Ухвала суду № 139400633, 31.08.2026, Господарський суд Вінницької області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

31 серпня 2026 р. Справа № 902/1616/25

Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі

за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/1616/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..

Ухвалою суду від 04.02.2026 року відкрито провадження у справі № 902/1616/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/1616/25 арбітражного керуючого Бігдана О.А.. Призначено попереднє засідання у справі на 28.04.2026 року.

При цьому, 09.02.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

30.03.2026 до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" надійшла заява (сформована в системі "Електронний суд") № 220/28-07/2025 від 28.03.2026 року (вх. № 01-32/469/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 167 740,00 грн у справі №902/1616/25.

Ухвалою суду від 31.03.2026 вказану заяву призначено до розгляду на 08.06.2026 року.

Разом з тим, 08.06.2026 року суддя Тісецький С.С. перебував у відрядженні.

За цих обставин, ухвалою суду від 04.05.2026 року призначено заяву ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" № 220/28-07/2025 від 28.03.2026 року (вх. № 01-32/469/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1616/25 до розгляду в судовому засіданні на 31.08.2026 року о 10:30 год..

На визначену дату в судове засідання представники учасників цієї справи не з`явилися.

Разом з цим, судом встановлено, що 09.06.2026 року до суду від представника Боржника через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення б/н від 09.06.2026 року про результати розгляду грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" у справі № 902/1616/25.

18.08.2026 року до суду від арбітражного керуючого Бігдана О.А. через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення б/н від 17.08.2026 року про розгляд грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" у справі № 902/1616/25.

26.08.2026 року до суду від представника Боржника через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 26.08.2026 року про проведення судового засідання, зокрема, 31.08.2026 року о 10:30 год. без участі представника Боржника.

Судом були оглянуті подані документи та долучені до матеріалів справи.

Водночас, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Так, згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Отже, враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови та здійснені всі необхідні дії для забезпечення реалізації учасниками цієї справи своїх процесуальних прав, а тому суд оглянувши матеріали справи, дійшов висновку про можливість розгляду кредиторської заяви ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" за наявними матеріалами справи.

Суд, розглянувши вказану вище кредиторську заяву та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив наступне.

За змістом кредиторської заяви ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" №220/28-07/2025 від 28.03.2026 року, 07.05.2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" (надалі -ТОВ "Лінеура Україна", Первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір № 5516460 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - договір).

На умовах, встановлених договором, ТОВ "Лінеура Україна" зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 40 000,00 грн. Згідно із п. 1.3 договору строк кредиту 360 днів: з 07.05.2025 року по 30.04.2026 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ "Лінеура Україна" надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) 4149500020428135, яку Відповідачем вказано особисто під час укладання договору.

При цьому, кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Водночас, Боржник, оформлюючи кредитний договір здійснив всі необхідні дії, викладені в розділі 2. "Процедура укладання електронного кредитного договору" цієї позовної заяви, що визначені розділом 6. "Особливості укладення кредитних договорів зі споживачами в електронній формі через ITC товариства" Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ "Лінеура Україна", та уклав кредитний договір.

Відповідно до реквізитів договору № 5516460 від 07.05.2025 року, укладеного між сторонами, Боржник підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором "78662".

Таким чином, Боржник має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки Боржник.

Разом з тим, оскільки, ТОВ "Лінеура Україна" не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Боржника відбулось через систему ipay, на підставі укладеного договору про переказ коштів № 03012024-1 від 03.01.2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Пейтек Україна".

В свою чергу, ТОВ "Пейтек Україна" надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банку України.

За інформацією в листі ТОВ "Пейтек Україна", відповідно до зазначеного договору про переказ коштів № 03012024-1 від 03.01.2024 року було успішно перераховано грошові кошти у сумі 40 000,00 грн на платіжну карту 4149500020428135, яку під час укладання договору було особисто зазначено відповідачем.

З огляду на викладене вище, кредитні кошти Боржнику перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку 4149500020428135, що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.

Водночас, враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 30.10.2025 року ТОВ "Лінеура Україна" на підставі договору факторингу № 30/12/2025 за плату відступило, а ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" набуло право грошової вимоги до Відповідача.

Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 30/12/2025 від 30.12.2025 року ТОВ "Лінеура Україна" зобо`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

Враховуючи зазначене, до Кредитора відповідно до укладеного договору факторингу від 30.12.2025 року № 30/12/2025 року перейшло право грошової вимоги до Боржника за договором № 5516460 від 07.05.2025 року загальна сума заборгованості склала 154 440,00 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 40 000,00 грн, заборгованості за процентами - 90440,00 грн, штрафні санкції - 20 000,00 грн, комісія за надання кредиту - 4 000,00 грн.

Поряд з цим, за даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого Первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання договору, а саме: з 07.05.2025 року по 30.12.2025, у Боржника перед Первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії договору у розмірі 90 440,00 грн.

Також, станом на дату укладання договору факторингу від 30.12.2025 року №30/12/2025, строк дії договору № 5516460 від 07.05.2025 року не закінчився.

А тому, в межах строку дії договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" у період з 31.12.2025 року по 03.02.2026 року (35 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 13 300,00 грн (Розрахунок заборгованості ТОВ "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" додається): 40 000,00 грн * 0,95% = 380,00 грн * 35 календарних дні = 13300,00 грн.

У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. договору № 5516460 від 07.05.2025 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з Відповідача у сумі 103 740,00 грн (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 90440,00 грн, проценти нараховані ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" у сумі 13 300,00 грн).

Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до Кредитора, Боржник не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал", ані на рахунки первісного кредитора.

Фактично таким чином, Боржник має заборгованість перед Кредитором за договором № 5516460 від 07.05.2025 року в загальній сум 167 740,00 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 40 000,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 90 440,00 грн, нарахованих процентів ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" за 35 календарних днів 13 300,00 грн, штрафні санкції - 20 000,00 грн, комісія за надання кредиту - 4 000,00 грн.

