Постанова № 13941356, 20.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2011 р. справа № 2а-24688/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретаріЦарук Я.Ю.

за участю

представника позивачаЧеверди Г.О.,

представників відповідача Балабанова М.В., Бистрова М.І.,

представника третьої особи Панкова К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Тепломережа» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, про визнання недійсними податкові повідомлення рішення від 10.07.2006 року №0004441840/0, №0004471840/0, №0004481840/0, 0004491840/0, 0004601840/0, 0004501840/0, 0004621840/0, 0004611840/0, 0004641840/0, 0004631840/0, 0004661840/0,

встановив:

Позивач, Комунальне підприємство «Тепломережа», звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсними податкові повідомлення рішення від 10.07.2006 року №0004441840/0, №0004471840/0, №0004481840/0, 0004491840/0, 0004601840/0, 0004501840/0, 0004621840/0, 0004611840/0, 0004641840/0, 0004631840/0, 0004661840/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2007 року, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2007 року залишено без змін, позовні вимоги Комунального підприємства задоволені повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.09.2010 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька задоволено частково, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.08.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2007 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків м. Донецька.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на той факт, що відповідачем помилково застосовані положення п.п. І7.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині визначення дій позивача як порушення платником податків граничних строків здійснення платежів, встановлених зазначеним законом. Оскільки строки сплати податку на землю встановлюються спеціальним Законом України «Про плату за землю», то у відповідача відсутні правові підстави розповсюджувати дію Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині застосування фінансових санкцій за порушення строків сплати податку на землю.

Крім того, позивач зазначає, що уточнений розрахунок плати за землю не є його сплатою. Таким чином, як вважає позивач, нарахування фінансових санкцій на уточнений розрахунок неправомірно з наступних причин: коректування податкових зобов'язань у бік зменшення не є погашенням та/або сплатою узгоджених податкових зобов'язань, а є засобом виправлення помилки, яку було припущено під час подачі декларації, або внесення необхідних змін до неї при наявності для цього відповідних причин.

Також у своїх доводах позивач зазначає, що протягом 2003 року підприємством здійснювалися платежі з податку на землю з поточного рахунку. У платіжних документах зазначався період, за який вказана оплата здійснювалася. З урахуванням викладеного, позивач вказує на те, що відповідач не мав права змінювати призначення платежу, що був визначений платником податку в платіжних дорученнях.

Таким чином, позивач вважає застосування фінансових санкцій з боку відповідача необґрунтованими та незаконними.

Просить суд визнати недійсними податкові повідомлення рішення від 10.07.2006 року №0004441840/0, №0004471840/0, №0004481840/0, 0004491840/0, 0004601840/0, 0004501840/0, 0004621840/0, 0004611840/0, 0004641840/0, 0004631840/0, 0004661840/0.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, надавши суду заперечення, в яких зазначає, що позивачем були допущені порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання і тому правомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції.

При цьому в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, п.п 5.3.1 п. 5.3 статті 5, пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та зазначає, що у позивача було наявне несплачене податкове зобов'язання з податку на землю, який був погашений з порушенням граничних строків, встановлених відповідним законодавством, що підтверджується актом невиїзної документальної перевірки від 10.07.2006 №1487/15. У відповідності з п.8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» плата (податок) за землю віднесена до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). Крім того, відповідач у запереченнях посилається на п. 19.6 ст. 19 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у відповідності з яким закони та інші нормативно - правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону. З огляду на це відповідач вказав, що штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на землю застосовані у відповідності з вимогами зазначеного вище Закону.

Просить суд у задоволені позову відмовити.

Представники відповідача, що діють за довіреністю, у суді позов не визнали з підстав, зазначених у запереченні.

Представник третьої особи надав пояснення по справі, в яких посилається на те, що під час зняття з податкового обліку КП «Тепломережа» СДПІ по роботі з ВВП у м. Донецьку були виконані всі вимоги наказу ДПА України від 19.02.1998 року №80 «Про затвердження порядку обліку платників податків, зборів (обовязкових платежів)» у редакції на 2003 рік.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Позивач, Комунальне підприємство «Тепломережа», є юридичною особою, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за №05473192.

Згідно повідомлення про виключення платника податків з категорії великих податків Форми 15-ОПП від 13.01.2004 року №595/7/08-28-1, позивач переведений з Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 02.02.2004 року КП «Тепломережа» перебуває на податковому обліку в ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька.

Таким чином, позивач з 2004 року знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, що також не заперечується в судовому засіданні сторонами.

