Рішення № 139413258, 26.08.2026, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/1237/26

Провадження № 2/392/1501/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26 серпня 2026 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Кратка Д.М., за участю секретаря судового засідання Жельман О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Обґрунтування позову.

Представник ТОВ «Свеа Фінанс» звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2307200 від 28 травня 2025 року у загальному розмірі 61 987,50 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 28 травня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2307200 за продуктом «Зручний» шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Кредитного договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надає позичальнику кредит у гривні в сумі 15 000,00 грн строком на 360 днів, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Відповідно до п. 1.5 Договору проценти нараховуються за такими ставками: підвищена ставка 15% за перший день користування; стандартна ставка 3% в день з другого дня користування до 26.06.2025 включно (зі зниженою ставкою 1,8% в день за умови своєчасної оплати); пільгова ставка 0,75% в день з 27.06.2025 до закінчення строку кредиту.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн шляхом їх перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказала при оформленні кредиту, що підтверджується документом надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК».

Відповідач взятих на себе зобов`язань не виконувала, платежі для погашення заборгованості не здійснювала, що спричинило виникнення заборгованості.

27 січня 2026 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 01.02-4/26, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив Новому кредитору (ТОВ «СВЕА ФІНАНС») права грошової вимоги за кредитними договорами, включно з правом вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2307200 від 28.05.2025.

Станом на дату звернення до суду загальна заборгованість відповідача за договором № 2307200 складає 61 987,50 грн, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту 15 000,00 грн; заборгованість за відсотками 39 487,50 грн; штраф 7 500,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань позивач просить стягнути вказану заборгованість та сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача. Заяви ( клопотання) учасників справи.

Відповідач відзив на позов не подав.

Строк, встановлений для надання відзиву на позовну заяву сплив (навіть з урахуванням строку поштового обігу).

При зверненні до суду із позовною заявою представник позивача подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, відповідно якого просив розглянути справу без участі представника товариства, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечив проти ухвалення заочного рішення.

Рух справи.

До Маловисківського районного суду Кіровоградської області, 29 травня 2026 року надійшла вказана позовна заява.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 травня 2026 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Кратка Д.М.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 02 червня 2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився .

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання призначені на 24 червня 2026 року та 22 липня 2026 року не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду конвертами. Крім того, повідомлялася шляхом розміщення оголошення на веб-сайті судової влади України про виклик відповідача в судове засідання, при чому з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомила, відзив на позов, зустрічний позов, будь-які клопотання, заяви чи докази, щодо обставин справи від неї не надходили, тим самим, судом відзначається, що відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, надання суду пояснень та доказів на обґрунтування своєї позиції щодо заявлених позивачем позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечує представник позивача.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (частина 2 статті 247 ЦПК України).

Встановлені судом фактичні обставини справи, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 28 травня 2025 року о 17:41:00 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2307200 про надання споживчого кредиту за продуктом «Зручний» в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» із підписанням одноразовим ідентифікатором Р316, відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Перед укладенням договору відповідач 28 травня 2025 року о 17:40:32 була ознайомлена з Паспортом споживчого кредиту (підписано одноразовим ідентифікатором Х575) та пройшла ідентифікацію через Систему BankID НБУ (банк-ідентифікатор АТ КБ «ПриватБанк»), що підтверджується довідкою ТОВ «СЛОН КРЕДИТ».

Відповідно до п. 1.3, 1.4 Договору сума кредиту становить 15 000,00 грн, строк користування кредитом 360 днів.

Згідно з п. 2.1 Договору кредит надано у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 . Факт надання кредитних коштів підтверджується листом директора надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК» від 29 січня 2026 року № 20260129-3135 про успішне проведення транзакції 28 травня 2025 року о 17:41:13 на суму 15 000,00 грн.

27 січня 2026 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 01.02-4/26, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «СВЕА ФІНАНС» права грошової вимоги за кредитними договорами, перелік яких визначено в Реєстрі боржників (Додаток № 1 до договору факторингу). Відповідно до витягу з Додатку № 1 (№ п/п 1262) право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2307200 від 28 травня 2025 року перейшло до ТОВ «СВЕА ФІНАНС».

