Рішення № 139401798, 02.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026 Справа № 914/1831/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Никон О.З., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлень (виклику) сторін

справу № 914/1831/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КБК-Модуль», м. Івано-Франківськ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сала Мар`яна Васильовича, с. Монастирок Львівської області

про стягнення 66 733, 75 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КБК-Модуль звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Сала Мар`яна Васильовича про стягнення 66 733, 75 грн за неналежне виконання договору постачання № 1985 від 23.03.2026.

Хід розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.

Позивач повідомлений про відкриття провадження шляхом надсилання копії ухвали до його електронного кабінету та отримав таку 03.07.2026.

Відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі шляхом надіслання ухвали засобами поштового зв`язку та отримав таку 09.07.2026.

Аргументи сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання договору постачання здійснив попередню оплату відповідачу на суму 39 500, 00 грн. Однак відповідач товар у встановлений договором строк не поставив, попередню оплату не повернув. У зв?язку з порушенням договірних зобов?язань позивач також заявив до стягнення неустойку на суму 27 000, 00 грн та 3 % річних на суму 233,75 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив.

Обставини справи.

23 березня 2026 року Фізична особа-підприємець Сало Мар`ян Васильович (далі - Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «КБК-Модуль» (далі - Покупець) уклали договір постачання № 1985 (далі - договір), згідно з пунктом 1.1 якого Продавець зобов`язується продати та передати у власність Покупцю товар, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується оплатити й прийняти Товар в асортименті, кількості та по цінам за одиницю виміру визначеними Сторонами у Специфікаціях (далі - Додатки) до цього Договору.

Згідно з пунктом 2.2 договору відвантаження товару здійснюється продавцем не пізніше 5-ти банківських днів із дня отримання 100-відсоткової попередньої оплати.

Відповідно до пункту 4.4 договору оплата за Товар здійснюється у безготівковій формі шляхом 100-відсоткової передплати на підставі виставленого Продавцем рахунку.

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що за порушення строку поставки (несвоєчасне відвантаження Товару), який зазначений у п. 2.2 цього Договору, більше ніж на 10 (десять) календарних днів, Покупець може стягнути з Продавця неустойку в розмірі 1% від суми недопоставленого Товару за кожен день прострочення.

У додатку до договору постачання сторони погодили предмет поставки - дошка обрізна 25Х200Х6000, сосна, 1 ґатунок ДСТУ, у кількості 5 м. куб. за ціною 7 500,00 грн за 1 м3 на суму 37 500,00 грн та її доставку вартістю 2 000, 00 грн.

23 березня 2026 року відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 1985 на суму 39 500, 00 грн.

На виконання умов договору 23.03.2026 позивач перерахував відповідачу 39 500, 00 грн попередньої оплати відповідно до рахунку на оплату, що підтверджено платіжною інструкцією № 274 від 23.03.2026. У призначенні платежу зазначено: "оплата за дошку згідно рахунку № 1985 від 23 березня 2026 р."

Позивач ствердив, що 30.03.2026 направив через месенджер лист - повідомлення про повернення коштів № 3003-01 представнику відповідача, з якою здійснювалась комунікація щодо замовлення товару, його оплати, доставки, однак таке залишено без відповіді.

15.05.2026 позивач направив відповідачу лист-повідомлення № 1505-01 з вимогою повернути попередню оплату. Згідно з трекінгом, який відображено на офіційному сайті АТ «Укрпошта», лист отримано відповідачем 20.05.2026.

Відповіді на нього матеріали справи не містять.

Враховуючи відсутність доказів поставки товару чи повернення попередньої оплати, позивач звернувся до суду із цим позовом та просив стягнути з відповідача 66 733,75 грн, з яких: 39 500, 00 грн попередньої оплати, 27 000, 00 грн неустойки та 233, 75 грн 3 % річних.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

23.03.2026 сторони у справі уклали договір постачання №1985.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони у пункті 2.2 договору погодили, що відвантаження товару здійснюється продавцем не пізніше 5-ти банківських днів з дня отримання 100-відсоткової попередньої оплати.

Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки 23.03.2026 позивач перерахував відповідачу 39 500, 00 грн попередньої оплати, перебіг погодженого сторонами строку розпочався 24.03.2026.

При цьому умовами договору не визначено зміст поняття «банківський день», не встановлено, які саме календарні дні підлягають включенню до такого строку, а також не визначено днів, у які відвантаження товару може не здійснюватися.

За таких обставин при визначенні останнього дня встановленого договором строку суд виходить із загальних правил обчислення строків, передбачених статтями 253, 254 Цивільного кодексу України.

Тому останній день строку поставки товару припадав на 28.03.2026.

Разом з тим, позивач не надав доказів того, що 28.03.2026, яке припадало на суботу, було днем, у який відповідно до режиму роботи відповідача зобов`язання з поставки товару могло б бути виконано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що останнім днем строку виконання відповідачем зобов`язання з відвантаження товару є 30.03.2026, а прострочення виконання такого зобов`язання виникло з 31.03.2026.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Суд не бере до уваги лист-повідомлення № 3003-01 як належний доказ пред`явлення відповідачу вимоги про повернення коштів, оскільки з наданого листування неможливо достовірно встановити особу адресата, його належність до відповідача та наявність у нього повноважень діяти від імені відповідача. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21, відповідно до якої суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.

Водночас, суд враховує, що 15.05.2026 позивач засобами поштового зв`язку надіслав відповідачу лист-повідомлення з вимогою повернути сплачені кошти, який останній отримав 20.05.2026.

Однак відповідач кошти позивачу не повернув та поставку товару не здійснив, а отже, своїх зобов`язань за договором не виконав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 39 500, 00 грн підлягають задоволенню.

Щодо стягнення неустойки.

Відповідно до положень статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності, а також іншими видами забезпечення, встановленими договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 27 000, 00 грн неустойки з 29.03.2026 по 08.06.2026 відповідно до пункту 7.3 договору.

Перевіривши розрахунок неустойки, суд встановив, що позивач неправильно визначив початок періоду нарахування, оскільки прострочення виконання зобов`язання настало з 31.03.2026.

Таким чином, неустойка підлягає нарахуванню за період з 31.03.2026 по 08.06.2026.

Здійснивши власний розрахунок, суд встановив, що позовні вимоги в частині стягнення неустойки підлягають задоволенню частково, а саме, на суму 26 250, 00 грн. У задоволенні решти вимог щодо стягнення неустойки слід відмовити.

Щодо нарахованих 3% річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідношення, в якому у зв`язку із закінченням строку поставки у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням. Тому до такого зобов`язання застосовуються положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Позивач здійснив нарахування 3% річних на суму 233, 75 грн за період з 29.03.2026 по 08.06.2026.

Перевіривши наведений розрахунок, суд встановив, що позивач, як і при нарахуванні неустойки, неправильно визначено початок періоду нарахування.

Оскільки останнім днем виконання відповідачем зобов`язання було 30.03.2026, прострочення його виконання настало з 31.03.2026. Отже, 3% річних підлягають нарахуванню за період з 31.03.2026 по 08.06.2026.

Здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню на суму 227, 26 грн, у задоволенні решти вимог у цій частині - відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 39 500,00 грн попередньої оплати, 26 250, 00 грн неустойки та 227, 26 грн 3% річних. У задоволенні позовних вимог у частині заявлених до стягнення стягнення 750, 00 грн неустойки та 6,49 грн 3% річних відмовити.

Щодо судового збору.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сала Мар`яна Васильовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідент. код: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КБК-Модуль» (місцезнаходження: 76003, м. Івано-Франківськ, вул. Івасюка В., буд. 19-А, оф. 401; ідент. код: 45569213) 65 977, 26 грн, з яких: 39 500, 00 грн основного боргу, 26 250, 00 грн неустойки, 227, 26 грн 3 % річних та 3 290, 27 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Никон О.З.