Рішення № 139406451, 02.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 вересня 2026 р. Справа № 120/12450/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду за відповідачем рахується заборгованість у сумі 82518,00 грн. на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання у вищому навчальному закладі. Вказану заборгованість відповідач добровільно не погасила, а тому позивач звернувся до суду щодо її примусового стягнення.

Ухвалою від 26.09.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому остання заперечила щодо задоволення даного позову. Зазначила, що умовами контракту, укладеного між нею та Національною академією внутрішніх справ, зобов`язано здобувача освіти після закінчення навчання прибути до місця служби та приступити до виконання службових обов`язків за відповідною посадою. Відтак після завершення навчання останню наказом начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 13.04.2023 року №49-о/с призначено на посаду слідчого відділення поліції №2 Тульчинського відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області. Однак в подальшому наказом від 31.07.2025 року №129-о/с її було звільнено зі служби в органах національної поліції відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" (за власним бажанням). Відповідач наголошує, що підставою для звільнення з органів національної поліції слугувало призначення її до підрозділу, який не відповідав її побажанням та ступеню її підготовки.

Відповідач зазначає, що зверталась до керівництва з проханням про переведення, однак їй було відмовлено.

Крім того вказує, що станом на дату звернення позивача до суду із даною позовною заявою вона приймає участь у конкурсі на заняття вакантної посади дільничного офіцера поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з метою поновлення у органах Національної поліції.

У поданому відзиві відповідач заперечує щодо визначеної суми стягнення, оскільки, на її переконання, вона відпрацювала у органах національної поліції 2 роки 3 місяці, відтак фактично виконала вимоги контракту.

13.10.2025 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якій він підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

29.12.2025 року відповідач подала заяву про закриття провадження у справі.

Ухвалою від 05.02.2026 року запропоновано позивачу подати до суду письмові пояснення щодо поданого клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі.

11.02.2026 року на адресу суду надійшли пояснення.

Ухвалою від 06.08.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

Наказом ректора Національної академії внутрішніх справ від 20.07.2019 року №140-ос ОСОБА_1 зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Національної академії внутрішніх справ.

20.11.2019 року між Національною академією внутрішніх справ, в особі ректора генерала поліції Чернєя Володимира Васильовича, Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області та ОСОБА_2 укладений контракт №19-309 про здобуття освіти у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських (Національної академії внутрішніх справ).

Згідно умов вказаного контракту ОСОБА_2 навчалася за рахунок коштів державного бюджету і зобов`язувалася після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років за місцем розподілу, а у разі відмови від подальшого проходження служби протягом перших трьох років після закінчення навчання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі.

Відповідно до наказу Національної академії внутрішніх справ від 12.04.2023 №445 ОСОБА_1 здобула ступінь вищої освіти бакалавра, про що їй видано диплом.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 13.04.2023 року №49-о/с відповідача призначено слідчим слідчого відділення поліції №2 Тульчинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

Втім відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 31.07.2025 року №129-о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби у Національній поліції за власним бажанням з 01.08.2025 року.

Листом від 13.08.2025 року №46/3248/10-25 Національна академія внутрішніх справ повідомила відповідача про необхідність відшкодування витрат у розмірі 82518,00 гривень за вказаними у листі реквізитами, проте відповідач добровільно не відшкодувала кошти.

У зв`язку із порушенням умов контракту відповідачем, а саме звільнення зі служби в органах Національної поліції до спливу встановленого трирічного терміну перебування на службі після закінчення навчання, та невідшкодування витрат, пов`язаних з утриманням її у навчальному закладі, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" підготовка фахівців за державним замовленням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між закладом освіти, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Відповідно до частини 4 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" особи, які навчаються за державним замовленням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених закладів освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 5 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 (далі Порядок №261), визначає механізм відшкодування особами, які навчались за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - заклади вищої освіти), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:

- дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

- звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення закладу вищої освіти з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Відповідно до п. 2 Порядку №261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між закладом вищої освіти, відповідним органом поліції та особою, яка навчалась.

Пунктом 3 Порядку №261 передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло -, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у закладах вищої освіти здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному закладі вищої освіти на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований заклад вищої освіти, у відповідному навчальному році. На підставі розрахунків закладу вищої освіти складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Відповідно до п. 4 Порядку №261 витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання, крім витрат, пов`язаних із проходженням цією особою базової загальновійськової підготовки, і витрат за період залучення її до заходів із забезпечення публічної безпеки і порядку під час воєнного стану. Згідно з п. 8 цього Порядку у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до умов п. 2.3.5. контракту та ч. 4 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" у разі звільнення протягом трьох років після закінчення навчання відповідач зобов`язаний відшкодувати МВС витрати, пов`язані з його утриманням у НАВС, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" та пункту 8 Порядку №261 право на звернення до суду з вимогою про відшкодування витрат на утримання виникає у випадку відмови особи добровільно відшкодувати витрати.

Відповідно до Порядку №261 позивач повинен був вручити під підпис або надіслати відповідачу повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів, задля можливості добровільного відшкодування витрат на навчання.

Повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати відповідач отримала 01.08.2025 року, про що свідчить її особистий підпис, проте у добровільному порядку витрати відповідачем не відшкодовані, відтак позивач правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення коштів.

Однак пунктом 9 Порядку №261 визначено підстави для припинення стягнення суми витрат.

Абзацом 2 пункту 9 Порядку №261 визначено, що стягнення суми витрат припиняється в разі повторного прийняття особи на службу в поліцію.

Як слідує і наявних у матеріалах справи доказів, а саме копії витягу з наказу начальника Головного управління Національної поліції у м. Києві від 02.12.2025 року №2150 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу у поліції та призначено дільничним офіцером поліції сектору превенції відділу поліції №1 (з обслуговування мікрорайону "Відрадний", студентських містечок НТУ "КПІ" та "НАУ") Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 02.12.2025 року (а.с. 106).

Відтак, на переконання суду, станом на дату прийняття рішення наявні підстави для припинення стягнення витрат пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, у зв`язку із повторним прийняттям відповідача на службу в поліції.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Національна академія внутрішніх справ (площа Солом`янська, 1, м. Київ, код ЄДРПОУ 08751177)

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Повний текст рішення складено 02.09.2026.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна