Рішення № 139407337, 01.09.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/17797/26

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 262840028130 від 09.01.2026 Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням періодів стажу відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 06.07.1982.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач подала заяву про призначення пенсії за віком до органів Пенсійного фонду. Заяву за принципом екстериторіальності опрацювало Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Рішенням № 262840028130 від 09.01.2026 у призначенні пенсії відмовлено через недостатність страхового стажу (22 роки 06 днів). До страхового стажу не взято трудову книжку НОМЕР_1 від 06.07.1982, оскільки титульна сторінка трудової книжки не засвідчена печаткою. Даний період, зазначений в трудовій книжці, зарахований частково згідно з реєстром застрахованих осіб.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 03.06.2026, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 від 06.07.1982, оскільки титульна сторінка трудової книжки не засвідчена печаткою. Інші документи, передбачені пунктом 3 Порядку № 637, відсутні, і тому на думку відповідача, позов є необґрунтованим та підлягає залишенню без задоволення.

У періоди з 13.07.2026 по 17.07.2026, з 24.07.2026 по 28.07.2026 та з 18.08.2026 по 31.08.2026 головуючий суддя перебував у щорічній відпустці.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.01.2026 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком на підставі частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з досягненням віку, що дає право на такий вид пенсії, та поданням необхідного пакета документів, передбаченого чинним законодавством.

Зазначена заява була передана на розгляд та прийняття рішення до структурного підрозділу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, який здійснив опрацювання поданих матеріалів.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення № 262840028130 від 09.01.2026, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з недостатністю підтвердженого страхового стажу, який, за висновком органу, склав 22 роки 06 днів, що є меншим за мінімально необхідний обсяг стажу 32 роки, передбачений частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для призначення пенсії у 60 років.

До страхового стажу не було зараховано записи в трудовій книжці НОМЕР_1 від 06.07.1982, оскільки титульна сторінка трудової книжки не засвідчена печаткою. Даний період, зазначений в трудовій книжці, зарахований частково згідно з реєстром застрахованих осіб.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 262840028130 від 09.01.2026 протиправним, позивач звернулася до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно з законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно з цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону № 1058-IV, якою визначено, що право на пенсію за віком особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років.

Абзацом другим частини 4 статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що наявність страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. Оскільки позивач досягла 60-річного віку 16.10.2025, тобто у період з 01.01.2025 по 31.12.2025, до спірних правовідносин застосовується мінімальний страховий стаж у розмірі 32 років, визначений законом саме для цього періоду. Посилання відповідача на приписи частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV щодо страхового стажу в розмірі 33 років, встановленого для осіб, які досягають 60-річного віку у 2026 році, суд відхиляє, оскільки право позивача на пенсію за віком виникло в момент досягнення нею пенсійного віку в 2025 році, а не в момент звернення із заявою про призначення пенсії у 2026 році.

Згідно зі ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Спірним у цій справі є у тому числі питання можливості зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 06.07.1982, оскільки титульна сторінка трудової книжки не засвідчена печаткою.

Суд зазначає, що відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 62 Закону № 1788-XII, статті 48 Кодексу законів про працю України, Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 2.2 глави 2 Інструкції № 162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються.

Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції № 162 встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню). Записи проводяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.11 глави 2 Інструкції № 162).

Отже, обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації.

Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ та організацій або їх правонаступників, в яких має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, первинні документи за час виконання роботи.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.02.2018 у справі № 275/615/17, від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16-а.

Суд також враховує, що жодних сумнівів у достовірності записів, внесених до трудової книжки позивача, зокрема щодо їх невідповідності даним реєстру застрахованих осіб чи наявності ознак підробки або виправлень, відповідачем не наведено ні в оскаржуваному рішенні, ні у відзиві на позовну заяву, ні під час розгляду справи судом. Єдиною підставою невизнання спірних періодів роботи позивача є відсутність відбитка печатки на титульному аркуші трудової книжки, тобто формальний недолік оформлення документа, який сам по собі не ставить під сумнів достовірність внесених до трудової книжки відомостей про періоди роботи позивача.

