Рішення № 139411189, 31.08.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10591/26

Провадження № 2/344/5872/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої -Кіндратишин Л.Р.

за участю секретаря судового засідання - Комуніцької Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства « Українська залізниця» про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до суду із позовом до відповідача, у якому просить : стягнути з відповідача на свою користь : 91 273 грн. 22 коп. одноразової матеріальної допомоги при звільненні з роботи у зв`язку з виходом на пенсію ( 3 середньомісячні заробітки), 152 122 грн. 02 коп. матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку виходом на пенсію ( 5-ти середньомісячних заробітків), 18 000 одноразової премії за багаторічну сумлінну працю до ювілейної дати ( 60 річчя), 18 000 грн. посадового окладу у зв`язку із звільненням на пенсію незалежно від віку, а також 156 297 грн. 41 коп. середнього заробітку з затримку розрахунку при звільненні за період з 01.04.2025 по 01.10.2025 з врахуванням всіх податків і зборів; також просила стягнути сплачений судовий збір в розмірі 1 562,97 грн.

В обґрунтування позову, зокрема зазначено, що позивач працювала з 20.08.1987 по 31.02.2025 АТ « Українська залізниця», а з 31.03.2025 звільнена з роботи диспетчером проїзної дільниці 1 групи оперативно-розпорядчого відділу ( Івано-Франківськ) району Львівського центру управління рухом Центру управління рухом Акціонерного товариства « Українська залізниця) за власним бажанням.

У виданій їй копії наказу про звільнення з роботи, зазначено : виплатити одноразову матеріальну допомогу відповідно до п.2.2.9 Колективного договору у розмірі 8 (восьми) середньомісячних заробітків ( трьох середньомісячних заробітків, як працівнику, який звільняється при стажі роботи більше 10, а також додаткову матеріальну допомогу за сумлінну пацю на залізничному транспорті при стажі роботи понад 35 років у розмірі п`яти середньомісячних заробітків. Виплату матеріальної допомоги, провести після окремого рішення правління.

На даний час, відповідачем, так і не нараховано та не виплачено зазначені кошти, а саме матеріальні допомоги в розмірі сумарно 8 середньомісячних заробітків, а також не нараховано та не виплачено одноразову виплату до ювілейної дати, одноразову матеріальну виплату у зв`язку із звільненням з роботи незалежно від віку.

Після звільнення з роботи, вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням здійснити нарахування та виплату вказаних сум, надати довідку про середньомісячний заробіток, посадовий оклад. Однак, лише 15.05.2026 її адвокату Волошанській О.І. відповідач надіслав відповідь на адвокатський запит, довідки про доходи.

Нарахування та виплата одноразової матеріальної і додаткової допомоги, передбачена Галузевою угодою, укладеної між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 року, пунктом 2.2.9 Колективного договору, укладеного між керівництвом Державної адміністрації залізничного транспорту України і профспілковим комітетом апарату Укрзалізниці на 2002-2006 роки.

Щодо виплати одноразової виплати до ювілейної дати у зв`язку із звільненням з роботи на пенсію незалежно від віку, то Колективним договором, а саме п. 3.15. виплачувати працівникам залізниці одноразову премію за багаторічну сумлінну працю до їх ювілейної дати вперше до 50 річчя до дня народження, наступну через 10 років ( для жінок і до 55- річчя). Встановити розмір премії до ювілейних дат, а також у зв`язку із звільненням на пенсію незалежно від віку посадовий оклад ( місячна тарифна) ставка. Відповідно до п.8.8. розділу 8 Положення про оплату праці працівників АТ « Укрзалізниця» від 16.12.2021 зі змінами ( протокол №Ц-85/39ком.т), зазначено, що працівника підрозділу можуть бути виплачені одноразові заохочення до ювілейних дат працівників ( 50, 60,70 років), залежно від стажу роботи в АТ « Укрзалізниця» та посадового окладу ( тарифної складової), зокрема у розмірі 100 % окладу при стажі роботи понад 15 років.

21.04.2025 позивачу виповнилось 60 років, що стверджується копією паспорту громадянки України. Позивач пропрацювала на залізничному транспорті більше 37 років, що стверджується записами у трудовій книжці. Вона сумлінно виконувала свої трудові обов`язки, оскільки в наказі про її звільнення, передбачена виплата їй одноразової грошової допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі 5-ти середньомісячних заробітків. В 2019 році з нагоди її 50-ти річчя вона отримала одноразову матеріальну допомогу, про що є запис в її трудовій книжці, стор. 24-25.

