Рішення № 139401896, 27.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2026 Справа № 914/1172/26

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД»

до відповідача: Львівського комунального підприємства «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації»

про: стягнення 601 118,24 грн

представники:

позивача: Морганюк Ю.Є.,

відповідача: Шуба М.І.,

ВСТАНОВИВ:

17.04.2026р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» до відповідача: Львівського комунального підприємства «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації» про стягнення 601 118,24 грн.

21.04.2026р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання призначити на 20.05.2026р.; явку представників сторін у судове засідання визнано обов`язковою.

Хід справи викладено в ухвалах суду і відображено в протоколах судових засідань.

22.04.2026р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення щодо справи (вх.№11300/26).

04.06.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення щодо справи (вх.№15891/26).

23.06.2026р. на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення щодо справи (вх.№17806/26).

21.08.2026р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів (вх.№23599/26).

21.08.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло заперечення щодо клопотання про поновлення строку на подання доказів (вх.№23619/26).

Протокольною ухвалою від 27.08.2026р. суд, зокрема, ухвалив: визнати причини пропуску строку на подання доказів поважними, поновити строк і долучити докази до матеріалів справи.

При вирішенні зазначеного клопотання судом враховано такі обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оскільки необхідність подання додаткових доказів у справі виникла після отримання позивачем додаткових пояснень відповідача від 04.06.2026р., суд вважає причини пропуску позивачем строку на подання доказів поважними та поновив позивачу строк для подання до суду вказаних доказів відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав оплату за договорами про постачання електричної енергії споживачу №62/25 від 06.11.2025р. та №08/25 від 22.01.2025р, чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеними договорами та законом.

Відповідач не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими. Вважає, що долучені до матеріалів справи докази не можуть вважатися належними та допустимими доказами, які самі по собі підтверджують наявність і розмір заявленої до стягнення заборгованості.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, пояснень представників сторін, суд встановив наступне:

06.11.2025р. між ТзОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» (Позивачем ) та ЛКП «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації» (Відповідачем) було укладено Договір постачання електричної енергії споживачу № 62/25.

Позивач здійснив постачання електричної енергії відповідачу у листопаді-грудні 2025р. на загальну суму 2 286 475,93 грн., що підтверджується:

-Актом приймання-передачі електричної енергії №РН-0006414 за листопад 2025р. на загальну суму 993 560,34 грн.;

-Актом приймання-передачі електричної енергії №РН-0006657 за грудень2025р. на загальну суму 1 292 915,59 грн.;

За поставлену електричну енергію Відповідач розрахувався частково в розмірі

1 728 000,00 грн., таким чином заборгованість по Договору № 62/25 від 06.11.2025р. за поставлену електричну енергію, за твердженням позивача, становить 558 475,93 грн.

Згідно п.5.9. Договору, оплата за спожиту електричну енергію у відповідному розрахунковому періоді здійснюється на підставі рахунку/акту приймання-передавання Товару.

Згідно п.5.10 Договору, рахунки/акти приймання-передавання Товару формуються постачальником та надаються Споживачу до 10 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, в електронній формі через особистий кабінет або електронною поштою та вважаються такими, що отримані Споживачем не пізніше 10 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі, щодо обсягів електричної енергії, у відповідності до пункту 4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії (пункт 4.12 ПРРЕ).

Відомості щодо спожитої Відповідачем електричної енергії у грудні 2025р. отримані позивачем саме від ПрАТ «Львівобленерго», як Оператора системи розподілу, що виконує повноваження адміністратора комерційного обліку.

Оператор системи розподілу ПрАТ «Львівобленерго» надає послуги з розподілу електричної енергії за сукупності споживачів, які входять до групи постачальника (позивача), які входять в балансуючу групу постачальника згідно з реєстром за ЕІС кодами споживачів та їх точок вимірювання. Реєстр ведеться Оператором системи в електронному вигляді.

Для підтвердження фактичного споживання електричної енергії Відповідачем у спірний період, а саме у грудні 2025р. в обсязі 129 678 кВт/год надано реєстр щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії системи ПрАТ «Львівобленерго». Оператор системи ПрАТ «Львівобленерго» до 16:00 год 7 числа місяця наступного за розрахунковим надає Позивачу (Постачальнику) в електронному вигляді на електронну адресу gasenergo2019@gmail.com фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії Постачальником, у тому числі, з відпуском електричної енергії по кожному споживачу, у тому числі, з розбивкою окремо по площадках вимірювання групи «а» та групи «б».

22.01.2025р. між ТзОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» (Позивачем) та ЛКП «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації» (Відповідачем) було укладено Договір постачання електричної енергії споживачу №08/25.