При цьому, в ухвалі про відкриття провадження у справі № 902/1616/25 від 04.02.2026 року міститься інформація про те, що відповідно до конкретизованого списку кредиторів боржника, наданого боржником, ОСОБА_1 на підставі довідки УБКІ має заборгованість перед ТОВ "Лінеура Україна" з кредитним договором № 5516460 від 09.02.2025 року, право вимоги за яким набуто Кредитором на підставі договору факторингу № 30/12/2025 від 30.12.2025 року.

Також, у зв`язку з розглядом справи № 902/1616/25 в Господарському суді Вінницької області Кредитор поніс наступні витрати: сплачений судовий збір - 5 324,80 грн; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Крім того, у заяві повідомлено, що ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" не відноситься до жодної категорії зазначеної у заяві та не є заінтересованою особою стосовно Боржника та ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" не є забезпеченим кредитором, вимоги до Боржника не забезпечені заставою майна Боржника.

На підставі викладеного, Заявник просить суд : визнати ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" кредитором у справі № 902/1616/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 з грошовими вимогами загальною сумою 167 740,00 грн, а також витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн та судовий збір в сумі 5 324,80 грн, із наступним розподілом черговості їх задоволення:

- 5 324,80 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів (позачергово);

- 10 000,00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів (позачергово);

- 167 740,00 грн - вимоги другої черги.

Згідно повідомлення представника Боржника б/н від 09.06.2026 року про результати розгляду грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" у справі № 902/1616/25, до заяви кредитора додані - Паспорт споживчого кредиту, Графік погашення кредиту, договір про споживчий кредит № 5516460 (далі - договір) та Додатки до договору, які містять посилання на підписання одноразовим ідентифікатором із зазначенням номеру.

Водночас, докази, які надані кредитором, безумовно не свідчать про те, що одноразовий ідентифікатор був використаний саме боржником, а не іншою особою.

Договір та додатки до нього підписані факсимільним відтворенням підпису директора та печатки первісного кредитора ТОВ "Лінеура Україна", водночас позичальником договір нібито підписаний одноразовим ідентифікатором, що суперечить вимогам ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Також, до заяви ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" доданий лист від 17.03.2026 року ТОВ "Пейтек" про те, що "Між Товариством та ТОВ "Лінеура Україна" було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 03012024-1 від 202401-03.

Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ "Лінеура Україна" на суму 40 000,00 грн.

Однак, Кредитор не надає копію договору з ТОВ "Пейтек" № 03012024-1 від 2024-01-03, на який посилається у листі ТОВ "Пейтек", натомість надає договір від 21 лютого 2022 року та акт виконаних робіт до нього з відсутністю будь-яких даних.

Даний лист не підтверджує перерахування будь-яких коштів на рахунок, оскільки, взагалі не містить відомостей хто є отримувачем цих коштів. Відповідно, лист не підтверджує отримання коштів Боржником.

Жодних платіжних інструкцій про перерахування коштів за кредитним договором Кредитор не надає.

Відповідно до виписки по картці НОМЕР_2 07 травня 2025 року було отримано 1 транзакцію на суму 40 000,00 із призначенням "Поповнення: FUIB MoneyTransfer Картка: 414950******8135". Тобто, за цим призначенням надійшло 40 000,00 грн в якості поповнення картки, жодного посилання на те, що відправник ТОВ "Пейтек" або ТОВ "Лінеура Україна" не має, також не має відомостей що ці кошти відправлені за кредитним договором.

До матеріалів справи не надано первинних бухгалтерських документів, що підтверджують наявність заборгованості, зокрема, виписок по кредиту про витрачання кредитних коштів, довідки про стан заборгованості, не надано належного (розгорнутого) розрахунку заборгованості, з нормативно-правовим обґрунтуванням та посиланням на умови договору із зазначенням усіх складових (суми кредиту, дати його отримання, тощо; дат сплати відсотків по кредиту; дати виникнення прострочки та її суми по кожному фінансовому зобов`язанню (кредит, відсотки, тощо); період та розмір прострочки, в т.ч. у відсотковому співвідношенні до суми, яка підлягала погашенню; тощо), наданий розрахунок не відповідає вимогам первинних документів.

Крім того, відповідно до розрахунку заборгованості Боржнику нараховувалась протягом 2025 року пеня в загальному розмірі 20 000,00 грн, що є суттєвим порушенням вимог чинного на момент нарахування пені законодавством, зокрема, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

У додатках до заяви про грошові вимоги до Боржника не надано достатньо доказів, які б підтверджували факт виникнення зобов`язань перед кредитором, а також не були надані документи, що підтверджують факт надання кредиту та умов його погашення. Відсутність таких документів ставить під сумнів правомірність вимог кредитора.

Також, Кредитор надав до матеріалів справи повідомлення первісного кредитора про відступлення права вимоги ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" від 31.12.2025 року. Цим же повідомленням первісний кредитор звернувся із вимогою погасити заборгованість. Право кредитора на нарахування договірних відсотків за користування кредитом припиняється в день закінчення строку договору або в день пред`явлення вимоги про дострокове повернення коштів.

Отже, Кредитором неправомірно були нараховані відсотки за кредитом після 31.12.2025 року.

Крім цього, до заяви Кредитор надав тільки : платіжну інструкцію про перерахування коштів за договором факторингу, Витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу. Інших документів щодо відступлення права вимоги за договором № 30/12/2025 як і самого договору матеріали справи не містять.

Поряд з цим, Боржник не був повідомлений про перехід до нового кредитора прав у зобов`язанні, не має доказів такого переходу, і такі докази не додані до заяви про грошові вимоги до боржника.

Щодо наданого кредитором суду Витягу з реєстру боржників №1 від 30.01.2026 року до договору факторингу № 30/12/2025 від "30" грудня 2025 року, на переконання представника Боржника, цей документ є неповним. Кредитор це обґрунтовує виконанням вимог Закону України "Про захист персональних даних", однак 1) такий документ не захищений від правок, отже перевірка автентичності та відсутності викривлень та виправлень неможлива; 2) незрозуміло, ким виготовлений такий витяг - він містить факсимільне відтворення підписів та печаток керівників первісного та вторинного кредитора. Піддається сумніву виготовлення такого, при цьому інших відміток про засвідчення цей документ не містить; 3) вищеперераховане та загальна форма цього витягу надає Боржнику підстави піддавати сумнівам як факт відступлення права вимоги до боржника за Реєстром боржників № 1 від 30.12.2025 року до договору факторингу, так і факт відступлення права вимоги до нього на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" загалом. Тому такий документ не може підтверджувати відступлення прав вимоги за зобов`язаннями Боржника.

