Рішення № 139401623, 02.03.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/21970/23

Провадження № 2/752/343/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 березня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Нікітенко А.М.,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мороз С.С.,

представника відповідача АТ «Сенс Банк» - Стовбуна О.Й., у місті Києві, в приміщенні суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди -

в с т а н о в и в:

у жовтні 2023 року позивач, від імені та в інтересах якого діє адвокат Мороз С.С., звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 06.05.2019 між ОСОБА_1 та АТ «Сенс Банк» (АТ Альфа-Банк») укладено оферту № 631155823 на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії згідно рахунку № 26206911499991. Починаючи з липня 2020 року, на підставі постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження на рахунок позивача було накладено арешт, в результаті чого, він не користувався кредитними коштами, а лише продовжував належним чином здійснювати відповідні щомісячні, передбачені договором платежі. Починаючи з грудня 2020 року, періодично на телефонний номер позивача та телефонні номери його близьких та колег телефонували невідомі йому особи та, представившись працівниками АТ «Альфа-Банк», вимагали сплатити необґрунтовану заборгованість за кредитним договором. Позивач неодноразово звертався до менеджера відповідача з вимогою пояснити причину виникнення заборгованості, однак обґрунтованої відповіді не отримав. Також у соціальних мережах, зокрема, Instagram та Facebook, були опубліковані твердження, що ОСОБА_1 є проблемним позичальником, а саме, до світлини позивача та його дружини додано напис «Увага розшук!!! Всім кому стане відомо про місцезнаходження проблемного позичальника, просимо бути не байдужими та повідомити про це за номером НОМЕР_1!!!». Дані публікації розсилалися в особисті повідомлення близьким, друзям позивача, на їх особистих сторінках, а також опубліковані на бізнес-сторінці закладу громадського харчування «ІНФОРМАЦІЯ_3», що належить позивачу. Позивач займається підприємницькою діяльністю, має численні ділові зв`язки, є власником ряду суб`єктів господарювання, співзасновником громадських організацій, веде активне громадське життя. Тому вищевказані публікації стали відомі значній кількості підписників та клієнтів позивача. Поширення даних відомостей вплинуло на ділову репутацію позивача шляхом зменшення довіри споживачів до нього. Зважаючи на той факт, що аудиторія бізнес-сторінки закладу громадського харчування «ІНФОРМАЦІЯ_3» становить 3,8 тисяч підписників, позивач перебував у пригніченому стані, оскільки вищевказана публікація стала доступною великій кількості користувачів мережі Facebook. До того ж позивач відчував незручності при спілкуванні з родичами та друзями, оскільки довелось надавати роз`яснення щодо поширених відомостей щодо нього. Вказали, що позивачем та його дружиною не було надано згоду на поширення його особистих фотографій у мережі Instagram, а також не надано згоду на використання зображення його торгівельної марки. Відповідно до умов оферти № 631155823 на укладення угоди про обслуговування кредитної картки така згода також не була надана. Відповідач для вирішення договірних питань вдався до нечесної практики шляхом докучливих дзвінків, приниження гідності позивача, погроз, поширення ганебних відомостей серед близьких та знайомих позивача, взаємодії з працівниками закладу громадського харчування «ІНФОРМАЦІЯ_3», згоду на яку позивач не надавав. Представником відповідача у телефонній розмові від 16.12.2020 не заперечувалося здійснення публікації у мережі інтернет; останній не задавав уточнюючих запитань щодо характеру та змісту публікації, щодо способу, місця та часу їх поширення; щодо осіб, які отримали дані публікації, що свідчить про пряму обізнаність щодо факту здійснення публікацій та їх змісту, тобто, фактично визнав дані факти. Вищевказане спричинило сильні моральні переживання позивачу, вплинуло на його ділову репутацію та відносини з друзями. Позивач мав об`єктивні побоювання реалізації погроз відповідача завдати шкоди його діловій репутації. В результаті протиправних дій відповідача позивач втратив сон, мав поганий емоційний стан, постійно нервував через докучливі дзвінки та ганебні публікації у мережі інтернет. У позивача погіршилися стосунки з його близькими та знайомими, йому доводилось відчувати непевність та сором, роз`яснювати друзям, що публікації є неправдивими. Позивач витрачав час для з`ясування стосунків з представниками відповідача, замість проведення часу з сім`єю та друзями, заняття особистими справами. Він був змушений звернутися до експерта для отримання доказів завдання йому моральної шкоди внаслідок дій відповідача. За результатом психологічного дослідження експертом ОСОБА_8 було зроблено висновок, що позивачу протиправними діями представників відповідача було завдано моральної шкоди, орієнтовний еквівалент компенсації страждань, спричинених ОСОБА_1 становить 36 мінімальних заробітних плат.

