Рішення № 139410712, 19.08.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/7509/26

Провадження № 2/204/4583/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 серпня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого - судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В:

19 червня 2026 року ТОВ «Кошельок» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути з неї заборгованість за Кредитним договором № 3499512184-418789 від 04 серпня 2021 року в розмірі 5454 гривні 88 копійок, що складається із: заборгованість за сумою кредиту - 1886 гривень; заборгованість за відсотками за користування позикою 3568 гривень 88 копійок (а. с. 1-8 та на звороті).

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 04 серпня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «КОШЕЛЬОК» було укладено договір №3499512184-418789 за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/), позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор - 6795 -, для підписання кредитного договору, шляхом направлення позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 (вказаного позичальником під час реєстрації в особистому кабінеті) електронного повідомлення СМС-повідомлення. Відповідно до умов кредитного договору, позивач взяло на себе зобов`язання та надало відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на суму 3500 гривень, початковий строк кредитування 14 днів, дисконтна відсоткова ставка 0,01% на добу за початковий строк кредитування (лояльний період), базова процентна ставка 2.2% на добу за продовжений строк користування кредитом. Згідно п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредит ними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 18 серпня 2021 року до 15 листопада 2021 року, за ставкою 2,2% на добу. До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за кредитним договором № 3499512184-418789 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, у зв`язку із чим за відповідачкою утворилась заборгованість станом на дату подання позову в розмірі 5454 гривні 88 копійок, що складається із: заборгованість за сумою кредиту - 1886 гривень; заборгованість за відсотками за користування позикою 3568 гривень 88 копійок, яку позивач прохає стягнути разом із судовим збором у сумі 2662 гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу у сумі 10000 гривень.

Ухвалою суду від 17 липня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а. с. 50), копія якої надіслана учасникам справи за вихідним супровідним листом від 17 липня 2026 (а. с. 51).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позові, з-поміж іншого, прохав про розгляд справи за його відсутності (а. с. 8), не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином (а. с. 60), причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.

Судом встановлено, що 04 серпня 2021 року між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3499512184-418789 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, за умовами якого Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику кредит у сумі 3500 гривень на засадах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором (а. с. 33 на звороті - 38).

Відповідно до вимог п. 9.1, п. 9.5 Договору, цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. Сторони діи?шли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості електронного підпису Позичальника буде використовуватись одноразовии? ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону Украі?ни «Про електронну комерцію».

Так, судом встановлено, що 04 серпня 2021 року між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 3499512184-418789 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. п. 1.3.2-1.3.3.1 вказаного кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0.01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом та дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0.01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду.

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що кредит надається строком на 14 днів, (Лояльний період).

Пунктами 3.7, 3.8. кредитного договору визначено, що зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду. З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 730% річних, що становить 2 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здіи?снюватиметься згідно з графіком платежів, що є Додатком до цього Договору (п. 3.3. Договору).

Графік розрахунків, що є додатком до договору № 3499512184-418789, також підписано відповідачкою шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором 04 серпня 2021 року (а. с. 38 на звороті).

Крім того, судом встановлено, що сторонами було погоджено та підписано Паспорт споживчого кредиту, яким сторонами було погоджено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, а також орієнтовану реальну річну процентну ставку, орієнтовану загальну вартість кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та іншу додаткову інформацію (а. с. 32-33 та на звороті).

ТОВ «КОШЕЛЬОК» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало відповідачці 04 серпня 2021 року грошові кошти в розмірі 3500 гривень шляхом перерахування на банківську картку Позичальника (а. с. 11).

До теперішнього часу відповідачка свої зобов`язання за Кредитним договором № 3499512184-418789 про надання кредиту належним чином не виконала.

Відповідно до наданого позивачем Детального Розрахунку заборгованості за Договором

№ 3499512184-418789 від 04 серпня 2021 року, відповідачка за вищевказаним договором має заборгованість в розмірі 5455 гривень 18 копійок, що складається із: заборгованість за сумою кредиту - 1886 гривень 30 копійок; заборгованість за відсотками за користування позикою 3568 гривень 88 копійок (а. с. 39-40).

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч. 2 ст.207 ЦК України, визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Так, приписами статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Так, приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 3 Постанови про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, цифровий власноручний підпис власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов`язаний з електронним документом, підписаним цим підписом;

Як убачається зі змісту кредитного договору № 3499512184-418789 від 04 серпня 2021 року сторони узгодили те, що його підписання буде в електронному вигляді, в даному випадку шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а відповідачкою не спростовано того, що вказаний кредитний договір нею був підписаний в електронному вигляді, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», а отже остання погодилася зі всіма умовами та правилами даних договорів, умовами кредитування, графіком повернення, штрафами, пенею, відсотками за користування кредитними коштами.

Крім того, долучена до позову візуальна форма послідовності дій Клієнта - ОСОБА_1 (а. с. 26) вказує, що відповідачка самостійно через сайт Кредитодавця https://koshelok.ua/ шляхом введення номеру телефону ідентифікувалася в Інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) та зайшов Особистий кабінет де подав Заявку на отримання кредиту, а позивач відправив смс-повідомлення на номер телефону клієнта одноразового ідентифікатора, яким відповідачка скористалася та підписала договір.

