Рішення № 13939953, 21.02.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.11                                                                                 Справа № 4/10/2011

Розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного акціонерного товариства «Луганськкомуншляхбуд», м.Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелд-Інтер+», м.Красний Луч Луганської області

про стягнення 32697 грн. 93 коп.

Суддя: Старкова Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Макаренко В.А.

У присутності представників сторін:

від позивача –Грибанова Ю.П., довіреність № 1 від 04.01.2011;

від відповідача –не прибув.

У судовому засіданні 03.02.2011 по справі № 4/10/2011, згідно ст.. 77 ГПК України, була оголошена перерва до 21.02.2011.

Рішення господарського суду Луганської області виноситься 21.02.2011.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 32697 грн. 93 коп.

Представник відповідача поясненням, зданого до суду 18.02.2011, позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що позивачем не доведено, що договір перевезення в письмовій формі, згідно вимог ст. 207 ЦК України, між сторонами не укладався, в матеріалах справи маються акти приймання виконаних робіт від 08.10.2010, 08.10.2010 та 14.10.2010 які не є договором.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд –

в с т а н о в и в :

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що згідно з усною домовленістю позивачем надані відповідачу послуги згідно актів приймання виконаних робіт: від 08.10.2010 на суму 3020,00 грн. з ПДВ; від 08.10.2010 на суму 7292,62 грн. з ПДВ; від 14.10.2010 на суму 22385,31 грн. з ПДВ. Всього позивачем надані відповідачу послуги на загальну суму 32697,93 грн.

Позивач вказав на те, що відповідач за надані послуги оплату не провів, тому заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги складає 32697,93 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, посилаючись на ст.ст. 509,526,530 ЦК України.

Позивачем на адресу відповідача, відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, направлена вимога від 16.12.2010 № 1, якою просить відповідача провести оплату за надані послуги згідно актів приймання виконаних робіт: від 08.10.2010 на суму 3020,00 грн. з ПДВ; від 08.10.2010 на суму 7292,62 грн. з ПДВ; від 14.10.2010 на суму 22385,31 грн. з ПДВ, всього на загальну суму 32697,93 грн.

Представник відповідача поясненням, зданого до суду 18.02.2011, позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених у поясненнях.

Оцінивши за матеріалами справи доводи представника позивача у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення повністю, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, згідно ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь- якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

Так, у відповідності до вимог ст.205, ч.1 ст.638 ч.1, ч.2 ст.639 ЦК України, позивач та відповідач обрали усну форму договору на вищевикладених умовах.

Також, відповідно до ч.1 ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Враховуючи те, що зобов'язання сторін договору одна перед одною виконані в момент їх вчинення, договір вважається виконаний сторонами, а саме, відповідно до вимог ч.3 ст. 206 ЦК України, позивач надав позивачу послуги відповідно до вищевказаних актів приймання виконаних робіт (а.с.8-10).

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 509 ЦК України (ст. 173 ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України (ст. 174 ГК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання (майнової) матеріальної та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Разом з цим, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Доводи відповідача викладених у пояснені спростовуються матеріалами справи з огляду на наступне.

Суд вважає, домовленість між Приватним акціонерним товариством «Луганськкомуншляхбуд»(позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фелд-Інтер+»(відповідачем), за якою позивачем відповідачу були надані послуги на загальну суму 32697,93 грн., за своєю правовою природою слід вважати договорами про надання послуг ( ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як свідчать матеріали справи, позивач, згідно з усною домовленістю між позивачем та відповідачем, відповідачу були надані послуги на загальну суму 32697,93 грн. .з ПДВ, що підтверджується актами приймання виконаних робіт: від 08.10.2010 на суму 3020,00 грн. з ПДВ; від 08.10.2010 на суму 7292,62 грн. з ПДВ; від 14.10.2010 на суму 22385,31 грн. з ПДВ (а.с.8-10).

Як вбачається, згідно акту приймання виконаних робіт б/н від 08.10.2010 позивачем надано, а відповідачем отримано послуги автотранспорту (МАЗ 10т) на суму 600,00 грн. з ПДВ та послуги автотранспорту (МАЗ 20т) на суму 2420,00 грн. з ПДВ, всього на суму 3020,00 грн.

Згідно акту приймання виконаних робіт б/н від 08.10.2010 позивачем надано, а відповідачем отримано послуги за отримання вагонів на суму 6942,61 грн. з ПДВ та послуги з розкредитовки вагонів на суму 350,01 грн. з ПДВ, всього на суму 7292,62 грн.

Згідно акту приймання виконаних робіт б/н від 14.10.2010р. позивачем надано, а відповідачем отримано послуги за отримання вагонів на суму 19715,26 грн. з ПДВ, послуги з розкредитовки вагонів на суму 1100,00 грн. з ПДВ та послуги з відвантаження вантажу на суму 1570,05 з ПДВ, всього на суму 22385,31 грн.

