Ухвала суду № 139411245, 28.08.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16881/26

Провадження № 1-кс/344/6325/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року місто Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження, внесеного 16 липня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026090000000374 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України,-

В С Т А Н О В И Л А:

28 серпня 2026 року старший слідчий в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області майор поліції ОСОБА_4 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з вказаним клопотанням.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 28 серпня 2026 року, клопотання передано слідчому судді ОСОБА_1 для розгляду.

Доводи клопотання.

Відділом СУ ГУНП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026090000000374, від 16 липня 2026 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням установлено, що наказом МВС України від 24.04.2020 №354 внесено зміни до Положення про Головний сервісний центр МВС, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2015 року №1393, та викладено його у новій редакції.

Наказом №2/28/217-кп від 23.10.2023, ОСОБА_5 призначено на посаду адміністратора Територіального сервісного центру №2643 (на правах відділу м. Коломия) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, що є посадою державної служби.

Згідно з посадових інструкцій адміністратора Територіального сервісного центру №2643 (на правах відділу м. Коломия) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, з якими ОСОБА_5 ознайомилась 25.06.2024, на неї як на адміністратора покладено обов`язки, серед яких також надання адміністративних послуг з дотриманням визначеного діючим законодавством порядку та консультацій громадянам з питань надання послуг, віднесених до компетенції сервісних центрів МВС щодо проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, а також внесення інформації до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Адміністратор територіального сервісного центру є державним службовцем категорії «В».

У зв`язку з цим, ОСОБА_5 , як адміністратору, надано доступ до Єдиного державного реєстру транспортних засобів для здійснення відповідних дій у межах повноважень, визначених нормативно-правовими актами, що регламентують функціонування вищевказаного реєстру, з можливістю проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів.

Проте, будучи обізнаною з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення стала на шлях злочинної діяльності та умисно вчинила корисливий корупційний злочин за наступних обставин.

Так, 18.08.2026, близько 13 години 00 хвилин, ОСОБА_7 з метою отримання консультації з питань надання послуги віднесеної до компетенції ТСЦ МВС, щодо першої державної реєстрації транспортного засобу марки VolkswagenTransporter, VIN НОМЕР_1 прибув до території ТСЦ №2643 (на правах відділу м. Коломия) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, за адресою: Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Симоненка, Перебуваючи на вказаній території, ОСОБА_7 звернувся для отримання консультації до адміністратора зазначеного ТСЦ ОСОБА_5 , передавши їй документи щодо зазначеного транспортного засобу.

У ході вказаної розмови та огляду документів у ОСОБА_5 , виник злочинний корисливий умисел, направлений на вимагання та одержання від ОСОБА_7 неправомірної вигоди для себе за здійснення першої державної реєстрації транспортного засобу. З цією метою ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що на підставі наданих ОСОБА_7 пакету документів щодо реєстрації транспортного засобу марки Volkswagen Transporter, можна провести першу державну реєстрацію, повідомила ОСОБА_7 інформацію про те, що в наданих документах є розбіжність, а саме в іноземному реєстраційному документі автомобіль зазначений як вантажний, а в документах при розмитнені вказаний автомобіль зазначено як легковий, у зв`язку з цим вона не зможе провести державну реєстрацію, чим штучно створила умови, за яких ОСОБА_7 змушений надати неправомірну вигоду для реалізації свого законного права на реєстрацію ввезеного із-за кордону автомобіля марки Volkswagen Transporter, VIN НОМЕР_1 . В той час ОСОБА_5 зазначила про можливість проведення даної реєстрації за умови надання ОСОБА_7 неправомірної вигоди у розмірі 200 доларів США.

Після проведення державної реєстрації автомобіля марки Volkswagen Transporter VIN НОМЕР_1 ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, з метою конспірації своїх протиправних дій 27.08.2026, близько13 години 48 хвилин, перебуваючи за адресою: Івано-Франківська область,м. Коломия, вул. Симоненка, 2, на території ТСЦ №2643 (на правах відділу м. Коломия) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях повідомила ОСОБА_7 про необхідність передачі завчасно оговореної суми коштів як неправомірної вигоди за реєстрацію транспортного засобу, а саме 200 доларів США іншій особі, яка очікує його у вбиральні ТСЦ №2643 (на правах відділу м. Коломия) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях.

