Постанова № 13941343, 09.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2011 р. справа № 2а-27237/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Буряк І. В.

при секретаріБеспалько Г.Г.

за участю представників сторін:

позивачаДурнєва І.М. (дов.)

відповідача:Помогаєв А.В. (дов.)

Компанієць Д.В. (дов.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Державного підприємства «Сніжнеантрацит»

до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області

про часткове визнання протиправною і скасування вимоги від 27.10.2010р. №05-05-2.10-14/11891

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Сніжнеантрацит» (надалі позивач, ДП «Сніжнеантрацит») звернулось до суду із позовом до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області (надалі відповідач, КРУ в Донецькій області) про часткове визнання протиправною і скасування вимоги від 27.10.2010р. №05-05-2.10-14/11891, а саме підпунктів 2.1, 2.6, 2.7, 2.13, 2.14, 2.18, 2.21 пункту 2.

Позовні заява мотивована невідповідністю нормам чинного законодавства висновків акту ревізії в оскаржуваній частині, оскільки, на думку позивача, перевіряючими не враховані положення ст. 14 Закону України «Про оплату праці», ст. 492 Кодексу законів про працю України.

Так, зокрема, позивач зазначає, що виплата премій працівникам відбувалась згідно Положення про оплату праці, що є невідємною частиною Колективного договору, а «Типові структури управління, штатні розклади і нормативи чисельності керівників, фахівців і службовців державних підприємств, акціонерних товариств з видобування вугілля, вантажно-транспортних управлінь» не є обовязковими для застосування.

Позивач посилається на виключення Міністерством вугільної промисловості суми амортизації на обладнання, що придбане за бюджетні кошти із розрахунку необхідних коштів бюджетного фінансування на покриття витрат із собівартості товарної вугільної продукції, та на недоотримання вказаної державної підтримки у 2009 році порівняно із розміром передбаченим відповідною програмою економічного розвитку.

Також, позивач не погоджується із висновками перевіряючих щодо завищення в обліку первинної вартості активів (основних засобів) на суму проведених капітальних ремонтів.

У судовому засіданні від 09.02.2011р. представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов, за змістом яких проти задоволення позовних вимог заперечує, вважаючи вимогу від 27.10.2010р. №05-05-2.10-14/11891 законною та такою що ґрунтується на правомірних висновках акту ревізії.

Представники відповідача у судовому засіданні від 09.02.2011р. проти задоволення позовних вимог заперечували та просили у їх задоволенні відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

КРУ в Донецькій області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Сніжнеантрацит» та його структурних підрозділів за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р., за наслідками якої складений відповідний акт від 17.09.2010р. №054-17/25 (надалі акт ревізії від 17.09.2010р. №054-17/25).

За наслідками розгляду заперечень та зауважень до акту ревізії від 27.09.2010р. № 14/3-27-08-5267 висновком від 20.10.2010р. вказані заперечення залишені без задоволення.

На підставі висновків акту ревізії від 17.09.2010р. №054-17/25 КРУ в Донецькій області прийнято вимогу від 27.10.2010р. №05-05-2.10-14/11891, згідно якої ревізією встановлені фінансові порушення на загальну суму 247921,74 тисяч гривень.

Вимогою від 27.10.2010р. №05-05-2.10-14/11891 позивача зобовязано здійснити всі необхідні заходи для усунення встановлених порушень, а саме (в оскаржуваній частині):

- Ревізією встановлено недоотримання працівниками ДП «Сніжнеантрацит» заробітної плати на загальну суму 3077,80 тисяч гривень, за період з 01.09.2009р. по 31.11.2009р. та з 01.05.2010р. по 30.06.2010р., внаслідок несвоєчасного підвищення розмірів посадових окладів (тарифних ставок) при підвищенні розміру мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 55 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік».

У звязку із зазначеним відповідача зобовязано провести нарахування працівникам недоотриманих сум заробітної плати на суму 3077,80 тисяч гривень та провести її виплату (пп. 2.1 вимоги від 27.10.2010р. №05-05-2.10-14/11891).

- Ревізією встановлено проведення зайвих витрат на утримання понадштатних одиниць робітників в кількості 29 одиниць (електрослюсарі підземні, енерго-механічна служба, поверхня: стволові, слюсарі з ремонту обладнання, штукатури тощо) за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. на суму 373,16 тисяч гривень.

У звязку із зазначеним відповідача зобовязано привести у відповідність штатну та фактичну чисельність працівників, відшкодувати 373,16 тисяч гривень за рахунок винної особи у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 133-136 Кодексу законів про працю України (пп. 2.6 вимоги від 27.10.2010р. №05-05-2.10-14/11891).

- Ревізією встановлено проведення витрат на виплату премій працівникам до святкових та ювілейних дат при збитковій діяльності за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. на суму 159,81 тисяч гривень.

У звязку із зазначеним, відповідача зобовязано стягнути з осіб зайво отримані кошти з дотриманням норм чинного законодавства. В іншому випадку стягнути з особи, винної у зайвих грошових виплатах кошти у сумі 159,81 тисяч гривень у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 133-136 Кодексу законів про працю України (пп. 2.7 вимоги від 27.10.2010р. №05-05-2.10-14/11891).