Позивач здійснював постачання електричної енергії Відповідачу у період березень-жовтень 2025р. на загальну суму 2 361 541,39 грн., що підтверджується:

-Актом приймання-передачі електричної енергії №РН-00001433 за березень 2025р. на загальну суму 411 447,42 грн.;

-Актом приймання-передачі електричної енергії №РН-0001935 за квітень 2025р. на загальну суму 231 559,15 грн.;

-Актом приймання-передачі електричної енергії №РН-0002337 за травень 2025р. на загальну суму 243 431,00 грн.;

-Актом приймання-передачі електричної енергії №РН-0003053 за червень 2025р. на загальну суму 138 538,67 грн.;

-Актом приймання-передачі електричної енергії №РН-0003632 за липень 2025р. на загальну суму 299 551,79 грн.;

-Актом приймання-передачі електричної енергії №РН-0004087 за серпень 2025р. на загальну суму 189 119,35 грн.;

-Актом приймання-передачі електричної енергії №РН-0004352 за вересень 2025р. на загальну суму 272 270,75 грн.;

-Актом приймання-передачі електричної енергії №РН-0005271 за жовтень 2025р. на загальну суму 575 623,26грн.;

За поставлену електричну енергію, за твердженням Позивача, Відповідач розрахувався частково в розмірі 2 318 899,08 грн., таким чином заборгованість по Договору №08/25 від 22.01.2025р. за поставлену електричну енергію становить 42 642,31 грн.

Згідно п.5.9. Договору, оплата за спожиту електричну енергію у відповідному рорахунковому періоді здійснюється на підставі рахунку/акту приймання-передавання Товару.

Згідно п.5.10 Договору, рахунки/акти приймання-передавання Товару формуються постачальником та надаються Споживачу до 10 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, в електронній формі через особистий кабінет або електронною поштою та вважаються такими, що отримані Споживачем не пізніше 10 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Таким чином, заборгованість, яку просить стягнути Позивач з Відповідача становить 601 118, 24 грн.:

-558 475,93 грн. по Договору № 62/25 від 06.11.2025р.;

-42 642,31 грн. по Договору №08/25 від 22.01.2025р.

На підтвердження своїх доводів Позивач надав копію договору №62/25 від 06.11.2025 року (з додатковими угодами), копію договору №08/25 від 22.01.2025 року (з додатковими угодами), копії актів приймання-передачі електричної енергії, а також копію акта звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2025 року по 03.04.2026 року за договором №62/25 від 06.11.2025 року та копію акта звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2025 року по 03.04.2026 року за договором 08/25 від 22.11.2025 року. Крім того, надано платіжні інструкції, якими стверджується часткова оплата заборгованості за двома договорами.

Також, для підтвердження фактичного споживання Відповідачем електричної енергії, Позивач долучив до матеріалів справи звіт (реєстр) щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів за грудень 2025р.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відносини сторін регулюються спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018р., договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 14.03.2018р. №312, яка набрала чинності 19.04.2018р., затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ).

Згідно з пунктом 26 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричноїенергії», електрична енергія є товаром та призначена для купівлі-продажу.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку (частина шоста статті 56 Закону).

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Позивач є постачальником електричної енергії споживачам на підставі ліцензії,виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, згідно з постановою НКРЕКП №805 від 26.07.2022р.

Згідно частини 4 статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії», оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу однимелектропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється завільними цінами (частина друга статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Пунктом 1.2.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником напідставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергіїспоживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Відповідно до пункту 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надається учасником роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційно обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Як було встановлено, відповідно до пункту 4.12 «Правил роздрібного ринку електричної енергії», розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Оператор системи розподілу ПрАТ «Львівобленерго» надає послуги з розподілу електричної енергії за сукупності споживачів, які входять до групи постачальника (позивача), які входять в балансуючу групу постачальника згідно з реєстром за ЕІС кодами споживачівта їх точок вимірювання. Реєстр ведеться Оператором системи в електронному вигляді.

Положеннями частини першої статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Фактичне споживання відповідачем електричної енергії підтверджується наявним в матеріалах справи звітом (реєстр) щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів.

Однак, Відповідач за фактично спожиту електричну енергію оплату не провів, внаслідок чого, як станом на дату подання позову так і станом на дату ухвалення рішення у Відповідача існує заборгованість в загальній сумі 601 118,24 грн. по двох договорах, що встановлено судом.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 601 118,24 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Заперечення Відповідача позовних вимог не спростовує підстав позову, адже факт споживання Відповідачем електричної енергії підтверджується наявними матеріалами справи.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України слідує, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020р.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на підтвердження виконання зобов`язань за договорами щодо здійснення оплати у вказаному розмірі Відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 601 118,24 грн. заборгованості за договорами про постачання електричної енергії споживачу підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у даній справі в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Сплачена Позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №8078 від 09.04.2026р. на суму 9 016,17 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, витрати зі сплати судового збору покладаються на Відповідача.

Керуючись 13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Львівського комунального підприємства «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації» (місцезнаходження: Україна, 79008, пл.Галицька, буд.15, м.Львів, Галицький район, Львівська область, ідентифікаційний код - 34521986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» (місцезнаходження: Україна, 79026, Львівська обл., місто Львів, вул.Стрийська, будинок 86-В, квартира 1, ідентифікаційний код - 42827548) заборгованість в сумі 601 118,24 грн. та 9 016,77 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 01.09.2026р.

Суддя Король М.Р.