Ухвала суду № 139400766, 01.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

01.09.2026м. ДніпроСправа № 904/5007/26

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Іванова Т.В., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Візард ЛТД" (49081, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Старозаводська, будинок 21Д; ідентифікаційний код 41156891)

до відповідача Компанія L.T.M. SP. Z O.O. (ел. пошта info@ltmexpress.pl, адреса вул. Садова, 14, 21-500 Бяла-Подляска, Польща; ідентифікаційний код 1132898435)

про стягнення попередньої оплати за непоставлений товар у сумі 282 040,00 Євро та процентів за користування чужими грошима у сумі 3 666,52 Євро

ВСТАНОВИЛА:

20.08.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Візард ЛТД" до Компанія L.T.M. SP. Z O.O. про стягнення попередньої оплати за непоставлений товар у сумі 282 040,00 Євро за договором поставки №20/11 від 20.11.2025 та процентів за користування чужими грошима у сумі 3 666,52 Євро.

Також просить судові витрати покласти на відповідача.

До позовної заяви позивачем додано клопотання про розстрочення сплати судового збору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2026 справу №904/5007/26 передано на розгляд судді Івановій Т.В.

28.08.2026 до господарського суду від представника позивача надійшло клопотання (вх. суду №42212/26 від 28.08.2026) про відкликання клопотання про розстрочення сплати судового збору у зв`язку із його сплатою.

У зв`язку з перебуванням судді Іванової Т.В. на лікарняному, рішення щодо матеріалів позовної заяви ухвалюється судом після виходу судді з лікарняного.

Розглянувши матеріали справи, позовну заяву з доданими до неї документами, господарський суд дійшов до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Частиною 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

В порушення наведеної норми процесуального закону, позивачем у позові зазначено, що інформація щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів доказів, копії яких додано до позову відображена у розділі "Додатки до позовної заяви", проте вказаний розділ такої інформації не містить.

Приписами частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як убачається, до позовної заяви представником позивача додано низку додатків на іноземній мові, без нотаріально посвідченого перекладу, що безперечно є порушенням норм законодавства.

Так, до позовної заяви додано на іноземній мові: платіжні інструкції в іноземній валюті №27 від 24.02.2026, №30 від 11.03.2026, №31 від 20.03.2026, Proforma-Invoice №13/12/2025 Date: 17/12/2025, Proforma-Invoice №13/12/2025 Date: 17/12/2025, Specification №13/12/2025 Date: 17/12/2025, Specification №13/12/2025 Date: 17/12/2025.

Суд зазначає, що статтею 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999 у справі №10-рп/99, українська мова, як державна, є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації, тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина 5 статті 10 Конституції України).

За приписами статті 12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом (стаття 10 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" встановлено, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова. Статус української мови як єдиної державної мови в Україні визначається виключно Конституцією України. Порядок функціонування і застосування державної мови визначається виключно законом.

Мовою нормативно-правових актів і актів індивідуальної дії, діловодства і документообігу органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування є державна мова. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом (частини 1, 6 статті 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної").

Згідно зі статті 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.

Статтею 79 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Згідно з частин 1, 2, 4, 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

При цьому до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат". Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012 визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.

Ураховуючи вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про необхідність здійснення позивачем перекладу: всіх додатків, які викладені на іноземній мові, доданих позивачем до позовної заяви з іноземної мови на українську мову, як того вимагає чинне законодавства.

Отже, позовна заява є такою, що оформлена без дотримання вимог статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За наведених обставин, оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам статті частини 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, в порядку передбаченому частиною 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

При цьому господарський суд звертає увагу й на те, що залишення позовної заяви без руху не є перешкодою в доступі до правосуддя.

Слід також зазначити, що статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституцією України визначено основні засади судочинства і до них, зокрема, належать законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).

Статтею 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак, - а отже прийняття до розгляду заяви, поданої без дотримання статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України може бути витлумачено як надання переваги заявникові, що є неприпустимим.

Частинами 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що право на суд може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом.

Враховуючи наведені норми права, які передбачають порядок звернення до господарського суду та імперативні вимоги, які ставляться до учасників справи з метою дотримання порядку такого звернення, а також практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, суд зазначає, що передбачений положеннями Господарського процесуального кодексу України процесуальний механізм залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви у разі неусунення встановлених недоліків позовної заяви, не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд та доступ до правосуддя.

Щодо клопотання представника позивача про відкликання клопотання про розстрочення сплати судового збору у зв`язку із його сплатою суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як убачається, у клопотанні представник позивача просить: - прийняти та розглянути клопотання позивача про відкликання клопотання про розстрочення сплати судового збору у

зв`язку із його сплатою; - прийняти та долучити докази сплати судового збору до матеріалів справи № 904/5007/26; - відкрити провадження у справі № 904/5007/26.

Відповідно до частини 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

В постанові від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві.

Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.

Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі №905/1956/15, від 27 листопада 2019 року у справі №629/847/15-к, від 16 червня 2020 року у справі №922/4519/14, від 13 січня 2021 року у справі №0306/7567/12, від 28 вересня 2021 року у справі №761/45721/16-ц.

Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Наприклад, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №905/1956/15 застосування аналогії дозволило замінити одного відповідача двома, що і забезпечило справедливість постанови.

Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність процесуальної норми, яка б врегульовувала процесуальні наслідки вирішення судом питання щодо відкликання клопотання про розстрочення сплати судового збору у зв`язку з його сплатою, суд застосовує до спірних правовідносин процесуальну аналогію, а саме: положення пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до даної норми суд залишає позовну заяву без розгляду у випадках, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Суд констатує, що представник позивача до відкриття судом провадження у справі та вирішення питання щодо клопотання про розстрочення сплати судового збору заявив клопотання про відкликання клопотання про розстрочення сплати судового збору у зв`язку з його сплатою.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи доказів сплати судового збору, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення клопотання представника позивача про розстрочення сплати судового збору - без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 42, 46, 162, 164, 172, 174, 226, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Залишити без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Візард ЛТД" про розстрочення сплати судового збору.

2. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Візард ЛТД" (49081, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Старозаводська, будинок 21Д; ідентифікаційний код 41156891) до Компанія L.T.M. SP. Z O.O. (ел. пошта info@ltmexpress.pl, адреса вул. Садова, 14, 21-500 Бяла-Подляска, Польща; ідентифікаційний код 1132898435) про стягнення попередньої оплати за непоставлений товар у сумі 282 040,00 Євро та процентів за користування чужими грошима у сумі 3 666,52 Євро - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків - 5 (п`ять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме надати до суду:

- уточнену позовну заяву з зазначенням щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- всі долучені до позовної заяви документи на іноземній мові - в перекладі на українську мову із нотаріальним засвідченням, зокрема, платіжні інструкції в іноземній валюті №27 від 24.02.2026, №30 від 11.03.2026, №31 від 20.03.2026, Proforma-Invoice №13/12/2025 Date: 17/12/2025, Proforma-Invoice №13/12/2025 Date: 17/12/2025, Specification №13/12/2025 Date: 17/12/2025, Specification №13/12/2025 Date: 17/12/2025;

- докази надсилання заяви про усуненні недоліків з доданими до неї документами на адресу відповідача;

Роз`яснити, що відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України у випадку невиконання позивачем вимог суду про усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 01.09.2026 та може бути оскаржена, в частині залишення без розгляду клопотання про розстрочення сплати судового збору, в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.В. Іванова