Позивач просить суд визнати протиправними дії АТ «Сенс Банк» (АТ «Альфа-Банк») в частині розголошення банківської таємниці ОСОБА_1 та в частині порушення права на повагу до честі, гідності та права на недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 ; стягнути із відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 241200 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 23 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 89-90). Відповідачу встановлено строк для надання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Голосіївського районного суду від 27 червня 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті (а.с. 107).

Будучи присутньою у судовому засіданні, представник позивача позовні вимоги підтримувала, підтвердила обставини, викладені в позовній заяві, додатково пояснила, що телефонні дзвінки та публікації у соціальних мережах здійснювалися у період з жовтня 2020 року до грудня 2020 року. На спростування доводів відповідача про наявність у позивача інших зобов`язальних правовідносин, в межах яких інші особи чи установи могли вчиняти розповсюдження інформації, яка принижує честь і гідність позивача вказали, що матеріали справи містять аудіозаписи телефонних дзвінків, які прямо свідчать про те, що співробітники відповідача не заперечують факт здійснення банком подібних публікацій, мотивуючи їх розміщення тим, що позивач боржник має прострочену заборгованість. Другим доводом, який свідчить про розміщення вказаних публікацій саме співробітниками відповідача є й те, що дописи містили чітку згадку про те, що позивач нібито є «проблемним позичальником». Позичальником не може вважатися боржник, який заборгував грошові кошти за будь-яким іншим правочином, аніж договір позики. Крім цього, застосування терміну «позичальник» притаманне здебільшого банкам або іншим фінансовим установами, а не, наприклад, комунальним підприємствам, які мають на меті стягнути заборгованість за комунальні послуги, тощо. Відповідно до офіційного веб-сайту Судової влади України, за період з 4 кварталу 2019 року по 4 квартал 2021 року до ОСОБА_1 не було пред`явлено жодного позову від банку чи фінансової установи, а спори існували виключно із відповідачем. Стверджуючи про те, що позивач мав боргові зобов`язання перед іншими особами чи установами, представник відповідача упускає той факт, що працівники відповідача підтверджували факт поширення публікації і коментарів у соціальних мережах, а будь-яких інших спірних правовідносин із фінансовими установами або банками, які б визначали статус позивача як «позичальника», тобто особи, яка уклала кредитний договір, позивач за рік до розміщення публікацій та за рік до їх розміщення не мав взагалі. Заборгованість по кредитному договору, укладеному з АТ КБ «ПриватБанк», виникла станом на 08.12.2021, тобто через рік після здійснення вищевказаних протиправних дій. Щодо причин виникнення заборгованості перед АТ «Сенс Банк» вказала, що позивач користувався кредитними коштами та у відповідності до графіку, без будь-яких прострочень вносив щомісячні, передбачені договором, платежі. Однак, у липні 2020 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, стягувачем за яким виступало ГУ ДФС у Івано-Франківській області, на рахунок позивача було накладено арешт, що виключило можливість використання кредитних коштів. Проте, позивач продовжував виконувати свої зобов`язання щодо сплати щомісячних платежів. Відповідач листом від 19.03.2021 повідомив позивача про те, що причиною виникнення заборгованості є саме накладений на рахунок арешт, а не невиконання ним своїх зобов`язань щодо сплати грошових коштів. Будь-якого інформування позивача про зміну умов обслуговування рахунку не здійснено, а замість здійснення телефонного дзвінку чи смс - повідомлення із роз`ясненням наслідків арешту рахунку, зміни умов його обслуговування тощо, працівники відповідача здійснювали телефонні дзвінки і вимагали погасити заборгованість про виникнення якої позивач знати не міг, оскільки