- Ревізією встановлене зайве отримання та використання у 2009 році бюджетних коштів за КПКВ 1301090 та КЕКВ 1310 внаслідок включення в прогнозовані витрати на виробництво товарної вугільної продукції амортизації на обладнання, яке придбане за рахунок бюджетних коштів на суму 8584,00 тисяч гривень.

У звязку із зазначеним відповідача зобовязано повернути кошти в сумі 8584,00 тисяч гривень до державного бюджету (пп. 2.13 вимоги від 27.10.2010р. №05-05-2.10-14/11891).

- Ревізією встановлене проведення оплати внесків до державних цільових фондів по незаконно виплачених сумах по оплаті праці за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. на суму 263,44 тисяч гривень.

У звязку із зазначеним відповідача зобовязано провести перерахунок та відповідні звірки розрахунків щодо сум внесків до відповідних фондів та повернути зайво сплачені кошти в сумі 263,44 тисяч гривень (зарахувати в рахунок майбутніх платежів) (пп. 2.14 вимоги від 27.10.2010р. №05-05-2.10-14/11891).

- Ревізією встановлене здійснення зайвих витрат коштів на утримання понаднормативної чисельності робітників та ІТР за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. на суму 229,56 тисяч гривень (в тому числі зайве нарахування внесків до державних цільових фондів на суму 68,42 тисяч гривень).

У звязку із зазначеним відповідача зобовязано привести у відповідність до Типових структур управління, штатні розклади і нормативи чисельності керівників, фахівців і службовців державних підприємств, акціонерних товариств з видобування вугілля, вугільних шахт і розрізів, штатну та фактичну чисельність працівників. Відшкодувати 229,56 тисяч гривень за рахунок винної особи у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 133-136 Кодексу законів про працю України (пп. 2.18 вимоги від 27.10.2010р. №05-05-2.10-14/11891).

- Ревізією встановлено завищення в обліку первинної вартості активів (основних засобів) за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. на суму проведених капітальних ремонтів 1746,41 тисяч гривень.

У звязку із зазначеним відповідача зобовязано відкоригувати по обліку вартість основних засобів зменшенням їх балансової вартості на суму 1746,41 тисяч гривень.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В частині позовних вимог щодо оскарження пп. 2.1 вимоги від 27.10.2010р. №05-05-2.10-14/11891, Суд дійшов наступних висновків.

Згідно пояснень представників відповідача, вказане порушення виникло внаслідок несвоєчасного підвищення розмірів посадових окладів (тарифних ставок) при підвищенні розмірів мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 55 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та ст. 2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР, організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів.

Згідно ст. 14 зазначеного Закону, договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди».

Норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців.

Статтею 15 зазначеного Закону встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Підпунктом 9.4.1 «Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (обєднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості» (надалі Галузева угода) передбачено, що на підприємствах встановлюється мінімальна тарифна ставка робітника першого розряду на рівні не менше 120 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

При цьому, на окремих підприємствах, які по обєктивним фінансово-економічним причинам не можуть виконувати цю норму Угоди, колективним договором може встановлюватися на період не більше ніж на 6 місяців з його підписання інший розмір мінімальної тарифної ставки робітника першого розряду, який не може бути меншим ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

У відповідності до пп. 9.4.2 зазначеної Галузевої угоди, перегляд діючих і встановлення нових тарифних ставок (окладів), посадових окладів працівників Підприємств проводиться у порядку та терміни встановлені законодавством, шляхом множення мінімальної годинної тарифної ставки (мінімального місячного окладу), встановленої Мінвуглепромом за згодою з Профспілками, на коефіцієнти співвідношень розмірів годинних тарифних ставок (окладів) робітників і посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців, передбачених Додатком до розділу 9 цієї Угоди.

Згідно п.9.5 зазначеної Галузевої угоди, при підвищенні державного розміру мінімальної заробітної плати розмір тарифних ставок, посадових окладів і соціальних гарантій, передбачених цією Угодою, підлягають підвищенню в установленому законодавством порядку з обовязковим підвищенням величини планового фонду оплати праці.

У відповідності до пп. 9.4.5 зазначеної Галузевої угоди, норми колективного договору, що припускають нижче від норм, визначених генеральною або галузевими угодами, але не нижче державних норм і гарантій з оплати праці, можуть прийматися тільки тимчасово на період подолання фінансових труднощів Підприємства терміном не більше ніж на шість місяців, і з повідомленням про це вищого господарського та профспілкового органів.

Таким чином, при підвищенні розміру мінімальної заробітної плати, зазначеними нормами передбачено підвищення встановлених на підприємстві посадових окладів, із врахуванням мінімальної тарифної ставки робітника першого розряду та коефіцієнтів співвідношень розмірів годинних тарифних ставок (окладів).

Із наведеного вбачається, що норма колективного договору, що допускає оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, повинна бути передбачена у колективному договорі підприємства та застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців.

У наданому позивачем Положенні «Про оплату праці робітників ДП «Сніжнеантрацит»», що є додатком до розділу 9 колективного договору не передбачено норми, що допускає оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами.

Посилань або доказів наявності вказаної норми безпосередньо у колективному договорі ДП «Сніжнеантрацит» позивачем до Суду не надано.

Крім того, згідно пояснень представників відповідача сума недоотриманих коштів визначена ревізорами на підставі розрахунку, наданого безпосередньо обєктом контролю, тобто позивачем.

Вказана обставина представником позивача не спростовується.

Також, представники відповідача зазначили, що під час визначення суми недоотриманих працівниками коштів ревізорами було враховано право на затримку підвищення рівня заробітної плати на строк не більше 6 місяців.

Тобто розмір недоотриманої працівниками ДП «Сніжнеантрацит» заробітної плати на загальну суму 3077,80 тисяч гривень розрахований із урахуванням 6 місячної затримки підвищення рівня заробітної плати, можливість якої передбачена ст. 14 Закону України «Про оплату праці».

На підставі наведеного, Суд вважає позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування пп. 2.1 вимоги від 27.10.2010р. №05-05-2.10-14/11891 необґрунтованими та безпідставними.

Щодо оскарження пп. 2.6 вимоги від 27.10.2010р. №05-05-2.10-14/11891, Суд дійшов наступних висновків.

В акті ревізії від 17.09.2010р. №054-17/25 зазначено, що вибірковою ревізією шляхом порівняння планової, нормативної чисельності робітників (підземних та на поверхні), яка визначена в планах по дільницям та цехам ТО «Шахта «Ударник» з нормативом почасово оплачуваних робітників та фактичною чисельністю, відображеною у рапортах по нарахуванню заробітної плати підприємства, встановлено утримання робітників понад затверджену чисельність. Зазначено, що дані планової та фактичної чисельності, витяг з растановки штату працівників шахти на 30.06.2010р., наведені у Додатку № 43 до акту ревізії від 17.09.2010р. №054-17/25.

На підставі наведеного, ревізори дійшли до висновку що за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. та на момент проведення ревізії встановлено зайві витрати на утримання понадштатних одиниць в межах фонду оплати праці в сумі 373163,92 грн. ( в тому числі за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. 5861,28 грн., з 01.01.2010р. по 30.06.2010р. 367302,64 грн.), в порушення п. 9.1 Галузевої угоди, «Єдиних нормативів чисельності почасово оплачуваних робітників для вугільних шахт», які згідно додатку № 33 Галузевої угоди є обовязкові для застосування на підприємствах вугільної галузі України.

Крім того зазначено, що зайві внески до загальнообовязкових цільових фондів становлять 123889,43 грн., на підтвердження чого наданий Реєстр нарахованої та сплаченої зарплати на понаднормативну чисельність (робітники) працівників ДП «Сніжнеантрацит» за 2009 та 6 місяців 2010 роки.

Представник позивача надав пояснення, згідно яких позивачем проводились процедури по приведенню фактичної кількості робітників у відповідність до штатної, на підтвердження чого надані наказ від 02.04.2010р. №586 «Про приведення чисельності ТО «Шахта «Ударник» у відповідність до нормативів», яким внесено зміни до штатного розкладу керівників, професіоналів, спеціалістів та службовців ТО «Шахта «Ударник»; протокол № 1 від 06.05.2010р. засідання комісії працівників ТО «Шахта «Ударник» ДП «Сніжнеантрацит»; накази про звільнення; а також виписки із штатного розкладу по ТО «Шахта «Ударник», що вводяться в дію 15.10.2008р., 01.03.2009р.,01.01.2010р.

Також представник позивача зазначила, що вивільнення працівників відбувалось після персонального попередження не пізніше ніж за два місяці, а попередження проводились після внесення відповідних змін у штатні розклади.

Додатком № 33 до Галузевої угоди, затверджені «Єдині нормативи чисельності почасово оплачуваних робітників для вугільних шахт», які є обовязковими для застосування на підприємствах вугільної промисловості України.

У відповідності до ст. 492 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у тому числі у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому зазначено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Згідно ст. 492 Кодексу законів про працю України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Із наданого до матеріалів справи додатку № 43, 44 до акту ревізії від 17.09.2010р. №054-17/25 не вбачається можливим встановити факт врахування відповідачем двомісячного строку, необхідного для попередження працівника про наступне вивільнення.

У судовому засіданні представниками відповідача не надано належних доказів врахування положень ст. 492 Кодексу законів про працю України щодо обовязкового персонального попередження працівника про наступне вивільнення у строк не пізніше ніж за два місяці, при встановленні порушення щодо понадштатного утримання робітників (підземних та на поверхні) по ТО «Шахта «Ударник».

На підставі наведеного, враховуючи положення ч. 2 ст. 72 КАС України, Суд вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування пп. 2.6 вимоги від 27.10.2010р. №05-05-2.10-14/11891.

Щодо оскарження пп. 2.7 вимоги від 27.10.2010р. №05-05-2.10-14/11891, Суд дійшов наступних висновків.