Також, кредитором не надано підтвердження у нього діючої та не анульованої на день укладення договору факторингу ліцензії на діяльність фінансової компанії. Відповідно, надане ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" свідоцтво про реєстрацію фінансової установи жодним чином не підтверджує те, що ліцензія не була пізніше анульована або призупинена.

Крім того, Кредитор надав договір № 28-07/2025 від 28.07.2025 року. Водночас, договором не встановлений чіткий предмет договору. Не можливо встановити дійсність надання послуг щодо справи 902/1616/25.

Пункт 4.8. договору № 28-07/2025 від 28.07.2025 року передбачає, що "Клієнт здійснює оплату гонорару Адвоката на підставі наданого Адвокатом рахунку, згідно узгодженого та підписаного Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту підписання Акту прийому- передачі виконаних робіт (наданих послуг).". По-перше - "Визначення складу та розміру грошових вимог кредитора у справі №902/1616/25" та "Аналіз ЄДРСР, кредитної документації, обставин щодо боржника, з метою встановлення обґрунтованості вимог кредитора у справі № 902/1616/25" має однакове значення, але тарифікується по-різному. По-друге - "Складення заяви з кредиторськими вимога до боржника у справі № 902/1616/25" - такий вид послуг не передбачений договором. По-третє - Акт підписаний 28.03.2026 року, тобто оплата має бути 28.04.2026 року даний факт доводить відсутність підстав для стягнення коштів, які не були сплачені.

Зважаючи на викладене, представник Боржника повідомляє, що Гнатенко Юрій Юрійович не визнає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Фінтраст Капітал" у справі № 902/1616/25 в повному обсязі.

Відповідно до повідомлення арбітражного керуючого Бігдана О.А. б/н від 17.08.2026 року про розгляд грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" у справі № 902/1616/25, як вбачається з повідомлення представника Боржника за наслідками розгляду заяви Кредитора, ним не визнані вимоги Кредитора, зокрема, у зв`язку із невизнанням факту отримання Боржником кредитних коштів від первинного кредитора, на картковий рахунок Боржника, відкритий в АТ "Райффайзенбанк".

У зв`язку із наведеним, 01.06.2026 р. керуючим реструктуризацією боргів на адресу АТ "Райффайзенбанк" направлений запит щодо особи, яка 07.05.2025 р. здійснила платіж на адресу Боржника в розмірі 40 000,00 грн (копія запиту додається).

Згідно із відповіддю банківської установи від 09.07.2026 р., повідомлено, що наведений платіж здійснений ТОВ "Лінеура Україна" (копія листа додається). Цей підтверджує факт сплати кредитних коштів первинним кредитором на користь Боржника.

Беручи до уваги наведені обставини, факти укладення між первинним кредитором та Боржником кредитного договору, та між Кредитором та первинним кредитором - договору факторингу, керуючий реструктуризацією вважає, що долученими до заяви із грошовими вимогами документами підтверджено грошові вимоги Кредитора до Боржника в розмірі 143340,00 грн, в тому числі заборгованість за кредитом - 40 000,00 грн; нараховані первісним кредитором та кредитором відсотки - 103 740,00 грн.

Стосовно нарахованої комісії в розмірі 4 000,00 грн, керуючий реструктуризацією відзначає наступне.

Згідно до пункту 4.1 договору, комісія за надання кредиту становить 4 000,00 гривень. Тип комісії - разова комісія, що нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту (у разі укладання додаткового договору/угоди згідно з п. 1.2.1 Договору).

Як вбачається з умов договору, комісія сплачується фактично в якості винагороди за надання Боржнику кредитних коштів. Проте, по-перше, надання фінансових послуг (в тому числі надання кредитів, позик та інше) є виключною діяльністю ТОВ "Лінеура Україна", у зв`язку із чим незрозумілими є підстави, на яких позичальник має сплачувати фінансовій установі винагороду (комісію) лише за сам факт отримання кредиту (тобто, за здійснення фінансовою установою своєї виключної діяльності). По-друге, договором не встановлені будь-які послуги первинного кредитора, за надання яких Боржник має сплатити таку комісію.

У зв`язку із чим, беручи до уваги наведені у повідомленні висновки Верховного Суду, на переконання арбітражного керуючого, умова договору про сплату Боржником комісії в якості винагороди фінансової установи за отримання кредиту, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Згідно із чим, відсутні підстави для визнання грошових вимог Кредитора до Боржника в розмірі 4 000,00 грн.

Також, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відсутні правові підстави як для застосування первинним кредитором штрафу до Боржника, так і для передання права вимоги за таким штрафом до Кредитора.

Відповідно до наведеного, грошові вимоги ТОВ "Фінтранс Капітал" до ОСОБА_1 у справі № 902/1616/25, підлягають визнанню частково, в розмірі 143 740,00 грн.

Крім того, на переконання арбітражного керуючого, відсутні підстави для задоволення вимог Кредитора в частині заявлених судових витрат (витрати на правову допомогу) в розмірі 10 000,00 грн, відповідно до наступного.

Пункти 1-4 Акту наданих послуг адвокатом фактично дублюють один одного, оскільки, стосуються ознайомлення із наявними у Кредитора документами, на підтвердження заборгованості Боржника, та складання заяви із грошовими вимогами Кредитора до Боржника. При цьому, за умови наявності пунктів 1-3, не потребує відокремлення така послуга, як підготовка пакету документів для направлення Боржнику, арбітражному керуючому та подання до Господарського суду Вінницької області заяви з кредиторськими вимогами. Оскільки, усі зазначені документи були направлені на адресу сторін та суду в електронному вигляді через систему Електронний Суд.