10.07.2006 року відповідачем складений акт невиїзної документальної перевірки №1487/15, яким встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з плати за землю юридичних осіб, передбаченого ст. 17 Закону України «Про плату за землю» із змінами та доповненнями, зокрема:

- на 267 календарних днів у сумі 10709,60 грн.;

- на 403 календарних дня в сумі 10709,60 грн.;

- на 375 календарних днів у сумі 10709,60 грн.;

- на 345 календарних днів у сумі 10709,60 грн.;

- на 363 календарних дня у сумі 10709,60 грн.;

- на 330 календарних днів у сумі 10709,60 грн.;

- на 304 календарних дня в сумі 10709,60 грн.;

- на 336 календарних днів у сумі 10709,60 грн.;

- на 336 календарних днів у сумі 10709,60 грн.;

- на 329 календарних днів у сумі 11198,28 грн.;

- на 299 календарних днів у сумі 11198,28 грн. (а.с. 18 24).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, 10 липня 2006 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0004441840/0-8894 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку на 327 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання із земельного податку у розмірі 10709,60 грн. за що застосований штраф у сумі 5354,80грн. (а.с. 7); - №0004471840/0-8870 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку на 403 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання із земельного податку у розмірі 10709,60 грн. за що застосований штраф у сумі 5354,80 грн. (а.с. 8); - №0004481840/0-8871 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку на 375 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання із земельного податку у розмірі 10709,60 грн. за що застосований штраф у сумі 5354,80 грн. (а.с. 9); - №0004491840/0-8872 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку на 345 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання із земельного податку у розмірі 10709,60 грн. за що застосований штраф у сумі 5354,80 грн. (а.с. 10); - №0004601840/0-8874 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку на 330 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання із земельного податку у розмір 10709,60 грн. за що застосований штраф у сумі 5354,80 грн. (а.с. 11); - №0004501840/0-8873 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку на 363 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання із земельного податку у розмірі 10709,60 грн. за що застосований штраф у сумі 5354,80 грн. (а.с. 12); - №0004621840/0-8876 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку на 336 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання із земельного податку у розмірі 10709,60 грн. за що застосований штраф у сумі 5354,80 грн. (а.с. 13); - №0004611840/0-8875 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку на 304 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання із земельного податку у розмірі 10709,60 грн. за що застосований штраф у сумі 5354,80 грн. (а.с. 14); - №0004641840/0-8878 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку на 329 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання із земельного податку у розмірі 11198,28 грн. за що застосований штрафу сумі 5599,14 грн. (а.с. 15); - №0004631840/0-8877 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку на 336 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання із земельного податку у розмірі 10709,60 грн. за що застосований штраф у сумі 5354,80 грн. (а.с. 16); - №0004661840/0-8879 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку на 299 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання із земельного податку у розмірі 11198,28 грн. за що застосований штраф у сумі 5599,14 грн. У відповідності з поясненнями представника відповідача, наданими у судовому засіданні, у податковому повідомленні рішенні №0004441840/0/8894 від 10.07.2006 зазначено кількість днів затримки по сплаті податку на землю - 327. Ця кількість днів затримки, як зазначено в поясненні, помилкова. Як вказано представником відповідача в поясненні, фактично, згідно особового рахунку підприємства по податку на землю сума податкового боргу 10709,60 грн. по розрахунку №237 від 05.02.2004 погашена шляхом подання уточнюючого розрахунку суми податку №8821 від 05.02.2004. Таким чином, сума штрафних санкцій за даний період становить 5354,80 грн. за порушення строків сплати податку на землю на 267 днів. Вказаним вище податковим повідомленням рішенням до КП «Тепломережа» застосовані штрафні санкції у розмірі 50%. Отже, вказана помилка ніяким чином не впливає на розмір штрафної санкції, застосованої до КП «Тепломережа» за порушення, на думку відповідача строків сплати податкового боргу із податку на землю. Судом приймаються зазначені доводи відповідача стосовно роз'яснення розбіжностей між даними, вказаними в повідомленні рішенні №0004441840/0/8894 від 10.07.2006 та відомостями, зазначеними в акті перевірки №1487/15 від 10.07.2006 року (а.с. ЗЗ), які стали підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення рішення. Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень рішень визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків такої суми. Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання встановлені зазначеним законом у п.5.3.1 ст.5 та передбачають обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п.4.1 ст.4 цього закону для подання податкової декларації. У відповідності із п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий період, що дорівнює, зокрема календарному року протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року. На підставі ст. 14 Закону України «Про плату за землю» в редакції від 18.10.2000 року, юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом, за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції. Таким чином, суд вважає, що базовим податковим (звітним) періодом у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» для земельного податку є рік. Враховуючи положення п. 19.6 ст.19 вказаного вище Закону, слід зазначити, що зведений розрахунок податку на землю слід було подавати протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року, тобто до 02.03.2004. Виконуючи вимоги вказаної норми Закону, позивач надав до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька зведений розрахунок суми земельного податку на 2003 рік від 30.01.2003 року, яким визначив суму земельного податку на 2003 рік у розмірі 128515,143 грн., у тому числі з щомісячним платежем у сумі 10709,59 грн. (а.с. 28). У відповідності з п. 1.11 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» розрахунок ототожнюються з податковою декларацією. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про плату за землю» земельний податок сплачується рівними частками власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачами - виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками - щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця. Втім, дію частини першої статті 17 щодо строків сплати земельного податку платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції) зупинено на 2003 рік - згідно із Законом України від 26.12.2002 р. N 380-IV, на 2004 рік - згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV. Відповідно до ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет на 2003 рік», ст. 75 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», орендна плата за земельні ділянки та земельний податок сплачуються платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції) за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Таким чином, платник податків зобовязаний сплачувати податкове зобовязання із земельного податку на 2003, 2004 роки за базовий податковий період та у строки, визначені ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет на 2003 рік» та ст. 75 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік». З акту перевірки вбачається, що сплати узгоджених податкових зобовязань здійсненні платіжними дорученнями від 30.01.2004 року №09, від 02.02.2004 року №65, від 30.06.2004 року №34, від 27.07.2004 року №17, від 27.07.2004 року №16, та уточнюючим розрахунком від 05.02.2004 року №8821. Судом встановлено, що позивачем платіжними дорученнями: -від 30 січня 2004 року №09 із визначенням призначення платежу сплачено податок за землю за січень 2004 року у розмірі 1500,00 грн. (а.с. 80); -від 02 лютого 2004 року №65 із визначенням призначення платежу сплачено податок за землю за січень 2004 року у розмірі 1500,00 (а.с. 81); -від 30 червня 2004 року №34 із визначенням призначення платежу сплачено податок за землю за червень 2004 року у розмірі 6000,00 (а.с. 82); -від 27 липня 2004 року №17 із визначенням призначення платежу сплачено податок за землю за 2003 рік у розмірі 4212,70 (а.с. 83); -від 27 липня 2004 року №16 із визначенням призначення платежу сплачено податок за землю за 2004 рік у розмірі 15787,30 (а.с. 84). Із зворотного боку облікової картки платника КП «Тепломережа» станом на 31.12.2004 року вбачається, що податковий орган здійснив погашення пені та недоїмки в результаті розподілу сум за вищенаведеними платіжними дорученнями, а саме: -суму 1500,00 грн. за платіжним дорученням від 31 січня 2004 року №09 спрямував суму 20,90 грн. на погашення пені та 1479,10 грн. на погашення недоїмки по розрахунку №237;

