Рішення № 139401816, 01.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2026 Справа № 914/1819/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС Бетон" про ухвалення додаткового рішення за вх. № 3876/26 від 20.08.2026

у справі № 914/1819/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС Бетон", м. Львів

до відповідача: Фермерського господарства "Любомир-МГ", с. Новосільці Стрийського району Львівської області

про: стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу (поставки) №1012-01 від 10 січня 2025 року в розмірі 236 159,86 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області в систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС Бетон" до відповідача: Фермерського господарства "Любомир-МГ" про стягнення стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу (поставки) №1012-01 від 10 січня 2025 року в розмірі 236 159,86 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026, справу № 914/1819/26 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.06.2026, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.08.2026 у справі № 914/1819/26 вирішено позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача: Фермерського господарства "Любомир-МГ" (81760, Львівська обл., Стрийський р-н, село Новосільці, вул. Польова, будинок, 1; код ЄДРПОУ 33506270) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС Бетон" (79035, м. Львів, вул. Зелена, будинок 238Б; код ЄДРПОУ 37123114) 188 000,00 грн. основної заборгованості, 17 615,34 грн. пені, 5 872,74 грн. втрат від інфляції, 5 871,78 грн. 10% річних, 18 800,00 грн штрафу та 2 833, 92 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

20.08.2026 за вх. № 3876/26 на адресу суду в систему Електронний суд від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС Бетон" адвоката Зелінки В.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/1819/26. Відповідно до вказаної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 14 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.08.2026 постановлено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС Бетон" про ухвалення додаткового рішення за вх. № 3876/26 від 20.08.2026 прийняти та призначити до розгляду в судовому засіданні на 01.09.2026.

01.09.2026 представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

26.08.2026 представником позивача подано на адресу суду в систему «Електронний суд» заяву за вх. № 24102/26, в якій позивач просить суд проводити судове засідання 01.09.2026 без участі повноважного представника. Зазначає, що всі докази, на яких ґрунтується заява про ухвалення додаткового рішення на стягнення витрат на професійну правничу допомогу, подана до суду разом, а матеріали справи є достатніми для її розгляду по суті, участь представника позивача у судовому засіданні не є необхідною. Позивач повністю підтримує заявлені вимоги, вважає, що наявні у справі матеріали є достатніми для ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

01.09.2026 представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи). Причин неявки в судове засідання не повідомив.

Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 01.09.2026 не здійснюється.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС Бетон" про ухвалення додаткового рішення за вх. № 3876/26 від 20.08.2026, дослідивши подані суду документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд зазначає наступне.

Частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві представник позивача зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс, і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складається з судового збору, що становить 2 833,92 грн. та попередній орієнтовний розрахунок витрати на професійну правничу допомогу, становить 20 000,00 грн.

20.08.2026 за вх. № 3876/26 на адресу суду в систему Електронний суд від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС Бетон" адвоката Зелінки В.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/1819/26. Відповідно до вказаної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 14 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Представником позивача, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн., долучено до матеріалів справи наступні документи: ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1471481 від 12.06.2026; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 002106 від 03.02.2021, яке видано адвокату Зелінці В.В.; Договір про надання правничої (правової) допомоги № 1007/25 від 10.07.2025; Акт про надані послуги від 19.08.2026 на загальну суму 14 000,00 грн.; Детальний опис наданих послуг адвокатом згідно Договору про надання правничої (правової) допомоги № 1007/25 від 10.07.2025.

За результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Враховуючи статтю 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017), необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача у справі № 914/1819/26 представляв адвокат Зелінка В.В.

Позовна заява у даній справі подана за електронним підписом адвоката Зелінки В. В.

Повноваження адвоката Зелінка В.В. підтверджені ордером на надання правничої допомоги серії ВС № 1471481 від 12.06.2026.

Так, 10 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МКС Бетон" (за договором Клієнт ) та Адвокатом Зелінкою В. В. (за договором Адвокат) укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги № 1007/25 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язаний прийняти таку правову допомогу і оплатити винагороду у порядку та строки обумовлені сторонами.

Згідно з пунктом 2.1 Договору, винагорода (гонорар) за надану правову допомогу визначається за згодою Сторін після надання відповідних послуг відповідно до Акту наданих послуг.

Факт надання правової допомоги підтверджується Актом про надані послуги від 19.08.2026 згідно Договору про надання правничої (правової) допомоги № 1007/25 від 10.07.2025.

У п. 1 Акту про надані послуги від 19.08.2026 вказано, що Адвокат надав Клієнту правову допомогу відповідно до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 1007/25 від 10.07.2025, а Клієнт прийняв її.

У п. 2 Акту про надані послуги від 19.08.2026 зазначено, що вартість послуг становить 14 000,00 грн.