Отже, навіть за умови визнання правомірності такого виду вимог Кредитора, як витрати на правову допомогу, вартість наданих адвокатом згідно Акту послуг, беручи до уваги наведені зауваження до обґрунтування кількості та обсягу послуг, витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн, які Кредитор бажає покласти на Боржника, є надмірними та завищеними.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалось вище, 09.02.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" № 220/28-07/2025 від 28.03.2026 року про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/1616/25, надійшла до суду 30.03.2026 року за вх. № 01-32/469/26 (сформована в системі "Електронний суд" - 28.03.2026), тобто поза межами визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Слід зазначити, що згідно ч. 4 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 07.05.2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" (Товариство) та ОСОБА_1 (Клієнт) укладено договір № 5516460 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (копія наявна у справі), яким, серед іншого, передбачені такі умови :

Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок "Сredit7". Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" та внутрішніми документами Товариства, зокрема, шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході в Особистий кабінет, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС Товариства (п. 1.1.).

На умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити Комісію (якщо передбачена Договором) і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п.1.2.). Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 40 000,00 гривень (пп. 1.2.1.).

Строк кредитування (строк, на який надається кредит): 360 днів (п. 1.3.).

Комісія за надання кредиту становить 4 000,00 гривень. Тип Комісії (якщо передбачена Договором) - разова комісія, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту (у разі укладання додаткового договору/угоди згідно з п. 1.2.1 Договору). Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах (п. 1.4.) :

Стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,9778% (показник округлений до десятитисячних) та розрахована за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100% = (140 800,00/40 000,00)/360x100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях (п. 1.3 Договору) (пп. 1.4.1.).

Знижена процентна ставка становить 0,9025% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: Якщо Клієнт до 04.06.2025 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою (пп. 1.4.2.).

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_3 (п. 2.1.).

Проценти, що нараховуються за цим Договором, є однією зі складових оплати (другою складовою) за надання та користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт" (п. 3.1.).

До періоду розрахунку процентів включається день надання кредиту та день фактичного повернення кредиту. У випадку, якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день (п. 3.2.).

Сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата Комісії (якщо передбачена Договором), процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п. 4.3. Договору (п. 4.1.).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами з урахуванням особливості його підписання відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" та нормативних актів Національного банку України. Договір укладений строком на 360 днів, але у будь-якому випадку Договір припиняється не раніше дати повного повернення/сплати Клієнтом суми кредиту, Комісії (якщо передбачена Договором), процентів за користування кредитом та неустойки (штрафів), якщо передбачена Договором за прострочення виконання грошового зобов`язання, або в дату дострокового повного повернення/сплати Клієнтом суми кредиту, Комісії (якщо передбачена Договором), процентів за користування кредитом (п.9.3.).

Також, Заявником долучені до заяви, зокрема, копії таких документів :

- Додаток № 1 від 07.05.2025 року до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5516460 від 07.05.2025 (далі - Договір) в редакції від 07.05.2025 (Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит - підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 78662, 07.05.2025 19:00:49);

- Додаток № 2 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5516460 від 07.05.2025 (Інформаційне повідомлення - підписано Гнатенком Ю.Ю. електронним підписом одноразовим ідентифікатором 78662, 07.05.2025 19:00:49);

- Паспорт споживчого кредиту (підписано Гнатенком Ю.Ю. електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 32568, 06.05.2025 16:17:53).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За змістом п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні : електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Згідно п. 11, п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування", Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.

Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із змісту вказаного вище договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5516460 від 07.05.2025 року, у розділі 10 "Реквізити та підписи сторін" цього договору зазначено, що зі сторони Товариства - ТОВ "Лінеура Україна" договір підписано та скріплено печаткою ТОВ "Лінеура Україна" - директор Андрій Пшеничний, а зі сторони Клієнта - ОСОБА_1 договір підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 78662, 07.05.2025 19:00:49), що узгоджується із наведеними нормами Закону України "Про електронну комерцію".

Принагідно, суд звертає увагу на те, що за умовами п. 9.7.1. договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5516460 від 07.05.2025 року, цей Договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного з боку Товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на Договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання (за зразком, попередньо узгодженим Сторонами в договорі про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів), в Особистий кабінет/Мобільний застосунок "Credit7" для ознайомлення та підписання.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Клієнта на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

Отже, підписання ТОВ "Лінеура Україна" шляхом накладення на вказаний вище договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, а також підписання відповідного договору Гнатенком Ю.Ю. електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, узгоджується із умовами даного договору та описаними вище нормами законодавства.

Відтак, описані вище заперечення представника Боржника про те, що договір та додатки до нього підписані факсимільним відтворенням підпису директора та печатки первісного кредитора ТОВ "Лінеура Україна", а також підписання позичальником договору нібито одноразовим ідентифікатором, суперечить вимогам ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", спростовуються вищенаведеними нормами законодавства та даним договором.

Також, твердження представника Боржника про те, що докази, які надані кредитором, безумовно не свідчать про те, що одноразовий ідентифікатор був використаний саме боржником, а не іншою особою, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені відповідними доказами.

Отже, зважаючи на викладене, суд, надавши оцінку описаному вище договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5516460 від 07.05.2025 року у сукупності із іншими долученими ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до кредиторської заяви документами, дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою та викладеними у ньому умовами є кредитним договором, який укладений у відповідності, зокрема, до Закону України "Про електронну комерцію".

При цьому, судом встановлено, що ТОВ "Пейтек" повідомило листом № 20251230-1065 від 30.12.2025 року (копія наявна у справі) ТОВ "Лінеура Україна" про наступне.

Відповідно до відомостей, що містяться в Реєстрі платіжної інфраструктури ТОВ "ПЕЙТЕК", код ЄДРПОУ 44103264 (далі - Товариство), є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг. Відповідно до отриманої ліцензії від Національного банку України (рішення від 29.05.2023 № 21/990-РК), що переоформлена Національним банком України 24.05.2024 (витяг Національного банку України із Державного реєстру фінансових установ про внесення 24.05.2024 запису до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензій), Товариство надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Між Товариством та ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 03012024-1 від 2024-01-03.

Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА": на суму 40 000,00 грн; Номер транзакції в системі ТОВ "ПЕЙТЕК" - 13528478-19cf-4255-bb53-9809cbfe8e32; Номер транзакції в системі ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" - 55164601746633671; Session ID - 031646268636; Сайт торгівця - https://credit7.ua; Електронний платіжний засіб - 4149500020428135; Код авторизації - 884369; Банк-еквайр - АТ "ПУМБ"; Дата і час створення - 2025-05-07 19:01:11; Дата і час прийняття в роботу - 2025-05-07 19:01:13; Дата і час виконання - 2025-05-07 19:02:06; Призначення платежу: Виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору № 5516460 від 2025-05-07.

Принагідно, суд звертає увагу на те, що згаданий вище у цьому листі ТОВ "Пейтек" електронний платіжний засіб 4149500020428135, вказаний у п. 2.1. договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5516460 від 07.05.2025 року як електронний платіжний засіб (платіжна картка) НОМЕР_3 Клієнта.

Також, лист № 20251230-1065 від 30.12.2025 року підписано та скріплено печаткою ТОВ "Пейтек".

Відповідно до п. 53, п. 94 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги", переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.

Фінансова установа, що має право на надання платіжних послуг, - небанківська фінансова установа, що не має статусу платіжної установи або установи електронних грошей та має право надавати окремі фінансові платіжні послуги, перелік яких визначений законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про платіжні послуги" передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Згідно ч. 3 ст. 31 Закону України "Про платіжні послуги", якщо платіжна операція ініціюється через надавача послуги з ініціювання платіжної операції, надавач послуги з ініціювання платіжної операції негайно після ініціювання платіжної операції зобов`язаний надати платнику та отримувачу (за потреби) таку інформацію: 1) підтвердження про успішне ініціювання платіжної інструкції надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку платника; 2) відомості (посилання на них), які дають змогу платнику та отримувачу ідентифікувати платіжну операцію, а також отримувачу - ідентифікувати платника, та будь-які відомості, що супроводжують платіжну інструкцію; 3) суму платіжної операції; 4) суму всіх комісійних винагород надавача послуг з ініціювання платіжної операції, які будуть стягнуті з користувача під час виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо).

Надавач послуги з ініціювання платіжної операції також зобов`язаний забезпечити надання відомостей (посилання на них) про платіжну операцію надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника.

Відповідно до підпунктів 8, 11 п. 3 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164 (далі - Положення), документ за операцією з використанням платіжних інструментів (квитанція) - документ, що підтверджує результат ініціювання операції з використанням платіжного інструменту.

Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.

За змістом пунктів 153, 157, 158, 159 Положення, документи за операціями з використанням платіжних інструментів можуть бути в паперовій та/або електронній формі.

Документи за операціями з використанням платіжних інструментів: 1) складаються та друкуються державною мовою; 2) можуть бути складені іншою мовою за домовленістю сторін відповідно до законодавства України або якщо платіжний пристрій дає користувачу технічну можливість здійснити вибір мови.

Паперова квитанція може не оформлятися в разі дотримання однієї з таких умов: 1) розрахунки за товари (послуги) здійснюються держателем на суму до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) держатель відмовився від її отримання; 3) таке право передбачене правилами відповідної платіжної системи (для платіжних інструментів, що використовуються для здійснення операцій у платіжній системі); 4) суб`єктом господарювання надано держателю встановлений законодавством України розрахунковий документ, який містить обов`язкові реквізити, що визначені для квитанції; 5) іншим надавачем платіжних послуг надано держателю документ, який підтверджує ініціювання платіжної операції через цього надавача та містить обов`язкові реквізити, що визначені для квитанції; 6) емітент не надав дозволу на проведення операції з використанням платіжного інструменту.

Документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Згідно п. 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого Постановою Правління Національного банку України 03.11.2021 № 113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХХХ******ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Суд, надавши оцінку, згаданому вище листу ТОВ "Пейтек" № 20251230-1065 від 30.12.2025 року, дійшов висновку, що останній містить відомості, передбачені описаними вище нормами законодавства, які вказують про перерахування на електронний платіжний засіб Боржника 4149500020428135, грошових коштів в сумі 40 000,00 грн за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5516460 від 07.05.2025 року.

Також, суд звертає увагу на те, що у долученому арбітражним керуючим до повідомлення б/н від 17.08.2026 року листі АТ "Райффайзен Банк" № 81-15-9/12248-БТ від 09.07.2026 р. повідомлено на запит арбітражного керуючого Бігдана О.А. про те, що особа, яка здійснила платіж на користь Гнатенка Юрія Юрійовича в розмірі 40 000,00 грн - ТОВ "Лінеура Україна".

Отже, зважаючи на описані вище обставини, матеріалами справи підтверджується укладення між ТОВ "Лінеура Україна" (Товариство) та Гнатенком Юрієм Юрійовичем (Клієнт) договору № 5516460 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.05.2025 року, та надання Товариством кредиту згідно цього договору Клієнту в сумі 40000,00 грн.

Разом з цим, заперечення представника Боржника щодо факту надання Боржнику кредитних коштів ТОВ "Лінеура Україна" за вказаним договором в сумі 40 000,00 грн, спростовуються вищевказаним та наявними у справі доказами.

Разом з тим, судом встановлено, що 30.12.2025 р. між ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (Фактор) та ТОВ "Лінеура Україна" (Клієнт) укладено договір факторингу № 30/12/2025 (копія наявна у спраі), яким передбачено, зокрема, наступне.

За цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників , включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору (п. 1.1.).

Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається після підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2 та надходження Ціни Продажу у повному обсязі, відповідно до п. 3.3 цього Договору, на рахунок Клієнта, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників та повна сума Ціни Продажу, що надійшла на рахунок Клієнта, - підтверджують факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості.