Але, відповідач своє зобов’язання за договорами не виконав в повному обсязі, не провів оплату за надані послуги, тому заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги складає 32697 грн. 93 коп.

Як свідчать матеріали справи, позивачем надані послуги відповідачу згідно вищезазначених актів приймання виконаних робіт (а.с.8-10). З боку відповідача до позивача яких-небудь претензій щодо кількості та вартості наданих послуг не надходило.

Таким чином, позивач свої зобов’язання виконав у повному обсязі, але відповідач за надані послуги оплату повністю не провів в порушення вимог ст. 903 ЦК України.

Ствердження відповідача щодо не надання позивачем йому послуг не приймається судом до уваги, оскільки доказами надання послуг позивачем відповідачу є, акти приймання виконаних робіт від 08.10.2010 та акт приймання виконаних робіт від 14.10.2010 за підписом генерального директора підприємства (позивача) Сидорова Б.В. (згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців Серія АЕ №282082 від 10.01.2011) та за підписом директора підприємства (відповідача) Васильєва М.В. (згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців Серія АЕ № 282630 від 24.01.2011; податкова декларація з податку на додану вартість позивача за жовтень 2010 року, де, зокрема, до податкових зобов'язань позивача також відносяться сума наданих послуг за актами приймання виконаних робіт від 08.10.2010 та актом приймання виконаних робіт від 14.10.2010, що є предметом даного позову (ІПН відповідача 322928112081).

Згідно із ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається з актів приймання виконаних робіт б/н від 08.10.2010 та акту приймання виконаних робіт б/н від 14.10.2010 правочин вчинений в письмовій формі, оскільки вказані акти підписані керівниками сторін, які мають право діяти від юридичної особи без довіреності та скріплений печатками підприємств позивача та відповідача (а.с.8-10).

Таким чином, сторонами вчинено письмовий правочин, який за своїм предметом відповідає положенню договору про надання послуг (ст. 901 ЦК України).

Суд вважає, що відповідно до вимог ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, оскільки сторони в актах приймання виконаних робіт б/н від 08.10.2010 та акті приймання виконаних робіт б/н від 14.10.2010 в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору з зазначенням кількості та вартості наданих послуг.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв’язку з тим, що у договорах про надання послуг, а саме: у актах приймання виконаних робіт б/н від 08.10.2010 та акті приймання виконаних робіт б/н від 14.10.2010 (а.с.8-10) сторонами не обумовлено строк оплати за надані послуги, позивачем на адресу відповідача, відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, направлена вимога від 16.12.2010 № 1, якою просить відповідача провести оплату за надані послуги згідно актів приймання виконаних робіт: від 08.10.2010 на суму 3020,00 грн. з ПДВ; від 08.10.2010 на суму 7292,62 грн. з ПДВ; від 14.10.2010 на суму 22385,31 грн. з ПДВ, всього на загальну суму 32697,93 грн., відповідач відповідь на вимогу не надав, оплату за надані послуги не провів (а.с.11-13).

Факт невиконання відповідачем умов зобов’язання щодо надання послуг щодо оплати позивачу за надані послуги у повному обсязі, підтверджені матеріалами справи.

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 32697 грн. 93 коп., такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась. Розмір суми боргу відповідачем не оспорюється.

У судовому засіданні 21.02.2011 оголошена тільки вступна та резолютивна частина рішення.

Повернути із Державного бюджету України позивачу надміру сплачене державне мито у сумі 113 грн. 73 коп., за платіжним дорученням № 1000 від 14.12.2010, що знаходиться в матеріалах справи.          

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по державному миту у сумі 326 грн. 98 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 207, 509, 525, 526, 530, 639, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 173,174,193 ГК України, ст.ст. 44, 49,77, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелд-Інтер+», вул.К.Маркса,79,м.Красний Луч Луганської області, код ЄДРПОУ 32292819 на користь Приватного акціонерного товариства «Луганськкомуншляхбуд», пров.Краснодонський,1, м.Луганськ, код ЄДРПОУ 03329611, заборгованість за надані послуги у сумі 32697 грн. 93 коп., витрати по держмиту в сумі 326 грн. 98 коп. та 236 грн. 00 коп. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути із Державного бюджету України Приватному акціонерному товариству «Луганськкомуншляхбуд»,пров.Краснодонський,1, м.Луганськ, код ЄДРПОУ 03329611 надміру сплачене державне мито у сумі 113 грн. 73 коп., за платіжним дорученням № 1000 від 14.12.2010, що знаходиться в матеріалах справи.

Рішення завірене гербовою печаткою господарського суду Луганської області є підставою для повернення державного мита.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено –25.02.2011.

Суддя                                         Г.М.Старкова

Пом.судді Ю.А.Зайцева