Рішення № 139411082, 02.09.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №338/1275/26

Провадження №2/338/1168/26

02 вересня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого судді Шишка О.А.,

за участю: секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 28 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит №6820917, відповідно до умов якого кредитодавець надав відповідачу кредит у сумі 5000 грн строком на 15 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та інші передбачені договором платежі.

За умовами договору протягом первісного строку кредитування проценти нараховувалися за ставкою 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування, а стандартна процентна ставка у разі продовження строку кредитування становила 5 % за кожен день користування кредитом.

Первісний кредитор свої зобов`язання виконав і перерахував відповідачу 5000 грн, однак останній кредит та нараховані проценти не повернув.

На підставі договору факторингу № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до відповідача.

Позивач зазначив, що заборгованість за кредитним договором становить 11450 грн, із яких: 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5000 грн - заборгованість за процентами, 1450 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту.

Посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов`язань, позивач просив стягнути з нього 11450 грн заборгованості, 2662,40 грн судового збору та 9000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала повністю та не заперечила проти заочного розгляду справи.

Відповідач копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими документами отримав, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості або інших заяв і клопотань не подав.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву не подав, а представник позивача не заперечувала проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов такого висновку.

Суд установив, що 28 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 6820917.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 5000 грн, а позичальник - повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов`язання на умовах і в строки, визначені договором.

Згідно з пунктами 1.3, 1.4 договору строк кредитування становив 15 днів із 28 січня до 12 лютого 2022 року.

Пунктом 1.5.2 договору передбачено нарахування протягом первісного строку кредитування процентів у сумі 2250 грн за ставкою 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним.

Пунктом 1.6 договору встановлено стандартну процентну ставку в розмірі 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитними коштами.

Відповідно до пункту 2.3.1.2 договору позичальник міг збільшувати строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення раніше визначеного строку кредитування. Загальний строк такої пролонгації на стандартних умовах не міг перевищувати 60 днів. Протягом продовженого строку проценти підлягали нарахуванню за стандартною ставкою, визначеною пунктом 1.6 договору.

Згідно з пунктом 2.3.2 договору зазначені положення є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору за відкладальної обставини відповідно до статті 212 ЦК України.

Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника. Акцепт пропозиції кредитодавця здійснено відповідачем із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Із протоколу підписання кредитного договору, анкети-заяви та довідки про ідентифікацію вбачається, що договір укладено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із використанням наданих ним персональних і контактних даних.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Частиною першою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи кількох документах, зокрема електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Стаття 12 цього Закону допускає підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 зазначив, що без отримання одноразового ідентифікатора, здійснення входу до особистого кабінету та вчинення передбачених кредитодавцем дій електронний кредитний договір не був би укладений.

Тому електронна форма кредитного договору сама по собі не спростовує факту його укладення та не впливає на його обов`язковість для сторін.

Факт виконання кредитодавцем свого зобов`язання підтверджується квитанцією ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс», відповідно до якої 28 січня 2022 року на платіжну картку № НОМЕР_2 , зазначену відповідачем, перераховано 5000 грн за кредитним договором № 6820917. Номер договору, прізвище, ім`я, по батькові та РНОКПП отримувача, зазначені у квитанції, відповідають відомостям кредитного договору й анкети-заяви. Отже, факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджено належними та допустимими доказами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких установлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Із розрахунку первісного кредитора вбачається, що відповідачу надано 5000 грн кредиту. Відомостей про внесення ним платежів у рахунок погашення заборгованості розрахунок не містить. Доказів повернення кредиту відповідач суду не подав.

Тому вимога про стягнення 5000 грн основного боргу є обґрунтованою.

Протягом первісного п`ятнадцятиденного строку з 29 січня до 12 лютого 2022 року включно кредитодавцем нараховано по 150 грн процентів щодня, що становить 2250 грн.

Оскільки після 12 лютого 2022 року відповідач продовжив користуватися неповернутими кредитними коштами, відповідно до пунктів 1.6, 2.3.1.2 договору строк кредитування продовжувався на стандартних умовах. Із 13 до 23 лютого 2022 року включно нараховано по 250 грн за кожен із одинадцяти днів, що становить 2750 грн.

За 24 лютого 2022 року кредитодавець також нарахував 250 грн, однак 4 березня 2022 року зазначене нарахування сторнував, тобто скасував та виключив із загальної суми заборгованості.

Таким чином, загальна сума процентів становить: 2250 грн + 2750 грн = 5000 грн.

Нарахування процентів здійснювалося в межах погодженого сторонами строку кредитування, продовженого відповідно до умов договору, а не як міра відповідальності за прострочення грошового зобов`язання за статтею 625 ЦК України.

Відтак вимога про стягнення 5000 грн процентів за користування кредитом також підлягає задоволенню.

26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 26-07/2024, відповідно до якого первісний кредитор відступив фактору права грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

Передання реєстру підтверджується актами приймання-передачі від 26 липня 2024 року. Згідно з платіжною інструкцією № 448090005 позивач здійснив на користь ТОВ «Мілоан» передбачене договором факторингу фінансування в сумі 3310395,81 грн.

У реєстрі боржників ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зазначений під порядковим номером 4583. Передано право вимоги за договором № 6820917, яке складається з 5000 грн основного боргу, 5000 грн процентів і 1450 грн комісії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Неповідомлення боржника про заміну кредитора покладає на нового кредитора ризик несприятливих наслідків, зокрема визнання належним виконання на користь первісного кредитора, однак не припиняє самого зобов`язання.

Доказів виконання відповідачем зобов`язання первісному кредитору після відступлення права вимоги матеріали справи не містять.

Отже, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимагати від відповідача виконання зобов`язань за кредитним договором № 6820917.

Вирішуючи вимогу про стягнення 1450 грн комісії за надання кредиту, суд виходить із такого.

Згідно з договором, графіком платежів, паспортом споживчого кредиту й анкетою-заявою позичальнику нараховано одноразову комісію за надання кредиту в сумі 1450 грн, що становить 29 % від суми виданого кредиту.

Водночас ані кредитним договором, ані додатками до нього не визначено змісту конкретної додаткової чи супровідної послуги, яку кредитодавець зобов`язався надати відповідачу саме за вказану плату. Умови договору не містять переліку дій кредитодавця, які утворювали б самостійну послугу для позичальника, відмінну від укладення договору та надання передбаченої ним суми кредиту.

Надання кредиту становить основний обов`язок кредитодавця за кредитним договором. Дії з розгляду заяви, оформлення договору та перерахування кредитних коштів здійснюються кредитодавцем для укладення і виконання договору та відповідають насамперед його власному економічному інтересу.

Установлення окремої плати за виконання кредитодавцем свого основного договірного обов`язку без визначення самостійної послуги для споживача фактично є додатковою, завуальованою платою за кредит.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 звернула увагу, що кредитодавець не може стягувати зі споживача плату за дії, які він вчиняє у власних інтересах, а умова договору про оплатність послуг, які відповідно до закону повинні надаватися безоплатно, є нікчемною.

Хоча наведена справа стосувалася комісії за обслуговування кредитної заборгованості, визначальним для застосування цього висновку є не назва платежу, а наявність конкретної самостійної послуги, наданої споживачу за відповідну плату. Оскільки позивач не довів, яку саме окрему послугу було надано відповідачу за 1450 грн, вимога про стягнення комісії за надання кредиту задоволенню не підлягає.

Отже, із заявлених 11450 грн стягненню підлягають 10000 грн, із яких 5000 грн - основний борг та 5000 грн - проценти.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

За подання позовної заяви в електронній формі позивач сплатив 2662,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на 87,336 %, оскільки зі заявлених 11450 грн стягненню підлягають 10000 грн. Тому з відповідача на користь позивача належить стягнути: 2662,40 грн ? 10000 грн ? 11450 грн = 2325,24 грн судового збору.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги, тарифи, заявку на надання юридичної допомоги та витяг з акта про надання юридичної допомоги.

Згідно з указаними документами вартість усної консультації становила 3000 грн, а складання позовної заяви - 6000 грн. Загальний заявлений розмір витрат становить 9000 грн.

За змістом частин третьої та четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним предмету спору з урахуванням ціни позову і значення справи для сторін.

Суд також ураховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, відповідно до яких суд повинен виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру, зважаючи на конкретні обставини справи.

Ця справа є малозначною, виникла з типових кредитних правовідносин, не потребувала дослідження значного обсягу суперечливих доказів чи вирішення виключної правової проблеми. Позовна заява має типовий характер, справа розглянута у спрощеному позовному провадженні, участь представника позивача в судовому засіданні не забезпечувалася.

НА перконання суду, заявлена сума не відповідає складності справи, обсягу фактично наданих послуг та критерію розумної необхідності.

Зважаючи на характер спору, обсяг підготовлених процесуальних документів, витрачений час, ціну позову та значення справи для сторін, суд вважає співмірним і обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу 4000 грн.

Оскільки позов задоволено частково, пропорційний розмір витрат на правничу допомогу, який належить стягнути з відповідача, становить: 4000 грн ? 10000 грн ? 11 450 грн = 3493,45 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 274, 280-282, 354 ЦПК України, статтями 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про споживчий кредит №6820917 від 28 січня 2022 року в сумі 10000 (десять тисяч) гривень, із яких: 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5000 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення 1450 грн комісії за надання кредиту відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 2325 (дві тисячі триста двадцять п`ять) гривень 24 копійки судового збору та 3493 (три тисячі чотириста дев`яносто три) гривні 45 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про його перегляд без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, чи якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий???????????????????????? ? ??О. А. Шишко