Судом встановлено, що відповідач не зарахував період роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 06.07.1982, оскільки титульна сторінка трудової книжки не засвідчена печаткою. Період, зазначений в трудовій книжці, зарахований частково згідно з реєстром застрахованих осіб.

Дослідивши надані матеріали справи, суд вважає такі доводи відповідача необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно з записами трудової книжки позивача, а саме:

- записи № 1-4 з 05.07.1982 по 01.07.1985 позивач працювала в Управлінні учбових закладів Мінавтотрансу, що підтверджується належними наказами про прийняття, переведення та звільнення;

- записи № 5-9 з 04.07.1985 по 19.05.1998 позивач працювала в Київському автотранспортному підприємстві № 13028, що підтверджується відповідними наказами про прийняття, переведення та звільнення;

- записи під номером № 10-16 містять докази того, що позивач з 20.05.1998 по 11.12.2009 працювала в Комунальному підприємстві Ремонтно-експлуатаційна організація, що підтверджується належними наказами про прийняття, переведення та звільнення;

- записи № 17-20 (21.01.2010-05.12.2013) містять докази роботи позивача в ПАТ КИЇВСПЕЦТРАНС, що підтверджується належними наказами про прийняття, переведення та звільнення;

- записи № 22-24 (24.05.2019-16.09.2019) містять докази роботи позивача в ПАТ Миронівська птахофабрика, що підтверджується належними наказами про прийняття, переведення та звільнення;

- в записі № 25 зазначено, що з 15.11.2019 позивача прийнято на посаду інженера 1-ї категорії в КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва. Запис № 26 відсутній, що означає, що позивач і по теперішній час працює на даній посаді.

Суд звертає увагу, що достовірність відповідних записів у трудовій книжці підтверджується наказами про прийняття на роботу, переведення та звільнення. Крім того, зазначені записи скріплені печатками підприємств, на яких працювала позивач, та підписами уповноважених посадових осіб.

Разом із цим суд наголошує, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Такий недолік оформлення документа, як відсутність відтиску печатки на титульній сторінці, є виключно недоглядом відповідальної особи роботодавця, який вперше заповнював трудову книжку. Працівник не може нести відповідальність за правильність та повноту заповнення кадрових документів роботодавцем. Отже, формальні недоліки у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист та належне пенсійне забезпечення.

Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 654/890/17, яка в силу положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 Верховний Суд зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

За таких обставин суд приходить до переконання, що відсутність печатки на титульній сторінці трудової книжки позивача не може бути підставою неврахування періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення трудової книжки і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправно не зарахувало періоди роботи позивача до страхового стажу згідно з записами трудової книжки.

Суд також звертає увагу, що відповідач ні в оскаржуваному рішенні, ні у відзиві на позовну заяву не конкретизував, які саме періоди роботи позивачки та на підставі яких документів було зараховано до її страхового стажу в розмірі 22 роки 06 днів. При цьому пенсійний орган не надав суду жодних доказів того, що при повторному розгляді заяви із зарахуванням спірного періоду загальний підтверджений стаж є єдиною підставою для оцінки права на пенсію, - пенсійний орган зобов`язаний буде також перевірити всі відомості системи персоніфікованого обліку та інші можливі підстави призначення пенсійного забезпечення відповідно до чинного законодавства.