Разом з тим, оскільки відповідач не виплатив їй зазначені виплати ні в день звільнення, ні до цього часу, просить стягнути середній заробіток за шість місяців затримки виплат, а саме з 01.04.2025 по 01.10.2025, враховуючи, що середньоденна заробітна плата становила 1 193, 11 грн., а кількість днів - 131 , що становить 156 297 грн. 41 коп. без врахування податків та зборів.

09.06.2026 ухвалою судді провадження у справі відкрито. Справу призначено до підготовчого засідання на 13.01.2026.

13.07.2026 від відповідача надійшов відзив. У позові просить відмовити. В обґрунтування зокрема, зазначено, що на період дії воєнного стану за рішенням правління АТ « Укрзалізниця» за погодженням голови Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників від 14.03.2022 «Про деякі питання плати праці працівників АТ « Укрзалізниця» на період дії воєнного стану зупинено виплату матеріальної допомоги. Відтак, вважає, що звернення до суду з даним позовом є передчасним.

Крім того, зазначає, що позивачем розрахунок середнього заробітку для виплати матеріальної допомоги від розрахунку середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, враховуючи звільнення ОСОБА_1 31.03.2025, розрахунковий період який можна було б взяти для розрахунку середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у цій справі складається з січня-лютого 2025 року, останні два місяці, що передують місяцю в якому відбулась подія, з якою пов`язана виплати. Однак, обчислення середнього заробітку для розрахунку одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію слід здійснювати нарахування за останні 12 календарних місяців, тобто з березня 2024 року по лютий 2025 року. Відтак, згідно розрахунку, середньомісячна заробітна плата становить 3 164, а не 3 424, 41, про який зазначає позивач. Тому, одноразова матеріальна допомога становитиме 90 494,82 грн., а додаткова 150 824, 70 грн. Щодо виплати одноразової премії за багаторічну сумлінну працю, то вважає, що така є правом відповідача, обов`язок щодо виплати такої відсутній. Щодо стягнення одного посадового окладу, то позивачем жодним чином не обґрунтована така вимога. Щодо стягнення середнього заробітку, то у відповідача відсутня вина щодо виплат зазначених позивачкою видів допомог, рф проти України. які не були проведенні у день звільнення позивачки, оскільки таке зумовлено виключно збройною агресією. Також, просить суд при вирішенні такої вимог врахувати принцип пропорційності та розумності. Разом з тим, просить застосувати строк звернення до суду з позовом, оскільки такий було пропущено, адже розрахунковий документ позивач отримала в березні 2025 року.

13.08.2026- від представника відповідача надійшли додаткові пояснення. У позові просить відмовити у зв`язку з пропуском тримісячного строку звернення до суду.

Позивач у вступному слові позовні вимоги підтримала та дала пояснення, які по суті та змісту відповідають викладеному у позові.

Представник відповідача у позові просила відмовити з підстав, що викладені у письмово.

Проаналізувавши пояснення у вступному слові сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, судом встановлено наступне :

Відповідно до записів трудової книжки № НОМЕР_1 , від 20.08.1987, заповнена на ім`я ОСОБА_1 , така 20.08.1988 прийнята черговою по станції Хриплин Львівської залізниці, і з цього часу працювала у АТ « Українська залізниця» на різних посадах, відповідних відділах.

Наказом (розпорядженням) АТ «Українська залізниця» №993/0с від 24.03.2025 про припинення трудового договору, ОСОБА_1 звільнено з 31.03.2025 з посади диспетчера проїзної дільниці І групи оперативно-розпорядчого відділу ( Івано-Франківськ) Львівського центру управління рухом за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком ст. 38 КЗпП України. Разом з тим, вирішено компенсувати 12 днів відпустки, в тому числі 12 днів за період з 13.11.2024-31.03.2025. Одноразову матеріальну допомогу відповідно до п.2.2.9 Колективного договору у розмірі 8 середньомісячних заробітків ( трьох середньомісячних заробітків, як працівнику, який звільняється при стажі роботи більше 10 років, а також додатково матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті при стажі роботи понад 35 років у розмірі п`яти середньомісячних заробітків) ( а.с. 12- 15).