виконував свій обов`язок щодо сплати щомісячних платежів регулярно і в повному обсязі. Позивач не мав умислу ухилятись від виконання взятих на себе обов`язків та не вчиняв жодних дій, які б могли обумовити виникнення заборгованості, а єдиною обставиною яка обумовила виникнення заборгованості є одностороння, без будь-якого попередження, зміна відповідачем умов обслуговування рахунку, яка спричинила збільшення розміру щомісячного платежу з 7900 грн. до 34117,68 грн, про що позивачу відомо не було. Враховуючи, що лише відповідачу було відомо про фінансово-економічний стан позивача, про наявність у нього заборгованості, а факт поширення публікацій в мережі інтернет щодо позивача відповідачем не заперечується, можна стверджувати проте, що відповідач поширив конфіденційну інформацію відносно позивача третім особам без будь-яких законних на те підстав. Поширення персональних даних позивача, інформації про його фінансово-економічний стан є протиправними та прямо суперечить вимогам закону.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, пояснював, що АТ «Сенс Банк» не був єдиним кредитором ОСОБА_1 , ще є справа за позовом АТ КБ «ПриватБанк». Ініціатором накладення арешту у 2021 році відповідач не був. Вважає позовну заяву безпідставною, необґрунтованою, такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України. Вказав, що доводи позивача про те, що він був не ознайомлений з тарифами та умовами публічної пропозиції є надуманими, адже саме з наявними на сайті банку тарифами та умовами договору позичальник був ознайомлений, та жодних доказів, що він погоджувався з будь-якими іншими умовами відповідач не надав, це при тому, що згідно п. 2.1.2 Анкети-заяви позивач підтвердив, що в день підписання акцепту отримав примірник договору та всіх додатків до нього. Будь-яких доказів того, що позивач отримав інші умови та тарифи ніж ті, що розміщені на сайті, матеріали справи не містять. Щодо моральної шкоди зазначив, що в делікатних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Але в матеріалах справи взагалі відсутні посилання на докази заподіювання позивачу моральних страждань/переживань. Враховуючи, що на розгляді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебувала справа за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позовна заява ОСОБА_1 з вимогами про відшкодування моральної шкоди саме з АТ «Сенс Банк» ґрунтується на припущеннях та не підтверджена належними та допустимими доказами. Матеріалами справи не доведено, що саме з вини працівників АТ «Сенс Банк» завдано моральної шкоди позивачу. Крім того, зважаючи на складність справи та зміст позовної заяви, вважає, що винагорода у розмірі, зазначеному у орієнтовних розрахунках судових витрат є завищеною, надуманою, недоведеною жодними доказами, та такою, що не відповідає складності справи, а тому підлягає зменшенню до 5000 грн..

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_1 належить заклад громадського харчування «ІНФОРМАЦІЯ_3», він також є засновником ТОВ «Стара Америка», співзасновником ТОВ «ЕСІ-Захід», Громадської організації «Івано-Франківська обласна федерація Бразильського Джиу-Джитсу та Греплінгу», Громадської організації «Асоціація рестораторів Івано-Франківська» (а.с. 33-38).

06.05.2019 АТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію ОСОБА_1 на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (акцепт), яка є від`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між банком та клієнтом, відповідно до умов якої клієнту відкрито поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні, випущена міжнародна платіжна картка VISA Platinum строком дії 5 років з моменту випуску, на яку встановлений ліміт кредитної лінії у розмірі 200000 грн. (а.с. 39).

Відповідно до розділу IV Умови сплати платежів, визначених угодою/договором, обов`язковий мінімальний платіж складає 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менша 50 грн.. Дата оплати ОМП визначається відповідно до умов додатку № 4 до договору.

Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту відображено в копії паспорту споживчого кредиту (а.с. 40).

Позивачем до позовної заяви також додано копію тарифів на видачу та обслуговування кредитної картки «Альфа Travel» (а.с. 41).

На підтвердження виконання умов кредитного договору позивачем до позовної заяви додано копії квитанцій від 20 липня 2020 року на суму 5000 грн., від 27 липня 2020 року на суму 5000 грн., копії чеків від 10.08.2020 на суму 50 грн., від 11.08.2020 року на суму 5000 грн. та 4200 грн., від 28.08.2020 на суму 7000 грн., від 04.09.2020 на суму 7000 грн., від 01.10.2020 на суму 2550 грн., від 05.10.2020 на суму 7900 грн., від 05.11.2020 на суму 7900 грн., від 04.12.2020 на суму 7900 грн., від 20.01.2021 на суму 7900 грн., від 10.02.2021 на суму 7900 грн. та 10.03.2021 на суму 7900 грн. (а.с. 42-47).

Відповідно до копії листа ТОА «Альфа-Банк» від 07.04.2021, наданого на запит адвоката Мороз С.С. (а.с. 53-54), банком було проведено службову перевірку за фактом ймовірних порушень з боку працівників АТ «Альфа-Банк» при здійснення заходів інформування клієнта про неналежне виконання зобов`язань за договором, за результатами якої було прослухано телефонні дзвінки, в яких співробітниками було проінформовано позивача щодо наявності існуючої заборгованості та її розміру, а також щодо необхідності здійснення її погашення. Спілкування співробітників було коректним, в межах етичних норм, фактів хамства та грубості не зафіксовано. У процесі проведення заходів щодо стягнення заборгованості розміщення в будь-яких приміщеннях чи соціальних мережах листівок, повідомлень та фото співробітниками АТ «Альфа-Банк», не здійснювалося.

Також позивачем на підтвердження обґрунтування свої позовних вимог було надано суду скріншоти публікацій, здійснених у мережі Facebook автором під ніком « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та з аватаром у вигляді червоного кола на чорному фоні та написом « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розмістив на сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_3 » фотографію, на якій зображені чоловік та жінка у вишиванках під час здійснення селфі на фоні природи та перил мосту та над якою великими літерами напис: «УВАГА РОЗШУК!!!», а під фото підпис: «Всім кому стане відомо про місцезнаходження проблемного позичальника, просимо бути небайдужими та повідомити про це за номером телефону НОМЕР_1 ». А також скріншоти вказаної публікацій, здійсненої на особистих сторінках ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 56-67).

Відповідно до копії висновку експерта № 640 за результатами психологічного дослідження, складеного 29.09.2023 ТОВ «Експертно правова консалтингова компанія «Юрекс», здійснення телефонних дзвінків, публікацій у соціальних мережах Facebook та Instagram про те, що ОСОБА_1 є проблемним позичальником та перебуває у розшуку, стали для нього психотравмуючими: погіршували його соціальне функціонування, обумовили переживання приниженої гідності, скривдженої честі та погіршеної ділової репутації, чим завдали психологічні (моральні) страждання, орієнтовний еквівалент компенсації яких становить 36 мінімальних заробітних плат.

Оскільки підставою пред`явлення позову ОСОБА_1 до АТ «Сенс Банк» було розголошення банком банківської таємниці, отриманої під час виконання ним договору споживчого кредиту, суд вважає, що на зазначені спірні правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Зазначений Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Як встановлено судом, позивач не заперечує заборгованість за вказаним кредитним договором, яка виникла в результаті збільшення розміру щомісячного платежу через зміни умов обслуговування рахунку, у зв`язку з накладенням на рахунок арешту. Доказів погашення заборгованості в повному обсязі позивачем суду не надано.

Відповідно до розділу V Інші умови Акцепту, сторони домовилися, що всі відносини між клієнтом та банком та істотні та істотні умови надання та користування кредитом, які не врегульовані угодою, регулюються договором. Діюча редакція договору розміщена за електронною адресою www.alfabank.com.ua.

Відповідно до п. 6.1. розділу 6 Публічної пропозиції АТ „Альфа-Банк" на укладання Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (в редакції від 20.01.2029), банк зобов`язується не розголошувати третім особам інформацію про позичальника, яка складає банківську таємницю, крім випадків визначених договором, а також у випадках, коли розкриття банківської таємниці є обов`язковим для банку відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Статтею 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що службовці банку при вступі на посаду підписують зобов`язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов`язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов`язків. Приватні особи та організації, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали конфіденційну інформацію, зобов`язані не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.

Банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди, фінансово-економічний стан клієнтів.

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи.

За приписами ч. 1 ст. 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта; відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо визнання протиправними дії АТ «Сенс Банк» (АТ «Альфа-Банк») в частині розголошення банківської таємниці ОСОБА_1 та в частині порушення права на повагу до честі, гідності та права на недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 , останнім надано суду скріншоти публікацій, здійснених у мережі Facebook автором під ніком « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та з аватаром у вигляді червоного кола на чорному фоні та написом « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розмістив на сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_3 » фотографію, на якій зображені чоловік та жінка у вишиванках під час здійснення селфі на фоні природи та перил мосту та над якою великими літерами напис: «УВАГА РОЗШУК!!!», а під фото підпис: «Всім кому стане відомо про місцезнаходження проблемного позичальника, просимо бути небайдужими та повідомити про це за номером телефону НОМЕР_1 ». А також скріншоти вказаної публікацій, здійсненої на особистих сторінках ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Однак, позивачем не надано суду доказів того, що особа з ніком « ОСОБА_7 » є службовцем АТ «Сенс Банк».

Як зазначено в копії листа ТОА «Альфа-Банк» від 07.04.2021, наданого на запит адвоката Мороз С.С. (а.с. 63-64) та в судовому засіданні представником відповідача у процесі проведення заходів щодо стягнення заборгованості розміщення в будь-яких приміщеннях чи соціальних мережах листівок, повідомлень та фото співробітниками АТ «Альфа-Банк», не здійснювалося. АТ «Альфа-Банк» був і залишається єдиним кредитором у правовідносинах щодо виконання укладеного з банком договору №631155823, відступлення права вимоги за договором не відбувалося.

Разом з тим, як зазначив у позові ОСОБА_1 та не заперечив у судовому засіданні представник відповідача співробітниками банку здійснювалися телефонні дзвінки на телефон позивача, в яких було проінформовано останнього щодо наявності існуючої заборгованості та її розміру, а також щодо необхідності здійснення її погашення. Вказане також підтверджується наданим позивачем відеозаписом дзвінків (а.с. 85), з яких встановлено, що спілкування співробітників банку з позивачем було коректним, без погроз та шантажу.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди у розмірі 241200 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо не: самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особі зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності: фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 3 постанови пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в спорах про відшкодування маральної (немайнової) шкоди» моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 містить правовий висновок, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Відповідно до копії висновку експерта № 640 за результатами психологічного дослідження, складеного 29.09.2023 ТОВ «Експертно правова консалтингова компанія «Юрекс», здійснення телефонних дзвінків, публікацій у соціальних мережах Facebook та Instagram про те, що ОСОБА_1 є проблемним позичальником та перебуває у розшуку, стали для нього психотравмуючими: погіршували його соціальне функціонування, обумовили переживання приниженої гідності, скривдженої честі та погіршеної ділової репутації, чим завдали психологічні (моральні) страждання, орієнтовний еквівалент компенсації яких становить 36 мінімальних заробітних плат.

Проте, позивачем не надано суду доказів, що саме діями працівників відповідача йому завдано моральної шкоди.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставинам не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Отже, враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що позивачем ОСОБА_1 та його представниками не доведені обставини, на які вони посилалися як на підставу своїх вимог, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди, залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя К.Г. Плахотнюк