Клієнт зобов`язаний передати Фактору інформацію згідно з Реєстром Боржників в електронному виді за формою, наведеною в Додатку № 5 до цього Договору, на підставі Акту прийому-передачі інформації згідно Реєстру Боржників в електронному виді (Додаток № 6) (п. 1.2.).

Ціна Продажу за Договором становить 2 598 801,59 (два мільйони п`ятсот дев`яносто вісім тисяч вісімсот одна гривня 59 копійок) (п. 3.3.).

Договір набирає чинності з моменту його укладення Сторонами та діє протягом 12 (дванадцяти) календарних місяців з дня його укладення (п. 9.2.).

Слід зазначити, що згаданий вище договір факторингу обопільно підписано та скріплено печатками ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" та ТОВ "Лінеура Україна".

Також, 30.12.2025 р. між ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" та ТОВ "Лінеура Україна" обопільно підписано і скріплено печатками Акт прийому-передачі інформації згідно Реєстру Боржників в електронному виді за Договором Факторингу №30/12/2025 від 30.12.2025 року (копія наявна у справі).

Крім того, 30.12.2025 р. між ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" та ТОВ "Лінеура Україна" обопільно підписано і скріплено печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу № 30/12/2025 від 30.12.2025 року (копія наявна у справі).

Разом з цим, судом встановлено, що ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" було перераховано ТОВ "Лінеура Україна" грошові кошти в сумі 2 598 801,59 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 9427 від 30.12.2025 р. із призначенням платежу : сплата за договором факторингу № 30/12/2025 від 30.12.2025 р., без ПДВ.

Водночас, згідно Реєстру Боржників від 30.12.2025 р. до договору факторингу №30/12/2025 від 30.12.2025 р. (копія наявна у справі), який підписано та скріплено печатками ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" та ТОВ "Лінеура Україна", за порядковим № 1550 вказано Боржника - ОСОБА_1 (договір № 5516460, основна сума боргу - 40 000,00 грн; сума заборгованості за відсотками - 90 440,00 грн; сума заборгованості по комісії - 4 000,00 грн; сума заборгованості за пенею/штрафами - 20 000,00 грн). Загальна сума заборгованості 154 440,00 грн.

Також, в матеріалах справи наявні копії листа ТОВ "Лінеура Україна" від 30.12.2025 року та Реєстру повідомлень щодо відправлення 30.12.2025 року на електронну адресу Боржника - ОСОБА_1 повідомлення про відступлення ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" права вимоги за кредитним договором № 5516460 на підставі договору факторингу № 30/12/2025 від 30.12.2025 року, що узгоджується із п. 1.3. даного договору факторингу.

Принагідно, суд звертає увагу на те, що матеріали цієї справи не містять доказів щодо оспорювання чи недійсності зазначеного вище договору факторингу № 30/12/2025 від 30.12.2025 року.

Отже, наявними у справі доказами у їх сукупності, підтверджується набуття ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" права вимоги до боржника - ОСОБА_1 по зазначеному вище договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5516460 від 07.05.2025 року, який укладено останнім із ТОВ "Лінеура Україна".

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Відносини у сфері факторингу регулюються Законом України "Про факторинг".

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024 року, на підтвердження набуття своїх прав за правочином, новий кредитор має подати відповідні первинні документи, що засвідчують дійсність переданої вимоги та їх розмір, зокрема, відповідні кредитні та забезпечувальні договори, також платіжні документи (подібна правова позиція наводилася Касаційним господарським судом, зокрема, у постановах від 19.09.2023 у справі № 910/14130/16, від 30.11.2023 у справі № 916/3711/20).

Отже, враховуючи викладене, суд, надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов висновку, що Заявник - ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" на підставі описаного вище договору факторингу № 30/12/2025 від 30.12.2025 р. набуло від ТОВ "Лінеура Україна" права вимоги до Боржника - ОСОБА_1 щодо заборгованості, яка виникла на підставі договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5516460 від 07.05.2025 року.

Водночас, беручи до уваги викладені вище обставини, твердження представника Боржника щодо відсутності в матеріалах справи договору факторингу № 30/12/2025 від 30.12.2025 р. та доказів повідомлення Боржника про перехід до нового кредитора прав у зобов`язанні, спростовуються наявними у справі доказами.

Також, заперечення представника Боржника щодо обставин відступлення права вимоги ТОВ "Лінеура Україна" на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.

При цьому, згідно пп. 2.4.1., п. 2.4. договору факторингу № 30/12/2025 від 30.12.2025 року, Фактор гарантує наявність чинної ліцензії про надання послуг факторингу та не застосування заходів впливу з боку Національного банку України станом на дату укладення цього Договору.

Відтак, доводи представника Боржника щодо можливого анульовання або призупинення ліцензії ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" на день укладення договору факторингу, є припущеннями та не підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Приписами ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема : доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до п. 10, п. 11 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", у договорі про споживчий кредит зазначаються : порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.7.2024 року у справі № 910/10895/22, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за користування кредитом (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування кредитом) за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Судом встановлено, що згідно наявного у справі розрахунку заборгованості за договором № 5516460 від 07.05.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (Позичальник - ОСОБА_1 ), який оформлено ТОВ "Лінеура Україна", станом на 30.12.2025 року, заборгованість складає в загальній сумі 154 440,00 грн, з яких : 40 000,00 грн - тіло кредиту; 90 440,00 грн - сума заборгованості за процентами; 20 000,00 грн - штрафні санкції; 4 000,00 грн - комісія за надання кредиту.

Слід зазначити, що заборгованість в загальній сумі 154 440,00 грн також вказана і в згаданому вище Реєстрі Боржників від 30.12.2025 р. до договору факторингу № 30/12/2025 від 30.12.2025 року.

Поряд з цим, згідно даного розрахунку заборгованості, заборгованість за процентами в сумі 90 440,00 грн нарахована за стандартною процентною ставкою 0,95 % (380,00 грн) від суми кредиту 40 000,00 грн за кожний день за період з 07.05.2025 року по 30.12.2025 року (включно), що узгоджується із умовами підпункту 1.4.1., п. 3.1. договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5516460 від 07.05.2025 року.