У вказаному Акті про надані послуги від 19.08.2026 зазначено, наступні послуги, які надані адвокатом, а саме: Аналіз Договору купівлі-продажу (поставки) № 1012-01 від 10 січня 2025 року, первинних бухгалтерських документів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та інших доказів, що підтверджують наявність заборгованості загальною вартістю 1000,00 грн.; підготовка проєкту позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки, формування правової позиції, систематизація та оформлення доказової бази, підготовка додатків до позовної заяви, а також подання позовної заяви до суду - загальною вартістю 8 000,00 грн.; підготовка та подання заяви про розгляд справи без участі - загальною вартістю 1000,00 грн.; участь в судовому засіданні яке відбулося 18 серпня 2026 року - загальною вартістю 4 000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що представник позивача здійснював підготовку позовної заяви, брав участь в судовому засіданні у даній справі, подавав на адресу суду письмові заяви та клопотання. Відтак, вказане підтверджує наявність фактичного надання адвокатських послуг представниками позивача у даній справі.

Стосовно витрат на професійну-правничу допомогу на загальну суму 14 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в своїй постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 дотримується позиції, що загальне правило розподілу судових витрат, визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п`ятій наведеної норми встановлено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку, суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/15621/19.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 01.06.2018 у справі N 904/8478/16).

Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача, має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації, також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

З урахуванням наведених вище норм процесуального законодавства України та правових позицій Верховного Суду, вирішуючи питання, щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд, керуючись положеннями ч.ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, вважає за можливе з власної ініціативи обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які розподіляються позивачу.

При цьому, суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, котрі вона неодноразово викладала в постановах від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (пункт 5.44), від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (пункти 135, 147), згідно яких не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На переконання суду, заявлений до стягнення розмір витрат на надання правової допомоги (14 000,00 грн.) не відповідає критерію розумності, зважаючи на обставини цієї справи. Так, позовна заява у справі № 914/1819/26 стосується стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу (поставки) №1012-01 від 10 січня 2025 року в розмірі 236 159,86 грн., з них: 188 000,00 грн. основної заборгованості, 17 615,34 грн. пені, 5 872,74 грн. втрат від інфляції, 5 871,78 грн. 10% річних та 18 800,00 грн штрафу, тобто належить до категорії нескладних, та загальнопоширених в українському судочинстві, а судова практика щодо вирішення відповідних спорів є сформованою та широко застосовною судами. Правове регулювання спірних правовідносин фактично зводиться до окремих норм ЦК України та не вимагає застосування будь-якого іншого спеціального законодавства.

Позовні вимоги про стягнення суми коштів ґрунтуються виключно на одному Договорі купівлі-продажу (поставки) №1012-01 від 10 січня 2025 року.

Обсяг наданих адвокатом позивача послуг є звичайним для справ про стягнення заборгованості (подання позову, подання клопотань та заяв незначної складності).

Господарський суд враховує, що заявлена позивачем загальна сума витрат на професійну правничу допомогу виходить за розумні межі визначення розміру гонорару з урахуванням таких критеріїв як: справедливість, добросовісність, розумність; принципів співмірності та розумності судових витрат, складності справи №914/1819/26, витраченого адвокатом позивача часу на надання послуг у даній справі.

На думку суду, надані представником позивача докази про надання правової (професійної правничої) допомоги, не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі (14 000,00 грн.) з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд враховує позицію Верховного Суду викладену у постанові по справі № 905/1795/18 від 07.11.2019 року, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, з врахуванням вищенаведеного, взявши до уваги характер спірних правовідносин у даній справі, зокрема, значення справи для сторін, категорію складності справи, обсяг доказів, предмет та ціну позову, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку в порядку ч.5 ст. 129 ГПК України, обмежити розмір витрат представника позивача на професійну правничу допомогу до 6 000,00 грн., що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, та що на переконання суду, є достатнім у даній справі.

Обмежуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу за заявою представника позивача, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача до 6 000,00 грн., суд не змінює їх суму та не втручається у правовідносини адвоката та його клієнта, а лиш використовує таке право, надане суду частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 30.01.2023 у справі №910/7032/17 акцентує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення частково в розмірі 6 000,00 грн. У задоволенні стягнення решти суми витрат представника позивача на професійну-правничу допомогу, суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 16, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч.3 ст.222, ст.ст. 244, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС Бетон" про ухвалення додаткового рішення за вх. № 3876/26 від 20.08.2026 задоволити частково в сумі 6 000,00 грн.

2. Стягнути з відповідача: Фермерського господарства "Любомир-МГ" (81760, Львівська область, Стрийський район, село Новосільці, вул. Польова, будинок, 1; код ЄДРПОУ 33506270) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС Бетон" (79035, м. Львів, вул. Зелена, будинок 238Б; код ЄДРПОУ 37123114) 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України, після набрання додатковим рішенням суду законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і в строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повне додаткове рішення складено 02.09.2026.

Суддя Долінська О.З.