Відповідно до довідки АТ « Українська залізниця» від 01.05.2026 №359, заробітна плата ОСОБА_1 диспетчера поїзної дільниці І групи, яка звільнена 31.03.2025, а січень 2025 року складає 30 006, 50 грн., за лютий 2025 року, всього 60 848,81 грн., середньоденна заробітна плата складає 1 193, 11 грн., середньомісячна заробітна плата 30 424, 41 грн. ( а.с. 16).

Посадовий оклад ОСОБА_1 складає 18 000 грн. ( а.с. 17- розрахунковий лист за період з січня по лютий 2025 року).

Відповідно до записів у трудовій книжці позивачу надавались відповідачем заохочення, зокрема 20.03.2015 з нагоди п`ятдесяти річного ювілею з дня народження ( а.с. 14- зворот).

Між державною адміністрацією залізничного транспорту України та радою профспілки залізничників та транспортних будівельників укладено колективний договір на 2009-2012 роки, дію колективного договору продовжено до 2015, на 2015-2016 роки ( а.с.20-21).

Згідно до пункту 5.1.3 Колективного договору передбачено при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з входом на пенсію виплату одноразової грошової допомоги при стажі роботи більше 10-ти років - 3 середньомісячні заробітки. У разі звільнення працівників за власним бажанням на пенсію протягом двох місяців після виникнення вперше цього права додаткової одноразової грошової допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті (при стажі роботи для жінок понад 35 років) у розмірі 5-ть середньомісячних заробітків.

Безперервний страж роботи позивача у даній галузі становить понад 37 років.

Відповідно до Положення про оплату праці працівників Акціонерного товариства «Українська залізниця» в редакції, затвердженого рішенням правлення АТ « Укразалізниця» від 26.06.2023 (протоколом №Ц-85/39 Ком.т.), за п.8.1., 8.8. працівникам за сумлінну працю з нагоди ювілею можуть бути нараховані та виплачені одноразові заохочення до ювілейних дат працівників ( 50,60,70 років) залежно від стажу роботи в АТ « Укрзалізниця та посадового ( тарифної складової) , зокрема понад 15 років - 100 відсотків ( а.с. 19).

З копії витягу із протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 вбачається, що згідно з пп.1.1.4 п.1.1 протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Так, відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За частиною першою статті 47 КЗпП України у редакції, чинній на день звільнення позивача, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За змістом статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до статті 13 КЗпП України, статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг тощо.

Статтею 18 КЗпП України передбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників.

Згідно ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Разом з тим, постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 залишено без змін рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Між тим, зазначено у справі №211/7338/23, зазначено, що у порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціювали питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом. Крім того, товариство ухвалило відповідне оспорюване рішення 14 березня 2022 року, з посиланням на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року.

Зважаючи на викладене, підпункт 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця», який скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили, не є підставою для відтермінування виплати позивачу спірних матеріальних допомог.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Так, як вже зазначено, що наказом відповідача, яким позивача звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на пільгових умовах згідно ст. 38 КЗпП України, було вирішено виплатити, зокрема, одноразову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків, додаткову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті, вказані виплати не були виплачені позивачу, що не заперечується відповідачем.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, зазначено, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Щодо твердження представника відповідача про пропуску тримісячного строку із зверненням до суду, то слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Вказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній у рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Схожа позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 370/1754/15-ц, від 24 червня 2020 року у справі № 500/6631/16-ц.

З урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

З урахуванням вимог статті 233 КЗпП України, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду з цим позовом, оскільки вказана обставина не доведена в силу положень частини першої статті 81 ЦПК України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Так, відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Разом з тим, позбавлено права на отримання матеріальної допомоги при звільненні, як того передбачають положення ст.116 КЗпП України.

Відтак, середньоденний заробіток для виплати матеріальної допомоги складає 1 160,19 грн. нарахування за з березня 2024 року по лютий 2024 року включно, що складає 8 9334,94 / 77 дні ( згідно відомостями Центру нарахування заробітної плати), звідки середньомісячний заробіток 30 164,94 грн. ( 1 160,19 х 26 дні), відтак одноразова матеріальна допомога складає 90 494,82 грн. ( 30 164,94 х 3), а додаткова - 150 824,70 грн. (30 164,94 х5 ).

На підставі наведеного, так як спірні суми одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію, одноразової премії у розмірі посадового окладу ( 18 000 грн.) до 60 річчя, та передбачено як наказом про звільнення, так і Галузевою угодою Положенням про оплату праці працівників АТ « Укрзалізниця», Колективним договором, і на які мала право позивач, відповідачем необґрунтовано не виплачено, такі підлягають до стягнення.

Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Що стосується середнього заробітку, то такий виходячи із середньоденної заробітної плати за останні два місяці роботи січень 2025- лютий 2025 року, яка становить 1 193,11 грн. ( а.с. 16), за період з 01 квітня 2025 по 01.10.2025 такий складає 156 297 , 41 грн. ( 1 193,11 грн. х 131 робочий день).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі №489/6074/23 зазначила про те, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку під час звільнення шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) виснувала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Судом враховується, час звернення позивача з даним позовом, що сприяло збільшенню періоду затримки розрахунку,а саме 04.06.2026, а також те, що АТ «Укрзалізниця» є стратегічним підприємством, яке зазнає об`єктивних фінансових труднощів через збройну агресію, та з метою дотримання балансу інтересів сторін і недопущення безпідставного збагачення, суд вважає за необхідне частково задоволити вказану вимогу позивача, зменшивши розмір відшкодування до справедливого рівня, фактично до половини суми, а саме до 70 000 грн..

На підставі наведеного, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення: -90 494 (дев`яносто тисяч чотириста дев`яносто чотири) гривні 94 копійки одноразової матеріальної допомоги при звільнені у зв`язку з виходом на пенсію;

-150 824 ( сто п`ятдесят тисяч вісімсот двадцять чотири) гривні 70 копійок додаткової матеріальної допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію,

-18 000 (вісімнадцять тисяч ) гривень одноразової премії за багаторічну сумлінну працю до ювілейної дати 60-ти річчя;

-70 000 (сімдесят тисяч) гривень середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Що стосується, вимоги позивачки про стягнення посадового окладу у зв`язку із звільненням на пенсію незалежно від віку, то така вимога жодним чином не обґрунтована та не доведена, відтак суд дійшов висновку, що у такій належить відмовити.

Разом з тим, слід зазначити, що справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого в силу закону є роботодавець, однак суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що обов`язково вказує в резолютивній частині рішення (постанови Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року в справі № 757/27799/21-ц, від 06 листопада 2024 року в справі № 359/6714/23, від 20 лютого 2025 року в справі № 640/8835/22).

Незазначення у рішенні суду, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягнута без урахування податків і зборів, не означає, що визначена сума підлягає повному стягненню, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком працівника та роботодавця, а суд визначає таку суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів (постанова Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року в справі № 757/44003/19, від 22 грудня 2025 року в справі № 306/2031/24,від 18 лютого 2026 року в справі № 639/615/24).

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року в справі № 359/10023/16-ц, від 07 жовтня 2020 року в справі № 523/14396/19, від 03 лютого 2021 року в справі № 357/1703/18-ц, від 29 жовтня 2025 року в справі № 462/4598/18, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Отже, усталена практика Верховного Суду свідчить про уніфікований підхід щодо функцій роботодавця як податкового агента під час вирішення спорів працівників з роботодавцями про стягнення сум, які прирівнюються до заробітної плати, на користь працівника.

Такий же алгоритм податкових відрахувань застосовний і до судових рішень про стягнення з роботодавця майнових втрат працівника, які він зазнав у зв`язку з порушенням строків їх виплати (середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні), що мало місце в цій справі.

З урахуванням зміст ст. 141 ЦПК України, так як вимога про стягнення середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні задоволена, при цьому, судом зменшено за наведених вище положень, судовий збір, який позивачем сплачено, підлягає стягненню у повному обсязі, а саме в сумі 1 562, 17 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,81,247,259,223,263,265,268,273, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачені кошти при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію, а саме :

-90 494 (дев`яносто тисяч чотириста дев`яносто чотири) гривні 94 копійки одноразової матеріальної допомоги при звільнені у зв`язку з виходом на пенсію;

-150 824 ( сто п`ятдесят тисяч вісімсот двадцять чотири) гривні 70 копійок додаткової матеріальної допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію,

-18 000 (вісімнадцять тисяч ) гривень одноразової премії за багаторічну сумлінну працю до ювілейної дати 60-ти річчя;

-70 000 (сімдесят тисяч) гривень середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

У іншій частині вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1 562 (одну тисячу п`ятсот шістдесят дві ) гривні 17 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач : ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_2 , адреса : АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Акціонерне товариством «Українська залізниця», ЄДРПОУ : 40075815, адреса : вул. Єжи Гедройця,5, м. Київ.

Повне рішення 31.08.2026.

Суддя Л.Р. Кіндратишин