Рішення № 139401706, 02.09.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5076/26

провадження № 2/753/8096/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Київ

Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючої судді Маркєлової В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з зазначеним позовом.

Позивач просить Суд стягнути з Відповідачки заборгованість кредитним договором № 172033 від 19.02.2025 у розмірі 20283,77 грн, яка складається з 12008,70 грн заборгованості за тілом кредиту, 7575,07 грн заборгованості за відсотками та 700,00 грн заборгованості за комісією.

Позовна заява обґрунтована тим, що 19.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та Відповідачкою укладено кредитний договір № 172033. Відповідачка отримала кредит у розмірі 14474,00 грн строком на 126 днів. Первісний кредитор виконав свої зобов`язання та перерахував кошти відповідно до умов договору. Відповідачка свої зобов`язання виконувала неналежним чином.

Ухвалою від 25.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; призначив в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; установив сторонам строки для подання заяв по суті справи; задовольнив клопотання позивача про витребування доказів.

26.03.2026 до суду від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнає частково в частині тіла кредиту - 6 275,67 грн. Відповідачка зазначає, що загальна сума позову значно перевищує суму фактично отриманих коштів та вважає нараховані відсотки, штрафи та пеню завищеними та просить їх зменшити. Відповідачка також просить Суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

22.04.2026 та 27.04.2026 до суду від АТ «Універсал банк» на виконання вимог ухвали суду від 25.03.2026 надійшли витребувані документи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовна підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

19.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 172033.

Відповідачка підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором 20a6e0e7.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторони погодили істотні умови договору, зокрема, сума кредиту становить 14474,00 грн. Строк кредитування становить 126 днів (з 19.02.2025 по 25.06.2025). Процентна ставка за користування кредитом становить 350,00 % річних, тип ставки фіксований. Комісія за надання кредиту становить 3473,76 грн.

Відповідно до п. 2.2.1. Договору Сума (загальний розмір) кредиту становить 14474.00 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят чотири грн. 00 коп.) надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 4724.57 грн. для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №168074 від 20.01.2025 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 6275.67 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3473.76 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання та перерахував кошти відповідно до умов договору. Пунктом 2.2.1 Кредитного договору чітко встановлено порядок надання кредиту: 4724,57 грн спрямовано для погашення заборгованості Відповідачки за попереднім договором № 168074, 6275,67 грн перераховано на банківський рахунок Відповідачки, а 3473,76 грн спрямовано на погашення комісії за надання кредиту. Відповідачка отримала кредитні кошти у повному обсязі шляхом їх цільового перерахування згідно з умовами договору.

Факт перерахування Відповідачу грошових коштів у розмірі 6275,67 грн на її банківський рахунок підтверджується відповіддю АТ «Універсал банк», наданою на виконання вимог ухвали суду від 25.03.2026.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд відхиляє твердження відповідачки про те, що вона отримала лише 6 275,67 грн кредиту як необґрунтовані, оскільки ці твердження спростовуються умовами підписаного нею договору, а саме пунктом 2.2.1, згідно з яким вона погодилася на спрямування іншої частини коштів для погашення її заборгованості за попереднім кредитним договором та для сплати одноразової комісії за надання кредиту.

Суд дійшов висновку про доведеність факту надання ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» (первісним кредитором) кредитних коштів за кредитним договором № 172033 від 19.02.2025 у розмірі 14 474,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією

Комісія за управління та обслуговування кредиту - комісія, яку Позичальник сплачує на користь Кредитодавця, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо Позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно Графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом (розділ Терміни та визначення Індивідуальної частини договору про споживчий кредит № 172033 від 19.02.2025).

Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.2.6. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором (п. 2.1. Індивідуальної частини договору про споживчий кредит № 172033 від 19.02.2025).

Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено (п. 2.4. Індивідуальної частини договору про споживчий кредит № 172033 від 19.02.2025).

За управління та обслуговування кредиту Кредитодавцем Позичальник сплачує на користь Кредитодавця комісію, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо Позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно Графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом (п. 3.1.5. Публічної частини Договору про споживчий кредит).

Перевіряючи обґрунтованість нарахування комісії, Суд встановив, що згідно з пунктом 2.1, 2.4 індивідуальної частини договору та пункту 3.1.5 публічної частини договору сторони досягли згоди що знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Відповідно до наданого Позивачем розрахунку заборгованості Відповідач порушив графік виконання зобов`язань, що стало підставою для застосування Кредитодавцем стандартного (базового) тарифу при подальших нарахуваннях. Загальна сума заборгованості Відповідача за комісією за управління та обслуговування кредиту становить 700,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначила, що "комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування"".

У постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що "якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування"".

У кредитному договорі, який укладений між сторонами, не зазначено перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які кредитодавцем встановлена комісія за управління та обслуговування кредиту. При цьому, до таких послуг не може бути віднесено надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування".

Отже, ураховуючи що первісний кредитор не зазначив та Позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, тому положення пункту 2.4 Індивідуальної частини договору та пункту 3.1.5 Публічної частини договору стосовно обов`язку позичальника сплачувати комісію за управління та обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 295/11290/21).

