Рішення № 139412598, 02.09.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/7182/26

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 27.05.2026 № 254150040690 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 24.02.1993 року по 20.11.2022 рік у КНП «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 15.08.1984 по 05.08.1986 в «Чернігівський завод радіоприладів»; з 17.09.1986 по 01.09.1987 на посаді секретаря- машиністки; з 01.09.1987 по 03.03.1989 навчання в СПТУ-9; з 01.03.1989 по 03.08.1992 в Чернігівській фірмі побутових послуг «Полісся»; з 03.08.1992 по 17.02.1993 в Державне комунальне підприємство «Локон» на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , повторно розглянувши заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 від 19.05.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 має понад 10 років стажу роботи на посаді, яка включена до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Крім того, вона досягла віку 55 років та має загальний страховий стаж понад 25 років, що відповідає вимогам законодавства для призначення пенсії на пільгових умовах.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що в ході розгляду документів до страхового стажу не зараховані періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки (серії НОМЕР_2 ): з 15.08.1984 по 05.08.1986; з 17.09.1986 по01.09.1987; з 01.09.1987 по 03.03.1989; з 01.03.1989 по 03.08.1992; з 03.08.1992 по 17.02.1993, оскільки зміну прізвища (з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 ) не підтверджено свідоцтвом про шлюб, а в записі про зміну прізвища на титульній сторінці трудової книжки неможливо ідентифікувати рік документу, на підставі якого внесено запис. Для зарахування до страхового стажу періодів роботи за трудовою книжкою в повному обсязі необхідно надати належним чином оформлені довідки про періоди роботи, видані за місцем роботи (правонаступником/архівною установою) з посиланням на первинні документи та довідку про реорганізацію установ (за необхідності). Пільговий стаж особи не підтверджено. До пільгового стажу за Списком №2 не зараховано періоди роботи з 24.02.1993 по 20.11.2022 згідно пільгової довідки № 34-35/445 від 10.03.2026, оскільки посади зазначені в ній (санітарка-буфетчиця, санітарка прибиральниця палат, молодша медсестра прибиральниця палат, санітарка-прибиральниця палат, санітарка-прибиральниця) не відповідають посадам, зазначеним в Постановах Кабінету Міністрів України Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

У відповіді на відзив позивач наполягає на задоволенні позову з підстав аналогічних, викладеним у позовній заяві.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 19.05.2026 звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України від "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за принципом екстериторіальності.

За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийняло рішення №254150040690 від 27.05.2026 про відмову у призначенні пенсії.

Вказане рішення мотивоване тим, що страховий стаж особи становить 39 років 10 місяців 18 днів (з врахуванням кратності у подвійному розмірі для визначення права відповідно до статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення). В ході розгляду документів до страхового стажу не зараховані періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_2 ), оскільки зміни прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 не підтверджено свідоцтвом про шлюб, а в записі про зміну прізвища в трудовій книжці неможливо ідентифікувати рік документу, що є підставою внесення змін. Для зарахування до страхового стажу періодів роботи за трудовою книжкою в повному обсязі необхідно надати належним чином оформлені довідки про періоди роботи, видані за місцем роботи (правонаступником/архівною установою) з посиланням на первинні документи та довідку про реорганізацію установ (за необхідності). Пільговий стаж особи не визначено. До пільгового стажу за Списком №2 не зараховано періоди роботи з 24.02.1993 по 20.11.2022 згідно пільгової довідки № 34-35/445 від 10.03.2026, оскільки посади зазначені в ній (санітарка-буфетчиця, санітарка прибиральниця палат, молодша медсестра прибиральниця палат, санітарка-прибиральниця палат, санітарка-прибиральниця) не відповідають посадам, зазначеним в Постановах Кабінету Міністрів України Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком па пільгових умовах. Крім того невірно вказано позиції (22600000-1754а) в посиланнях на Списки, що затверджені Постановами КМУ від 26.01.1991 № 10 та від 11.03.1994 № 162. Додатково зазначаємо, що до заяви долучено накази про підсумки атестації робочих місць починаючи з 2000 року (від 27.09.2000). Право на призначення пенсії за віком па пільгових умовах відповідно до абзацу першого пункту 2 частини другої статті 114 Закону, з урахуванням наявних документів, відсутнє у зв`язку з непідтвердженням пільгового стажу.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, що доповнив Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років та страховий стаж у жінок з 20 років до 25 років.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України що до пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII.

