Рішення № 139401112, 28.08.2026, Господарський суд Запорізької області

Єдиний державний реєстр судових рішень

номер провадження справи 3/230/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2026 Справа №908/3902/25

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,

за участю секретаря судового засідання Данилейко К.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу:

за первісним позовом: Фермерського господарства «ОВЕН» (вул. Молодіжна, 32-А, с. Інгулець, Криворізький район, Дніпропертовська область, 53714; ідентифікаційний код юридичної особи 30701095)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЕТЕХНІКА» (вул. Космічна, 121-В, м. Запоріжжя, 69050; ідентифікаційний код юридичної особи 34217047)

про стягнення коштів,

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЕТЕХНІКА» (вул. Космічна, 121-В, м. Запоріжжя, 69050; ідентифікаційний код юридичної особи 34217047)

до відповідача: Фермерського господарства «ОВЕН» (вул. Молодіжна, 32-А, с. Інгулець, Криворізький район, Дніпропертовська область, 53714; ідентифікаційний код юридичної особи 30701095)

про стягнення коштів,

за участю представників учасників справи:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним): Рисін Олександр Олександрович (в режимі відеоконференції), адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1834 від 14.04.2008, ордер серії АЕ № 1444951 від 14.11.2025;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним): Громут Володимир Ігорович (в залі суду) - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 001535 від 05.01.2018, ордер серії АР № 1288226 від 14.01.2026

РУХ СПРАВИ.

29.12.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фермерського господарства «ОВЕН» (скорочене найменування ФГ «ОВЕН») до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЕТЕХНІКА» (скорочене найменування ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА») про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 2700000,00 грн. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 32400,00 грн просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2026 справу №908/3902/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 02.01.2026 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі №908/3902/25; присвоєно справі номер провадження 3/230/25; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 28.01.2026 об 11:00 год. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

14.01.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання відповідача ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА», про залишення позовної заяви без розгляд на підставі п. 7 ст. 226 ГПК України. Клопотання обґрунтовано наявністю між сторонами третейської угоди.

19.01.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення до справи відповіді Івано-Франківського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за вих. № ПІ-Г2/11.4-20/1.

19.01.2026 через систему «Електронний суд» повторно від відповідача надійшло клопотання про долучення до справи відповіді Івано-Франківського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за вих.№ПІ-Г2/11.4-20/1 з доказами направлення іншій стороні.

20.01.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява від представника позивача ФГ «ОВЕН» адвоката Рисіна Олександра Олександровича, про участь у вищезазначеному судовому засіданні у справі №908/3902/25 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів у системі ЄСІТС.

Ухвалою суду від 20.01.2026 заяву представника позивача задоволено, постановлено розглядати справу в судових засіданнях режимі відеоконеренції.

20.01.2026 через систему «Електронний суд» також від позивача ФГ «ОВЕН» надійшли заперечення на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. Позивач вважає клопотання відповідача не обґрунтованим і таким, що підлягає залишенню без задоволення з огляду на вищезазначені обставини. Зокрема позивач зазначає, що ним заявлено позовні вимоги не на підставі договору договором №ЮК-030/2021 від 05.10.2021, який розірвано через зміну істотних обставин, а на підставі статті 1212 ЦК України як безпідставно отримані та збережені відповідачем кошти, які належать позивачу. У зв`язку із чим застосування умов договору №ЮК-030/2021 від 05.10.2021 щодо третейського застереження є необґрунтованим.

22.01.2026 через систему «Електронний суд» відповідачем подано письмові пояснення щодо заперечень позивача на заяву про залишення позову без розгляду. Серед іншого, відповідач зазначає, що, оскільки між сторонами укладено третейську угоду, яка є чинною і яка не визнавалася судом недійсною, та може бути реально виконаною, а також враховуючи те, що від відповідачем до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, є всі підстави щодо залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Відповідач наполягає, що спір, який виник між позивачем та відповідачем у цій справі, виник із договору №ЮК-030/2021 від 05.10.2021, адже із самої позовної заяви вбачається, що Позивач не заперечує укладення між ним та Відповідачем договору №ЮК-030/2021. Відповідач вважає помилковими висновки позивача про те, що договір є припиненим, адже право на односторонню відмову від договору у ФГ «Овен» відсутнє, а між сторонами, за наслідком отримання такої вимоги, не було досягнуто згоди щодо його припинення або розірвання.

Ухвалою суду від 28.01.2026 позов Фермерського господарства «ОВЕН» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЕТЕХНІКА» про стягнення коштів залишено без розгляду.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі №908/3902/25 ухвалу господарського суду від 28.01.2026 скасовано, справу №908/3902/25 направлено до Господарського суду Запорізької області для продовження розгляду.

30.03.2026 матеріали справи надійшли до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.03.2026 справу №908/3902/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 06.04.2026 продовжено розгляд справи №908/3902/25; підготовче судове засідання призначено на 05.05.2026 о/об 12:00 год.

17.04.2026 від представника відповідача до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву.

20.04.2026 відповідачем ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА», в системі «Електронний суд» сформована зустрічна позовна заява про стягнення з ФГ «ОВЕН» 2904095,47 грн, з яких: 2060345,48 грн пеня за період з 16.03.2022 по 04.07.2023, 843749,99 грн штраф (вх.№1161/08-07/26 від 21.04.2026).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.04.2026 зустрічну позовну заяву передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 23.04.2026 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЕТЕХНІКА» до Фермерського господарства «ОВЕН» про стягнення коштів до спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Підготовче засідання за зустрічним позовом відбудеться разом з первісним позовом 05.05.2026 о/об 12:00 год.

23.04.2026 до суду від представника позивача за первісним позовом через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив та заперечення на клопотання (заяву) проти прийняття зустрічної позовної заяви.

30.04.2026 до суду надійшла заява представника позивача за первісним позовом ФГ «ОВЕН» адвоката Рисіна Олександра Олександровича про відвід судді Педорича С.І. від розгляду справи №908/3902/25.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.04.2026 вказана заява передана на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 30.04.2026 визнано необґрунтованим заявлений представником Фермерського господарства «ОВЕН» (позивача за первісним позовом) адвокатом Рисіним Олександром Олександровичем відвід судді та відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді у справі №908/3902/25. Заяву у справі № 908/3902/25 про вирішення питання про відвід судді Педорича С.І. передано для повторного автоматизованого розподілу.

За результатами повторного автоматизованого розподілу заяви від 30.04.2026 заяву визначено для розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 01.05.2026 у задоволенні заяви представника Фермерського господарства «ОВЕН» адвоката Рисіна Олександра Олександровича про відвід судді Господарського суду Запорізької області Педорича Станіслава Івановича відмовлено.

04.05.2026 до суду надійшла заява від представника відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи.

05.05.2026 до суду від представника позивача за первісним позовом ФГ «ОВЕН» надійшло клопотання про витребування доказів, а також клопотання про збільшення колегії суддів.

05.05.2026 до суду надійшла заява від представника відповідача за первісним позовом про виклик свідків у справі №908/3902/25.

Ухвалою суду від 05.05.2026 відкладено підготовче засідання до 19.05.2026 о 12:00 год.

11.05.2026 до суду від представника позивача за первісним позовом ФГ «ОВЕН» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

18.05.2026 до суду від представника позивача за первісним позовом ФГ «ОВЕН» надійшла заява про зміну підстав позову, відповідно до якої ФГ «ОВЕН» просить суд:

1. Прийняти до спільного розгляду з первісною позовною заявою Фермерського господарства «ОВЕН» дану заяву про зміну підстав позову шляхом їх уточнення в рамках справи №908/3902/25 за позовом Фермерського господарства «ОВЕН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЕТЕХНІКА» про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 2700000,00 грн.

2. При розгляді первісного позову ФГ «ОВЕН» в рамках справи №908/3902/25 по суті ухвалити рішення на підставі уточнених позивачем правових підстав позову, викладених у даній заяві та задовольнити первісний позов Фермерського господарства «ОВЕН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЕТЕХНІКА» в повному обсязі, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЕТЕХНІКА» (код ЄДРПОУ 34217047) на користь Фермерського господарства «ОВЕН» (код ЄДРПОУ 30701095) безпідставно набуті кошти в розмірі 2700000,00 грн та судовий збір за подання позовної заяви у сумі 32400,00 грн, а також інші судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом даної справи.

18.05.2026 до суду від представника відповідача за первісним позовом через систему «Електронний суд» надійшли заперечення проти задоволення клопотання від 04.05.2026 про збільшення колегії суддів у справі №908/3902/25, а також заперечення проти задоволення клопотання від 05.05.2026 про витребування доказів у справі №908/3902/25.

18.05.2026 від представника позивача за первісним позовом ФГ «ОВЕН» до суду надійшла заява Карася К.О. з відповідями на питання ТОВ «Полетехніка», поставлених у зустрічній позовній заяві.

19.05.2026 від представника позивача за первісним позовом ФГ «ОВЕН» через систему «Електронний суд» до суду надійшли заперечення на клопотання (заяву) проти заяви про виклик свідків та клопотання про витребування доказів.

У судовому засіданні 19.05.2026 суд:

- відмовив у задоволенні клопотання позивача за первісним позовом ФГ «ОВЕН» від 05.05.2026 вх.№9938/08-08/26 про збільшення колегії суддів;

- прийняв до розгляду заяву про зміну підстав позову від 18.05.2026 вх.№10820/08-08/26 про зміну підстав позову;

- відмовив в задоволенні заяви відповідача за первісним позовом ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» від 05.05.2026 вх.№9939/08-08/26 про виклик свідків;

- відмовив у задоволенні клопотання позивача за первісним позовом ФГ «ОВЕН» про витребування доказів від 05.05.2026 вх.№9935/08-08/26;

- задовольнив клопотання позивача від 19.05.2026 вх.№10925/08-08/26 в частині, що стосується предмету поставки за спірним договором та витребував у Державної митної служби України відповідну інформацію.