Щодо доводів відповідача про те, що зобов`язання призначити позивачу пенсію є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, суд зазначає таке. Дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень, у межах яких він вправі обирати між кількома правомірними варіантами рішення. Обчислення тривалості страхового стажу позивача на підставі належних та допустимих доказів є встановленням обставин справи, а не реалізацією дискреційних повноважень відповідача. Судом встановлено, що з урахуванням спірних періодів роботи страховий стаж позивача більш ніж удвічі перевищує мінімально необхідний страховий стаж у розмірі 32 років, а інших підстав для відмови у призначенні пенсії, окрім недостатності страхового стажу, оскаржуване рішення відповідача не містить. За таких обставин у відповідача відсутні будь-які правомірні альтернативи прийняття рішення, а тому зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком не є втручанням у його дискреційні повноваження, а є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача відповідно до статті 5 та частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням встановлених обставин справи суд дійшов висновку про безпідставність та протиправність неврахування відповідачем таких періодів роботи позивачки: з 05.07.1982 по 01.07.1985 (2 роки 11 місяців 27 днів); з 04.07.1985 по 19.05.1998 (12 років 10 місяців 16 днів); з 20.05.1998 по 11.12.2009 (11 років 6 місяців 22 дні); з 21.01.2010 по 05.12.2013 (3 роки 10 місяців 15 днів); з 24.05.2019 по 16.09.2019 (3 місяці 24 дні); з 15.11.2019 по 05.01.2026, тобто по дату подання заяви до органів Пенсійного фонду України (6 років 1 місяць 22 дні). Таким чином, загальний стаж роботи позивача, що підлягає обов`язковому зарахуванню до її страхового стажу за спірні періоди, становить 37 років 9 місяців 6 днів.

Суд зазначає, що встановлений судом загальний страховий стаж позивача у розмірі 37 років 9 місяців 6 днів охоплює собою всі періоди її трудової діяльності, відображені у трудовій книжці НОМЕР_1 від 06.07.1982, включаючи й ті періоди після 01.01.2004, які відповідач частково зарахував на підставі даних реєстру застрахованих осіб у розмірі 22 років 06 днів. Таким чином, визначений судом загальний страховий стаж позивача не додається до раніше врахованого відповідачем стажу в розмірі 22 років 06 днів, а повністю охоплює цей показник і замінює його для цілей вирішення питання про право позивача на пенсію за віком.

Суд також зауважує, що інших недоліків трудової книжки, зокрема, в частині неправильних чи неточних записів про періоди роботи позивача відповідачем при розгляді заяви позивача не встановлено та у рішенні не зазначено, доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періодів роботи позивача відповідачем суду не надано.

Разом із тим суд зауважує, що відповідачем протиправно не враховано надані позивачем уточнюючу довідку Міністерства розвитку громад та територій України від 11.02.2026 та довідку державного архіву м. Києва про те, що ОСОБА_1 дійсно у період з 05.07.1982 по 01.07.1985 працювала в Управлінні учбових закладів учбово-методичного кабінету Мінавтотрансу.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити ОСОБА_1 пенсію, суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві. Відповідно до принципу екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в межах спірних правовідносин наділене виключно повноваженнями щодо розгляду заяви та прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні пенсії. Водночас, безпосереднє нарахування та виплату пенсії здійснює саме той орган Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває пенсіонер. З огляду на це, позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити пенсію задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач досягла пенсійного віку 16.10.2025 та звернулася за призначенням пенсії в межах тримісячного строку, однак самостійно просить призначити пенсію з дня звернення, суд, діючи в межах позовних вимог, вважає за необхідне призначити їй пенсію за віком з 05.01.2026.

З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту прав позивача буде визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 262840028130 від 09.01.2026, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 06.07.1982 та призначити позивачу з 05.01.2026 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щодо позовної вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом покладення на відповідача обов`язку подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України таким правом суд наділений за наявності підстав вважати, що без установлення такого контролю невиконання або неналежне виконання судового рішення є більш вірогідним, ніж його належне виконання. Позивачем не надано, а судом не встановлено об`єктивних доказів, які б свідчили про наявність ризику невиконання відповідачем цього рішення суду в разі відсутності судового контролю. За таких обставин підстави для задоволення позовної вимоги в цій частині відсутні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.

Обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, відповідно до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачений судовий збір, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке прийняло протиправне рішення.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ 13559341) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 262840028130 від 09.01.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 з 05.01.2026 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу усі періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 06.07.1982.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн (однієї тисячі шістдесят чотири грн. 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 01 вересня 2026 р.

01.09.26