Ухвала суду № 139413378, 01.09.2026, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/3173/24

Провадження № 1-кп/610/266/2026

УХВАЛА

01.09.2026 Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області справу за обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12022221080000575 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Балаклія Харківської області, громадянина України, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Балаклійського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою без визначення розміру застави, мотивуючи клопотання тим, що продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування обвинуваченого від суду; можливість незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; можливість вчинення іншого кримінального правопорушення. Зазначив, що обвинувачений, з огляду на тяжкість можливого призначення покарання у виді позбавлення волі у разі ухвалення стосовно нього обвинувального вироку, може переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності. До того ж, умови воєнного стану та неможливість повного контролю кордонів України лише посилюють вказаний ризик. Крім того, достовірно знаючи місце проживання свідків у кримінальному провадженні, перебуваючи на свободі, ОСОБА_4 може незаконно впливати на них. Також, враховуючи особисті якості ОСОБА_4 , який обвинувачується у добровільній співпраці з окупаційною владою, наявний ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити інші кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки. Отже, запобігання вказаним ризикам неможливе у разі застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 проти клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували вказавши, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. При цьому зазначили, що знаючи про кримінальне провадження з 2022 року обвинувачений не переховувався, хоча через пенсійний вік та інвалідність міг безперешкодно виїхати за межі України, також міг це зробити після повідомлення про підозру у 2024 році і до застосування запобіжного заходу. Жодний зі свідків не скаржився на незаконний вплив. Просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора та визначити альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді застави розміром 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтями 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

За змістом ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_4 був затриманий 17.06.2024 на підставі ухвали слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 17.06.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Даний запобіжний захід обвинуваченому неодноразово продовжувався судом, останній раз до 05.09.2026 ухвалою Харківського апеляційного суду від 06.08.2026.

Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно пункту 36 Рішення ЄСПЛ у справі "Москаленко проти України" від 20.08.2010 № 37466/04 Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачується. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ зазначив, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до десяти років.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі № 511-550/0/4-13 від 4 квітня 2013 року "Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України", при вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою судам належить враховувати тяжкість покарання, що загрожує їм, та наявність або відсутність у них постійного місця проживання тощо.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування ("Бекчиєв проти Молдови" §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти ("Ідалов проти Росії", "Гарицьки проти Польщі", "Храїді проти Німеччини", "Ілійков проти Болгарії").

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду береться до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій. Крім того, судом враховується наявність ризику того, що обвинувачений може скористатися умовами повномасштабної війни щоб втекти на тимчасово окуповану територію чи до країни-агресора через неконтрольовані ділянки державного кордону, або продовжити протиправну діяльність на користь держави-агресора в будь-якій іншій формі.

Також на переконання суду наявний ризик впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки обвинуваченому відомі місця їх проживання і під загрозою можливого покарання останній, шляхом погроз, вмовляння, підкупу тощо, може чинити спроби домогтися зміни їхніх показань в суді.

Отже, доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є безпідставними.

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Разом з тим, суду не надано доказів того, що за своїми віком та станом здоров`я обвинувачений не може утримуватись під вартою.

За практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Висновок суду також ґрунтується на: тяжкості кримінального правопорушення і тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а це тяжкий злочин спрямований проти основ національної безпеки України, який є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад в умовах воєнного стану внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти Української Держави та українського народу в цілому, численних злочинів держави-терориста, тотального насильства, масових вбивств та руйнувань, які засуджував і засуджує увесь цивілізований світ, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого та особи яка його вчинила тощо.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що зазначені обставини дають достатні підстави стверджувати про наявність можливості переховування обвинуваченого від суду, впливу на свідків у даному кримінальному провадженні та вчинення ним іншого кримінального правопорушення, що свідчить про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор у клопотанні про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Дані про особу обвинуваченого, його стан здоров`я, сімейні зв`язки тощо на думку суду не дають достатніх підстав стверджувати про відсутність ризиків на які наголошує сторона обвинувачення у своєму клопотанні.

Разом з тим, такі обставини дають суду достатні підстави для визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Так, судом встановлено, що обвинувачений є особою похилого віку, має 3 групу інвалідності та міцні сімейні зв`язки за місцем постійного проживання. Наданою стороною захисту медичною документацією підтверджено погіршення стану здоров`я обвинуваченого. Також судом враховується, що обвинувачений тримається під вартою вже понад 2 роки.

Вказані обставини хоча і не нівелюють повністю наявність ризиків, проте суттєво зменшують їх рівень небезпеки, що дозволяє суду дійти висновків про можливість застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За правилом п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

Отже, питання щодо визначення можливості застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави належить до компетенції суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 183 КПК України).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку щодо можливості застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Саме такий розмір застави суд вважає достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. При цьому суд не вважає, що такий розмір застави буде завідомо непомірним для обвинуваченого.

Керуючись статями 131, 132, 177, 182, 183, 194, 291, 331, 371, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Харківський слідчий ізолятор" продовжити на 60 (шістдесят) днів до 30 жовтня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яку необхідно внести до закінчення строку тримання під вартою на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (отримувач: ТУДСА України у Харківській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; банк отримувача: ДКСУ м. Київ; МФО банку: 820172; р/р UA208201720355299002000006674 (справа № 610/3215/25, провадження № 1-кс/646/61/2026) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_4 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

1) прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, суду;

2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які надають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) утримуватися від будь-якого спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали складено 02 вересня 2026 року.

Суддя