Рішення № 139410318, 02.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 вересня 2026 року № 520/9850/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13,м.Київ,01001, про визнання дій протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства юстиції України від 16.03.2026.

-визнати протиправним та скасувати рішення про залишення без розгляду повторної скарги від 19.03.2026.

-зобов`язати Міністерство юстиції України розглянути скаргу по суті.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Так, підставою для звернення з адміністративним позовом стали, як вважає Позивач, протиправні дії Міністерства юстиції України щодо залишення його скарг від 09.12.2025 та повторних від 19.03.2026 та від 24.03.2026 на реєстраційні дії без розгляду по суті.

Відповідач надав відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до положень статей 6, 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України. Міністерство юстиції України здійснює свою діяльність на підставі Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 № 228 (далі Положення).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-IV).

Стаття 6 Закону № 1952-IV визначає систему органів та суб`єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав та передбачає, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять, зокрема, Міністерство юстиції України та його територіальні органи.

Статтею 7 Закону № 1952-IV встановлені повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав, до яких, крім іншого, віднесено розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов`язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав встановлює ст. 37 Закону № 1952-IV, якою визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Процедура розгляду скарг регламентована Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (зі змінами), (далі Порядок № 1128).

Для забезпечення розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Комісії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад комісії затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом із урахуванням Примірного положення про комісію з розгляду скарг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2023 р. № 420 (пункт 2 Порядку № 1128).

Пунктом 9 Порядку № 1128 передбачено, зокрема, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в реєстрах, у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: : 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; 2) чи було рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації, відмовити в її задоволенні або залишити скаргу без розгляду по суті; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення або дії визнаються такими, що прийняті із порушенням Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» і підлягають анулюванню, скасуванню, і які дії, що випливають із відповідного факту визнання такими, що прийняті із порушенням Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», підлягають вчиненню.

Згідно з частиною 6 статті 37 Закону № 1952-IV передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу: про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про залишення скарги без розгляду по суті. Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо: 1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання; 2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні; 3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав; 4) скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено; 5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень; 6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду; 7) набрало законної сили судове рішення, яким оскаржуване рішення скасовано або оскаржувані дії, бездіяльність у сфері державної реєстрації прав визнані вчиненими з порушенням цього Закону та анульовані; 8) скаргу подано на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що прийняті, вчинені до 1 січня 2016 року.

Судом встановлено, що до Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_1 від 09.12.2025, яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.01.2026 за № К-39 (далі скарга), на рішення від 18.10.2024 № 75634940 (далі оскаржувані рішення) приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця Івана Олександровича (далі приватний нотаріус Ємець І.О.) щодо гаражного боксу, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (далі гараж), з вимогою накласти заборону на будь-які реєстраційні дії щодо гаражу та притягнути до дисциплінарної відповідальності приватного нотаріуса ОСОБА_2 та фірму «Сквейрум». Позивач у своїй скарзі зазначав, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки він є власником гаража, а договір купівлі-продажу, укладений за заниженою ціною, а також, що про оскаржуване рішення він дізнався 10.11.2025 у судовому засіданні по справі № 643/10155/25. Проте, в ході розгляду скарги з відкритих відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень Комісією встановлено, що у червні 2025 року ОСОБА_1 звертався до Салтівського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_3 (голова ГБК «Союз-2»), третьої особи ОСОБА_4 про відновлення порушеного права на користування гаражем (справа № 643/9458/25). Таким чином, Позивач знав про оскаржуване рішення з червня 2025 року. Абзацом 1 частини 3 статті 37 Закону № 1952-IV встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав. Відповідно до частини 4 статті 37 Закону № 1952-IV днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. У разі якщо останній день строку для подання скарг, зазначеного у частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Скарга ОСОБА_1 датована - 09.12.2025 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.01.2026 за № К-39. З урахуванням вищезазначеного, Комісія дійшла висновку, що строк для подання скарги, встановлений Законом № 1952-IV, сплив до дня її подання, а отже, зважаючи на приписи частини 6 статті 37 Закону № 1952-IV скарга підлягала залишенню без розгляду по суті.