Також, судом встановлено, що згідно п. 1.4. договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5516460 від 07.05.2025 року, комісія за надання кредиту становить 4000,00 гривень. Тип Комісії (якщо передбачена Договором) - разова комісія, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту (у разі укладання додаткового договору/угоди згідно з п. 1.2.1 Договору).

Окрім цього, відповідно до пп. 3.6.1. п. 3.6. вказаного договору, комісія (якщо передбачена Договором) є однією зі складових частин плати (першою складовою) за надання та користування кредитом відповідно до умов цього Договору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність нарахування ТОВ "Лінеура Україна" та заявлення Заявником до визнання комісії в сумі 4 000,00 грн, що узгоджується із описаними умовами договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5516460 від 07.05.2025 року та наведеними вище приписами ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування".

Відтак, викладені у повідомленні арбітражного керуючого Бігдана О.А. б/н від 17.08.2026 року заперечення щодо нарахованої комісії в розмірі 4 000,00 грн, є необґрунтованими та спростовується вищевказаним.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до наявного у справі розрахунку заборгованості за договором № 5516460 від 07.05.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (Позичальник - ОСОБА_1 ), який оформлено ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", останнім донараховані проценти в сумі 13 300,00 грн за стандартною процентною ставкою 0,95 % (380,00 грн) від суми кредиту 40 000,00 грн за кожний день за період з 31.12.2025 року по 03.02.2026 року (включно), що також узгоджується із умовами підпунктів 1.4.1., п. 3.1. договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5516460 від 07.05.2025 року.

Принагідно, суд звертає увагу на те, що за умовами п. 1.1. договору факторингу №30/12/2025 від 30.12.2025 року, за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Відтак, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про правомірність нарахування ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" та заявлення до визнання процентів в сумі 13300,00 грн.

Водночас, суд також зважає на те, що згідно цих розрахунків заборгованості, загальна сума заборгованості за процентами 103 740,00 грн (90 440,00 грн + 13 300,00 грн), нарахована до відкриття провадження у справі № 902/1616/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ухвала суду від 04.02.2026 року у цій справі).

Відтак, беручи до уваги викладене, суд перевіривши описані вище розрахунки заборгованості за договором № 5516460 від 07.05.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, дійшов висновку, що заборгованість за цим договором складає в загальному розмірі 147 740,00 грн, з яких : 40 000,00 грн - тіло кредиту; 103 740,00 грн - сума заборгованості за процентами; 4 000,00 грн - комісія за надання кредиту, яка узгоджуються із умовами цього договору, наведеними вище нормами законодавства та наявними у справі доказами, а тому є правомірною та підлягає визнанню.

Поряд з цим, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником заборгованості перед ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" в загальній сумі 147 740,00 грн не надано.

Також, суд звертає увагу на заявлені Заявником до визнання 20 000,00 грн - штрафних санкцій.

Судом встановлено, що відповідно до п. 6.3. договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5516460 від 07.05.2025 року, у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) Клієнтом своїх грошових зобов`язань за Договором Товариство має право нарахувати, а Клієнт зобов`язаний на вимогу Товариства сплатити Товариству штраф: у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом невиконання та/або неналежного виконання грошових зобов`язань Клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені Договором (Графіком платежів/новим графіком платежів).

Як вбачається із розрахунку заборгованості за договором № 5516460 від 07.05.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який оформлено ТОВ "Лінеура Україна", станом на 30.12.2025 року, останнім нараховано 07.06.2025 року штраф у сумі 11 550,00 грн та нараховано 07.07.2025 року штраф у сумі 8 450,00 грн, тобто у період дії воєнного стану в Україні.

Суд, зважає на те, що згідно приписів ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Отже, Цивільний кодекс має вищу юридичну силу та є базовим законом, який регулює кредитні правовідносини загалом, тоді як Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальним нормативно-правовим актом, що уточнює деталі для окремих видів кредитів. Перевага ЦК України полягає в тому, що він визначає фундаментальні принципи (зобов`язання, договори, наслідки прострочення), а спеціальні закони застосовуються в частині, що не суперечить ЦК України.

Тобто, основним регулятором договірних відносин є саме ЦК України, що також вбачається згідно аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №362/2159/15-ц.

Згідно ч. 4 ст. 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Наразі наведена норма Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є чинною.

Отже, до спірних правовідносин, які виникли після 24 лютого 2022 року у зв`язку із невиконанням боржником грошових зобов`язань, що випливають із кредитних договорів, підлягають застосуванню норми п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №758/5318/23), які превалюють над однопредметними нормами інших нормативно-правових актів, які мають юридичну силу закону України, оскільки, ЦК України є основним актом цивільного законодавства (рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі №5-рп/2012).

Також, згідно постанови Верховного Суду від 21.01.2025 року у справі № 751/3052/23, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Крім того, Боржник - ОСОБА_1 , який отримав кредитні кошти за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5516460 від 07.05.2025 року року, є позичальником у правовідносинах з ТОВ "Лінеура Україна" (від якого ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" набуто права вимоги заборгованості по цьому договору), а тому до правовідносин сторін за цим договором підлягають застосуванню норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК щодо звільнення ОСОБА_1 як позичальника (вказана норма не містить обмеження кола осіб, на яких вона розповсюджується) від відповідальності за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов`язань за вказаним кредитним договором, згідно якого Позичальнику був наданий кредит ТОВ "Лінеура Україна".

За викладених обставин, з аналізу положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК та статті 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що на укладений Боржником із ТОВ "Лінеура Україна" згаданий вище кредитний договір, розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а відтак Позичальник - ОСОБА_1 , звільняється від обов`язку сплати на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" 20 000,00 грн - штрафних санкцій.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені до визнання ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" 20 000,00 грн - штрафних санкцій, підлягають списанню, а тому визнанню не підлягають.

Також, суд звертає увагу на заявлені до визнання 10 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 року у справі № 904/4387/19, викладені такі правові висновки.