Ухвалою суду від 19.05.2026 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; відкладено підготовче засідання до 10.06.2026 о 10:00 год.

26.05.2026 від представника позивача за первісним позовом до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів.

03.06.2026 до суду від Державної митної служби України на виконання ухвали суду від 19.05.2026 надійшла інформація в електронному вигляді стосовно митного оформлення сівалок «HORSCH Maestro 8DV», здійсненого ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» та іншими суб`єктами ЗЕД, за період з 05.10.2021 по 19.05.2026, станом на 25.05.2026.

08.06.2026 до суду від представника відповідача за первісним позовом через систему «Електронний суд» надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

09.06.2026 від представника позивача за первісним позовом до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

10.06.2026 до суду від представника відповідача за первісним позовом ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» через систему «Електронний суд» надійшли документи, а саме:

- письмові пояснення у справі № 908/3902/25;

- доповнення до відзиву у справі №908/3902/25;

- клопотання про долучення доказів у справі №908/3902/25.

Ухвалою суду від 10.06.2026 відкладено підготовче засідання до 24.06.2026 о 14:15 год.

24.06.2026 від представника позивача за первісним позовом до суду через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на клопотання (заяву) та додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні 24.06.2026 суд долучив до матеріалів справи пояснення ТОВ «Полетехніка», доповнення до відзиву на позовну заяву від 10.06.2026 та заяву свідка ОСОБА_1 від 09.06.2026.

Також суд долучив до матеріалів справи №908/3902/25 додаткові пояснення ФГ «Овен».

Ухвалою суду від 24.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 15.07.2026 о 14:30.

У судовому засіданні 15.07.2026 технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Представник ФГ «Овен» в судовому засіданні 15.07.2026 підтримав первісний позов повністю, просить позовні вимоги задовольнити, а також заперечив проти задоволення зустрічного позову.

Представник ТОВ «Полетехніка» в судовому засіданні проти первісного позову заперечив, зустрічний позов просив задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 15.07.2025 була оголошена перерва до 20.08.2026 до 10:00.

20.08.2026 від представника позивача за первісним позовом до суду через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення щодо застосування статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» з урахуванням правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 01.04.2026 у справі № 904/6645/23.

У судовому засіданні 20.08.2026 судом продовжено розгляд справи.

Враховуючи, що позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) у заявах по суті справи, зокрема у відзиві за зустрічну позовну заяву, наводилися аргументи щодо застосування статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а практика Верховного Суду з цього питання є загальнодоступною, суд приймає додаткові пояснення ФГ «Овен» від 20.08.2026, а також надав можливість сторонам висловити свої доповнення до вступного слова, після чого суд дослідив докази, наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні 20.08.2026 судом завершено стадію з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, а також надано можливість учасникам судового процесу на стадії судових дебатів висловити перед судом свої правові позиції щодо спірних правовідносин.

Після стадії судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та на підставі ст. 219 ГПК України, з урахуванням складності справи відклав ухвалення і проголошення рішення до 28.08.2026 до 11:00.

28.08.2026 судом проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ФГ «ОВЕН» - ПОЗИВАЧАЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ.

29.12.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фермерського господарства «ОВЕН» (скорочене найменування ФГ «ОВЕН») до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЕТЕХНІКА» (скорочене найменування ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА») про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 2700000,00 грн.

З урахуванням заяви про зміну підстав позову від 18.05.2026 позивач зазначає, що 05» жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛЕТЕХНІКА» (далі ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА», відповідач) та Фермерським господарством «ОВЕН» (далі ФГ «ОВЕН», позивач) був укладений договір №ЮК-030/2021 (далі Договір), згідно якого ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» зобов`язувалося до 25.03.2022 поставити ФГ «ОВЕН» сівалку HORSCH Maestro 8DV з особливостями комплектації: спицевидні колеса контролю глибини, пальчикові прикочуючі колеса, система AutoForce 1 секція, комплект очищення від рослинних рештків, диски для висіву ріпаку, з завантажувальним шнеком, з комплектом маркерів, в комплектації з: Зернова машина Maestro 8DV в кількості 1 шт. (далі - Товар) вартістю 4506950 грн, що становило еквівалент 145833,33 євро, а ФГ «ОВЕН» зобов`язувалося його оплатити на умовах, визначених в даному Договорі до 15.03.2022.

Сума попередньої оплати у розмірі 2700000,00 грн була сплачена ФГ «ОВЕН» на користь ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» згідно з платіжними дорученнями та інструкціями №2451 від 07.10.2021, № 2695 від 25.11.2021, №2743 від 06.12.2021, №2746 від 07.12.2021 на підставі договору №ЮК-030/2021 від 05.10.2021 за умов та обставин, які відповідали стану правовідносин до 24.02.2022.

Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та тимчасової окупації з 03.03.2022 міста Пологи Запорізької області (місцезнаходження ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» на момент укладення Договору) істотно змінилися обставини, з яких сторони виходили при укладенні Договору, а в силу імперативної норми частини другої статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій територій України» сторони були об`єктивно та юридично позбавлені можливості шляхом домовленостей врегулювати наслідки таких обставин, оскільки будь-який правочин з ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» в період знаходження його місцезнаходження на тимчасово окупованій території був би нікчемним у силу прямого припису закону, на якому акцентує Верховний Суд у постанові від 19.03.2026 у справі №905/238/23.

Після зміни ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» податкової адреси на підконтрольну Україні територію ФГ «ОВЕН» вжило всіх необхідних та розумних заходів досудового врегулювання спору, які об`єктивно засвідчують добросовісність позивача: лист за вих.№06/07-1 від 06.07.2023 з пропозицією повідомити про наявність Товару та готовністю здійснити доплату вартості Товару; вимога за вих.№14/24 від 19.02.2024 про повернення суми попередньої оплати у сумі, еквівалентній 88139,04 євро; повідомлення за вих.№15/07-3 від 15.07.2025 про припинення дії Договору з 05.10.2025 з повторним проханням повернути попередню оплату; остаточна вимога від 09.10.2025 про повернення безпідставно набутих коштів на жодне із зазначених звернень відповідач не надав відповіді та не задовольнив законних вимог позивача.

Письмовою вимогою від 19.02.2024 за вих.№14/24 ФГ «ОВЕН» недвозначно реалізувало своє альтернативне право, передбачене ч. 2 ст. 693 ЦК України, обравши варіант припинення зобов`язань сторін та повернення суми попередньої оплати. Тривала (понад два роки і три місяці на дату подання даної заяви) мовчазна згода відповідача з такою вимогою, відсутність будь-яких заперечень, відсутність вимоги про здійснення доплати або поставлення Товару, відсутність пред`явлення зустрічного позову відповідно до ч. 4 ст. 692 ЦК України (правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/8181/24) в сукупності означають припинення зобов`язань сторін за домовленістю сторін (доктрина implied mutual rescission) відповідно до ч. 1 ст. 604 ЦК України, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 18.02.2026 у справі №911/969/24

У будь-якому разі дія договору №ЮК-030/2021 від 05.10.2021 в порядку пункту 8.1 цього Договору остаточно припинилася 05.10.2025 на підставі повідомлення ФГ «ОВЕН» від 15.07.2025 за вих.№15/07-3, з огляду на що відпала остання можлива правова підстава не тільки для перебування у ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» суми попередньої оплати, отриманої від ФГ «ОВЕН» в рамках дії вказаного Договору, а й вимагання від ФГ «ОВЕН» доплати решти суми вартості Товару, яка була передбачена умовами Договору і який так і не був поставлений відповідачем позивачу за цим Договором.

У зв`язку з припиненням взаємних зобов`язань сторін за домовленістю сторін на підставі мовчазної згоди відповідача з вимогою позивача від 19.02.2024, що настало щонайпізніше у кінці лютого 2024 року, правова підстава, на якій відповідач набув та зберігав у себе суму попередньої оплати ФГ «ОВЕН» у розмірі 2700000,00 грн відпала саме з цього моменту, а не з моменту наступного припинення дії Договору 05.10.2025. Інакше кажучи, відповідач почав безпідставно (без достатньої правової підстави) утримувати грошові кошти позивача саме з моменту настання припинення зобов`язань сторін шляхом мовчазної згоди, а не з моменту припинення дії Договору. Із моменту такого припинення зобов`язань на стороні відповідача виник обов`язок повернути позивачу безпідставно набуті кошти у вказаному розмірі на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України, яка прямо передбачає, що особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Звернення з позовом про стягнення безпідставно набутих коштів на підставі ст. 1212 ЦК України є єдиним належним та ефективним способом судового захисту порушеного майнового права позивача в контексті встановлених обставин даної справи, що узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.03.2026 у справі №910/8181/24 щодо ефективності способів судового захисту прав сторін поставки, а також відповідає усталеній практиці Європейського суду з прав людини щодо захисту правомірних очікувань (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції), права на ефективний засіб правового захисту (стаття 13 Конвенції) та принципу правової визначеності, виражених, зокрема, у рішеннях у справах «Стретч проти Сполученого Королівства» та «Совтрансавто Холдинг» проти України».

