Постанова № 139399499, 01.09.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/5911/26

Номер провадження 3/711/1468/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м.Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Олійник В.М., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС у Черкаській області Державної податкової служби України, про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , директора ТОВ «ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ СВАМ», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ :

В проваджені Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС у Черкаській області Державної податкової служби України, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 342/23-00-07-04-01

від 03.06.2026 встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ СВАМ», встановлено, що посадовою особою директором ОСОБА_1 порушено вимоги п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, ст.1, ст.9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.3 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704, із змінами і доповненнями внесеними наказами міністерства фінансів України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 350654 грн. за червень 2025, занижено податок на прибуток на суму 315588 грн за 2025 рік, що підтверджено висновками акту перевірки від 22.05.2026 № 8065/23-00-07-04-01/40882916. Таким чином ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.163-1 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Його неявка відповідно до ст.268 КУпАП не є обов`язковою та не перешкоджає розгляду справи. Крім того, останній реалізував своє право на захист через представника, адвоката Верстова Р.М.

Представник особи стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 - адвокат Верстов Р.М., до початку судового засідання надав письмові пояснення, які в судовому засіданні підтримав. По суті справи пояснив, що його довіритель ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення зазначеного в протоколі № 342/23-00-07-04-01 не визнає. Дійсно ОСОБА_1 є директором ТОВ «ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ СВАМ». Як вказано в протоколі про адміністративне правопорушення № 342/23-00-07- 01-01 від 03.06.2026, ОСОБА_1 , як директору ТОВ «Логістична компанія «СВАМ», ставиться у вину, що він вчинив правопорушення, а саме: ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, про що свідчить несвоєчасна реєстрація податкових накладних. При цьому, з вказаного протоколу про адміністративне правопорушення неможливо встановити, які саме дії були вчинені ОСОБА_1 , на підставі яких було встановлено ведення ним податкового обліку з порушенням встановленого порядку, коли саме та в який спосіб були вчинені незаконні дії. Відповідно до вимог закону, формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають викладатись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи. Неконкретність обвинувачення не дозволяє особі, яка притягається до адміністративної відповідальності організувати ефективний захист своїх інтересів, а суду перевірити обґрунтованість висунутого обвинувачення у вчиненні правопорушення. Відповідно до постанови Верховного Суду України по справі № 826/20761/14 від 3 листопада 2015 року, висновки, викладені в акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, у основу яких покладено згадувані висновки акта. Відповідно до правової позиції, зазначеної в постанові КАС ВС від 08 вересня 2020 року по справі № П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта. Згідно п.54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, у випадку якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/ або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку. Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (п.54.5 ст. 54 ПК України). Пунктом 58.1. статті 58 ПК України визначено, що у випадку, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. При цьому статтями 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення- рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання. Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом (п.56.4 ст. 56 ПК України). Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18 ст. 56 ПК України). Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту заниження задекларованих до сплати сум податків, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити. Відповідно до положень ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку; подана скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження і протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. Так ТОВ «Логістична компанія «СВАМ» оскаржено в адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення від 22.06.2026 року № 11900/23-00-07-04-01, прийнятого на підставі Акту перевірки від 22.05.2026 № 8065/23-00-07-04-01/40882916 та податкове повідомлення-рішення від 22.06.2026 року № 11899/23-00-07-04-01, прийнятого на підставі Акту перевірки від 22.05.2026 № 8065/23-00-07-04-01/40882916, - оскаржується, що підтверджується поштовими відправленнями та описами до них, а також Рішенням ДПС України № 19973/6/99-00- 06-01-01-06 від 28.07.2026 та Рішенням ДПС України № 19999/6/99-00-06-01-01-06 від 28.07.2026 про продовження розгляду скарги на ППР № 11899/23-00-07-04-01 та 11900/23-00-07-04-01 від 22.05.2026 відповідна скарга до ДПС України. Крім того, звертаю увагу Суду, що Рішенням ДПС України № 19973/6/99-00- 06-01-01-06 від 28.07.2026 та Рішенням ДПС України № 19999/6/99-00-06-01-01-06 від 28.07.2026 про продовження розгляду скарги на ППР № 11899/23-00-07-04-01 та 11900/23-00-07-04-01 від 22.05.2026 визначають строк розгляду до 10 вересня 2026 року включно. На підставі викладеного вище, вважає, що визнання ОСОБА_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, а саме в порушенні порядку ведення податкового обліку, є передчасним, оскільки її вина не може підтверджуватися актом перевірки, а податкові повідомлення-рішення на даний час неузгоджені, а тому складання протоколу про адміністративне правопорушення про порушення останнім порядку ведення податкового обліку було передчасним і незаконним. З огляду на вищевикладене, просить суд закрити провадження у даній справі в зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Заслухавши пояснення представника особи стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши письмові матеріали справи, приходжу до наступного.