Враховуючи вказане, наказом Міністерства юстиції України від 16.03.2026 № 513/7 скарга ОСОБА_1 від 09.12.2025 була залишена без розгляду по суті у зв`язку з тим, що встановлений законом для подання скарги строк сплив до дня її подання.

Таким чином, оскаржуваний наказ в відповідає вимогам законності та є таким, що прийнятий з дотриманням встановленої процедури.

Щодо дотримання Комісією процедури розгляду скарги ОСОБА_1 від 09.12.2025 суд зазначає.

Як вже зазначалось, процедура розгляду скарг регламентована Порядоком № 1128. Абзацом 5 пункту 10 Порядку № 1128 регламентовано, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі учасників адміністративного провадження. Під час дії воєнного стану та з урахуванням вимог, встановлених пунктом 10 Порядку № 1128, на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України (дата публікації оголошення 05.02.2026) було забезпечено оприлюднення інформації про дату розгляду даної скарги та повідомлено зазначену інформацію ОСОБА_1 та приватному нотаріусу Ємцю І.О. засобами електронної пошти (листи від 05.02.2026 № 15921/К-39/33.2.1 та № 15922/К-39/33.2.1) та телефонного зв`язку (телефонограми від 06.02.2026). Пунктом 12 Порядку № 1128 передбачено, що під час воєнного стану учасник адміністративного провадження має право заявити клопотання про надсилання йому матеріалів скарги у сфері державної реєстрації в електронній формі на адресу електронної пошти. Мін`юст чи відповідний територіальний орган забезпечує надсилання таких матеріалів (крім відомостей, які відповідно до закону віднесені до інформації з обмеженим доступом) протягом трьох робочих днів після отримання клопотання, також учасники адміністративного провадження мають право подавати пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються до розгляду. Після повідомлення учасників адміністративного провадження про розгляд скарги до Міністерства юстиції України надійшли клопотання про надіслання матеріалів скарги в електронній формі на адресу електронної пошти від приватного нотаріуса Ємця І.О. від 10.02.2026 № 18/01-16, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11.02.2026 за № СК-601-26, відповідь на яке надано листом Міністерства юстиції України від 11.02.2026 № 18884/СК-601-26/33.2.1; від ОСОБА_1 , зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11.02.2026 за № СК-603-26, відповідь на яке надано листом Міністерства юстиції України від 13.02.2026 № 20091/ СК-603-26/33.2.2. Також, до Міністерства юстиції України надійшли додаткові пояснення по суті скарги від скаржника, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 11.02.2026 за № СК-604-26, пояснення від приватного нотаріуса Ємця І.О. від 16.02.2026 № 24/01-16, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17.02.2026 за № СК-669-26, які долучено до матеріалів скарги та досліджено в ході розгляду. Крім того, надійшов лист Державного підприємства «Національні інформаційні системи» від 12.02.2026 № 762/13.2-11, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.02.2026 за № 26580-11-26, яким повідомлено, що відомості про діючі накази Міністерства юстиції України щодо тимчасового блокування/ анулювання доступу до Державного реєстру прав приватного нотаріуса ОСОБА_2 станом на 10.02.2026 відсутні.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1128 за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації комісія формує висновок, який має рекомендаційний характер і є обов`язковим для розгляду керівником (іншою уповноваженою посадовою особою) Мін`юсту чи відповідного територіального органу. Враховуючи наведені вище фактичні обставини, Комісією було складено висновок від 18.02.2026 (далі висновок Комісії) відповідно до якого рекомендувалось залишити без розгляду по суті скаргу ОСОБА_1 від 09.12.2025, у зв`язку з тим, що встановлений законом для подання скарги строк сплив до дня її подання.

На підставі вказаного висновку Комісії було прийнято наказ Міністерства юстиції України від 16.03.2026 № 513/7 «Про залишення скарги без розгляду по суті» (далі Наказ).

Листом № 43548/513/7/33.2.1 від 30.03.2026 Міністерство юстиції України направило на адресу Позивача висновок Комісії та Наказ, крім того, вказані документи оприлюднені на сайті Мін`юсту у розділі - архів рішень, прийнятих за результатами розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

Таким чином, Мін`юстом було дотримано процедури розгляду скарги, передбаченої Порядком № 1128.

