Рішення № 139414463, 01.09.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

01.09.2026

ЄУН 337/4280/26

Провадження № 2/337/3132/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 вересня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Сидорової М.В.,

за участю секретаря Коваленко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

30.06.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшов вказаний позов ТОВ «Кошельок», який позивач мотивує тим, що 07.03.2021 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір № 3634802986-272379 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до якого відповідачка отримала в кредит грошові кошти в сумі 2700,00 грн строком на 14 днів з можливістю подальшого продовження цього строку, зі сплатою процентів за користування коштами в сумі 0,01% (пільгова ставка) або 2,2% (базова ставка) на добу. Вказаний договір було укладено в електронній формі через ІТС Товариства шляхом його підписання відповідачкою одноразовим ідентифікатором -4056-, який було направлено їй на зазначений нею номер мобільного телефону НОМЕР_1 . Кредитні кошти були перераховані кредитором на платіжну картку відповідачки №НОМЕР_2 . Однак відповідачка належним чином не виконала свого зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальному розмірі 8 049,78 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 2700,00грн., заборгованість за процентами - 5 349,78 грн, які підлягають стягненню з нею в судовому порядку.

Просить стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості та понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00грн.

Ухвалою суду від 07.07.2026 по справі за вказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання з викликом сторін. Також, цією ухвалою суду було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано з АТ «А-Банк» докази, які становлять банківську таємницю, а саме 1) доказ, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки №НОМЕР_2 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 ; 2) виписки про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки №НОМЕР_2 за період з 06.03.2021 по 08.03.2021.

20.07.2026 до суду від АТ «А-Банк» надійшла витребувана інформація.

Представник позивача в судове засідання не прибув, у позовні заяві просить розгляд справи здійснювати без участі позивача та його представника, проти ухвалення заочного не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, про час та місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином. Відзиву на позов або зустрічного позову не подала, клопотань та/або заяв про відкладання судового засідання не надходило.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, в т.ч. у відсутність відповідачки на підставі ст.280 ЦПК України в заочному порядку.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.15, 16 ЦК України, ст.4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст.3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 638, 640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем на даний час визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015р. (далі - Закон №675).

Статтею 12 вказаного Закону №675 визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 07.03.2021 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено договір №3634802986-272379 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, за умовами якого Товариство надало відповідачці споживчий кредит у розмірі 2700,00 грн шляхом їх переказу на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу - НОМЕР_3 , строком на 14 днів - до 30.03.2021 включно зі сплатою процентів за користування кредитом.

Вказаний кредитний договір є договором приєднання, невід`ємною частиною якого є Правила надання позики на умовах фінансового кредиту ТОВ «КОШЕЛЬОК», які розміщені на сайті Товариства, та укладений через ІТС Товариства в електронній формі шляхом його підписанням позичальником/відповідачкою електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «4056», який було направлено на зазначений нею номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до інформаційного листа ТОВ «Тас Лінк» платіж було успішно проведено через систему ТОВ «Тас Лінк» та 07.03.2021 о 13:22:53 год. зараховано на картку №НОМЕР_3 суму 2700,00 грн.

Відповідно до інформації, наданої АТ «А-Банк» №50329/47-260716/77-БТ від 16.07.2026, карта № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) та 07.03.2021 на карту було зараховано 2700,00 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором № 3634802986-272379 від 07.03.2021, заборгованість відповідачки становить 8 049,78 грн, з яких: 2700,00 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5 349,78 грн - сума заборгованості за процентами.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд вважає позов ТОВ «Кошельок» таким, що підлягає задоволенню через наступне.

Так, суд виходить з того, що сторони є вільними в укладанні договору та визначенні його умов. Кредитний договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов такого виду договорів, що підтверджується їх підписами у відповідному письмовому документі.

При цьому, кредитний договір, укладений в інформаційно-телекомунікаційній системі шляхом обміну електронними повідомленнями, з підписанням електронним цифровим підписом, електронним підписом з одноразовим ідентифікатором або іншим аналогом власноручного підпису, відповідно до ст.207 ЦК України, а також Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

В даній справі судом встановлено, що договір №3634802986-272379 від 07.03.2021 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді із застосуванням відповідачкою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором відповідачкою не надано.