З цих підстав у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості по комісії у розмірі 700,00 грн слід відмовити.

Щодо нарахування відсотків.

Позивач також просить стягнути 7 575,07 грн відсотків.

Перевіряючи правильність нарахування процентів, Суд встановив, що за користування кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за ставкою 350,00% річних, тип ставки - фіксована (пункт 2.3 Договору).

Водночас Суд бере до уваги, що пунктом 5 розділу І Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 3498-IX), який набрав чинності 24 грудня 2023 року, було внесено зміни до Закону України "Про споживче кредитування".

Зокрема, відповідними абзацами підпункту 6 пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено новими частинами, серед яких частина п`ята, яка імперативно встановлює загальне правило: "Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %"

Водночас цим же пунктом 5 розділу І Закону № 3498-IX (а саме відповідними абзацами його підпункту 13) розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено пунктом 17 такого змісту: "17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %", тобто починаючи з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 року - денна ставка не більше 1,5%, з 20.08.2024 року- денна ставка не більше 1%.

У справі, що розглядається, Договір про споживчий кредит із Відповідачем був укладений 08.06.2024, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX.

Здійснивши аналіз умов цього договору, Суд встановив, що визначена договором фіксована процентна ставка у розмірі 350,00% річних у перерахунку на один день становить менше 1 %, що повністю відповідає імперативним вимогам частини п`ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування".

У зв`язку з нікчемністю умов договору про нарахування комісії за обслуговування, суд здійснює перерозподіл безпідставно зарахованих коштів у розмірі 101.00 грн та спрямовує їх на погашення заборгованості за відсотками згідно з черговістю, встановленою пунктом 5.3 публічної частини договору.

Внаслідок цього сума прострочених та несплачених відсотків за користування кредитом, що підлягає стягненню становить 7 474,07 грн (7 575,07 грн - 101,00 грн). Заборгованість за тілом кредиту становить 12 008,70 грн та підлягає стягненню в повному обсязі.

Щодо переходу права вимоги.

16.04.2025 Первісний кредитор відступив право вимоги за вказаним кредитним договором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» на підставі Договору факторингу № 16042025 та Реєстру прав вимог № 6 від 03.09.2025.

Презумпція чинності цього договору не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували презумпцію правомірності договору відступлення прав вимоги.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника. При цьому, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.

Судом встановлено, що після відступлення Позивачу права грошової вимоги, Відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості за кредитом ні на рахунки нового кредитора, ні на рахунки первісних кредиторів.

Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що Позивач належним чином набув статусу нового кредитора та наділений повноваженнями вимагати від Відповідача виконання грошового зобов`язання за договором про споживчий кредит.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач реалізувавши своє право на подання заперечень та доказів на їх підтвердження, не надав Суду жодних доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої заборгованості.

Суд відхиляє твердження відповідачки, що нараховані штрафи та пеня є завищеними та не відповідають принципу співмірності як необґрунтовані, оскільки штрафні санкції до стягнення не заявлялися.

Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, Суд визнав, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з мотивів та розрахунку, наведеного Судом.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 326,74 грн, розрахований пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Ч. 2 ст. 137 цього Кодексу встановлено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Ч. 3 ст. 137 цього Кодексу встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Ч. 3 ст. 137 цього Кодексу встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Наданими суду доказами (в копіях): - договором про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025, - додатковою угодою № 25771371688 від 11.09.2025, - акт прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025 доведено, що послуги з професійної правничої допомоги на суму у розмірі 7 000,00 грн Позивачу надало АБ «Соломко та партнери».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство містить критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Ч. 4 ст. 137 ЦПІК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Оцінюючи докази з метою розподілу судових витрат суд зауважує наступне.

Суд враховує висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду у справі № 922/445/19, в яких, серед іншого наголошено, що в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У цій справі відповідач просив зменшити витрати на правничу допомогу, оскільки вважає їх неспівмірними із складністю справи.

Суд, оцінивши докази, вважає, що у цій справі, яка є справою незначної складності, витрати у розмірі 7 000,00 грн не є співмірними із складністю справи, є завищеними щодо іншої сторони спору, та не відповідають виконаній адвокатом роботі, у зв`язку з чим вивчивши доводи, викладені у заяві про розподіл судових витрат на правничу допомогу, клопотання відповідача про зменшення витрат, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу - у розмірі 4 000,00 грн.

Отже, розподілу підлягають витрати у розмірі 4 000,00 грн (які охоплюють складання позовної заяви ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до позичальника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 172033 від 19.02.2025; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_1 , за кредитним договором № 172033 від 19.02.2025; підготовку адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 172033 від 19.02.2025 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 ; підготовку клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 172033 від 19.02.2025 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 ), які є співмірними за переліченими вище критеріями та необхідними у цій справі. У стягненні 3 000,00 грн, суд відмовляє, оскільки витрати у цьому розмірі є завищеними щодо іншої сторони спору, та не відповідають виконаній адвокатом роботі.

Керуючись нормами ст. 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 172033 від 19.02.2025 у розмірі 19 482,77грн, судовий збір у розмірі 2 326,74 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн, всього - 25 809,51 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду безпосередньо шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Маркєлова