Частиною другою резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду обумовлено, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Крім того, частиною третьою вказаного рішення обумовлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам…».

Преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) визначено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону № 1058-ІV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема, у статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-ХІІ, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993».

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Згідно з пунктом 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду.

Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу (пункт 2.14 Інструкції №58).

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що вимоги щодо внесення записів про звільнення з роботи та завірення печаткою запису про звільнення прямо передбачені Інструкцією № 58, також трудова книжка має містити відомості про переведення та звільнення працівника з посади, перейменування підприємства чи реорганізацію, що вбачається з наведених положень Інструкції №58.

Однак, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд наголошує, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, в тому числі запропонувати йому надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Також суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неналежний порядок організації ведення документообігу на підприємстві, не здача ним первинної документації до архівних установ, що позбавляє заявника виконати вимоги органу пенсійного фонду в частині надання додаткових документів на підтвердження страхового стажу, не може бути правомірною підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист в питанні зарахуванні страхового стажу та призначення пенсії за віком.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 15.08.1984 позивач працювала:

з 15.08.1984 по 05.08.1986 в «Чернігівський завод радіоприладів»;

з 17.09.1986 по 01.09.1987 на посаді секретаря-машиністки;

з 01.09.1987 по 03.03.1989 навчання в СПТУ-9;

з 01.03.1989 по 03.08.1992 в Чернігівській фірмі побутових послуг «Полісся»;

з 03.08.1992 по 17.02.1993 в Державне комунальне підприємство «Локон».

Вказані періоди не зараховані до страхового стажу позивача, оскільки зміну прізвища (з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 ) не підтверджено свідоцтвом про шлюб, а в записі про зміну прізвища на титульній сторінці трудової книжки неможливо ідентифікувати рік документу, на підставі якого внесено запис.

Суд зазначає, що в трудовій книжці міститься запис про те, що прізвище змінено на ОСОБА_3 на основі свідоцтва про шлюб № НОМЕР_3 від 25.04. Проте рік видачі свідоцтва встановити неможливо.

За позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці

Суд зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Суд зазначає, що спірні записи трудової діяльності позивача здійснено з урахуванням усіх вимог щодо порядку оформлення запису, як наслідок наявні підстави для зарахування спірних періодів до стажу роботи позивача.

Окрім того, позивачем при поданні заяви долучено свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 та свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 .

За наведених обставин, відповідачем протиправно не враховано вказані періоди до страхового стажу позивача.

Щодо періоду роботи з 24.02.1993 по 20.11.2022 за Списком №2, то суд зазначає таке.

Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 15.08.1984 позивач у вказаний період працювала в обласній дитячій лікарні м. Чернігова, яка в подальшому була реорганізована в Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради.

Комунальним некомерційним підприємством «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради була виготовлена довідка від 10.03.2026 року №34- 35/446 про підтвердження наявного трудового стажу роботи для призначення пенсії, де зазначено, що позивач працювала повний робочий день в Чернігівській обласній дитячій лікарні в інфекційному педіатричному відділенні для дітей до 1 року на посаді санітарки-буфетниці з 24.02.1993 року (наказ № 21-0 від 18.02.1993р.);

01.02.1996 року переведена санітаркою прибиральницею палат педіатрії інфекційного педіатричного відділення для дітей до 1 року (наказ №15-о від 01.02.1996р.);

01.11.1996 року переведена санітаркою прибиральницею палат інфекційного педіатричного відділення для дітей до 1 року (наказ № 142-0 від 01.11.1996р.);

01.07.1998 року на підставі кваліфікаційного довідника посад і згідно штатного розпису на 1998 р. вважати працюючою молодшою медсестрою прибиральницею палат інфекційного педіатричного відділення для дітей до 1 року (наказ № 77-о від 01.07.1998р.);

20.11.2001 року в зв`язку з перейменуванням інфекційного педіатричного відділення для дітей до 1 року на підставі штатного розпису вважати працюючою в інфекційному боксованому відділенні для дітей раннього віку № 1 на посаді молодшої медсестри прибиральниці палат (наказ № 134 а-о від 23.11.2001р.).