Згідно статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення. Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозицією ч.1 ст.163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопорушення ГУ ДПС у Черкаській області Державної податкової служби України долучено витяг з акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ СВАМ» від 22.05.2026 за № 8065/23-00-07-04-01/40882916.

Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення № 342/23-00-07-04-01 від 03.06.2026 ґрунтується на акті № 8065/23-00-07-04-01/40882916 від 22.05.2026, складеному за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ СВАМ», з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «МАТЕРІАЛМАРКЕТ» за червень 2025 року.

До протоколу надано лише витяг з акту документальної позапланової виїзної перевірки підписаний головним державним інспектором І. Мазуровою, на який на даний час до ГУ ДПС у Черкаській області подано заперечення.

Будь-які інші докази, окрім зазначеного документу та протоколу про адміністративне правопорушення, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до правової позиції, зазначеної в постанові КАС ВС від 08 вересня 2020 року по справі № П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Пунктом 58.1. статті 58 ПК України визначено, що у випадку, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

При цьому статтями 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.

Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом (п. 56.4 ст. 56 ПК України).

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 ПК України).

Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V ПК України, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

Відповідно до п.п. 86.7.1 п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку, розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок, яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу. Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Окремо слід зазначити, що в силу положень ст. 56.3 Податкового кодексу України, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Тобто, в силу закону, в термін до 10 робочих днів ППР вважаються неузгодженим, навіть без початку процедури адміністративного чи судового оскарження, до закінчення терміну в 10 робочих днів для подачі скарги.

ТОВ «Логістична компанія «СВАМ» оскаржено в адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення від 22.06.2026 року № 11900/23-00-07-04-01, прийнятого на підставі Акту перевірки від 22.05.2026 № 8065/23-00-07-04-01/40882916 та податкове повідомлення-рішення від 22.06.2026 року № 11899/23-00-07-04-01, прийнятого на підставі Акту перевірки від 22.05.2026 № 8065/23-00-07-04-01/40882916, - оскаржується, що підтверджується поштовими відправленнями та описами до них, а також Рішенням ДПС України № 19973/6/99-00- 06-01-01-06 від 28.07.2026 та Рішенням ДПС України № 19999/6/99-00-06-01-01-06 від 28.07.2026 про продовження розгляду скарги на ППР № 11899/23-00-07-04-01 та 11900/23-00-07-04-01 від 22.05.2026 відповідна скарга до ДПС України. Крім того, звертаю увагу Суду, що Рішенням ДПС України № 19973/6/99-00- 06-01-01-06 від 28.07.2026 та Рішенням ДПС України № 19999/6/99-00-06-01-01-06 від 28.07.2026 про продовження розгляду скарги на ППР № 11899/23-00-07-04-01 та 11900/23-00-07-04-01 від 22.05.2026 визначають строк розгляду до 10 вересня 2026 року включно.

Отже, остаточне рішення про наявність порушень вимог податкового законодавства буде встановлюватись на засіданні комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок, яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу.

Відтак складення протоколу стосовно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП, на підставі самого тільки акту документальної позапланової виїзної перевірки, є передчасним.

Дана позиція також зазначена в ухвалі Черкаського апеляційного суду № 711/6010/23 від 27.10.2023.

Зі змісту статті 62 Конституції України вбачається, що ніхто не може бути підданий покаранню інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам Кобець проти України від 14.02.2008 року, Берктай проти Туреччини від 8 лютого 2001 року, Лавенте проти Латвії від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

З огляду на наведене, суддя приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП.

Відповідно до вимог чинного адміністративного законодавства, а саме статей 9, 33, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, докази вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП відсутні, а відтак провадження в справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ч.1 ст.163-1, п.1 ч.1 ст.247, ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-1 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м.Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: В. М. Олійник