На вимогу ОСОБА_5 щодо передачі оговореної суми ОСОБА_7 відразу прослідував до вбиральні вказаного сервісного центру, де на нього очікував ОСОБА_8 , якому ОСОБА_7 передав 200 доларів США.

27 серпня 2026 року ОСОБА_5 затримано в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України.

Того ж дня, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці Тернопільської області, Борщівського району, м. Борщів, зареєстрованій та проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 , громадянці України, раніше не судимій, повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України.

Під час досудового розслідування було встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду,

що підтверджується, тим що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до десяти років, у зв`язку із чим, ОСОБА_5 , розуміючи тяжкість покарання у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого злочину, остання може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. Доказом наявності вказаного ризику є і той факт, що ОСОБА_5 немає стійких соціальних зв`язків оскільки не одружена, дітей немає, проживає одна.

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні перебуває на початку і на даний час проводяться першочергові слідчі дії, спрямовані на збирання доказів щодо обставин вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення. Враховуючи, що місцем вчинення злочину є ТСЦ №2643 (на правах відділу м. Коломия), а ОСОБА_5 є працівником вказаного сервісного центру, де слідству необхідно провести ряд слідчих дій та допитати свідків, які є працівниками вказаного центру, у зв`язку з чим, перебуваючи на волі підозрювана матиме змогу знищити, сховати та спотворити будь-які речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також з метою уникнення відповідальності вплинути на свідків, які на даний час встановлюються.

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що підозрювана, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, зможе координувати свої дії із особами, що мають можливість впливати на викривлення значимих відомостей для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання кримінальному провадженню.

За таких обставин слідчий за погодженням з прокурором просить застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 266 240 гривень, з покладенням у разі внесення застави обов`язків.

Позиція учасників справи у судовому засіданні.

У судовому засіданні прокурор підтримала вимоги клопотання, пояснила, що під час досудового розслідування отримано докази того, що підозрювана може вчинити дії, які містять ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, просила клопотання задовольнити у повному обсязі та застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити.

Підозрювана у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, просила застосувати до неї запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

У судовому засіданні захисник просила відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, оскільки ризики наведені прокурором ніяким чином не підтверджені і необґрунтовані. Підозрювана має міцні соціальні зв`язки. У азі застосування тримання під вартою, просила зменшити розмір альтернативного запобіжного заходу.

Оцінка та висновки слідчого судді.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, підозрювану, захисника, слідчий суддя виходить з наступного.

За змістом статей 131-132 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 177 Кримінального процесуального кодексу України).

Статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України встановлені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу

Так, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Також слідчий суддя зазначає, що відповідно до статті 8 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як визначено у частині першій статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». Тому в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.

Так у своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

У пункті 184 рішенні у справі «Мерабішвілі проти Грузії» Європейський суд з прав людини вказав, що обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.

Як вбачається з доданих до цього клопотання матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, підтверджується зібраними доказами та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, на стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Наявні у матеріалах кримінального провадження докази в їх сукупності дають підстави слідчому судді прийти до висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України.

Щодо наявності ризиків.

Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов`язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування підозрюваної від органів

досудового розслідування та/або суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При оцінці наявності цього ризику слідчий суддя враховує те, що підозрювана ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до десяти років, у зв`язку із чим ОСОБА_5 , розуміючи тяжкість покарання у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого злочину, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваної та характером і тяжкістю злочину, у вчиненні якого вона підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів,

які мають істотне значення

для встановлення обставин кримінального правопорушення,

Ризик, передбачений пунктом 2 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні перебуває на початку і на даний час проводяться першочергові слідчі дії, спрямовані на збирання доказів щодо обставин вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення.

Також слідчий суддя враховує те, що місцем вчинення злочину є ТСЦ №2643 (на правах відділу м. Коломия), а ОСОБА_5 є працівником вказаного сервісного центру, де слідству необхідно провести ряд слідчих дій та допитати свідків, які є працівниками вказаного центру, у зв`язку з чим, перебуваючи на волі підозрювана матиме змогу знищити, сховати та спотворити будь-які речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також з метою уникнення відповідальності вплинути на свідків, які на даний час встановлюються.

Ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, слідчий суддя також виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Слідчий суддя вважає, що даний ризик, передбачений пунктом 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, підтверджується тим, що підозрювана розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, зможе координувати свої дії із особами, що мають можливість впливати на викривлення значимих відомостей для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання кримінальному провадженню.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України, є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна

Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування, прокурором, доведено наявність ризиків, які існують та дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, тому слідчий суддя доходить висновку, що більш м`який запобіжний захід не виправдовує себе та не зможе забезпечити цілей кримінального провадження і не зможе запобігти встановленим судом ризикам.

При цьому застосування інших м`якіших запобіжних заходів також є неможливим в силу наступних обставин.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, на думку слідчого судді, в даному випадку є неможливим, оскільки до органу досудового розслідування та до суду не надходило письмових зобов`язань про взяття підозрюваної на поруки, а також буде неефективним з огляду на те, що істотною відмінністю цього запобіжного заходу від особистого зобов`язання є те, що реалізація особистої поруки передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваної, ніж інші запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов`язання, яке також у даному конкретному випадку не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.

Застосування запобіжного заходу суто у вигляді застави, а не як альтернативного запобіжного заходу, є неможливим з огляду на те, що слідчому судді не представлено відомостей щодо наявності у підозрюваного джерел доходів, достатніх для внесення застави, а тому такий запобіжний захід як застава буде завідомо непомірним для нього. Також відсутні особи, які б могли внести кошти на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків.

Застосування ж запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту також не гарантуватиме виконання покладених на підозрювану обов`язків, оскільки підозрювана, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов`язки, може покинути місце свого фактичного проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності.

У той же час обставини, що зазначені захисником підозрюваної, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної, оскільки дані обставини є такими, які характеризують підозрювану, а також пом`якшують покарання, проте не виключають наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, і самі по собі є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного, виходячи з конкретних обставин справи.

Отож доводи захисту в сукупності з іншими вищевказаними обставинами не дають достатніх підстав слідчому судді для застосування підозрюваній іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваної та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує і превентивний характер такого запобіжного заходу, тяжкість злочину, характеризуючі особу підозрюваної дані, стан здоров`я, те що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, зважає на те, що під час досудового слідства встановлено, а в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, та відтак приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та встановлені у судовому засіданні, застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків та запобігання згаданих ризиків і є співмірним та доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

Разом із тим при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом (частина третя статті 183 Кримінального процесуального кодексу України).

Розмір застави, у відповідності до пункту 2 частини п`ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина четверта статті 182 Кримінального процесуального кодексу України), зважаючи на обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінуються підозрюваному та його наслідки, характеристику підозрюваного та його майновий і сімейний стан, стан здоров`я, з огляду на вимоги щодо того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірною для нього, то слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, передбачений для даної категорії злочинів, у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240,00 гривень (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень нуль копійок).

Окрім цього, слідчий суддя, відповідно до частини третьої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, визначені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 202 Кримінального процесуального кодексу України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

За змістом частини другої статті 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_5 була затримана 27 серпня 2026 року

Таким чином, строк тримання під вартою підлягає обчисленню з моменту затримання підозрюваної, а саме з 27 серпня 2026року.

Підсумовуючи все вищенаведене, слідчий суддя вважає, що поза розумним сумнівом більш м`які запобіжні заходи не зможуть у повній мірі запобігти наведеним ризикам, що не зменшилися, а відтак не будуть здатними і забезпечити дієвість даного кримінального провадження, тому клопотання підлягає задоволенню і слід застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 25 жовтня 2026 року включно, але виключно в межах строку досудового розслідування, та визначити розмір застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з вищевикладеного, на підставі статей 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись статтями 131, 132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 25 жовтня 2026 року включно.

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 27 серпня 2026 року.

Тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».

Розмір застави визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240,00 гривень (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень нуль копійок) у національній грошовій одиниці, яку необхідно внести на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в національній грошовій одиниці (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утриматися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Роз`яснити підозрюваній, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, що підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.

Строк дії ухвали до 25 жовтня 2026 року включно.

Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 01 вересня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1