06.05.2011 року інфекційне боксоване відділення для дітей раннього віку № 1 змінено на інфекційне відділення (боксоване для дітей раннього віку № 1) ( наказ № 155 від 06.05.2011р.);

06.05.2011 року згідно Класифікатора професій ДК 003:2010 назву посади «молодша медична сестра прибиральниця палат» змінено на «молодша медична сестра (санітарка - прибиральниця палат)» (наказ № 82-о/а від 06.05.2011 р.);

21.07.2020 року в зв`язку з реорганізацією інфекційного відділення (боксованого для дітей раннього віку № 1) та інфекційного відділення (боксованого для дітей раннього віку №2) і створення інфекційного відділення (боксованого для дітей раннього віку) та згідно штатного розпису вважати працюючою в інфекційному відділенні (боксованому для дітей раннього віку) на посаді молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) (наказ № 462-о від 20.07.2020р.);

02.11.2020 року згідно Національного класифікатора професій України ДК 003:2010 назву посади «молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця палат)» змінена на «молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця)» (наказ № 666-0 від 29.10.2021р.);

20.11.2022 року звільнена за власним бажанням ст.38 КЗпП України (наказ № 633-0 від 18.11.2022р.).

Стаж роботи зараховується у подвійному розмірі з 24.02.1993 по 20.11.2022 (а.с.25).

Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради від 10.03.2026 року №34- 35/445 за професією, посадою санітарка-буфетниця, що передбачена Списком № 2 розділ XXIV позиція 22600000-1754а, робітники, які безпосередньо обслуговують хворих: а) в інфекційних установах, відділеннях, кабінетах; позиція 2260000а молодший медичний персонал код КП 5132 підстава Постанови Кабінету Міністрів України від 26 січня 1991 року № 10;

за професією, посадою санітарка-буфетниця, молодший медичний персонал, що передбачена Списком № 2 розділ XX.IV підрозділ 22600000а пункт 2260000а, код КП 5132 підстава Постанова кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162;

за професією, посадою молодша медична сестра прибиральниця палат, що передбачена Списком №2 розділ XXIV підрозділ 24а, код КП 5132 підстава Постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. №36.

за професією, посадою молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця палат), працівники, які безпосередньо обслуговують хворих в інфекційних відділеннях - молодші медичні сестри/молодші медичні брати, що передбачена Списком №2 розділ XXIV, код КП 5132 підстава Постанова Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 р. № 461;

за період з 24.02.1993р. по 20.11.2022р.- 29 років 08 місяці 27 днів (а.с.23-24).

Атестація робочих місць професій і посад, в тому числі, молодшої медичної сестри (буфетниці) інфекційного відділу, молодшої медичної сестри (санітарки-буфетниці) інфекційного відділення, молодшої медичної сестри (санітарки- прибиральниці палатної) інфекційного відділення, проведена та підтверджена Наказом №40 від 23.09.2020 року, Наказом № 47 від 12.11.2020 року, Висновком №08-27/2842 від 25.03.2016, Наказом №54 від 23.09.2015 року, Наказом №314 від 24.09.2010 року, Висновком №16-27/6451 від 01.08.2011 року, Висновком №16-27/102 від 12.01.2006 року, Наказом №270 від 26.09.2005 року, Протоколом №1 від 26.08.2005 року, Протокол №1 від 27.09.2000 року, Наказом №89 від 17.09.2000 року, Супровідним листом №195 від 10.10.2000 року №195, Витягом з протоколу №1 від 15.09.1995 р., Довідкою №04/437 від 11.11.1999 року (а.с.29- 46).