Враховуючи усю сукупність правових та фактичних обставин, а саме: припинення зобов`язань сторін за договором №ЮК-030/2021 від 05.10.2021 шляхом мовчазної згоди (доктрина implied mutual rescission) відповідно до ч. 1 ст. 604 ЦК України та правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 911/969/24; остаточне припинення дії Договору 05.10.2025 на підставі повідомлення ФГ «ОВЕН» від 15.07.2025 за вих.№15/07-3; відсутність вживання відповідачем жодних із передбачених ч. 4 ст. 692 ЦК України способів захисту своїх прав з огляду на правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/8181/24, на думку ФГ «Овен» слід дійти однозначного висновку, що правова підстава, на якій відповідач набув та зберігав у себе суму попередньої оплати в розмірі 2700000,00 грн, відпала у зв`язку з чим зі стороні відповідача виник обов`язок повернути позивачу безпідставно набуті кошти.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями ст.ст. 3, 13, 525, 538, 604, 611, 629, 631, 651, 652, 692, 693, 1212 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій територій України», ст.ст. 4, 13, 14, 46, 162, 169, 170, 236, 237, 238 ГПК України, з урахуванням правових позицій, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2026 у справі № 911/969/24, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2026 у справі № 910/8181/24, постанові Верховного Суду від 19.03.2026 у справі № 905/238/23, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЕТЕХНІКА» на користь Фермерського господарства «ОВЕН» безпідставно набуті кошти в розмірі 2700000 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» - ВІДПОВІДАЧА ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ.

Відповідач за первісним позовом (ТОВ «Полетехніка») надав відзив на позову заяву та доповнення до відзиву, у зв`язку зі зміною підстав позову, відповідно до яких позовні вимоги не визнає.

Відповідач не заперечує проти укладення з позивачем 05.10.2021 договору ЮК-030/2021 та специфікацій №001 від 05.10.2021 до нього.

Оскільки Позивач повністю за товар не розрахувався (не здійснив 3-ій платіж на суму не менше 2708340,00 грн в т.ч. ПДВ у строк до 15.03.2022, як це передбачалося п. 2 Специфікації № 001 від 05.11.2021, то у відповідача не виник обов`язок поставити товар до 25.03.2022 на умовах, визначених п. 4 цієї Специфікації.

Пунктом 5.5. Договору визначено, що строки поставки товару можуть бути зміщені на кількість днів прострочення оплати.

ТОВ «Полетехніка» наголошує, що умовами Договору не передбачено, що зміна або розірвання договору може бути здійснено в односторонньому порядку.

Жодних угод про розірвання, зміну, припинення договору сторони не укладали.

Ініціатива однієї зі сторін договору щодо припинення його дії без отримання згоди на це іншої сторони не тягне за собою таких правових наслідків, як дострокове припинення дії договору.

Жодних об`єктивних обставин та юридично нездоланних перешкод для подальшого виконання умов Договору з початку повномасштабного вторгнення не було та станом на сьогодення не існує зі сторони ТОВ «Полетехніка», адже:

- товариство має розгалужену мережу своїх представництв офісів з торгівельними площадками на території України;

- ТОВ «Полетехніка» ввозила на територію України с/г техніку, а саме сівалки HORSCH Maestro 8DV як в 2022 та і по сьогодення. Зазначене свідчить, про постійний діалог товариства з клієнтами та виконання взятих на себе зобов`язань по поставці товару;

- у червні 2023 р. ФГ «Овен» отримало претензію від ТОВ «Полетехніка» з вимогою припинити порушення договору та сплатити залишок заборгованості з штрафними санкціями, чого не було зроблено;

- про те, що товариство здійснює свою господарську діяльність і контактує з ФГ «Овен» Кравець Ю.О. зазначив в своїх показах (заява свідка від 09.06.2026).

Твердження ФГ «Овен» про принципово важливого значення не повідомлення його про наявність товару у ТОВ «Полетехніка» та підтвердження готовності поставки товару не передбачена умовами договору, а відтак не існує жодної умови, яку порушило товариство. Крім того, зазначене твердження знівельоване інформацією, яка отримана від Держаної митної служби України, щодо сівалок, які були ввезені на територію України товариством.

Посилання ФГ «Овен» на нікчемність правочину є абсурдним, оскільки:

- договір № ЮК-030/2021 укладено 05.10.2021 уповноваженими особами сторін та скріплено печатками. Тобто, взагалі до повномасштабного вторгнення;

- договір у встановленому порядку не оспорений;

- договір не визнаний недійсним.

Імперативні норми ч. 2 ст. 13 Закону №1207-VІІ не можуть бути застосовані в даних правовідносинах, оскільки правочин укладено задовго до 24.02.2022.

Жодних конклюдентних дій та/або надання мовчазної згоди ФГ «Овен» щодо припинення зобов`язання за договором ТОВ «Полетехніка» не вживала та не надавала.

Умовами Договору та Специфікації до нього передбачений порядок оплати (п. 2 специфікації). Зазначене зобов`язання ФГ «Овен» порушило, а обов`язок ТОВ «Полетехніка» щодо поставки товару не настав, оскільки поставка товару відбудеться виключно після сплати 100% вартості товару.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» - ПОЗИВАЧА ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ.

20.04.2026 відповідачем ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» в системі «Електронний суд» сформована зустрічна позовна заява про стягнення з ФГ «ОВЕН» 2904095,47 грн, з яких: 2060345,48 грн пеня за період з 16.03.2022 по 04.07.2023, 843749,99 грн штраф (вх.№1161/08-07/26 від 21.04.2026).

В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» зазначає, що 05.10.2021 між ТОВ «Полетехніка» та ФГ «Овен» укладено договір №ЮК-030/2021 (далі по тексту - Договір), відповідно до умов якого сторони договору врегулювали відносини між собою, з поставки сільськогосподарської техніки, найменування, ціна (вартість), кількість, строки, порядок оплати та поставки товару визначений в специфікації.

05.10.2021 між сторонами укладено специфікацію №001, яка є додатком до договору № ЮК-030/2021 від 05.10.2021 (далі по тексту Специфікація), відповідно до якої ФГ «Овен» придбаває у ТОВ «Полетехніка» сівалку HORSCHMaestro 8DV в кількості 1 одиниця, вартістю 5408340,0 грн з ПДВ, що еквівалентно 175000 Євро.

У пункті 2 Специфікації Сторони передбачили порядок оплати 100% вартості товару до 15.03.2022.

В порушення пункту 2 Специфікації ФГ «Овен» не сплатило 100% вартості Товару.

Залишок несплаченої суми відповідно до умов Договору та Специфікації становить 86860,96 Євро.

За порушення строків оплати за товар ФГ «Овен» має сплатити ТОВ «Полетехніка» пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми заборгованості за кожний день прострочення. У випадку порушення строків оплати протягом більш ніж 30-ти календарних днів ФГ «Овен» також має сплатити ТОВ «Полетехніка» штраф у розмірі 20% від суми заборгованості (п. 7.2. Договору).

На підставі пункту 7.2. договору ТОВ «Полетехніка» нарахувало пеню за період з 16.03.2022 по 04.07.2023 на загальну суму 2060345,48 грн та штраф, який за розрахунком ТОВ «Полетехніка», станом на 04.10.2025, становить 843749,99 грн.

Для обчислення відсотків/пені/штрафу у гривні застосовується курс Міжбанку згідно пункту 3.2. Договору, що встановлений на першу доступну дату до дати розрахунку заборгованості (п. 7.9. Договору).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ФГ «ОВЕН» - ВІДПОВІДАЧА ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ.

ФГ «Овен» надало відзив на зустрічну позовну заяву, в якому у задоволенні зустрічної позовної заяви просить відмовити.

В якості підстав для відмови вказує на те, що позивач за зустрічним позовом вимагає лише акцесорні (похідні) платежі пеню та штраф, але при цьому не заявляє вимог про стягнення самої суми основного боргу (залишку оплати за сівалку).

Зобов`язання сторін за договором №ЮК-030/2021 від 05.10.2021, у тому числі грошове зобов`язання ФГ «ОВЕН» зі сплати залишку ціни Товару, припинились на підставі статті 604 ЦК України через домовленість сторін, яка виявилась у конклюдентній (мовчазній) поведінці обох сторін Договору протягом понад трьох з половиною років до моменту подання зустрічного позову.

Прострочення оплати третього платежу (березень 2022 року) сталося не через недбалість, а через військову агресію РФ та окупацію м. Пологи, де перебував відповідач. Стаття 13 Закону про окуповані території прямо забороняла здійснювати платежі на користь осіб, що перебувають в окупації, до зміни їхньої податкової адреси.

Зазначає про порушення спеціального шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій (ч. 6 ст. 232 ГК України) при нарахуванні штрафу та пені. При цьому вважає, що одночасне стягнення пені та штрафу за одне й те саме порушення (прострочення оплати) суперечить статті 61 Конституції України, оскільки це є подвійним притягненням до відповідальності одного виду за одне правопорушення.

Вказує на безпідставне використання курсу Міжбанку станом на 2023 та 2025 роки для розрахунку санкцій за порушення, яке нібито мало місце ще у 2022 році.

На випадок часткового задоволення зустрічного позову на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України просить зменшити розмір неустойки (пені та штрафу), що підлягають стягненню з Фермерського господарства «ОВЕН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЕТЕХНІКА», до символічного розміру з урахуванням обставин, наведених у цьому відзиві зменшивши їх на 99,99%

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

05.10.2021 між ТОВ «Полетехніка» (сторона-1) та ФГ «Овен» (сторона-2) укладено договір №ЮК-030/2021.