Щодо вимоги Позивача про скасування наказу Міністерства юстиції України від 13.04.2026 № 800/7 « Про залишення скарг без розгляду по суті» суд зазначає наступне.

До Міністерства юстиції України надійшли повторні скарги ОСОБА_1 від 19.03.2026 та від 24.03.2026, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.03.2026 за № СК-1316-26 та 24.03.2026 за № СК-1421-26 (далі скарги), у яких міститься прохання анулювати рішення від 18.10.2024 № 75634940 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця Івана Олександровича. За результатами вивчення вказаних скарг було встановлено, що ОСОБА_1 вже звертався до Міністерства юстиції України зі скаргою від 09.12.2025 (вх. № К-39 від 02.01.2026) щодо оскаржуваного рішення.

За результатом розгляду скарги Міністерством юстиції України прийнято рішення у формі наказу від 16.03.2026 № 513/7 «Про залишення скарги без розгляду по суті», у зв`язку з тим, що встановлений законом для подання скарги строк сплив до дня її подання.

Абзацом 1 частини 3 статті 37 Закону № 1952-IV встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав. Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 37 Закону № 1952-IV, у разі якщо встановлений Законом строк сплив до дня подання скарги, Міністерство юстиції України зобов`язане залишити таку скаргу без розгляду по суті.

У зв`язку з тим, що за результатами дослідження первинної скарги Комісією вже було встановлено сплив двомісячного строку звернення зі скаргою до Мінюсту, а Наказ, на момент повторних звернень Позивача зі скаргами від 19.03.2026 та від 24.03.2026 з тих самих підстав та обставин, не було скасовано та/або оскаржено у встановлений законом спосіб, а отже він був чинний, було обґрунтовано прийнято наказ Міністерства юстиції України від 13.04.2026 № 800/7 « Про залишення скарг без розгляду по суті», яким залишено повторні скарги без розгляду по суті, у зв`язку з закінченням встановленого законом строку для їх подання.

Враховуючи викладене, оскаржувані накази були прийняті на підставі та в межах повноважень Міністерства юстиції України.

Крім того, Європейським судом визначено сутність принципу правової визначеності, як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

Отже, спірні накази Міністерства юстиції України від 16.03.2026 № 513/7 та від 13.04.2026 № 800/7 прийняті у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішень мало місце досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, з урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, що вказує на дотримання Відповідачем вимог чинного законодавства.

Щодо вимоги Позивача зобов`язати Міністерство юстиції України розглянути скаргу по суті. Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Зокрема, у постанові від 06.03.2019 у справі № 1640/2594/18 Верховний Суд дійшов таких висновків: «У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій / прийнятті рішення та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії, і якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти - то у виборі варіанта рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені в законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанта вибору будь-ким...».

Як уже зазначалося, згідно з частиною 6 статті 37 Закону № 1952-IV передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень: про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про залишення скарги без розгляду по суті.

Таким чином, прийняття рішень за наслідками розгляду скарг у сфері державної реєстрації, у тому числі процедурна оцінка дотримання строків звернення, наявності чи відсутності підстав для розгляду скарги по суті або залишення її без розгляду, згідно зі статтею 37 Закону № 1952-IV віднесене до виключної компетенції Міністерства юстиції України (є його дискреційним повноваженням). Уповноважений орган самостійно перевіряє дотримання скаржником процесуального порядку, а встановивши факт спливу двомісячного строку, зобов`язаний застосувати імперативну вимогу статті 37 Закону № 1952-IV і залишити скаргу без розгляду по суті. З огляду на принцип розподілу влад та встановлені межі адміністративного судочинства, суд не наділений повноваженнями перебирати на себе процедурні функції суб`єкта владних повноважень чи зобов`язувати його до прийняття рішення конкретного змісту (якщо законодавством передбачено декілька варіантів поведінки). Завданням суду у цьому випадку є виключно перевірка законності, обґрунтованості та пропорційності оскаржуваного рішення або дій органу влади.

Викладене кореспондується з положеннями частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з ме тою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13,м.Київ,01001, про визнання дій протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії-залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.