Ухвала суду № 139403120, 02.10.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/578/23

Провадження № 1-в/761/314/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2024 року місто Київ

Шевченківський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12021100100004553 від 24 листопада 2021 року, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року у справі № 761/23231/22

У С Т А Н О В И В:

У провадженні слідчого відділу Шевченківського УП ГУ Національної поліції у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021100100004553 від 24.11.2021 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи використовуючи підроблені документи шляхом обману заволоділи квартирою АДРЕСА_1 .

Під час розслідування встановлено, що 12.01.2021 приватному нотаріусу КМНО ОСОБА_5 були подані документи для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 . 18.01.2021 право власності на вказану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_6 і.п.н. НОМЕР_1 . Підставою для проведення реєстрації став договір дарування квартири від імені ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_6 посвідчений ніби то 16.04.2008 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8 за реєстраційним номером 2046.

В подальшому вказана квартира була продана ОСОБА_6 новому покупцю згідно договору купівлі-продажу квартири посвідченого 18.01.2021 приватним нотаріусом КМНР ОСОБА_5 за реєстраційним номером 1.

Під час розслідування було встановлено, що у вказаній квартирі проживала ОСОБА_7 , яка проживала в квартирі сама і не мала родичів. Згідно з витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно відповіді КП Київське БТІ було встановлено, що квартира на праві власності була зареєстрована за нею.

Також було встановлено, що приватний нотаріус КМНО ОСОБА_8 припинив свою діяльність, яку здійснював по вул. Рейтарській в м. Києві. Згідно відповіді наданої на запит Київським державним нотаріальним архівом було повідомлено, що в архіві приватного нотаріусом КМНО ОСОБА_8 договір дарування квартири від імені ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_6 від 16.04.2008 відсутній і ним не посвідчувався.

Таким чином право власності на вказану квартиру за ОСОБА_6 було зареєстровано на підставі завідомо підробного офіційного документу.

Під час допиту в якості свідка ОСОБА_6 відмовилась давати покази та окрім цього відмовилась надати зразки підпису та почерку для проведення почеркознавчої експертизи.

Окрім того, під час розслідування на підстав ст. 93 КПК України було надано запит приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 щодо надання копій документів на підставі яких нею було посвідчено договори купівлі-продажу вказаної квартири. Згідно отриманої відповіді Вказані документи можуть будуть надані в порядку передбаченому ст. 159 КПК України.

Подальшим розслідуванням було встановлено, що ОСОБА_6 у змові з невстановленими особами заволоділа шляхом обману квартирою АДРЕСА_3 .

Під час розслідування встановлено, що 23.10.2020 державному реєстратору Департаменту з питань реєстрації КМДА були подані документи для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 . 23.10.2021 право власності на вказану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_6 і.п.н. НОМЕР_1 . Підставою для проведення реєстрації став договір дарування квартири від імені ОСОБА_9 1941 р.н. на ім`я ОСОБА_6 посвідчений ніби то 06.10.2009 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_10 за реєстраційним номером 639.

В подальшому вказана квартира була продана ОСОБА_6 новому покупцю згідно договору купівлі-продажу квартири посвідченого 04.11.2020 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_11 за реєстраційним номером 255.

Під час розслідування було встановлено, що у вказаній квартирі проживала ОСОБА_9 , яка проживала в квартирі сама і не мала родичів. Згідно відповіді КП Київське БТІ було встановлено, що квартира на праві власності була зареєстрована за нею.

Також було встановлено, що приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_10 припинив свою діяльність. Згідно відповіді наданої на запит Київським обласним державним нотаріальним архівом було повідомлено, що в архіві приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_10 договір дарування квартири від імені ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_6 від 06.10.2009 відсутній і ним не посвідчувався.

Таким чином право власності на вказану квартиру за ОСОБА_6 було зареєстровано на підставі завідомо підробного офіційного документу.

Такими чином, із матеріалів кримінального провадження слідує, що невстановлені особи, шляхом складання та подання неправдивих офіційних документів, шляхом обману заволоділи вказаними квартирами.

Органом досудового розслідування здобуто достатньо доказів, які свідчать про те, що ОСОБА_6 право власності на дані об`єкти нерухомого майна набула кримінально протиправним шляхом.

01 жовтня 2022 року слідчим було визнано речовими доказами квартиру АДРЕСА_4 та на квартиру АДРЕСА_5 .

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року у справі № 761/23231/22 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 .

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12021100100004553 від 24 листопада 2021 року, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року у справі № 761/23231/22.

У судовому засіданні захисник підтримав вимоги клопотання та просив скасувати арешт майна.

Прокурор щодо скасування арешту заперечував.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 174 КПК України, зокрема, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Вирішуючи питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.

При цьому, у відповідності до ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів, свідчить про відсутність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, про яке йдеться у клопотанні адвоката.

Стороною обвинувачення не надано суду доказів, щодо необхідності подальшого утримання арештованого майна у органу досудового розслідування, а також не спростовані доводи захисника.

Також, володільцю майна не повідомлено про підозру, ОСОБА_4 не є стороною кримінального правопорушення, за фактом яких здійснюється досудове розслідування, в рамках якого накладено арешт на майно, а з моменту вилучення майна пройшов тривалий проміжок часу.

З огляду на зазначене, слідчий суддя доходить висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальший арешт майна, яке зазначене в клопотанні.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що на даному етапі досудового розслідування, є можливим скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року у справі № 761/23231/22.

Керуючись ст. ст. 98, 170, 173-174, 309 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт майна у кримінальному провадженні № 12021100100004553 від 24 листопада 2021 року, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року у справі № 761/23231/22, а саме квартири АДРЕСА_2 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1