Постанова № 13941338, 14.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2011 р. справа № 2а/0570/923/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:15

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Чучко В.М.

при секретаріРясненко А.В.

Донецькій окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучко В.М. при секретарі Рясненко А.В., за участю представників: позивача Ялтиченко О.П. (довіреність від 17.12.2010 року № 1), відповідача не з'явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Аско-Донбас Північний» до Стахановської Обєднаної Державної податкової інспекції Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія Аско-Донбас Північний» (надалі Страхова компанія, позивач) звернулася до суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2010 року № 0000792301/0, складеного Стахановською Обєднаною Державною податковою інспекцією Луганської області (далі Стахановська ОДПІ, відповідач). Згідно спірному податковому повідомленню-рішенню, позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток страхових організацій (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 713,70 грн. (з яких: за основним платежем 453,00 грн., за санкціями 260,70 грн.).

Позовні вимоги мотивовані тим, що нормативні витрати страхової компанії на ведення справи, які утримуються страховиком внаслідок дострокового розірвання договору страхування, є складовою страхового платежу, та повинні оподатковуватися у якості доходу від страхової діяльності за ставкою 3 відсотки, а не у загальному порядку - 25 відсотків, чим обґрунтовує спірне податкове повідомлення-рішення відповідач, а тому Страхова компанія у судовому порядку просить скасувати вказаний акт субєкта владних повноважень.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що сума витрат на ведення справи, яка вираховується із страхових платежів, що підлягають поверненню страхувальникові у випадку дострокового розірвання договору страхування, є самостійним доходом, повязаним з наданням послуг по страхуванню, оскільки цивільно-правові відносини з захисту майнових інтересів страхувальника припинені, а тому повинна оподатковуватися за ставкою 25 відсотків, а не 3 відсотки, як на тому наполягає позивач. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Представники відповідача до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 128 КАС України, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представників відповідача та на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач приватне акціонерне товариство «Страхова компанія Аско-Донбас Північний» є юридичною особою за законодавством України (реєстраційний номер за ЄДР 10003154495, ідентифікаційний код 13494943), та діє на підставі статуту, зареєстрованого Державним реєстратором 12.05.2010 року (а.с. 7, 51-68).

У відповідності до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.01.2011 року, до складу позивача входить в тому числі Стахановська філія приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Аско-Донбас Північний», надалі за текстом Стахановська філія (а.с. 53), яка діє на підставі Положення про філію, затвердженого протоколом загальних зборів Страхової компанії № 2 від 09.10.2009 року.

Страхова компанія та вказана вище філія знаходяться на обліку в органах державної податкової служби, що підтверджується довідками про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП (а.с. 56).

У період з 22.11.2010 року по 17.12.2010 року Стахановською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка Стахановської філії з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складений акт від 22.12.2010 року № 1133/23-24201565, який підписаний представниками філії без зауважень (а.с. 8-45).

Як слідує з висновків акту, перевіркою встановлені порушення підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було занижено податок на прибуток у загальній сумі 515,00 грн., та завищено вказаний податок в розмірі 62,00 грн. Актом перевірки встановлені також інші порушення, що не є предметом оскарження у даній адміністративній справі, а тому судом правовий аналіз цих порушень не здійснюється.

Обґрунтуванням виявленого порушення, як слідує з акту, виступили наступні обставини.

Перевіркою встановлені факти дострокового припинення дії договорів страхування (32 випадки), що спричинило повернення страховиком сум страхових платежів. Умовами договорів страхування та страхових полісів встановлений обовязок страховика з повернення страхувальнику частки страхового платежу, з утриманням понесених витрат на ведення справи, у разі дострокового припинення дії таких договорів. При цьому, в порушення підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначені суми витрат на ведення справи не включено Страховою компанією до валового доходу від діяльності іншої, ніж страхова. На думку відповідача, сума витрат на ведення справи, вирахувана зі страхового платежу, що підлягає поверненню у випадку дострокового розірвання договору страхування, є самостійним доходом страховика, що не пов'язаний з наданням послуг по страхуванню, оскільки цивільно-правові відносини щодо захисту майнових інтересів страхувальника припинені.

Зважаючи на наведені порушення, відповідачем складене податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28.12.2010 року № 0000792301/01, за яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток страхових організацій (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 713,70 грн. (з яких: за основним платежем 453,00 грн. (515,00 грн. 62,00 грн.), за санкціями 260,70 грн.), а.с. 46.

Виходячи з пояснень представника позивача та матеріалів справи судом встановлено, що фактично предметом доказування (та причиною виникнення спору) є питання щодо правової природи нормативних витрат страхової компанії на ведення справи, які утримуються страховиком внаслідок дострокового розірвання договору страхування.

Згідно з частинами восьмою, дев'ятою статті 2 Закону України «Про страхування» предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дохід від страхової діяльності юридичних осіб - резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується:

за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону;

за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Частиною першою статті 10 Закону України «Про страхування» страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) визначено як плату за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

В силу ж вимог ст. 979 Цивільного кодексу України, що кореспондується з приписами частини першої статті 16 названого вище Закону, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

У відповідності до ч. 4 ст. 997 Цивільного кодексу України та ст. 28 Закону України «Про страхування» якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страховиком страхових виплат.

Таким чином, страховий платіж з огляду на його правову функцію та мету є внеском, що сплачується саме за захист інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), обумовлених договором. Сплата страхового платежу є обов'язком страхувальника та складовою змісту правовідносин зі страхування.

Нормативні ж витрати на ведення справи є, по суті, фактичною компенсацією понесених страховиком витрат за час дії договору страхування та жодним чином не передбачають захист прав страхувальника як обов'язкової ознаки цивільно-правових відносин страхування.

Страховий платіж є платою, що вноситься страхувальником, а витрати ж на ведення справи є сукупністю матеріальних, трудових та інших ресурсів страховика.

Таким чином, нормативні витрати на ведення справи не можна вважати складовою страхового платежу, що виключає можливість їх віднесення до доходу від страхової діяльності у розумінні абзацу четвертого підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У відповідності до приписів підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 наведеного вище Закону якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування).

За таких обставин контролюючий орган правомірно донарахував позивачеві податкове зобов'язання з податку на прибуток за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Отже, на думку суду, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем обґрунтовано та на підставі діючого законодавства, відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б доводили неправомірність актів чи дій субєкта владних повноважень позивач суду не надав, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Оскільки у матеріалах справи відсутні документальні докази судових витрат відповідача, суд їх не компенсує.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Аско-Донбас Північний» до Стахановської Обєднаної Державної податкової інспекції Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представника позивача 14.02.2011 року. Повний текст постанови виготовлений 17.02.2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.