Згідно акту ревізії від 17.09.2010р. №054-17/25, суспільною ревізією дотримання законодавства при нарахування та виплаті працівникам премій за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. встановлено, що протягом 2009р. та січня червня 2010р. здійснено нарахування та виплату премій працівникам до святкових та ювілейних дат, за умов збиткової діяльності ДП «Сніжнеантрацит».

Витрати з зайвого нарахування премії здійсненні за рахунок коштів від реалізації вугільної продукції.

Зазначено, що по результатам фінансово-економічної діяльності ДП «Сніжнеантрацит» є збитковим та згідно форми №2 «Звіт про фінансові результати» збитки складають за 2009р. 44976 тисяч гривень, за 6 місяців 2010р. 30044 тисяч гривень.

На підставі наведеного, ревізорами зроблено висновок, що ДП «Сніжнеантрацит» проведені витрати на виплату премій працівникам до святкових та ювілейних дат при збитковій діяльності за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. на загальну суму 49117,50 грн., що є порушенням п.1.8 додатку № 26 «Положення про преміювання працівників на підприємствах вугільної промисловості» Галузевої угоди.

Також зазначено, що відповідне порушення призвело до зайвого нарахування та перерахування до державних цільових фондів нарахувань на заробітну плату за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. на загальну суму 24411,39 грн.

Аналогічне порушення встановлене за наслідками вибіркової ревізії дотримання законодавства при нарахування та виплаті працівникам премій за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р.

Зазначено, що протягом 2009р. та січня червня 2010р. здійснено нарахування та виплату премій працівникам до святкових та ювілейних дат, за умов збиткової діяльності ДП «Сніжнеантрацит» на загальну суму 52501,88 грн., що призвело до зайвого нарахування та перерахування до державних цільових фондів нарахувань на заробітну плату за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. на загальну суму 26093,43 грн.

Крім того, вибірковою ревізією дотримання законодавства при нарахування та виплаті працівникам премій за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. встановлено, що протягом 2009р. та січня червня 2010р. здійснено нарахування та виплату премій працівникам до святкових та ювілейних дат, за умов збиткової діяльності ТО «Шахта «Зоря» ДП «Сніжнеантрацит» на загальну суму 58187,72 грн., що призвело до зайвого нарахування та перерахування до державних цільових фондів нарахувань на заробітну плату за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. на загальну суму 28919,30 грн.

Згідно Положення «Про преміювання робітників ДП «Сніжнеантрацит» за основні результати господарської діяльності» це положення розроблено відповідно до додатку 26 до Галузевої угоди.

Суд зазначає, що безпосередньо вказаним положенням не передбачено преміювання працівників до святкових та ювілейних дат, а спірне питання регулюється розділом 12 Положення «Про оплату праці працівників ДП «Сніжнеантрацит»».

Згідно п. 12.1 Положення «Про оплату праці працівників ДП «Сніжнеантрацит»» генеральний директор може проводити заохочення робітників у звязку із ювілейними та святковими датами.

Норми щодо можливості виплати премій до святкових та ювілейних дат незалежно від фінансових результатів діяльності підприємства Положенням «Про оплату праці працівників ДП «Сніжнеантрацит»» не передбачено.

Натомість, згідно п. 1.1 Положення «Про оплату праці працівників ДП «Сніжнеантрацит»», це Положення розроблено у тому числі згідно Галузевої угоди.

У відповідності до розділу «Система преміювання» Положення «З організації оплати праці на підприємствах вугільної промисловості, що є додатком № 25 до Галузевої угоди, встановлено, що почасова і відрядна системи заробітної плати застосовуються як самостійно так і разом з системами преміювання, за яких працівники понад основний заробіток одержують додаткову заробітну плату за досягнення визначених, зазделегідь установлених показників: норм праці, нормативних завдань, якості продукції та інше.

Конкретні показники, умови і розміри преміювання працівників передбачаються Положенням про преміювання підприємства, розробленим на основі Положення «Про преміювання працівників вугільної промисловості».

Згідно п. 1.1 Положення «Про преміювання працівників вугільної промисловості», що є додатком № 26 до Галузевої угоди встановлено, що на підставі даного Положення розробляються узгоджені з профспілками положення про преміювання працівників підприємств. При цьому питання, не регламентовані даним Положенням, включаючи встановлення додаткових показників і умов преміювання, вирішуються підприємствами самостійно.

Із наведеного вбачається норми Положення «Про преміювання робітників ДП «Сніжнеантрацит» за основні результати господарської діяльності» та інших локальних нормативно-правових актів с щодо преміювання робітників позивача повинні відповідати вимогам Положення «Про преміювання працівників вугільної промисловості» крім випадків прямо передбачених цим Положенням.

Згідно п. 1.8 Положення «Про преміювання працівників вугільної промисловості» встановлено, що премії, нараховані працівникам в розмірах, передбачених цим положенням, відносяться на витрати виробництва і виплачуються за рахунок собівартості. У всіх інших випадках преміювання проводиться за рахунок і в межах, утворених для цієї цілі коштів прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків і інших обовязкових платежів.