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за Договором № 2307200 від 28 травня 2025 року, заборгованість відповідача складається з: заборгованості за сумою кредиту (тіло) 15 000,00 грн; заборгованості за відсотками 39 487,50 грн; штрафу 7 500,00 грн; разом 61 987,50 грн. Будь-яких платежів на погашення кредиту відповідачем здійснено не було.

Мотиви суду та застосовані норми права.

Згідно статей 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів у справі встановив факти, обставини та правовідносини.

У пунктах 5, 7 частини 1 статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Відповідно частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до частини 1, 3 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Порядок укладення електронного договору передбачено нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до частини 1, 3, 4, 6, 8 статті 11 вказаного Закону, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Також, приписами статті 12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За вимогами статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із статтею 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За нормою пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Отже, ТОВ «Свеа Фінанс» надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв`язку укладанням між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 договору № 2307200 про надання споживчого кредиту за продуктом «Зручний» від 28 травня 2025 року, та подальшим укладенням договору факторингу № 01.02-4/26 від 27 січня 2026 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ "Свеа Фінанс", за яким право вимоги до відповідачки перейшло до ТОВ "Свеа Фінанс" та наявності з боку відповідачки невиконаних зобов`язань за цим договором.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення неповернутого тіла кредиту в розмірі 15 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Проте, суд не погоджується з заявленим розміром процентів за користування кредитними коштами, з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування», пунктом 5 якого встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», встановити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що, починаючи з 24 грудня 2023 року, денна процентна ставка мала бути не більшою 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більшою 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більшою 1%.

У справі, що розглядається, договір про надання споживчого кредиту № 2307200 укладено 28 травня 2025 року, тобто після 21 серпня 2024 року. Отже, до спірних правовідносин підлягає обов`язковому застосуванню імперативне обмеження щодо граничного розміру денної процентної ставки не більше 1% на день.

Визначаючи суму процентів, які підлягають стягненню, суд керується умовами договору щодо суми кредиту (15 000,00 грн) та періодів користування коштами, застосовуючи встановлену Законом України «Про споживче кредитування» максимальну процентну ставку: за перший день користування кредитом (28 травня 2025) за ставкою 1% в день: 15 000,00 грн ? 1% = 150,00 грн (замість нарахованих позивачем 15% у сумі 2 250,00 грн); за період з 29 травня 2025 по 26 червня 2025 року (29 днів), за який договором встановлено стандартну ставку 3% в день (450,00 грн на день), нарахування підлягає обмеженню граничною ставкою 1% в день: 150,00 грн/день ? 29 днів = 4 350,00 грн (замість нарахованих позивачем 13 050,00 грн, що складаються з 7 830,00 грн + перерахунок 5 220,00 грн); за період з 27 червня 2025 по 27 січня 2026 року (215 днів) за пільговою ставкою, передбаченою п. 1.5.3 Договору у розмірі 0,75% в день (112,50 грн/день), оскільки зазначена договірна ставка не перевищує законодавчо встановлену максимальну ставку в 1%: 112,50 грн/день ? 215 днів = 24 187,50 грн.

Таким чином, загальний розмір правомірно нарахованих процентів за користування кредитом за період з 28 травня 2025 року по 27 січня 2026 року складає: 150,00 грн + 4 350,00 грн + 24 187,50 грн = 28 687,50 грн.

У стягненні решти процентів у сумі 10 800,00 грн слід відмовити.

Стосовно стягнення з відповідача штрафу в розмірі 7 500,00 грн, суд зазначає, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки спірний договір укладено під час дії правового режиму воєнного стану, нарахування штрафних санкцій суперечить зазначеним імперативним вимогам закону, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 7 500,00 грн штрафу задоволенню не підлягають.

У відповідності до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

З огляду на викладене, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, позовні вимоги ТОВ "Свеа Фінанс" про стягнення з ОСОБА_1 за договором № 2307200 про надання споживчого кредиту за продуктом «Зручний» від 28 травня 2026 року заборгованості по тілу у розмірі 15 000,00; заборгованість по відсотках 28 687,50 грн, а всього у розмірі 43 687,50 грн є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Крім того, позивачем подано позовну заяву до суду через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн у відповідності до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 610-612, 625, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, статтями 141, 223, 259, 263-265, 280 - 282, 284 ЦПК України,

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 2307200 від 28 травня 2025 року в загальному розмірі 43 687 (сорок три тисячі шістсот вісімдесят сім) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір у розмірі 2662 гривень 40 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Д.М. Кратко