Правомірність укладеного кредитного договору як правочину ким-небудь із сторін не оспорена, тому він є чинним і обов`язковим для виконання.

Також суд вважає встановленим та доведеним, що кредитні кошти у розмірі 2700,00 грн були надані відповідачці 07.03.2021 шляхом їх перерахування на картковий рахунок (картка позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується листом ТОВ «Тас Лінк» та інформацією АТ «А-Банк», які містяться в матеріалах справи та які суд вважає належними та допустимими доказами.

В той же час, судом встановлено, що відповідачка порушила умови укладеного кредитного договору, оскільки належним чином не виконувала свого зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування ним у погоджений сторонами в кредитному договорі строк, вказані кошти до цього часу не сплатила, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальному розмірі 8048,78 грн (2700,00 грн - тіло кредиту + 5349,78 грн проценти за користування кредитом), стягнення якої позивач вимагає в судовому порядку.

Вказаний розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується детальним розрахунком, який суд вважає повним, чітким, об`єктивним, він узгоджується з умовами кредитного договору, тому суд вважає його належним та допустимим доказом і бере за основу при ухваленні цього рішення.

Доказів, які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем суду не надано.

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані грошові кошти в добровільному порядку відповідачем неповернуті та проценти за користування кредитом ним не сплачені, що останнім не спростовано, суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 8048,78 грн грн., задовольнивши позов повністю.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 2622,40 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, суд зазначає, що згідно з ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, на підтвердження здійснення витрат на правничу допомогу позивач ТОВ «Кошельок» надав суду договір про надання правничої допомоги б/н від 12.02.2025, укладений з Адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» з додатком б/н від 20.02.2026, які суд вважає належними та допустимими доказами.

Разом з тим, вказані докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у визначеному позивачем розмірі - 10000,00 грн, що відповідно до додатку до договору про правничу допомогу, який фактично є заявкою-замовленням щодо правничих послуг у справі за позовом до ОСОБА_1 , складаються з вартості послуг: з оформлення документів щодо надання правничої допомоги (додаток до договору) - 30хв - 1000,00грн, збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності та платіжних реквізитів для сплати судового збору - 1год - 2000,00грн, складання позовної заяви - 2год - 4000,00грн, формування додатків до позовної заяви - 1год - 2000,00грн, відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі - 30хв - 1000,00грн.

Так, суд виходить з того, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За висновком, викладеним у п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, § 268).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації спірних правовідносин, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, принципи верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу 10 000,00 грн. є завищеним та неспівмірним зі складністю справи, яка стосується стягнення кредитної заборгованості, законодавство та судова практика щодо якої є усталеною, з обсягом наданих адвокатом послуг та витраченим на це часом. Суд вважає, що рівень складності справи не вимагав такого обсягу правничої допомоги з витрачанням вказаного часу та визначеної вартості. В даному випадку позивач не довів, що визначений ним розмір правової допомоги повною мірою відповідає принципам розумності та співмірності.

Суд вважає, що відсутність в даній справі будь-яких заперечень щодо витрат на правничу допомогу та клопотання про зменшення їх розміру від відповідача, не впливає на вищевказані висновки.

З урахуванням вищевикладених мотивів, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі і вважає, що цей розмір необхідно зменшити, стягнувши з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі до 4000,00 грн., що забезпечить баланс рівноваги між інтересами сторін у справі, відповідатиме принципу розумності та співмірності, визначеного одним з основних критеріїв стягнення таких витрат.

Керуючись ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265, 280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (код ЄДРПОУ 40842831, місцезнаходження: Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд.8А) заборгованість за кредитним договором №3634802986-272379 від 07.03.2021 у розмірі 8049,78 грн, судові витрати зі сплати судового збору в розмір 2622,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 грн, а всього 14 712 (чотирнадцять тисяч сімсот дванадцять) гривень 18 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.В. Сидорова