Положенням «Про преміювання працівників вугільної промисловості» не передбачені премії до святкових та ювілейних дат, таким чином преміювання можливе тільки за наявності прибуткової діяльності підприємства.

Одноразові заохочення, не пов'язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам'ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі) відносяться до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, про що зазначено у пп. 2.3.2 п. 2.3 «Інструкції зі статистики заробітної плати» затвердженої, Наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за № 114/8713.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати можуть бути виплачені втому числі у вигляді премій, які мають одноразовий характер, про що зазначено у п. 2.3 «Інструкції зі статистики заробітної плати».

У матеріалах справи наявні: довідка про заробітну плату (по ТО ІВЦ ДП «Сніжнеантрацит»), довідка «Премія нарахована до святкових днів по ТО Автобаза ДП «Сніжнеантрацит» за 2009р. та 6 місяців 2010р.», довідка «Нарахування премій до святкових та ювілейних дат працівникам ДП «Сніжнеантрацит» ТО Ш. «Ударник» за період з 01.01.2010р. по 30.06.2010р.», довідка «Нарахування премій до святкових та ювілейних дат працівникам ДП «Сніжнеантрацит» ТО Ш. «Ударник» за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р.», із яких вбачається, що заохочення робітників у звязку із ювілейними та святковими датами проводилось саме у вигляді премій.

Факт збиткової діяльності ДП «Сніжнеантрацит» підтверджується звітами про фінансові результати за перший квартал 2009р., за півріччя 2009р., за 9 місяців 2009р., за 2009р., за перший квартал 2010р., за півріччя 2010р.

На підставі наведеного, Суд вважає, що ДП «Сніжнеантрацит» порушило вимоги п. 1.8 Положення «Про преміювання працівників вугільної промисловості» при виплаті премій у звязку із ювілейними та святковими датами, та, відповідно висновки відповідача в цій частині є обґрунтованими та правомірними.

В частині позовних вимог щодо оскарження пп. 2.13 вимоги від 27.10.2010р. №05-05-2.10-14/11891, Суд дійшов наступних висновків.

Згідно акту ревізії від 17.09.2010р. №054-17/25 ревізією правильності визначення розміру прогнозованих збитків та відповідно суми державної підтримки встановлено, що в порушення п. 3 «Порядку використання у 2009 році коштів, передбачених у державному бюджеті для надання державної підтримки вугледобувним підприємствам (включаючи підприємства з видобутку бурого вугілля) на часткове покриття витрат із собівартості продукції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2009 р. N 69, Мінвуглепромом, при розрахунку прогнозованих витрат, не виключено суми амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, що придбані за рахунок бюджетних коштів.

Ревізорами зазначено, що результатом виробництва товарної вугільної продукції у 2009 році є збиток у сумі 124787,00 тисяч гривень, що відповідає даним прийнятої програми економічного розвитку на рік. Згідно рядка 74 «Амортизація» сума амортизації на обладнання, що придбане за бюджетні кошти, складає 11254,00 тисяч гривень. При цьому вказані витрати на амортизацію входить до собівартості товарної вугільної продукції.

На підставі наведеного, ревізорами зазначено висновок про завищення позивачем розміру державної підтримки на часткове покриття витрат із собівартості на суму 8584,00 грн.

Ревізією встановлено, що протягом 2009 року позивачем отримано коштів державної підтримки на часткове покриття витрат із собівартості продукції на загальну суму 124787,00 тисяч гривень,що відповідає даним плану використання бюджетних коштів по підприємству та складає 100% від затверджених, які використані в повному обсязі.

З урахуванням наведеного в акті ревізії від 17.09.2010р. №054-17/25 зазначено, що оскільки, сума бюджетних коштів, яка перерахована Мінвуглепромом ДП «Сніжнеантрацит» на часткове покриття собівартості товарної продукції дорівнює сумі державної підтримки, визначеною прийнятою Зворотною програмою економічного розвитку у 2009 році із змінам, ДП «Сніжнеантрацит» зайво отримано та використано бюджетних коштів за КПКВ 1301090 та КЕКВ 1310 на суму 8584,00 тисяч гривень внаслідок включення в прогнозовані витрати на виробництво товарної вугільної продукції амортизації обладнання, яке придбане за рахунок бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2009 р. N 69 затверджено «Порядок використання у 2009 році коштів, передбачених у державному бюджеті для надання державної підтримки вугледобувним підприємствам (включаючи підприємства з видобутку бурого вугілля) на часткове покриття витрат із собівартості продукції».

Згідно п.2 вказаного Порядку передбачено, що Мінвуглепром здійснює розподіл бюджетних коштів між вугледобувними підприємствами державної форми власності, у тому числі господарськими товариствами, 100 відсотків акцій яких належать державі, незалежно від того, який суб'єкт управління об'єктами державної власності здійснює повноваження з управління корпоративними правами держави (далі - господарські товариства), якщо обсяг готової товарної вугільної продукції за прогнозованими цінами не покриває витрат з її собівартості.