Договір є змішаним та містить в собі елементи договору поставки та договору зберігання. Цим договором регулюються відносини сторін з поставки сільськогосподарської техніки, насіння для сівби, засобів захисту рослин, мінеральних добрив та відносини сторін із зберігання товару. Найменування, ціна (вартість), кількість, строки, порядок оплати та поставки товару, розмір товарного кредиту, строк та місце зберігання товару визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. (п. 1.1 договору.)

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору вартість договору - становить загальна вартість поставленого товару. В специфікаціях до договору ціна товару та розміри платежів визначаються в гривні, з зазначенням еквіваленту в іноземній валюті Євро (EUR)/Долар США (USD), відповідно курсу, Міжбанку на першу дату, що передує дню підписання Специфікації.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору сторона 2 оплачує товар на підставі рахунку сторони 1 перерахуванням грошових коштів в гривні на поточний рахунок сторони 1 у строк та в порядку, зазначеному в специфікації. Платіж є здійсненним з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок сторони 1. Розрахунки можуть здійснюватись в іншій спосіб визначений специфікацією. Якщо оплата буде здійснена без рахунку фактури, сторона 1 самостійно здійснює зарахування отриманих грошових коштів.

Крім того, сторона 1 має право самостійно визначити призначення платежу та здійснити зарахування отриманих від сторони 2 грошових коштів за будь-якими специфікаціями до цього договору (незважаючи на вказане стороною 2 призначення платежу), незалежно від настання строку оплати за такими специфікаціями.

Розмір відповідного платежу в гривні на дату оплати визначається шляхом множення еквіваленту ціни товару на курс Міжбанку (курс продажу Долару США/Євро за гривні з сайту www.udinform.com в колонці - курс гривні під словом ASK з колонки «Мах за період»), що встановлений на першу доступну дату до дати сплати (при здійсненні розрахунків за засобами захисту рослин курс міжбанку застосовується тільки тоді коли на день оплати він є більшим курсу, що зазначений в специфікації на товар, в інших випадках застосовується курс передбачений в специфікації).

При цьому курс Євро може бути встановлено стороною 1 шляхом множення курсу продажу долару США, визначеного згідно абз. 1 даного пункту, на курс продажу Євро за долари США з сайту: http://www.udinform.com/ розділ «МІЖБАНК» вікно «Міжнародний ринок Forex» (береться максимальний курс котирувань євро за долари США згідно даних графіку під словом ASK станом до 10 години 30 хвилин, включно, на дату здійснення платежу).

Відповідно до п. 7.2 Договору за порушення строків оплати товару сторона 2 сплачує стороні 1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми заборгованості за кожний день прострочення. У випадку порушення строків оплати протягом більш ніж 30-ти календарних днів сторона 2 також сплачує стороні 1 штраф у розмірі двадцять процентів від суми заборгованості.

Згідно з п. 7.5 Договору сторони домовилися, що строк нарахування пені штрафів за прострочення виконання грошових зобов`язань не обмежується строком та здійснюється до моменту їх повного виконання, а строк позовної давності для стягнення пені та штрафу встановлюється в 3 (три) роки.

Відповідно до п. 7.9 Договору для обчислення відсотків/пені/штрафу у гривні застосовується курс Міжбанку згідно пункту 3.2 договору, що встановлений на першу доступну дату до дати розрахунку заборгованості.

Відповідно до положень п. 8.1 даного Договору даний Договір набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками Сторін і діє один рік, але в будь-якому разі до повного виконання Договору. Якщо жодна зі Сторін за місяць до закінчення строку дії Договору не повідомить іншу Сторону про припинення Договору, його дія продовжується на кожен наступний рік.

05.10.2021 між сторонами укладено специфікацію №001, яка є додатком до договору №ЮК-030/2021 від 05.10.2021 (далі по тексту Специфікація), відповідно до якої ФГ «Овен» придбаває у ТОВ «Полетехніка» сівалку HORSCH Maestro 8DV з особливостями комплектації: спицевидні колеса контролю глибини, пальчикові прикочуючі колеса, система AutoForce 1 секція, комплект очищення від рослинних рештків, диски для висіву ріпаку, з завантажувальним шнеком, з комплектом маркерів, в комплектації з: Зернова машина Maestro 8DV в кількості 1 шт., вартістю 5408340,0 грн з ПДВ, що еквівалентно175000 Євро (далі по тексту - Товар).

В пункті 2 Специфікації Сторони передбачили порядок оплати, а саме:

1-й платіж 500000,11 грн/16178,72 Євро, що складає 9,24% вартості Товару, до 06.10.2021;

2-й платіж 581667,89 грн/18821,28 Євро, що складає 10,76% вартості Товару, до 13.02.2022;

3-й платіж 4326672,00 грн/140000,00 Євро, що складає 80% вартості Товару, до 15.03.2022.

Строк поставки Товару Сторони визначили до 25 березня 2022 року за умови отримання ТОВ «Полетехніка» 100% вартості Товару (п. 3 Специфікації).

Поставка Товару здійснюється на умовах СРТ (в редакції ІНКОТЕРМС 2010р.) за рахунок ТОВ «Полетехніка» на адресу ФГ «Овен» (п. 4.1. Специфікації).

Право власності на Товар переходить до ФГ «Овен» лише після оплати 100% вартості Товару за цією специфікацією та на дату підписання видаткової накладної на Товар обома сторонами (п. 6 Специфікації).

ФГ «Овен» з метою виконання взятих на себе зобов`язань сплатило на користь ТОВ «Полетехніка» 2700000,0 грн, що підтверджується платіжними інструкціями:

№2451 від 07.10.2021 на суму 500000,00 грн, що еквівалентно 16358,10 Євро;

№2695 від 25.11.2021 на суму 1000000,00 грн, що еквівалентно 33027,50 Євро;

№2743 від 06.12.2021 на суму 500000,00 грн, що еквівалентно 16158,95 Євро;

№2746 від 07.12.2021 на суму 700000,00 грн, що еквівалентно 22594,49 Євро.

Первісним позивачем не було здійснено в повному обсязі третій платіж у розмірі, що еквівалентно 86860,96 Євро, та в строк до 15.03.2022.

24.02.2022 Російська Федерація розпочала військову агресію проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05-30 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Станом на 24.02.2022 місцезнаходження ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» було зареєстроване за адресою: 70600, Запорізька область, Пологівський район, місто Пологи, вул. Зарічна, будинок 55А.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004 (втратив чинність 20.03.2025) та Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 за №376, місто Пологи Запорізької області входить до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України з 03.03.2022 і по теперішній час.

16.02.2023 ТОВ «Полетехніка» змінило місцезнаходження юридичної особи з м. Пологи Запорізької області на м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 121В. Зазначена інформація розміщена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та є у відкритому доступі https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search.

ТОВ «Полетехніка» поштовим відправленням від 14.06.2023 направило на адресу ФГ «Овен» претензію №342 від 13.06.2023 за договором №ЮК-030/2021 від 05.10.2021 з вимогою сплатити основну суму боргу та штрафні санкції за договором на загальну суму 6207102,03 грн (а.с. 180-183, т.1).

06 липня 2023 року ФГ «Овен» направило ТОВ «Полетехніка» лист вих.№06/07-1, в якому зазначило про «... готовність довиконати свої зобов`язання по оплаті повної суми вищезазначеного Товару на умовах передбачених в Договорі, за умови встановлення нового строку для доплати різниці суми між уже сплаченою вартістю Товару і тієї суми, що залишилася до сплати, за умови підтвердження зі сторони ТОВ «Полетехніка» наявності у її власності вищезазначеного товару і фізичного знаходження даного Товару на не окупованій території України.

В разі неготовності ТОВ «Полетехніка» поставити даний Товар чи відсутності такого Товару на не окупованій території України, пропонуємо тоді розглянути питання дострокового розірвання даного Договору за згодою сторін та повернення з боку ТОВ «Полетехніка» отриманої від ФГ «Овен» попередньої оплати в повному обсязі» (а.с. 17-20, т.1)

12 липня 2023 року за вих.№12/07-1 ФГ «ОВЕН» направило ТОВ «Полетехніка» запит на отримання документів, необхідних для розгляду претензії ТОВ «Полетехніка» на суму 6207102,03 грн по суті (а.с. 33-34, т.2).

« 19» лютого 2024 року за вих.№15/24ФГ «ОВЕН» направило ТОВ «Полетехніка» відповідь на претензію ТОВ «Полетехніка», в якій зазначило про відмову у задоволенні претензії №342 від 12.06.2023 на суму 6207102,03 грн (а.с. 30-31, т.2).

« 19» лютого 2024 року ФГ «ОВЕН» звернулося до ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» з вимогою за вих.№14/24 (трекер відправлення №5370002530511) про повернення попередньої оплати за Договором в розмірі еквівалентному 88139,04 євро за курсом НБУ станом на 19.02.2024 (1 євро = 40,8919 грн), що становило на той час 3604172,81 грн (а.с. 21-22, т.1).

« 15» липня 2025 року ФГ «ОВЕН» звернулося до ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» з повідомленням за №15/07-3 про припинення дії договору №ЮК-030/2021 від 05.10.2021 року з 05.10.2025 (трекер відправлення 5003600729532) та просило в рамках, на той час ще діючого Договору, повернути ФГ «ОВЕН» суму попередньої оплати в розмірі 2700000 грн (а.с. 23-26, т.1).

« 09» жовтня 2025 року ФГ «ОВЕН» звернулося до ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» з вимогою вих.№44/25 про повернення безпідставно набутих коштів у сумі 2700000 грн, яка згідно трекеру відправлення №5003600741087 була отримана відповідачем 30.10.2025 (а.с. 27-31,т.1).

