Рішення № 139407303, 01.09.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/18911/26

категорія 112030700

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати п. 20 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.11.2025 № 615/975 що стосується ОСОБА_1 , оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у редакції від 04.12.2025, в частині призначення ОСОБА_1 , матері померлого внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_2 в розмірі 1/2 частини від 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023), в сумі 1006500 грн;

- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги та призначити та виплатити ОСОБА_1 належну частку від одноразової грошової допомоги, як матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 та Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей в розмірі 15000000 грн. та здійснити доплату належної одноразової грошової допомоги.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що є матір`ю померлого солдата ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.12.2025, позивачу стало відомо, що згідно з пунктом 20 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.11.2025 № 615/975 їй як матері померлого внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_2 було призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 1/2 частини від 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023). Одноразова грошова допомога була призначена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975. Позивач не погоджується з позицією відповідача, на її думку, вона має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, а тому прийняте відповідачем рішення є протиправним та підлягає скасуванню, і тому позивача звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

29.05.2026 до суду надійшов відзив, в якому представник відповідача вказує, що відповідно до витягу з протоколу 20 регіональної військово-лікарської комісії № 413 від 08.06.2023 причиною смерті військовослужбовця визначено гостру серцево-судинну недостатність та кардіоміопатію змішаного генезу. ВЛК встановлено, що захворювання та причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини. Водночас матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що ОСОБА_2 отримав поранення, контузію, травму чи каліцтво під час безпосередньої участі у бойових діях або заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, які перебували б у прямому причинному зв`язку із настанням смерті. Саме наявність такого причинного зв`язку між бойовим ушкодженням та смертю військовослужбовця є обов`язковою умовою для застосування пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168. Комісією Міністерства оборони України прийнято рішення, оформлене витягом з протоколу від 20.11.2025 № 615/975, уточнене протоколом від 04.12.2025 № 59/зм, яким позивачці вже призначено одноразову грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 975 у розмірі 1/2 частини від 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2023, в сумі 1006500 грн. Отже, право позивача на державну соціальну гарантію не було порушено, оскільки її звернення було розглянуто уповноваженим органом та за результатами розгляду прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги.

04.06.2026 до суду надійшла відповідь на відзив в якій позивач просить відзив на позовну заяву залишити без задоволення, позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

22.06.2026 до суду надійшла заява від представника відповідача, в якій він просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У періоди з 13.07.2026 по 17.07.2026, з 24.07.2026 по 28.07.2026 та з 18.08.2026 по 31.08.2026 головуючий суддя перебував у щорічній відпустці.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є матір`ю загиблого ОСОБА_2 .

25.04.2023 внаслідок хвороби, зумовленої виконанням обов`язків щодо захисту Батьківщини, настала смерть ОСОБА_2 .

Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 1116/110Д від 04.06.2023 про результати спеціального розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_2 та витягом з протоколу 20 регіональної військово-лікарської комісії № 413 від 08.06.2023 причиною смерті військовослужбовця визначено гостру серцево-судинну недостатність та кардіоміопатію змішаного генезу, військово-лікарською комісією встановлено, що захворювання та причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини.

Комісією Міністерства оборони України прийнято рішення, оформлене витягом з протоколу від 20.11.2025 № 615/975, уточнене протоколом від 04.12.2025 № 59/зм, яким позивачу призначено одноразову грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 975 у розмірі 1/2 частини від 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2023, в сумі 1006500 грн.

Позивач вважає, що пункт 20 вищевказаного рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а належною виплатою, на її думку, є одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 грн, яку встановлено пунктом 2 Постанови № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану та Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей членам сім`ї померлого військовослужбовця, тому і звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій або не вчинення їх у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статі 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII Про оборону України (далі - Закон № 1932-ХІІ) у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Частиною першою статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 2011-XII) регламентовано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Звідси слідує, що подія смерті військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби і подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеними законом підставами для призначення допомоги.

Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у статті 16-1 Закону № 2011-XII. За приписами вказаної норми у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Підпунктом а пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що вказана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з протоколу засідання 20 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 08.06.2023 № 413 захворювання солдата ОСОБА_2 (гостра серцево-судинна недостатність, кардіоміопатія змішаного генезу), яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , так, пов`язане із захистом Батьківщини.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 1116/110Д від 04.06.2023 про результати спеціального розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_2 , та актом про нещасний випадок № 3682 від 19.06.2023 зазначено такі обставини смерті: в районі зосередження підрозділів 2 парашутно-десантного батальйону в с. Яківці Лиманської ОТГ Краматорського району Донецької області 25.04.2023 о 00:01 годині оператор-навідник БМП-1 5 парашутно-десантної роти 2 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_3 зайшов до кімнати, де він мешкав разом з іншими військовослужбовцями свого підрозділу, та звернув увагу на те, що солдат ОСОБА_2 не дихав і не проявляв ознаки життя. ОСОБА_3 покликав на допомогу та почав робити непрямий масаж серця. На його крики про допомогу прийшов головний сержант 5 парашутно-десантної роти 2 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_4 , а також командир бойової машини-командир відділення 5 парашутно-десантної роти 2 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_5 . Після того як надання першої домедичної допомоги не дало результату, головний сержант роти молодший сержант ОСОБА_4 дав наказ евакуювати солдата ОСОБА_2 до медичного пункту батальйону. ОСОБА_5 і ОСОБА_4 перемістили до транспортного засобу солдата ОСОБА_2 . По приїзду до медичного пункту батальйону, старшим лейтенантом медичної служби ОСОБА_6 було оглянуто солдата ОСОБА_2 і прийняте рішення евакуювати даного військовослужбовця до Центральної міської лікарні м. Ізюм для надання медичної допомоги. В дорозі йому проводили реанімаційні заходи, був стан клінічної смерті. ОСОБА_4 і ОСОБА_5 прослідували до Центральної лікарні міста Ізюм. 25.04.2023 о 02:30 (з повідомлення чергового лікаря Центральної міської лікарні м. Ізюм) солдат ОСОБА_2 до тями не приходив і рішенням лікарів була констатована біологічна смерть. ОСОБА_4 і ОСОБА_7 знаходилися в лікарні до констатації смерті ОСОБА_2 .

Пунктом 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1, 6 статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII).

На виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві від 25.12.2013 № 975, якою затверджено відповідний Порядок (надалі - Порядок № 975, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

За пунктом 4 Порядку одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві

Відповідно до приписів пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Відповідно до пункту 20 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.11.2025 № 615/975 їй як матері померлого внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_2 було призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 1/2 частини від 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023), в сумі один мільйон шість тисяч п`ятсот гривень. Одноразова грошова допомога була призначена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Суд враховує довід відповідача про те, що позивач звернулася із заявою про призначення одноразової грошової допомоги за формою, передбаченою для звернень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 975, та не подавала окремого звернення за формою, встановленою для отримання допомоги за Постановою № 168 відповідно до наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45. Разом із тим предметом спору у цій справі є правомірність пункту 20 рішення Комісії Міністерства оборони України від 20.11.2025 № 615/975, яким позивачу вже визначено конкретний розмір одноразової грошової допомоги та застосовано конкретний нормативний акт. Оскільки зміст оскаржуваного рішення прямо стосується кваліфікації підстав смерті військовослужбовця та визначення застосовного нормативно-правового акта, недотримання позивачем форми окремого звернення, передбаченої наказом Міністерства оборони України № 45, саме по собі не виключає судового контролю за правомірністю прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення та не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи правильно відповідач визначив підстави і розмір належної позивачу виплати.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова № 168, у редакції, чинній станом на час звернення позивача із заявою про виплату допомоги), пунктом 2 якої установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Також пунктом 2 Постанови № 168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Отже, Постанова № 168 є нормативно-правовим актом, який встановлює право на отримання одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у період дії воєнного стану. При цьому виплата збільшеного до 15000000 грн розміру одноразової допомоги згідно з пунктом 2 Постанови № 168, передбачена для сімей військовослужбовців лише у двох випадках: 1) у разі загибелі військовослужбовця; 2) у разі, якщо військовослужбовець помер внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Суд підсумовує, що питання розміру допомоги визначається окремо та залежить від окремих чинників (умов), а саме:

- у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (абзац 1 пункту а частини першої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ);

- у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби (абзац 2 пункту а частини першої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ);

- у розмірі 15000000 грн. на період дії воєнного стану для сімей загиблих осіб (абз. 1 п. 2 Постанови № 168). Також сімей осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (абзац шостий пункту 2 Постанови № 168).

Отже, чинним законодавством України передбачено три розміри одноразової грошової допомоги, для кожного із яких є свої законодавчо визначені умови для виплати. Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що на відміну від Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, Постанова № 168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі, оскільки розмір допомоги у сумі 15000000 грн передбачений лише на період дії воєнного стану та у чітко визначених випадках, а саме для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) осіб. Такий розмір допомоги передбачений лише на період дії воєнного стану та покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про отримання ОСОБА_2 за період проходження служби поранень (контузії, травми, каліцтва), від яких могла настати його смерть. Разом із тим, регіональною військовою-лікарською комісією причиною смерті військовослужбовця визначено гостру серцево-судинну недостатність та кардіоміопатію змішаного генезу.

Також судом досліджений висновок судово-медичного експерта від 25.04.2023 № 1002, яким при розтині трупа ОСОБА_2 встановлено гостру серцево-судинну недостатність, кардіоміопатію змішаного генезу. Водночас експертом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність у ОСОБА_2 поранень (контузій, травм, каліцтв).