-суму 1500,00 грн. за платіжним дорученням від 02 лютого 2004 року №65 спрямував суму 22,22 грн. на погашення пені та 1477,78 грн. на погашення недоїмки по розрахунку №237;

-суму 6000,00 грн. за платіжним дорученням від 30 червня 2004 року №34 спрямував суму 1963,26 грн. на погашення пені, суму 4089,74 грн. на погашення недоїмки (фінансових санкцій) по податковому повідомленню рішенню №0000940823, суму 1717,00 грн. на погашення недоїмки по розрахунку №237;

-суму 4212,70 грн. за платіжним дорученням від 27 липня 2004 року №17 спрямував суму 181,75 грн. на погашення пені, суму 1657,34 грн. на погашення недоїмки по розрахунку №237, суму 2373,61 грн. на погашення недоїмки (фінансових санкцій) по податковому повідомленню рішенню №0000940823;

-суму 15787,30 грн. за платіжним дорученням від 27 липня 2004 року №16 спрямував суму 728,70 грн. на погашення пені, суму 14766,88 грн. на погашення недоїмки по розрахунку №237, суму 291,72 грн. на погашення недоїмки (фінансових санкцій) по податковому повідомленню рішенню №0000940823.

Правовою підставою розподілу сплачених за платіжними дорученнями сум став абзац 2 пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. №22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, розподіл податковим органом сплаченої суми передбачається лише у випадку, коли платник податку сплачує податковий борг (або його частку) і не сплачує пеню, нараховану на такий податковий борг ( або його частку).

Під поняттям податкового боргу слід розуміти ( п.1.3. ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») податкове зобовязання, самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений законом строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Судом встановлено, що позивач платіжними дорученнями від 31 січня 2004 року №09, від 02 лютого 2004 року №65, від 30 червня 2004 року №34 фактично сплатив поточні платежі визначені податковими розрахунками, тому у податкового органу не було підстав для розподілу цієї суми в рахунок погашення пені та прийняття спірних повідомлень.