За доводами ФГ «ОВЕН» зобов`язання сторін за договором №ЮК-030/2021 від 05.10.2021 припинилися за домовленістю сторін шляхом мовчазної згоди, остаточне припинення дії договору відбулося 05.10.2025 на підставі повідомлення ФГ «Овен» від 15.07.2025, а відтак правова підстава, на якій ТОВ «Полетехніка» набуло та зберігало у себе суму попередньої оплати у розмірі 2700000,00 грн відпала, у зв`язку з чим у ТОВ «Полетехніка» виник обов`язок повернути безпідставно набуті кошти.

ТОВ «Полетехніка» заперечує факт припинення зобов`язань за договором №ЮК-030/2021 від 05.10.2021, та у зв`язку з невиконанням умов Договору просить стягнути з ФГ «Овен» штрафні санкції передбачені пунктом 7.2. Договору.

Наведені вище обставини і зумовили звернення сторін до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо первісного позову.

Частиною 1 ст. 14 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України) передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України).

Між сторонами укладено договір №ЮК-030/2021від 05.10.2021, який підписаний уповноваженими особами сторін та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, договір №ЮК-030/2021 від 05.10.2021 є змішаним та містить в собі елементи договору поставки та договору зберігання.

Згідно ч. 4 ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України), який був чинним на час укладення договору, сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст. 631 ЦК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до положень п. 8.1 даного Договору даний Договір набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками Сторін і діє один рік, але в будь-якому разі до повного виконання Договору. Якщо жодна зі Сторін за місяць до закінчення строку дії Договору не повідомить іншу Сторону про припинення Договору, його дія продовжується на кожен наступний рік.

ФГ «ОВЕН» в обґрунтування позовних вимог послався на факт припинення зобов`язання сторін за договором №ЮК-030/2021 від 05.10.2021, які припинилися за домовленістю сторін шляхом мовчазної згоди, а також на остаточне припинення дії договору, яке відбулося 05.10.2025, на підставі повідомлення ФГ «Овен» від 15.07.2025 та на ст. 1212 ЦК України, в якості правового обґрунтування повернення коштів.

Згідно з частиною першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб із метою виникнення у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Аналогічна правова позиція викладена у постанов КГС ВС від 12 серпня 2021 у справі №910/17567/19.

Щодо припинення зобов`язань за договором.

Відповідно до частини 1, 2 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Також зобов`язання припиняється за домовленістю сторін (частина 1 статті 604 ЦК України).

ФГ «Овен», як на правову підставу припинення зобов`язань сторін, посилається, зокрема, на ч. 1 ст. 604 ЦК України, а фактичною підставою зазначає, що «…Письмовою вимогою від 19.02.2024 за вих.№14/24 (трекер відправлення № 5370002530511) ФГ «ОВЕН» відкрито, недвозначно та документально оформлено висловило свою волю на припинення взаємних договірних зобов`язань шляхом повернення суми попередньої оплати у розмірі 2700000 грн. Цією вимогою позивач реалізував своє альтернативне право, передбачене ч. 2 ст. 693 ЦК України, обравши варіант припинення зобов`язань, а не їх продовження. Підстава для звернення з такою вимогою (істотна зміна обставин, неможливість виконання Договору відповідачем у первісно узгоджених умовах) була чітко зрозумілою для відповідача з огляду на лист ФГ «ОВЕН» від 06.07.2023 за вих.№06/07-1.

Відповідач фактично та юридично, отримавши вказану вимогу про повернення попередньої оплати, протягом понад двох років (з 19.02.2024 і по теперішній час, тобто понад двадцять сім місяців) не заявив жодних заперечень проти такого повернення, не наполягав на продовженні виконання Договору, не направив позивачу будь-яких пропозицій щодо здійснення доплати за Товар, не повідомив про наявність Товару у власності та готовність здійснити його поставку, не пред`явив зустрічного позову про стягнення з покупця неоплаченої частини вартості Товару у порядку ч. 4 ст. 692 ЦК України.

Така тривала бездіяльність відповідача за обставин даної справи в світлі правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.02.2026 у справі №911/969/24, є об`єктивною та правовою підставою вважати, що відповідач конклюдентно прийняв пропозицію позивача про припинення взаємних зобов`язань за Договором, у зв`язку з чим зобов`язання сторін за договором №ЮК-030/2021 від 05.10.2021 припинилися за домовленістю сторін, висловленою через мовчазну згоду відповідача (доктрина implied mutual rescission), відповідно до ч. 1 ст. 604 ЦК України, із моменту, коли мала би настати реакція добросовісного відповідача на вимогу від 19.02.2024 за вих.№14/24, тобто протягом розумного строку після її отримання…» (пункти 31-33 заяви про зміну предмету позову).

З цього приводу суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 2. ст. 693 ЦК України (на яку посилається ФГ «Овен» в заяві про зміну підстав позову, проте не посилається в самому листі від 19.02.2024 за вих.№14/24) якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки ФГ «Овен» повністю за товар не розрахувався (не здійснив 3-й платіж у строк до 15.03.2022, як це передбачалося п. 2 Специфікації № 001 від 05.11.2021), то у ТОВ «Полетехніка» не настав строк передачі товару, а, відповідно, у ФГ «Овен» не виникло право, передбачене ч. 2 ст. 693 ЦК України, вимагати повернення суми попередньої оплати.

Крім того, вимога від 19.02.2024 за вих.№14/24 містить, окрім вимоги про повернення суми попередньої оплати, також вимогу про дострокове розірвання договору на підставі ч. 1 ст. 652 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони. (ч.2. ст. 652 ЦК України).

Із наведених норм ст. 652 ЦК України вбачається, що договір може бути розірваний або за згодою сторін або за рішенням суду.

Рішення суду щодо розірвання спірного договору відсутнє.

Щодо неможливості врегулювати шляхом домовленостей відносини сторін у зв`язку з тимчасовою окупацією міста Пологи Запорізької області з 03.03.2022, про що з посиланням на статтю 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій територій України» заявляє ФГ «Овен», суд зазначає, що ТОВ «Полетехніка» 16.02.2023 змінило місцезнаходження юридичної особи з м. Пологи Запорізької області на м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 121 В, і з цього часу у сторін були всі правові підстави для внесення змін чи розірвання договору за згодою сторін.

Крім того, ні стаття 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій територій України», ні інші нормативно-правові акти не забороняли, ні в період реєстрації ТОВ «Полетехніка» на тимчасово окупованій території, ні в після 16.02.2023 звернутися до суду з позовом про розірвання або зміну умов укладеного між сторонами договору. Зазначеним правом ФГ «Овен» не скористався, у судовому порядку спірний договір не розірвав та не змінив.

Щодо конклюдентних дій та/або надання мовчазної згоди з боку ТОВ «Полетехніка» на розірвання договору, то ТОВ «Полетехніка» заперечує надання такої згоди, а суд не вбачає в матеріалах справи такої згоди.

Суд відхиляє такі посилання ФГ «Овен», враховуючи наявність у матеріалах справи листування сторін в період з 14.06.2023 по жовтень 2025 року (претензія ТОВ «Полетехніка» № 342 від 13.06.2023, листи ФГ «Овен» від 06.07.2023 вих.№06/07-1, від 12.07.2024 вих.№12/07-1, від 19.02.2024 вих.№14/24, від 19.02.2024 вих.№15/24 від 15.07.2025 №15/07-3, від 09.10.2025 вих.№44/25).

При цьому як вбачається із листування сторін, ініціатива щодо врегулювання відносин за договором виходила саме від ТОВ «Полетехніка», яка вимагала від ФГ «Овен» виконати умови договору та сплатити заборгованість за договором та штрафні санкції.

І після отримання претензії від ТОВ «Полетехніка» з`явилися листи ФГ «Овен» з пропозиціями розірвати договір чи припинити дію договору.

Доктрина implied mutual rescission (доктрина взаємного розірвання договору за мовчазною згодою сторін) може застосовуватися в контрактному праві за умови, якщо поведінка обох сторін однозначно свідчить про те, що вони відмовилися від виконання своїх зобов`язань за договором. Якщо одна сторона порушує умови договору, а інша вимагає його виконання, вказана доктрина застосовуватися не може.

Із наявного в матеріалах справи листування чітко вбачається відсутність волевиявлення ТОВ «Полетехніка» на припинення зобов`язань за договором, а, навпаки, претензія ТОВ «Полетехніка» №342 від 13.06.2023 свідчить про вимогу ТОВ «Полетехніка» до ФГ «Овен» виконати умови договору.

Незважаючи на відсутність відповіді на вимогу ФГ «Овен» від 19.02.2024, до моменту звернення ФГ «Овен» до суду 26.12.2025, суд зазначає, що ТОВ «Полетехніка» не вчинила жодних дій (наприклад не повернуло передплату), які б свідчили чи продемонстрували іншій стороні договору визнання з боку ТОВ «Полетехніка» припинення зобов`язань за договором.

Враховуючи наявність невиконаних зобов`язань з оплати товару за спірним договором з боку ФГ «Овен», керуючись принципом "pacta sunt servanda" - "договорів необхідно дотримуватись», ТОВ «Полетехніка» мало право очікувати на виконання умов договору без додаткового листування з покупцем ФГ «Овен».

Також, суд вважає не релевантною постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2026 у справі № 911/969/24, оскільки у цій справі Велика Палата вирішувала питання «чи припиняється зобов`язання продавця поставити товар у разі закінчення строку дії договору та повернення покупцю суми попередньої оплати (без наявності такої вимоги з боку покупця та за відсутності інших підстав для припинення зобов`язання)» ( пункт 71).