Системний аналіз норм статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2024 року у справі № 911/1041/19(910/4281/23), визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 зазначила, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені; відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Виходячи із системного аналізу законодавства, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг; детальний опис виконаних доручень клієнта; акт прийому-передачі виконаних робіт; платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом; інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що Заявником в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, долучені до заяви, зокрема, копії таких документів:

- ордер серії АІ 1985424 від 27.08.2025 року про надання правничої допомоги ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" адвокатом Городніщевою Єлизаветою Олегівною на підставі договору про надання правничої допомоги № 28-07/2025 від 28.07.2026 року;

- Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЗР № 21/3145 від 18.05.2023 року, видане Городніщевій Єлизаветі Олегівні;

- договір про надання правничої допомоги № 28-07/2025 від 28.07.2026 року, який укладено між ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (Клієнт) та адвокатом Городніщевою Єлизаветою Олегівною;

- Заявка № 220 від 24.02.2026 року на виконання доручення до договору № 28-07/2025 від 28.07.2026 року, яка підписана та скріплена печатками ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" та адвокатом Городніщевою Є.О.;

- Акт № 220 від 28.03.2026 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 28-07/2025 від 28.07.2025 р., який підписано та скріплено печатками ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" та адвокатом Городніщевою Є.О., і яким передбачено наступне.

Згідно з умовами договору про надання правничої (правової) допомоги № 28-07/2025 від 28 липня 2025 р. та заявки на виконання дорученого № 220 від 24.02.2026 р., "АДВОКАТ" надав, а "КЛІЄНТ" прийняв наступну правову допомогу:

1) Збір та аналіз доказів і документів, в тому числі договорів, договору факторингу та інших документів, для подання до Господарського суду Вінницької області заяви з кредиторськими вимогами до боржника у справі № 902/1616/25 (1 год., вартість - 2 000,00 грн);

2) Аналіз ЄДРСР, кредитної документації, обставин щодо боржника, з метою встановлення обґрунтованості вимог кредитора у справі № 902/1616/25 (1 год., вартість - 2000,00 грн);

3) Визначення складу та розміру грошових вимог кредитора у справі № 902/1616/25 (1 год., вартість - 2 000,00 грн);

4) Складення заяви з кредиторськими вимогами до боржника у справі № 902/1616/25 (1,5 год., вартість - 3 000,00 грн);

5) Підготовка пакету документів для направлення Боржнику, арбітражному керуючому та подання до Господарського суду Вінницької області заяви з кредиторськими вимогами до боржника у справі № 902/1616/25 (0,5 год., вартість - 1 000,00 грн). Загальна вартість 10000,00 грн.

Також, у цьому Акті вказано, що даний Акт підтверджує, що сторони "КЛІЄНТ" та "АДВОКАТ" претензій за надану та отриману правову допомогу один до одного не мають.

Водночас, згадана вище Заявка № 220 від 24.02.2026 року на виконання доручення до договору № 28-07/2025 від 28.07.2026 року містить тотожні відомості, які містяться у Акті №220 від 28.03.2026 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 28-07/2025 від 28.07.2025 р..

Разом з тим, договором про надання правничої допомоги № 28-07/2025 від 28.07.2026 року передбачені такі умови :

Клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1.).

Послуги професійної правничої допомоги надаються Адвокатом Клієнту на підставі укладеної Заявки на виконання доручення, яка є невід`ємною частиною Договору (п. 4.4).

Після виконання доручення, зазначеного в Заявці, Адвокат складає Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який підписує та надає Клієнту для узгодження та підпису (п. 4.6.).

Клієнт здійснює оплату гонорару Адвоката на підставі наданого Адвокатом рахунку, згідно узгодженого та підписаного Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (п. 4.8.).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання договору (п. 5.1).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

Так, за приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи зміст норм статей 2, 11, 15 ГПК України питання про співмірність заявлених до визнання витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Також суд звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Крім того, суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй додатковій постанові від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19.

Суд зазначає, що заявлений кредитором розмір судових витрат на професійну правничу допомогу доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а боржником не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Дослідивши подані Заявником докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи характер спору у цій справі, ступінь її складності, обсяг матеріалів у справі, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає розмір таких витрат співмірним до заявлених вимог, а тому визнається судом обґрунтованим на суму 10 000,00 грн.

Отже, визнанню підлягають вимоги Заявника в розмірі 10 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Водночас, описані вище заперечення представника Боржника та арбітражного керуючого Бігдана О.А. щодо понесених витрат на правничу допомогу, судом відхиляються як такі, що спростовуються описаними вище обставинами та наявними у справі доказами.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" №220/28-07/2025 від 28.03.2026 року (вх. № 01-32/469/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1616/25, з мотивів наведених вище та визнання заявлених вимог в розмірі 147 740,00 грн - заборгованості, які підтверджені наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення.

Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 5 324,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволии заяву ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" № 220/28-07/2025 від 28.03.2026 року (вх. № 01-32/469/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/1616/25, частково.

2. Визнати грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (вул.Набережно-корчуватська, буд. 27, приміщення 2, м. Київ, 03045; код ЄДРПОУ 44559822) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 147 740,00 грн заборгованості (друга черга задоволення); а також 5 324,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) та 10 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/1616/25.

3. Відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" №220/28-07/2025 від 28.03.2026 року (вх. № 01-32/469/26) в частині визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 20 000,00 грн - штрафних санкцій у справі № 902/1616/25.

4. Арбітражному керуючому Бігдану О.А. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі № 902/1616/25.

5. Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представнику ОСОБА_1 адвокату Цимбал А.А. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; арбітражному керуючому Бігдану О.А. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АТ "Акцент-Банк" - Legal.Collect@a-bank.com.ua, представнику АТ "Акцент-Банк" адвокату Омельченку Є.В. - ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ТОВ "ФК "Процент" - legal@procent.com.ua, представнику ТОВ "ФК "Процент" адвокату Руденку К.В. - ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" - fintrastletter@ukr.net; представнику ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" адвокату Городніщевій Є.О. - ІНФОРМАЦІЯ_7

Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.: 1 - до справи.