Абзацами 1- 3 пункту 3 вказаного Порядку встановлено, що Мінвуглепром на підставі результатів оцінки діяльності кожного вугледобувного підприємства та господарського товариства за економічними показниками та виробничим потенціалом затверджує окремі показники програми діяльності вугледобувного підприємства на поточний рік та погоджує зазначені показники господарського товариства не пізніше ніж 15 лютого 2009 року.

Прогнозовані обсяги готової товарної вугільної продукції визначаються Мінвуглепромом окремо для кожного вугледобувного підприємства та господарського товариства (далі - вугледобувні підприємства) виходячи з асортименту такої продукції з урахуванням попиту на неї, якісних показників, прогнозованого рівня цін на 2009 рік та зазначених показників у 2008 році. До прогнозованого обсягу готової товарної вугільної продукції кожного вугледобувного підприємства не включаються прогнозовані обсяги вугільної продукції очисних вибоїв, наданих іншим суб'єктам господарювання відповідно до договорів оренди, про спільну діяльність, комісії, доручення чи інших договорів, що регулюють зазначені відносини, шахти, яка входить до складу вугледобувного підприємства як відокремлений підрозділ або яка є суб'єктом господарювання.

Прогнозовані витрати із собівартості готової товарної вугільної продукції визначаються Мінвуглепромом відповідно до Галузевих методичних рекомендацій з обліку витрат на виробництво готової вугільної продукції, затверджених Мінвуглепромом та погоджених з Мінфіном, без врахування суми амортизаційних відрахувань, здійснених на основні засоби, що придбані за рахунок бюджетних коштів.

Із наведеного вбачається, що саме Міністерство вугільної промисловості визначає прогнозовані витрати із собівартості готової товарної вугільної продукції, на підставі яких здійснює розподіл бюджетних коштів між вугледобувними підприємствами державної форми власності.

При цьому, згідно вказаного абзацу 3 п.3 зазначеного Порядку, при визначенні прогнозованих витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції Мінвуглепромом не враховуються суми амортизаційних відрахувань, здійснених на основні засоби, що придбані за рахунок бюджетних коштів.

Із наданого позивачем листа Міністерства вугільної промисловості від 12.01.2011р. №44/06/04-01, вбачається при визначенні Міністерством вугільної промисловості необхідного обсягу державної підтримки у 2009 і 2010 роках норма щодо зменшення витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції на суму амортизаційних відрахувань, здійснених на основні засоби, що придбані за рахунок бюджетних коштів - враховувалась.

Крім того, у наведеному листі зазначено, що на 2009 рік ДП «Сніжнеантрацит» надано на розгляд розрахунки необхідного обсягу державної підтримки на часткове покриття витрат із собівартості вугільної продукції у сумі 202989 тисяч гривень, у тому числі 11254,00 тисяч гривень амортизаційні відрахування, здійснених на обладнання, що придбане за рахунок бюджетних коштів. Але фактична сума державної підтримки на часткове покриття витрат із собівартості вугільної продукції у 2009 році склала 124787,00 тисяч гривень, що на 66948 тисяч гривень нижче ніж передбачено програмою економічного розвитку на 2009 рік.

Доказів включення Міністерством вугільної промисловості амортизаційних відрахувань, здійснених на основні засоби, що придбані за рахунок бюджетних коштів при визначені прогнозованих витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції по ДП «Сніжнеантрацит» на 2009 рік відповідачем не надано.

Також, відповідачем не надано доказів того, що отримані позивачем 124787,00 тисяч гривень із спочатку розрахованих 202989 тисяч гривень державної підтримки включають у себе визначені ревізорами кошти у сумі 8584,00 тисяч гривень, внаслідок включення в прогнозовані витрати на виробництво товарної вугільної продукції амортизації обладнання, яке придбане за рахунок бюджетних коштів.

Натомість позивачем наведений доказ того, що уповноважений орган - Міністерство вугільної промисловості не врахувало суму амортизації на основні засоби, що придбані за бюджетні кошти, а тому включення позивачем цих коштів до програми економічного розвитку не призвело до отримання позивачем зайвих 8584,00 тисяч гривень державної підтримки.

Таким чином, Суд вбачає наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

В частині позовних вимог щодо оскарження пп. 2.18 вимоги від 27.10.2010р. №05-05-2.10-14/11891, Суд дійшов наступних висновків.

Суцільною ревізією наявності фактів утримання понадштатних чи понаднормативних посад працівників технічної одиниці «Інформаційно-розрахунковий центр» за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. встановлено утримання встановлено утримання понаднормативної чисельності посад спеціалістів, а саме: - по 2 групі обробки та свода статистичної звітності» у кількості 1 посади, - по відділу «виробництва математичного забезпечення та технічного обслуговування ЕОТ» на період практики у квітні 2009р. 1 одиниця.

Ревізорами зазначено, що витрати на утримання понаднормативної чисельності працівників технічної одиниці «Інформаційно-розрахунковий центр» склали 61361,36 грн.

Зазначено, що 40989,57 грн. це витрати на утримання понаднормативної чисельності двох одиниць спеціалістів з причини введення до штатного розкладу посади, що не передбачена типовою структурою, а 20371,79 грн. зайві нарахування та перерахування до державних цільових фондів нарахувань на заробітну плату.