Право на такий розподіл у податкового органу виникає лише у випадку, коли платник податків самостійно сплачує податковий борг ( або його частку), не виділяючи у платіжному документі розмір пені.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на правомірність зарахування сплачених позивачем сум в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Відповідно до наведеного пункту Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами)- у рівних пропорціях.

Що стосується платіжних доручень від 27 липня 2004 року №17, від 27 липня 2004 року №16, то суд зазначає наступне.

Позивачем в цих платіжних дорученнях зазначено призначення платежу «податок на землю за 2003 рік» (платіжне доручення №17), «податок за 2004 рік» (платіжне доручення №16), тобто в даному випадку призначення платежу є не зрозумілим та некоректним з огляду на вимоги ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік», ст. 75 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», якими передбачена щомісячна сплата земельного податку.

Щодо погашення податкових зобовязань по платі за землю за лютий, за квітень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2003 року уточнюючим розрахунком від 05.02.2004 року суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 7.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Таким чином, уточнюючий розрахунок подається з метою корегування (усунення) виявленої помилки у раніше поданій декларації, тому, на думку суду, такий розрахунок помилково розцінений податковим органом як документ, на підставі якого здійснено сплату податкового зобовязання позивачем по декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року.

Суд не приймає посилання позивача на безпідставне застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій відповідно пп. 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки він є не спеціальним, з наступних підстав.

Як було вище зазначено судом, правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень рішень визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Преамбулою Закону України «Про податок на землю», в редакції, яка чинна на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до ст. 25 зазначеного Закону, за прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 цього Закону, за порушення Закону України «Про плату за землю» платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Таким чином, враховуючи межі застосування Закону України «Про плату за землю» та за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, а Закон України «Про плату за землю» є загальною з цих питань.

Загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань неврегульованих спеціальною нормою права.

Враховуючи наведене, суд вважає, що податкові повідомлення рішення від 10.07.2006 року №0004441840/0, №0004471840/0, №0004481840/0, №0004491840/0, №0004621840/0, №0004641840/0, №0004631840/0, №0004661840/0 підлягають визнанню недійсними.

Згідно довідки, наданої відповідачем в судове засідання, по платіжному дорученню від 27 липня 2004 року №17 сума 1657,34 грн. була направлена на погашення податкового зобовязання визначеного розрахунком від 30.01.2003 року №237, у звязку із чим в спірному податковому повідомленні рішенні від 10.07.2006 року №0004501840/0-8873 сума штрафних (фінансових) санкцій складає 828,67 грн. По платіжному дорученню від 27 липня 2004 року №16 сума 4057,30 грн. була направлена на погашення податкового зобовязання визначеного розрахунком від 30.01.2003 року №237 з затримкою на 301 день, у звязку із чим в спірному податковому повідомленні рішенні від 10.07.2006 року №0004611840/0-8875 сума штрафних (фінансових) санкцій складає 2028,65 грн. Зазначене також підтверджується співставленням зворотного боку облікової картки та розрахунками штрафних санкцій до відповідних податкових повідомлень рішень (а.с. 90, 92).

Тому суд вважає, що податкове повідомлення рішення від 10.07.2006 року №0004501840/0 підлягає визнанню недійсним в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4526,13 грн. (5354,80 грн. 828,67 грн.), податкове повідомлення рішення від 10.07.2006 року №0004611840/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3326,15 грн. (5354,80 грн. 2028,65 грн.).

Позовні вимоги про визнання податкового повідомлення рішення від 10.07.2006 року №0004601840/0 недійсним не підлягають задоволенню, оскільки у результаті співставлення зворотного боку облікової картки та розрахунку штрафних санкцій (а.с. 91), судом встановлено, що сума 10709,60 грн. по платіжному дорученню від 27 липня 2004 року №16 була направлена на погашення податкового зобовязання визначеного розрахунком від 30.01.2003 року №237 з затримкою на 330 днів, у звязку із чим в спірному податковому повідомленні рішенні сума штрафних (фінансових) санкцій складає 5354,80 грн.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позов Комунального підприємства «Тепломережа» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, про визнання недійсними податкові повідомлення рішення від 10.07.2006 року №0004441840/0, №0004471840/0, №0004481840/0, 0004491840/0, 0004601840/0, 0004501840/0, 0004621840/0, 0004611840/0, 0004641840/0, 0004631840/0, 0004661840/0 задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 10.07.2006 року №0004441840/0, №0004471840/0, №0004481840/0, 0004491840/0, 0004621840/0, 0004641840/0, 0004631840/0, 0004661840/0.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення від 10.07.2006 року №0004501840/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4526,13 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення від 10.07.2006 року №0004611840/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3326,15 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Тепломережа» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 20 січня 2011 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 25 січня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.