У пункту 84 постанови від 18.02.2026 у справі № 911/969/2 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, «…що у цій справі мало місце припинення зобов`язань за домовленістю сторін, адже покупець своїми конклюдентними діями (тривалою відсутністю заперечень і чітко висловленої вимоги щодо передачі товару) продемонстрував прийняття повернутої продавцем передоплати. А оскільки це відбулося після закінчення строку договору в цій ситуації відсутні підстави ставити питання про недотримання вимог статті 654 ЦК України стосовно форми зміни або розірвання договору».

У справі №908/3902/25, яку розглядає суд, фактичні обставини є іншими. А саме: в цій справі відсутній факт повернення покупцю суми попередньої оплати, а листування сторін, зокрема, претензія ТОВ «Полетехніка» №342 від 13.06.2023 свідчить про відсутність волевиявлення про припинення зобов`язань за договором.

Крім того, ФГ «Овен» наполягає, що припинення зобов`язань відбулося до закінчення строку дії договору, що не відповідає фактичним обставинам у справі №911/969/24, яку розглядала Велика Палата Верховного Суду.

Щодо припинення дії договору.

ФГ «ОВЕН» в обґрунтування припинення дії Договору посилається на лист №15/07-3 від 15.07.2025, в якому ФГ «ОВЕН» повідомило ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» про припинення дії договору № ЮК-030/2021 від 05.10.2021 з 05.10.2025.

ТОВ «Полетехніка» не заперечило факт отримання вказаного листа, а тому з огляду на фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що строк дії договору №ЮК-030/2021 від 05.10.2021 закінчився 05.10.2025.

При визначенні наслідків припинення строку дії договору суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.

Так, Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи спір про повернення попередньої оплати за договором підряду у постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, зазначила: « 6.4. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

6.5. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами Договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим Договором та їх прийняття позивачем».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2026 у справі №911/969/24 також підтвердила (п. 111), що саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину, натомість такою підставою є саме конклюдентне волевиявлення сторін що і мало місце у даній справі.

Якщо позивач в односторонньому порядку не відмовлявся від договору або договір не був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним.

Щодо вимоги ФГ «Овен», адресованої ТОВ «Полетехніка», повідомити про наявність Товару на не окупованій частині України, як умову здійснення оплати за підписаною специфікацією № 001 від 05.10.2021 до договору №ЮК-030/2021 від 05.10.2021, суд вважає таку вимогу намаганням в односторонньому порядку змінити умови договору, що не відповідає вимогам ст.525 ЦК України та умовам підписаного сторонами Договору.

Враховуючи, що під час дії спірного договору 24.02.2022 Російська Федерація розпочала військову агресію проти України, а ТОВ «Полетехніка» була зареєстровано у 2022 році на тимчасово окупованій території, суд вважає, що ФГ «Овен», проявляючи розумну обачність в період дії воєнного стану в України, мало право цікавитися у свого контрагента можливістю виконання умов договору, проте це не дає право ставити виконання своїх зобов`язань за договором у залежність від виконання ТОВ «Полетехніка» вимог ФГ «Овен», які не передбачені умовами договору.

Доводи ФГ «Овен» про неможливість ТОВ «Полетехніка» виконати свої зобов`язання з поставки товару за спірним договором засновані лише на відсутності письмового підтвердження ТОВ «Полетехніка» про наявність у його власності товару, передбаченого Специфікацією № 001 до спірного договору, судом не приймаються з урахуванням попередніх пунктів цього розділу, а також спростовуються інформацією Державної митної служби України, наданої на вимогу суду, з якої вбачається, що ТОВ «Полетехніка» ввозила на територію України с/г техніку, зокрема, сівалки HORSCH Maestro 8DV як в 2022, так і в 2023-2025 роках.

Суд зауважує, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню принцип "pacta sunt servanda" - "договорів необхідно дотримуватись", який є фундаментальним принципом міжнародного та цивільного права і закріплений у статті 629 ЦК України.

Суд не бере до уваги заяви свідків ОСОБА_2 голови фермерського господарства «Овен» (а.с. 134, т.2) та ОСОБА_1 менеджера (управителя) в оптовій торгівлі Дніпропетровського регіонального управління продажів ТОВ «Полетехніка» (а.с. 200, т.2), оскільки відповідно до ч. 2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Враховуючи те, що обставини припинення договорів та зобов`язань за договорами, як і дія договорів та зобов`язань за ними, повинні відображатися у відповідних документах, вказані заяви свідків не можуть бути належним доказом на підтвердження вказаних обставин.

З урахуванням вищенаведеного суд, висновує, що зобов`язання сторін, передбачені спірним Договором, зокрема, здійснити оплату за Договором та поставити товар, не були припинені.

Доводи ФГ «Овен» щодо стягнення безпідставно збережених коштів у зв`язку з припиненням зобов`язань за договором та припиненням дії договору, базуються на довільному трактуванні правових норм та не підтверджені матеріалами справи, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

ЩОДО ЗУСТРІЧНОГО ПОЗОВУ.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК).

Відповідно до ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК).

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 ЦК (ч. 1 ст. 693 ЦК).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов`язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у ч. 1 ст. 655 ЦК, яка встановлює обов`язок продавця передати товар саме у власність покупця.

Як встановлено судом вище, ФГ «Овен» згідно із пунктом 2 специфікації до Договору мав здійснити повну оплату продукції еквівалентну 175000,00 Євро у строк до 15.03.2022.

У той же час, ФГ «Овен» сплатило 2700000,00 грн, що еквівалентно 88139,04 Євро. Сума у розмірі, еквівалентній 86860,96 Євро, сплачена не була.

Невиконане в строк до 15.03.2022 зобов`язання ФГ «Овен» за договором у сумі, еквівалентній 86860,96 Євро, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони у договорі обумовили, що за порушення строків оплати товару сторона 2 сплачує стороні 1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми заборгованості за кожний день прострочення. У випадку порушення строків оплати протягом більш ніж 30-ти календарних днів сторона 2 також сплачує стороні 1 штраф у розмірі двадцять процентів від суми заборгованості (п. 7.2 Договору).

Згідно з п. 7.5 Договору сторони домовилися, що строк нарахування пені штрафів за прострочення виконання грошових зобов`язань не обмежується строком та здійснюється до моменту їх повного виконання, а строк позовної давності для стягнення пені та штрафу встановлюється в 3 (три) роки.

Відповідно до п. 7.9 Договору для обчислення відсотків/пені/штрафу у гривні застосовується курс Міжбанку згідно пункту 3.2 Договору, що встановлений на першу доступну дату до дати розрахунку заборгованості.

На підставі пункту 7.2. Договору ТОВ «Полетехніка» нарахувало пеню за період з 16.03.2022 по 04.07.2023 на загальну суму 2060345,48 грн та штраф, який за розрахунком ТОВ «Полетехніка», станом на 04.10.2025 становить 843749,99 грн.

Розглядаючи позовні вимоги ТОВ «Полетехніка» про стягнення пені та штрафу, суд враховує заперечення ФГ «Овен», викладені у відзиві на зустрічну позовну заяву, та надає їм власну оцінку.

Щодо відсутності у зустрічному позові вимог про сплату основного зобов`язання та обмеження періоду нарахування пені 04.07.2023 (розділ ІІ.1 відзиву).

Ключовим аргументом, який ФГ «ОВЕН» наводить на спростування позиції позивача за зустрічним позовом, є та обставина, що зустрічна позовна заява містить вимоги виключно про стягнення з ФГ «ОВЕН» пені у розмірі 2060345,48 грн та штрафу у розмірі 843749,99 грн тобто похідних (акцесорних) санкцій, тоді як основна заборгованість, за прострочення якої і нараховуються ці санкції, до стягнення взагалі не пред`являється.

Зустрічна позовна заява не містить жодного юридичного обґрунтування того, чому пеня нарахована саме до 04.07.2023, а не далі. Якщо ж основне зобов`язання, як стверджує позивач за зустрічним позовом, не припинилось, то нарахування пені у силу пункту 7.5 Договору, на який сам позивач за зустрічним позовом посилається тривало б і далі, до моменту повного виконання зобов`язання, а отже сума пені на момент подання зустрічного позову (20.04.2026) сягала б істотно більшої суми (п. 16).

На думку ФГ «Овен» «внутрішня суперечливість позиції позивача за зустрічним позовом є самостійною підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову» (п. 20).

Суд відхиляє цей ключовий аргумент ФГ «Овен», оскільки формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.

Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин.

Діюче законодавство України, як і правові позиції Верховного Суду, не обмежують право позивача вимагати стягнення неустойки за договором, без пред`явлення вимог про стягнення суми основного боргу.

Оскільки судом встановлено невиконання ФГ «Овен» в строк до 15.03.2022 зобов`язання по оплаті суми еквівалентній 86860,96 Євро, нарахування неустойки за договором не суперечить ч. 1 ст. 549 ЦК України та позиції Великої Палати Верховного Суду, яка сформульована у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19, на які посилається ФГ «Овен».

Щодо припинення зобов`язань сторін за Договором конклюдентними діями (розділ ІІ.2 відзиву).

Питання щодо припинення зобов`язань за договором розглянуто судом в попередніх розділах, і при розгляді судом зустрічного позову відхиляється як необґрунтоване, з мотивів, наведених судом вище.

Щодо законодавчої заборони виконання зобов`язань (розділ ІІ.3).

ФГ «Овен» посилається на законодавчу заборону, передбачену ч.2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», та відсутність повідомлення з боку ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» про зміну своєї податкової адреси та про можливість подальшого виконання Договору, а відтак на відсутність вини у простроченні виконання грошового зобов`язання, що в силу статей 614 і 617 ЦК України виключає застосування заходів відповідальності.