При цьому слід зазначити, що згідно акту ревізії від 17.09.2010р. №054-17/25 за рахунок бюджетних коштів виплачена зарплата та перераховані внески до загальнообовязкових цільових фондів на загальну суму 54300,31 грн., у тому числі внески до загальнообовязкових цільових фондів на суму 18093,53 грн.

Аналогічно, суцільною ревізією по технічній одиниці «Автобаза» встановлено утримання понад нормативу посади механіка авторемонтних майстерень.

Зазначено, що вказане призвело до зайвих витрат 39665,72 грн. витрати на утримання понаднормативної чисельності одної одиниці спеціаліста, та 8051,11 грн. зайві внески до загальнообовязкових цільових фондів.

При цьому слід зазначити, що згідно акту ревізії від 17.09.2010р. №054-17/25 за рахунок бюджетних коштів виплачена зарплата на суму 35260,22 грн., та перераховані внески до загальнообовязкових цільових фондів на суму 7328,09 грн.

Аналогічно, суцільною ревізією по шахта «Ударник» встановлено утримання понаднормативної чисельності посад двох спеціалістів.

Зазначено, що вказане призвело до зайвих витрат 80477,03 грн. витрати на утримання понаднормативної чисельності двох одиниць спеціалістів, та 39997,06 грн. зайві внески до загальнообовязкових цільових фондів.

Із акту ревізії від 17.09.2010р. №054-17/25 вбачається, що загальний розмір перерахованих внесків до загальнообовязкових фондів становить 65 418,68 грн. (18093,53 грн. + 7328,09 грн. + 39 997,06 грн.), що також підтверджується наданим відповідачем Реєстром нарахованої та сплаченої зарплати на понаднормативну чисельність (ІТР) працівників ДП «Сніжнеантрацит» за 2009 та 6 місяців 2010 роки.

Із акту ревізії від 17.09.2010р. №054-17/25 вбачається, що у якості нормативів чисельності працівників відповідачем використані «Типові структури управління, штатні розклади і нормативи чисельності керівників, фахівців і службовців державних підприємств, акціонерних товариств з видобування вугілля, вугільних шахт і розрізів», які є додатком № 1 до листа Міністерства вугільної промисловості від 14.12.2007р. №2165/03/04-01.

Згідно ст. 43 Гірничого закону України встановлено, що форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат працівникам гірничих підприємств установлюються в колективному договорі з дотриманням умов, розмірів і норм, передбачених законодавством, генеральною та галузевою угодами.

Згідно листа Міністерства вугільної промисловості від 14.12.2007р. №2165/03/04-01 рекомендовано брати за основу типові структури управління, штатні розклади і нормативи чисельності керівників, фахівців і службовців державних підприємств, акціонерних товариств з видобування вугілля, вантажно-транспортних управлінь.

Згідно п.1.1 «Типових структур управління, штатних розкладів і нормативів чисельності керівників, фахівців і службовців державних підприємств, акціонерних товариств з видобування вугілля, вугільних шахт і розрізів» встановлено, що ці нормативи чисельності призначені для керівництва при підготовці структур, штатних розкладів і встановлення чисельності працівників конкретних підприємств і їхніх структурних підрозділів.

Із наведеного вбачається, що «Типові структури управління, штатні розклади і нормативи чисельності керівників, фахівців і службовців державних підприємств, акціонерних товариств з видобування вугілля, вугільних шахт і розрізів» не є нормативно-правовим актом, а його виконання підприємствами з видобування вугілля при підготовці структур, штатних розкладів і встановлення чисельності працівників має рекомендаційних характер.

Таким чином, відповідач неправомірно встановив порушення понаднормативної чисельності працівників та безпідставно визначив суму матеріальної шкоди (збитків) у загальному розмірі 229,56 тисяч гривень.

На підставі викладеного позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та такими, що мають достатні підстави для задоволення.

Щодо правомірності пп. 2.14 вимоги від 27.10.2010р. №05-05-2.10-14/11891, Суд дійшов наступних висновків.

Вимоги цього пункту ґрунтуються на розглянутих вище порушеннях, встановлених у п. 2.6, 2.7 та 2.18 вимоги від 27.10.2010р. №05-05-2.10-14/11891.

Як було зазначено вище висновки про проведення зайвих витрат на утримання понадштатних одиниць робітників в кількості 29 одиниць за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. на суму 373,16 тисяч гривень (п. 2.6 вимоги від 27.10.2010р. №05-05-2.10-14/11891), та відповідно про зайві внески до загальнообовязкових цільових фондів у розмірі 123889,43 грн. є необґрунтованими.

Судом встановлено, що висновок відповідача про здійснення зайвих витрат коштів на утримання понаднормативної чисельності робітників та ІТР за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. на суму 229,56 тисяч гривень, в тому числі зайве нарахування внесків до державних цільових фондів на суму 68,42 тисяч гривень (пп. 2.18 вимоги від 27.10.2010р. №05-05-2.10-14/11891) - є безпідставним.