Факт користування відповідачкою кредитними коштами з використання платіжного засобу не спростовано нею належними доказами.

Натомість, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а відповідачкою не спростовано того, що під час укладення спірного кредитного договору з позивачем нею було пройдено верифікацію шляхом її фотофіксації з паспортом в руках (а. с. 27).

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано відповідний розрахунок заборгованості, який не спростований відповідачкою ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при винесені рішення суд керується розрахунком позивача відповідно до якого за відповідачкою по кредитному договору № 3499512184-418789 від 04 серпня 2021 року рахується заборгованість в розмірі 5455 гривень 18 копійок, що складається із: заборгованість за сумою кредиту - 1886 гривень 30 копійок; заборгованість за відсотками за користування позикою 3568 гривень 88 копійок.

Як убачається із позовної заяви, позивач прохає стягнути з відповідачки заборгованість за вищевказаним кредитним договором у сумі 5454 гривні 88 копійок, що складається із: заборгованість за сумою кредиту - 1886 гривень; заборгованість за відсотками за користування позикою 3568 гривень 88 копійок.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивач виконав у повному обсязі вимоги закону щодо ознайомлення позичальника із паспортом споживчого кредиту, в якому вказані умови кредитування, при цьому остання, після укладення договору, користувалася наданими банком кредитними коштами, здійснювала часткові погашення заборгованості, проте допустила систематичне прострочення погашення заборгованості по кредиту, у зв`язку з чим має перед позивачем заборгованість розмірі 5454 гривні 88 копійок, що складається із: заборгованість за сумою кредиту - 1886 гривень; заборгованість за відсотками за користування позикою 3568 гривень 88 копійок, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким позивачем було надано відповідачці грошові кошти у розмірі 3500 гривень, на засадах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов`язалася повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит, однак остання умови договору належним чином не виконує, а відтак право позивача порушено та підлягає захисту у судовому порядку, яке він реалізував, звернувшись до суду, натомість відповідачка заявлені позивачем вимоги не спростувала.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 3499512184-418789 від 04 серпня 2021 року в розмірі 5454 гривні 88 копійок, що складається із: заборгованість за сумою кредиту - 1886 гривень; заборгованість за відсотками за користування позикою 3568 гривень 88 копійок.

Щодо витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються на позивача.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 висловив свою позицію про те, що для цілей відшкодування витрат на правову допомогу заявник може використовувати будь-який документ, який свідчить про фактичне понесення таких витрат.

Як убачається з матеріалів справи, правову допомогу позивачу у даній справі на підставі договору про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року (а. с. 15 та на звороті) надавало Адвокатське бюро «Герман Гурський та партнери» в особі керуючого бюро Гурського Германа Юрійовича, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5506 від 29 травня 2019 року (а. с. 28).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Акт № 1 приймання-передачі правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року (а. с. 25) відповідно до якого по справі ОСОБА_1 надано перелік послуг: оформлення документів щодо надання правової допомоги за 30 хвилин - 1000 гривень; збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору за 1 годину - 2000 гривень; складання позову за 2 години - 4000 гривень; формування додатків до позову за 1 годину - 2000 гривень; відправка позову стороні, формування адвокатського досьє по справі за 30 хвилин - 1000 гривень, що разом складає 10000 гривень.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 та від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 вказав на те, що від учасника справи вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а не докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, тому достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Також, Верховний суду у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зазначив про те, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при оплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа. Урахувавши наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, ВС дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зробила висновок про законність включення «гонорару успіху» адвоката до судових витрат і наголосила на необхідності визначення сторонами розумних меж такого гонорару. ВП ВС виходила із того, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом і клієнтом, у межах правовідносин, між якими й може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. Суд зазначив, що в контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх сумірність із ціною позову та складністю справи.

Також судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Верховний Суд у своїй постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

З огляду на викладене, враховуючи складність справи, зважаючи на обсяг і складність виконаної адвокатським об`єднанням роботи, виходячи з конкретних обставин справи, приймаючи до уваги заявлену позивачем ціну позову, співмірність та пропорційність понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість стягнення з відповідачки на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 гривень.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі та з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 3499512184-418789 від 04 серпня 2021 року в розмірі 5454 гривні 88 копійок, що складається із: заборгованість за сумою кредиту - 1886 гривень; заборгованість за відсотками за користування позикою 3568 гривень 88 копійок.

Понесені позивачем судові витрати суд стягує з відповідачки на користь позивача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 279, 280, 288-289, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (08135, Київська область, Бучанський, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8А; ЄДРПОУ 40842831) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3499512184-418789 від 04 серпня 2021 року в розмірі 5454 (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят чотири) гривні 88 (вісімдесят вісім) копійок, що складається із: заборгованість за сумою кредиту - 1886 (одна тисяча вісімсот вісімдесят шість) гривень; заборгованість за відсотками за користування позикою 3568 (три тисячі п`ятсот шістдесят вісім) гривень 88 (вісімдесят вісім) копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» витрати по сплаті судового збору в сумі у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» витрати на правову допомогу у сумі 1000 (одна тисяча) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Чечелівським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідачки протягом двадцяти днів зо дня отримання нею копії рішення.

Суддя А.І. Приваліхіна