Суд наголошує, що не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозу особи та встановлювати причинний зв`язок захворювання, яким спричинена смерть, оскільки це не входить до повноважень суду, а означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.

Враховуючи те, що відповідно до витягу з протоколу 20 регіональної військово-лікарської комісії № 413 від 08.06.2023 причиною смерті військовослужбовця визначено гостру серцево-судинну недостатність та кардіоміопатію змішаного генезу, ОСОБА_2 не мав поранень (контузій, травм, каліцтв), помер природною смертю внаслідок захворювання, відповідно він не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців, що давало б позивачам право на отримання допомоги у збільшеному розмірі. Отже, позивачем помилково ототожнюється поняття "загибель (смерть) внаслідок поранення" із "смертю внаслідок захворювання".

Таким чином, суд зауважує, що Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум обґрунтовано прийнято відповідне рішення про виплату допомоги у визначеному законодавством розмірі 1/2 частини від 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у якому настала смерть (2023) в сумі 1006500 грн.

Доводи позивача про те, що оскільки загибель (смерть) ОСОБА_2 відбулася у період воєнного часу та настала у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане із захистом Батьківщини, позивач має право на одноразову грошову допомогу, передбачену Постановою № 168, є необґрунтованими та такими, що не узгоджуються із наведеними вище висновками суду щодо відсутності правових підстав у позивачів для отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000 грн, передбаченої Постановою № 168.

Суд перевірив також довід позивача, наведений у відповіді на відзив, про те, що починаючи з 24.02.2022 розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби визначається безпосередньо абзацом другим пункту 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII у редакції Закону України від 16.07.2025 № 4546-IX (яка застосовується з 24.02.2022) та становить 15000000 гривень, у зв`язку з чим, на переконання позивача, для визначення розміру допомоги не має значення, чи настала смерть військовослужбовця внаслідок поранення, чи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.

Суд не приймає цей довід до уваги з огляду на таке. Постанова № 168 прийнята Кабінетом Міністрів України на виконання пункту 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII та визначає порядок реалізації встановленого цим пунктом права у період дії воєнного стану, а тому зазначені норми підлягають системному, а не ізольованому тлумаченню. Питання щодо змісту поняття "загибель (смерть) військовослужбовця... під час виконання ним обов`язків військової служби" та його співвідношення з випадками смерті від захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, було безпосереднім предметом оцінки Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду саме у постанові від 16.06.2026 у справі № 620/10029/24. Судом враховано, що окрема думка суддів, які не погодилися з висновком більшості у цій справі, ґрунтувалася, зокрема, на посиланні на зміни, внесені до Закону № 2011-XII законами України № 3621-IX та № 4546-IX, як на свідчення наміру законодавця забезпечити єдиний підхід до виплати одноразової грошової допомоги сім`ям усіх військовослужбовців, які загинули або померли під час захисту України. Утім, більшість складу Судової палати, правова позиція якої є визначальною для забезпечення єдності судової практики у спорах цієї категорії, зазначеного підходу не підтримала та дійшла висновку про самостійне юридичне значення поняття "загибель", яке не охоплює будь-який випадок смерті військовослужбовця від захворювання, у тому числі пов`язаного із захистом Батьківщини, за відсутності причинного зв`язку такої смерті з пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом. З огляду на необхідність однакового тлумачення підстав виплати підвищеної одноразової грошової допомоги у період дії воєнного стану, суд вважає, що наведені висновки Верховного Суду підлягають застосуванню і до тотожного за змістом положення пункту 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII, а тому зміни, внесені Законом № 4546-IX, самі по собі не створюють для позивача окремої, відмінної від Постанови № 168, підстави для отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000 грн за відсутності встановленого у цій справі причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 з пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом.

Зазначений висновок суду згоджується із правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 16.06.2026 у справі № 620/10029/24, в якій вказано, що право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, виникає у разі загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, а також у разі смерті військовослужбовця, щодо якої встановлено причинний зв`язок із пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони. Сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини або проходженням військової служби не є безумовною підставою для застосування пункту 2 Постанови № 168, якщо матеріалами справи не підтверджено обставин, з якими зазначена постанова пов`язує виникнення права на відповідну виплату.

Також судова палата Касаційного адміністративного суду зазначила, що саме по собі встановлення зв`язку захворювання та причини смерті із захистом Батьківщини не означає, що така смерть є загибеллю у розумінні абзацу першого пункту 2 Постанови № 168. За чинного законодавства поняття загибель має самостійне юридичне значення і не охоплює кожен випадок смерті військовослужбовця в період дії воєнного стану чи при виконанні обов`язків військової служби.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03049, ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 01 вересня 2026 р.

01.09.26