З цього приводу суд виходить з наступного:

Так, з 24.02.2022 о 05 год. 30 хв. на території України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Торгово-промислова палата України Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію Російської Федерації проти України з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення

З 03.03.2022 м. Пологи Запорізької області, де було зареєстроване місцезнаходження ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» на момент укладення Договору, увійшло до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 та подальшими змінами.

16.02.2023 ТОВ «Полетехніка» змінило місцезнаходження юридичної особи з м. Пологи Запорізької області на м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 121В. Зазначена інформація розміщена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та є у відкритому доступі https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search.

Здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання), яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України (ч.2 ст.13 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Пунктом 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Згідно ч.2 ст.13-1 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 4 цієї статті.

Під час режиму тимчасової окупації платіжний режим діє з урахуванням того, що система електронних платежів Національного банку України та внутрішньодержавні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти України, не застосовуються на тимчасово окупованій території. На тимчасово окуповану територію поширюються норми Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» з урахуванням того, що електронні платіжні засоби, емітовані на тимчасово окупованій території, у тому числі мобільні платіжні інструменти, не можуть використовуватися на іншій території України з метою ініціювання переказу коштів (ч.3 ст.13 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Частина 6 ст. 13 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» чітко передбачає, що переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється.

Враховуючи наведені положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» суд висновує, що ТОВ «Овен» не мало права сплачувати грошові кошти суб`єкту (юридичній особі), місцезнаходженням якої є тимчасово окупована територія.

Аналогічного виковку дійшов Верховний Суд у постанові від 01.04.2026 у справі №904/6645/23 (пункти 51, 56 постанови).

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

У даній справі суд висновує, що у ФГ «ОВЕН» була відсутня вина у простроченні виконання грошового зобов`язання в період з 15.03.2022 по 16.02.2023 у зв`язку із державною реєстрацією ТОВ «Полетехніка» на тимчасово окупованій території, та законодавчою забороною на переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України.

Щодо періоду з 17.02.2023 суд зазначає, що після зміни податкової адреси ТОВ «Полетехніка» на іншу підконтрольну територію України, у ФГ «Овен» зникли законодавчі перешкоди у виконанні умов підписаного договору, а тому подальша не оплата чергового платежу відбувалася виключно з волі та з вини ФГ «Овен».

Суд відхиляє посилання ФГ «Овен» на відсутність повідомлення з боку ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» про зміну своєї податкової адреси, оскільки зазначена інформація розміщена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та є загальнодоступною у відкритому доступі https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search, а отже ФГ «Овен» не було позбавлено можливості дізнатися про зміну податкової адреси свого контрагента за Договором, а умови укладеного сторонами Договору не містять обов`язку ТОВ «Полетехніка» повідомляти свого контрагента про зміну реквізитів, на відміну від ФГ «Овен» (пункт 11.3).

Щодо порушення спеціального шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій (ч. 6 ст. 232 ГК України)(розділ ІІ4).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, яка діяла станом на період, за який нараховується пеня, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пункт 7.5 Договору, на який посилається позивач за зустрічним позовом, передбачає, що строк нарахування пені штрафів за прострочення виконання грошових зобов`язань не обмежується строком та здійснюється до моменту їх повного виконання, а строк позовної давності для стягнення пені та штрафу встановлюється в 3 (три) роки.

ФГ «Овен» у відзиві зазначає «Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 сформулювала принциповий правовий висновок щодо застосування частини 6 статті 232 ГК України, який є обов`язковим для всіх судів у силу частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини 4 статті 236 ГПК України. Велика Палата Верховного Суду констатувала, що загальне формулювання договору про нарахування пені «за кожен день прострочення» або «до моменту виконання зобов`язання в повному обсязі» саме по собі не встановлює іншого, ніж шестимісячний (визначений частиною 6 статті 232 ГК України), строку нарахування штрафних санкцій. Для відступу від загального правила частини 6 статті 232 ГК України сторонам у договорі необхідно прямо і недвозначно вказати конкретний строк нарахування, відмінний від шестимісячного» (пункт 36 відзиву).

Суд відхиляє вказані посилання ФГ «Овен» як такі, що містять явно перекручений та/або спотворений зміст висновку Верховного Суду.

При застосуванні частини 6 статті 232 ГК України до спірних правовідносин суд враховує наступні висновки і щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22:

«…87. Тож хоча укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), однак такий строк з урахуванням положень статей 251, 252 ЦК України має бути визначений.

88. Період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов`язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати. Наприклад, такий момент може бути визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, "до повного виконання зобов`язання", "до дати фактичного виконання", "до повної сплати заборгованості / погашення боргу", "протягом року / усього періоду існування заборгованості" тощо.

89. Тому на практиці необхідно розмежовувати механізм (формулу) обчислення пені, який характеризує таку її ознаку, як нарахування за кожен день прострочення (поденне нарахування), та строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), який регулює частина шоста статті 232 ГК України. Формулювання, яке містить частина третя статті 549 ЦК України та кореспондуючі їй норми інших нормативних актів, в тому числі умови договору (у випадку відображення, зазначення сторонами подібного в договорі), лише вирізняють (ідентифікують) пеню серед неустойки (інших штрафних санкцій) та визначають механізм (формулу) її обчислення, однак жодним чином не стосуються питання щодо граничного строку, за який може бути нарахована пеня.

91. Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).

92. У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України….».

Належним чином дослідивши умови Договору, суд встановив, що пункт 7.5 Договору містить інший строк для нарахування штрафних санкцій за прострочення грошових зобов`язань, відмінний від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є більшим шести місяців, та містить вказівку на подію, що має неминуче настати, а саме «до моменту їх повного виконання», а тому нарахування штрафних санкцій за період більший за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, є правомірним та відповідає умовам укладеного сторонами договору.

Щодо неприпустимості одночасного нарахування пені та штрафу за одне і те саме порушення зобов`язання як форми подвійної цивільно-правової відповідальності (Розділ ІІ.5. відзиву).

ФГ «Овен» у відзиві зазначає, що Верховний Суд України у постанові від 21.10.2015 у справі № 6-2003цс15 (за результатами розгляду заяви про перегляд судових рішень) сформулював принципову правову позицію, відповідно до якої: «За положеннями статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому одночасне їх стягнення за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань суперечить статті 61 Конституції України». Зазначена правова позиція досі є чинною і застосовується Верховним Судом у спорах (пункт 43).

В даному випадку суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, відповідно до якої можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

При цьому щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, суд відхиляє доводи ФГ «Овен» щодо неприпустимості одночасного нарахування пені та штрафу.

Щодо неправильності розрахунку пені і штрафу (розділ ІІ.6 відзиву).

ФГ «Овен» зазначає, що базою нарахування пені і штрафу позивач за зустрічним позовом обрав суму у валютному еквіваленті 86860,96 євро, переведену в гривні за курсом Міжбанку, який змінювався (40,3064 грн/євро для пені та 48,5690 грн/євро для штрафу). Однак згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (пункт 48).

Сторони у пункті 7.2 Договору врегулювали що, за порушення строків оплати товару сторона 2 сплачує стороні 1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми заборгованості, за кожний день прострочення. У випадку порушення строків оплати протягом більш ніж 30-ти календарних днів сторона 2 також сплачує стороні 1 штраф у розмірі двадцять процентів від суми заборгованості.

Суд враховує, що сторони у пункті 7.9 Договору домовилися, що для обчислення відсотків/пені/штрафу у гривні застосовується курс Міжбанку згідно пункту 3.2 Договору, що встановлений на першу доступну дату до дати розрахунку заборгованості.

Відповідно до пункту 3.2. Договору розмір відповідного платежу в гривні на дату оплати визначається шляхом множення еквіваленту ціни товару на курс Міжбанку (курс продажу Долару США/Євро за гривні з сайту www.udinform.com в колонці курс гривні під словом ASK з колонки «Мах за період»), що встановлений на першу доступну дату до дати сплати (при здійсненні розрахунків за засобами захисту рослин курс міжбанку застосовується тільки тоді, коли на день оплати він є більшим курсу, що зазначений в специфікації на товар, в інших випадках застосовується курс передбачений в специфікації).

При цьому курс Євро може бути встановлено стороною 1 шляхом множення курсу продажу долару США, визначеного згідно абз. 1 даного пункту, на курс продажу Євро за долари США з сайту http://www.udinform.com/ розділ «МІЖБАНК» вікно «Міжнародний ринок Forex» (береться максимальний курс котирувань євро за долари США згідно даних графіку під словом ASK станом до 10 години 30 хвилин включно, на дату здійснення платежу).

Таким чином сторони в договорі встановили порядок обчислення пені та штрафу з урахуванням грошового еквіваленту в іноземній валюті, а також у пункті 7.9. визначили курс, який потрібно застосовувати при здійсненні розрахунку.

ТОВ «Полетехніка», разом із зустрічною позовною заявою, надало інформацію щодо курсу валют із сайту http://www.udinform.com/, який застосовано при здійснені розрахунку пені та штрафу (а.с. 15, 16, т. 2).

ТОВ «Полетехніка» здійснило розрахунок пені, передбаченого пунктом 7.2. договору, таким чином:

Сума несплаченого платежу по специфікації 001 становить 86860,96 Євро.

Період розрахунку з 16.03.2022 по 02.06.2022: 10,00 (облікова ставка НБУ)

86860,96 Євро (прострочена сума) * 40,3064 (курс грн до Євро станом на 04.07.2023 п. 3.2. Договору) = 3501052,60 грн (прострочена сума)

3501052,60 грн (прострочена сума) x (2 x 10,00 : 365) x 79 днів (прострочення): 100 = 151552,42 грн.

