткам.

Судові витрати.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2147,70 грн.

Керуючись статями 10-13,49,76-81,141,247,258,259,263-265,268,280,282,289,354,355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», заборгованість за кредитним договором від 25.01.2025 №00-10181452 в сумі 8679,16 грн з яких: 5893,00грн. - сума залишку по тілу кредиту; 2786,16 грн. - сума залишку по відсоткам.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»- 2147,70 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд.2;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Повне рішення складено 31.08.2026.

Суддя Роман ДЖУС