Відповідно до пункту 1 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт і професій, посад та показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок застосування Списків №383), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список №1) та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список №2), затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

До пільгового стажу позивача не зараховано період з 24.02.1993 по 20.11.2022, оскільки посади зазначені в ній (санітарка-буфетчиця, санітарка прибиральниця палат, молодша медсестра прибиральниця палат, санітарка-прибиральниця палат, санітарка-прибиральниця) не відповідають посадам, зазначеним в Постановах Кабінету Міністрів України Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком па пільгових умовах. Крім того невірно вказано позиції (22600000-1754а) в посиланнях на Списки, що затверджені Постановами КМУ від 26.01.1991 № 10 та від 11.03.1994 № 162. Додатково зазначаємо, що до заяви долучено накази про підсумки атестації робочих місць починаючи з 2000 року (від 27.09.2000).

Відповідно до пунктів 1 і 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (набрав чинності з 21.08.1992, далі - Порядок № 442), атестація проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому; основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 4 зазначеного Порядку встановлено, що атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 442 атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону №1058 є виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження несприятливих умов праці за результатами атестації відповідного робочого місця.

Отже, особи, якій зайняті на роботах із шкідливими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII.

У постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду, вказала, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 у справі № 21-183а13, від 25.11.2014 у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14.04.2015 у справі № 21-383а14, від 02.12.2015 у справі №21-1329а15, від 10.02.2016 у справі № 21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Також Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16.09.2014 у справі № 21-307а14, згідно яких, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Отже, із урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а, суд зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Також суд зазначає, що на особу не може нести відповідальність за внесення відомостей в довідки про проведення атестації робочих місць.

Підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.

Так, суд звертає увагу, що в період з 24.02.1993 по 20.11.2022 позивач працювала на таких посадах: санітарка-буфетчиця, санітарка прибиральниця палат, молодша медсестра прибиральниця палат, санітарка-прибиральниця палат, санітарка-прибиральниця в інфекційному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради.

Списком №2, затвердженим Постановою КМУ від 11 березня 1994 року № 162 та Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10 взагалі не передбачено розподілу по посадах, зазначено лише про те, що робітник має безпосередньо обслуговувати хворих у туберкульозних та інфекційних установах, відділеннях, кабінетах та належати до середнього медичного персоналу або молодшого медичного персоналу.

Займані позивачем посади належали до посад молодшого медичного персоналу інфекційного відділення, відтак відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №2 період роботи з 24.02.1993 по 20.11.2022 в інфекційному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що рішення щодо призначення пенсії приймається пенсійним органом за наявності усіх документів про призначення пенсії. Органи Пенсійного фонду наділені повноваженнями збирати необхідні для розгляду заяви особи (у тому числі щодо призначення пенсії) документи.

Отже, у випадку виявленої відсутності необхідних документів для призначення позивачу пенсії чи їх уточнення відповідач мав можливість вчинити дії, спрямовані на їх отримання від відповідних органів (осіб).

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Таким чином, відповідачем за результатами розгляду заяви позивача від 19.05.2026 прийнято необґрунтоване рішення від 27.05.2026 №254150040690, відтак воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від16.09.2015 у справі №826/4418/14).

А отже, позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 2 період роботи з 24.02.1993 по 20.11.2022 у Комунальному некомерційному підприємстві «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 15.08.1984 по 05.08.1986 в «Чернігівський завод радіоприладів»; з 17.09.1986 по 01.09.1987 на посаді секретаря- машиністки; з 01.09.1987 по 03.03.1989 навчання в СПТУ-9; з 01.03.1989 по 03.08.1992 в Чернігівській фірмі побутових послуг «Полісся»; з 03.08.1992 по 17.02.1993 в Державне комунальне підприємство «Локон» та повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 від 19.05.2026.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Зважаючи на фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 27.05.2026 № 254150040690 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 2 період роботи з 24.02.1993 по 20.11.2022 у Комунальному некомерційному підприємстві «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 15.08.1984 по 05.08.1986 в «Чернігівський завод радіоприладів»; з 17.09.1986 по 01.09.1987 на посаді секретаря- машиністки; з 01.09.1987 по 03.03.1989 навчання в СПТУ-9; з 01.03.1989 по 03.08.1992 в Чернігівській фірмі побутових послуг «Полісся»; з 03.08.1992 по 17.02.1993 в Державне комунальне підприємство «Локон» та повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 від 19.05.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області ( вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., 25009, код ЄДРПОУ 20632802 ).

Повне судове рішення складено 02.09.2026.

Суддя Олена ЛУКАШОВА