Період розрахунку з 03.06.2022 по 04.07.2023: 25,00 (облікова ставка НБУ)

3501052,60 (прострочена сума) x (2 x 25,00 : 365) x 398 днів (прострочення) : 100 = 1908793,06 грн 151552,42 грн + 1908793,06 грн = 2060 345,48 грн (сума пені по специфікації № 001, яка заявлена до стягнення).

Суд погоджується із сумою заборгованості, яка розрахована в гривні із застосуванням міжбанківського курсу гривні на першу доступну дату до дати розрахунку заборгованості (04.07.2023), проте не погоджується із періодом нарахування.

Як виснував суд вище, у ФГ «Овен» була відсутня вина у простроченні виконання грошового зобов`язання в період з 15.03.2022 по 16.02.2023, а тому суд вважає правомірним нарахування пені за порушення строків оплати за період з 17.02.2023 по 04.07.2023.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі «Ліга:Закон», зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми заборгованості, за кожний день прострочення у розмірі 624790,77 грн.

ТОВ «Полетехніка» здійснило розрахунок штрафу, передбаченого пунктом 7.2. Договору, таким чином:

Сума несплаченого платежу по специфікації 001 становить 86860,96 Євро.

86860,96 Євро (прострочена сума) *20% (розмір штрафу) = 17372,19 Євро (сума штрафу) 17372,19 Євро (сума штрафу) * 48,5690 (курс грн до Євро станом на 04.10.2025 п. 3.2. Договору) = 843749,99 грн (сума штрафу по специфікації № 001, яка заявлена до стягнення)(а.с 184, т.2).

Суд погоджується з наведеним розрахунком ТОВ «Полетехніка», який здійснено від суми заборгованості, із застосуванням міжбанківського курсу гривні на першу доступну дату до дати розрахунку заборгованості, вважає що розрахунок відповідає умовам договору, не суперечить діючому законодавству та є арифметично правильним.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення пені в розмірі 624790,77 грн та штрафу у розмірі 843749,99 грн.

Щодо клопотання про зменшення неустойки.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність), та з дотриманням правил статті 86 ГПК, на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статей 551 ЦК та 233 ГК, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 у справі №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/17.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд повинен об`єктивно комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК та 233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, на неврахування висновків у якій посилається позивач у своїй касаційній скарзі).

Застосоване у статті 551 ЦК та статті 233 ГК словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21).

Всі вищезазначені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК та статті 233 ГК є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру неустойки на 99,99% ФГ Овен» зазначає, що:

«…71.1. ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» не зазнало і не могло зазнати реальних збитків, оскільки сівалка HORSCH Maestro 8DV, наявність якої у ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» жодним документом не підтверджена, не була виготовлена/придбана спеціально для ФГ «ОВЕН»;

71.2. Сума пені і штрафу (2904095,47 грн) є явно непропорційною основному зобов`язанню (4488991,78 грн станом на 16.04.2026 за розрахунком позивача за зустрічним позовом) і фактично дорівнює сумі попередньої оплати (2700000 грн);

71.3. ФГ «ОВЕН» діяло добросовісно, неодноразово звертаючись до ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» з пропозиціями врегулювання ситуації;

71.4. Допущене порушення зумовлене виключно об`єктивними обставинами (війна, окупація, законодавча заборона), а не недбалістю чи умислом боржника;

71.5. Кумулятивне нарахування пені і штрафу за одне і те саме порушення явно не відповідає меті інституту неустойки…». (а.с. 109, т.2).

Розглядаючи вказане клопотання та аргументи ФГ «Овен», суд враховує, що за правовими висновками Верховного Суду відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника (https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1590). Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що для ТОВ «Полетехніка» мали місце збитки у зв`язку із порушенням ФГ «Овен» зобов`язання зі своєчасної оплати Товару. Суд зазначає, що умовами договору (пункт 5.5.) передбачено, що строки поставки Товару можуть бути зміщені на кількість днів прострочення оплати.

Суд враховує, що допущене порушення з боку ФГ «Овен» було зумовлено частково (але не виключно) обставинами повномасштабної агресії Російської Федерації проти України.

Також суд враховує принцип - естопель або заборону стороні поводитися всупереч її попередній поведінці (заявам, твердженням, обіцянкам, фактичній поведінці і навіть бездіяльності) у тих випадках, коли така поведінка не пов`язує цю сторону і не примушує до послідовності з огляду на правочин чи інший формально-правовий ефект, але попередня поведінка сформувала в іншої сторони довіру і розумні очікування, і їх підрив (внаслідок непослідовності) призведе до явної несправедливості.

Особа, яка має якесь право, і своєю поведінкою створює в іншої особи відчуття, що вона цим правом користуватися не буде, а згодом всупереч колишній власній поведінці намагається скористатися своєю формальною правовою позицією, то за наявності низки ознак суд на підставі принципу естопель може відмовити у захисті такого права за ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України, вбачаючи зловживання правом.

Обов`язкові умови для застосування естопелю:

(a) виникнення довіри в іншої сторони має стосуватися особи, якій протиставляється естопель. Довіра добросовісної сторони має стати результатом попередньої поведінки недобросовісної сторони, здатної сформувати таку довіру (наприклад, будь-яких заяв, обіцянок, фактичної поведінки, що формує в іншої сторони обґрунтовані очікування, у тому числі й бездіяльності)

(b) виникнення обґрунтованої довіри у добросовісної сторони. У добросовісної сторони мають виникнути певні очікування щодо подальшої поведінки іншої особи. Сторона має розумні підстави для того, щоб покладатися на поведінку контрагента

(c) очевидна несправедливість підриву довіри. Сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки.

Враховуючи фактичні обставини справи, суд вважає суперечливою поведінку Товариства з обмеженою відповідальністю «Полетехніка», яке, маючи на те формальні підстави, протягом тривалого часу не надавало відповіді на листи, претензії та вимоги ФГ «Овен» (листи ФГ «Овен» від 06.07.2023 вих.№06/07-1, від 12.07.2024 вих.№12/07-1, від 19.02.2024 вих.№14/24, від 19.02.2024 вих.№15/24 від 15.07.2025 №15/07-3, від 09.10.2025 вих.№44/25), в тому числі щодо підтвердження можливості виконання зобов`язань за спірним договором після початку та у зв`язку з повномасштабною агресією Російської Федерації проти України, тим самим створивши своєю поведінкою у ФГ «Овен» відчуття, що умови договору можуть бути не виконані з боку ТОВ «Полетехніка».

Сукупність перелічених вище обставин обставини є на переконання суду тим виключним випадком, який дозволяє зменшити обґрунтовано заявлених розмір неустойки до 10% відсотків від заявленого, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» визнати такими, що підлягають частковому задоволенню.

При цьому, суд, зменшуючи заявлених до стягнення розмір пені до 62479,08 грн (зменшення її розміру на 90%) та штрафу до 84374,99 грн (зменшення його розміру на 90 %) жодним чином не нівелює значення пені та штрафу, як відповідальності за порушення зобов`язання, адже одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань. Так, Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 вказав, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Правова позиція щодо наведеного викладена в постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №911/682/21.

Інші аргументи ФГ «Овен» суд відхиляє як безпідставні.

З урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін та верховенства права, суд вважає обґрунтованим, розумним та справедливим зменшення розміру пені та штрафу за прострочення оплати на 90%.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вище встановлені обставини, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог за первісним позовом слід відмовити у повному обсязі.

Зустрічний позов слід задовольнити в частині стягнення пені у розмірі 62479,08 грн та штрафу у розмірі 84374,99 грн. В іншій частині слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору за первісним позовом у справі покладаються на позивача за первісним позовом, а судові витрати щодо судового збору за зустрічним позовом у справі покладаються за на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

При цьому, при розподілі витрат зі сплати судового збору за зустрічним позовом судом враховується, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення. Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16.

За подачу зустрічної позовної заяви ТОВ «Полетехніка» сплатило 34849,15 грн судового збору.

Обґрунтованими суд визнав 50,57% позовних вимог (1468540,76 грн із заявлених 2904095,47 грн).

Враховуючи викладене, на ФГ «Овен» (відповідача за зустрічним позовом) необхідно покласти витрати зі сплати судового збору у розмірі 17623,22 грн.

Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову Фермерського господарства «ОВЕН» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЕТЕХНІКА» про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 2700000,00 грн - відмовити повністю.

Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача за первісним позовом.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «ОВЕН» (вул. Молодіжна, 32-А, с. Інгулець, Криворізький район, Дніпропертовська область, 53714; ідентифікаційний код юридичної особи 30701095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЕТЕХНІКА» (вул. Космічна, 121-В, м. Запоріжжя, 69050; ідентифікаційний код юридичної особи 34217047) суму 62479,08 грн (шістдесят дві тисячі чотириста сімдесят дев`ять гривень 08 коп.) пені та 84374,99 грн (вісімдесят чотири тисячі триста сімдесят чотири гривні 99 коп.) штрафу. Видати наказ.

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства «ОВЕН» (вул. Молодіжна, 32-А, с. Інгулець, Криворізький район, Дніпропертовська область, 53714; ідентифікаційний код юридичної особи 30701095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЕТЕХНІКА» (вул. Космічна, 121-В, м. Запоріжжя, 69050; ідентифікаційний код юридичної особи 34217047) суму 17623,22 грн (сімнадцять тисяч шістсот двадцять три гривні 22 коп.) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Видати накази після надрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 02.09.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич