Ухвала суду № 139407257, 02.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

02 вересня 2026 року Справа №215/6068/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянув в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рянської Вікторії В`ячеславівни від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі заступника начальника відділу розгляду звернень ОСОБА_2 про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі заступника начальника відділу розгляду звернень ОСОБА_2 , яким просить:

- встановити наявності компетенції (повноважень) відповідача при отриманні заяви від 14.01.2026 вх. № 4330/С-0400-26 створювати штучні перешкоди для внесення пропозиції про прийняття індивідуального акта та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю, та зобов`язати захистити невизнані права, зазначені у ст. 46 Конституції України, при отримуванні компенсації менше прожиткового мінімуму.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.07.2026 у справі № 215/6068/26 (провадження № 2-а/215/575/26) позовну заяву ОСОБА_1 передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

29 липня 2026 року зазначена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору; позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі заступника начальника відділу розгляду звернень ОСОБА_2 про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху; встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду: позовної заяви, в якій викласти свої вимоги щодо предмета спору згідно з ч. 1 ст. 5, ст.ст. 160, 161 КАС України та їх обґрунтування відповідно до положень закону та із зазначенням і наданням доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав відповідачем, зокрема, доказів звернення до відповідача із заявою від 14.01.2026 вх. № 4330/С-0400-26 та отримання 29.03.2026 роз`яснення, або доказів на підтвердження обставин, у зв`язку з якими позивач не має можливості подати такі докази самостійно; копії виправленої позовної заяви та доданих до неї документів для направлення відповідачу; документа про сплату судового збору в сумі 1331,20 грн або обґрунтованого клопотання про звільнення від сплати судового збору з доказами на підтвердження зазначених у ньому обставин.

26 серпня 2026 року до суду надійшли заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі після усунення недоліків та заява позивача про відвід судді Рянської В.В.

Разом з заявою позивачем подано заяву про відвід суддів Дніпропетровського окружного адміністративного суду, серед яких зазначено суддю Рянську Вікторію В`ячеславівну.

Ухвалою від 01.09.2026 заявлений ОСОБА_1 відвід судді Рянської В.В. у адміністративній справі № 215/6068/26 визнано необґрунтованим; передано матеріали адміністративної справи № 215/6068/26 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді Рянської В.В.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Рянської В.В. визначено суддю Ірметову О.В., яка не входить до складу суду, що розглядає справу.

Відповідно до частини третьої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід (абзац перший частини четвертої статті 40 КАС України).

Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (частина одинадцята статті 40 КАС України).

Частиною дванадцятою статті 40 КАС України визначено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

На підставі положень частин восьмої, одинадцятої статті 40 КАС України заява позивача про відвід судді Рянської В.В. розглядається судом у порядку письмового провадження.

Вирішуючи заяву про відвід судді, зважаючи на зазначені у ній мотиви, суд виходить з такого.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

- об`єктивним критерієм, який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

- суб`єктивним критерієм, який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною. Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Так, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в пункті 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».

Аналогічна правова позиція закріплена також в пунктах 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року (заява № 33949/02), пункті 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15 липня 2010 року (заява № 16695/04). На додачу, в пункті 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: «між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності».

При вирішенні справи «Білуха проти України» ЄСПЛ у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

У пункті 52 цього ж рішення щодо об`єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Відповідно до статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, якою унормовано недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно з частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Отже, з наведених положень статті 36 КАС України слідує, що метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Позивачем не надано доказів, які підтверджують його доводи про упереджене ставлення Рянської В.В. як судді, у справі, а також надання переваги стороні відповідача або прояву його прихильності до цієї сторони.

Зі змісту заяви про відвід судді слідує, що підставою для відводу є виключно незгода позивача з вирішенням судом процесуальних питань під час розгляду справи, а також його суб`єктивне ставлення до таких процесуальних дій судді, що відповідно до положень частини четвертої статті 36 КАС України не може слугувати підставою для відведення судді як такого, що викликає сумнів у його неупередженості.

Отже, наведені позивачем на обґрунтування заяви про відвід судді Рянської В.В. обставини не свідчать про наявність визначених у пункті 4 частини першої статті 36 КАС України та інших підстав для відводу, тому суд відмовляє в задоволенні цієї заяви.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 36, 39, 40, 241, 243, 248, 256, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рянської Вікторії В`ячеславівни від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі заступника начальника відділу розгляду звернень Мошури Ольги Вікторівни про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включаться до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О.В. Ірметова