Таким чином, суми перерахувань внесків до державних цільових фондів за порушенням визначеним у п. 2.6 вимоги від 27.10.2010р. №05-05-2.10-14/11891 у розмірі 123889,43 грн. та суми перерахувань внесків до державних цільових фондів за порушенням визначеним у п.2.18 вимоги від 27.10.2010р. №05-05-2.10-14/11891 у загальному розмірі 65 418,68 грн. (18093,53 грн. + 7328,09 грн. + 39 997,06 грн.), а разом 189 308,11 грн., підлягають виключенню із п. 2.14 вимоги від 27.10.2010р. №05-05-2.10-14/11891.

В частині позовних вимог щодо оскарження пп. 2.21 вимоги від 27.10.2010р. №05-05-2.10-14/11891, Суд дійшов наступних висновків.

Згідно акту ревізії від 17.09.2010р. №054-17/25 ревізією дотримання порядку відображення в бухгалтерському обліку здійснених капітальних та поточних ремонтів основних засобів встановлено, що за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. ТО «Шахта «Зоря» ДП «Сніжнеантрацит» проведені капітальні ремонти основних засобів на загальну суму 1746406,50 грн.

При цьому, перевіркою складу робіт, зазначених в актах приймання виконаних робіт, встановлено, що роботи не приводять до поліпшення (модернізації, модифікації тощо) обєктів.

Ревізією встановлено, що вартість капітального ремонту гірничошахтного обладнання в загальній сумі 1746406,50 грн. (1423938,50 грн. 2009р., 322468,00 грн. перше півріччя 2010р.) віднесена на збільшення первісної вартості основних засобів.

На підставі наведеного ревізори дійшли до висновку про завищення в обліку вартості активів (основних засобів) на загальну суму 1746406,50 грн. внаслідок віднесення на збільшення балансової вартості основних засобів сум проведених капітальних ремонтів, які не повязані з поліпшенням обєктів (модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо).

Представником позивача надані пояснення, згідно яких позивачем проведений ремонт обладнання із нульовою залишковою вартістю, тобто строк корисного використання цього обєкту відпрацьований, але у результаті проведеного ремонту, а також заміни окремих запасних части, строк служби обладнання збільшився та підприємство отримало економічні вигоди від експлуатації наданих обєктів, а тому згідно Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 р. N 561, позивач правомірно відніс вартість капітального ремонту на збільшення первісної вартості основних засобів.

Пунктом 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. N 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за N 288/4509 встановлено, що основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Згідно п. 14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", встановлено, що первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

У відповідності до п. 15 вказаного Положення, витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

За змістом наведених правових норм, витрати на поліпшення основних фондів не співпадають з поняттям витрат на підтримання об'єкта, що входить до складу основних фондів, в робочому стані та його технічне обслуговування.

Із наданих позивачем копій: інвентарних карток обліку основних засобів; актів прийому-передачі основних засобів; актів прийому-передачі відремонтованого обладнання; актів встановлення обладнання (запчастин); актів здачі-приймання виконаних робіт по гарантійному листу, договору заявці калькуляції; актів здачі-приймання виконаних робіт (виконаних послуг); актів здачі-приймання підрядних робіт, із яких Судом встановлено, що позивачем здійснювався капітальний ремонт важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) та заміна компонентів (частин), які не можуть бути визнані у якості основних засобів та є запасними частинами до компонентів (частин), що є основними засобами, або можуть бути визнані такими згідно Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

Безпосередньо заміни окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) не відбувалось.

Також, слід зазначити, що свідчень про зміну технічних характеристик (потужність тощо) в результаті капітального ремонту обладнання позивача за наданими документами - не мається.

Таким чином, позивачем здійснювались витрати на підтримання обладнання в робочому стані та його технічне обслуговування.

На підставі наведеного Суд вважає обґрунтованим висновок відповідача про завищення в обліку вартості активів (основних засобів) на загальну суму 1746406,50 грн. внаслідок віднесення на збільшення балансової вартості основних засобів сум проведених капітальних ремонтів, які не повязані з поліпшенням обєктів (модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо).

Враховуючи викладене, Суд дійшов до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати підпункт 2.6, підпункт 2.13, підпункт 2.18 пункту 2 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 27 жовтня 2010 року №05-05-2.10-14/11891.

Визнати протиправними та скасувати підпункт 2.14 пункту 2 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 27 жовтня 2010 року №05-05-2.10-14/11891 в частині зобовязання провести перерахунок та відповідні розрахунки щодо сум внесків до відповідних фондів та повернути зайво сплачені кошти в сумі 189308 (сто вісімдесят девять тисяч триста вісім) гривень 11 (одинадцять) копійок.

В інший частині позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з Державного бюджету України (рахунок № 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, банк Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь Державного підприємства «Сніжнеантрацит» (86500, Донецька область, м. Сніжне, вул. Леніна, 32; Ідентифікаційний код 31906124; рахунок № 26005307570637 в АКПИБ м. сніжне Донецької області МФО 334237) 1 (одну) гривні 70 (сімдесят) копійок судового збору.

3. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 9 лютого 2011 року, повний текст виготовлено 14 лютого 2011 року.

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягомдесяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Буряк І. В.